Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/1542/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2023 р. Справа № 520/1542/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Курило Л.В. , Рєзнікової С.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2022, головуючий суддя І інстанції: Севастьяненко К.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.07.22 по справі № 520/1542/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати: - податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області №26664-2415-2034 від 24.11.2021 року про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на підставі п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України на загальну суму 29811,35 грн. (як зазначено у податковому повідомленні - рішенні - 16345,71 грн.), з яких за 2018 рік - 14056,19 грн., за 2019 рік - 15755,16 грн.; - податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0913270-2415-2034 від 24.11.2021 року про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на підставі п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України за 2020 рік на суму 16345,71 грн. В обґрунтування позовних вимог вказав, що до відповідачем неправомірно винесено стосовно позивача податкові повідомлення рішення без законних на те підстав. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області №26664-2415-2034 від 24.11.2021 року про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на підставі п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України на загальну суму 29811,35 грн. (як зазначено у податковому повідомленні - рішенні - 16345,71 грн.), з яких за 2018 рік - 14056,19 грн., за 2019 рік - 15755,16 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0913270-2415-2034 від 24.11.2021 року про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на підставі п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України за 2020 рік на суму 16345,71 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 40 (сорок) коп. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власницею: нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-5 в літ. Л-1 площею 1 510,2 кв.м, частка володіння - 1/4, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас у Реєстрі відсутня класифікаційна ознака та будь-які відомості щодо цільового призначення нежитлових приміщень. Крім того, в пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України зазначено, що обчислення податку може відбуватися й на підставі документів на право власності. Так, оригінали відповідних документів платником - ОСОБА_1 до контролюючого органу не надавались та правом на проведення звірки, позивач не скористалась. Разом з тим, зазначаємо, що законодавством України не визначено процедуру та механізму кваліфікації об`єкту нерухомого майна у цілях справлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема як торгівельні будівлі, складські будівлі, будівлі промисловості і т.д. Визначення належності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом від 17.08.2020 № 507 Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації. Ідентифікація будівель здійснюється за їх функціональним призначенням із застосуванням відповідної методики, затвердженої Державним класифікатором. Отже, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом та який, зокрема, використовується під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, обов`язок платника податку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникає у власників з дня виникнення права власності на об`єкти нерухомості, що відповідно до норм Податкового кодексу України є об`єктами оподаткування. Головне управління ДПС при прийнятті податкових повідомлень - рішень від 24.11.2021 № 26664-2415-2034 та № 0913270-2415-2034 діяло у порядку, на підставі та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України. Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що як вбачається з копії технічного паспорту на нежитлові приміщення 1 поверху №1-5 в Літ.Л-1 площею 1510,20 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , вказане (механо-збірний цех), відповідно вказане приміщення відноситься до класу 1251 "Будівлі промисловості", підклас: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості". В розумінні рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" від 22.02.2017 №542/17, у 2017 та 2018 роках вказана будівля відносилась до будівель промисловості, за які передбачена ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі - 0,25 відсотка, у 2019 та 2020 роках зазначена будівля відносяться до категорії "інші будівлі" - за ставкою 0,1 відсотка. При цьому, контролюючим органом застосовано ставку податку для об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб 1%, що не відповідає вищенаведеним приписам законодавства. Твердження Головного управління ДПС у Харківській області в апеляційній скарзі, що оригінали відповідних документів на підставі приписів пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України платником - ОСОБА_1 до контролюючого органу не надавались, є безпідставними, оскільки звернення з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних є правом позивача, а не його обов`язком. Факт незвернення позивача до контролюючого органу жодним чином не може свідчити про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Окрім цього, посилання контролюючого органу на можливий факт здійснення позивачем торгівельної діяльності у вказаному приміщенні не підтверджені жодним належним доказом та є виключно припущеннями. Неможливість використання вказаного нежитлового приміщення в якості торгівельного будинку також підтверджується тим фактом, що вказане приміщення знаходиться на території режимного Державного підприємства "Харківський завод траспортного обладнання", за кодом ЄДРПОУ 14309764, засновником якого є Державний концерн "Укроборонпром", на яке здійснюється доступ виключно за перепустками, тобто відсутній вільний доступ, що унеможливлює здійснення торгівельної діяльності. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлові приміщення 1 поверху №1-5 в Літ. Л-1 площею 1510,20 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 (1/2), ОСОБА_1 (1/4) та ОСОБА_3 (1/4) на праві спільної часткової приватної власності. ОСОБА_1 отримала 29.11.2021 року: - податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Харківській області №26664-2415-2034 від 24.11.2021 року про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на підставі п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України на загальну суму 29811,35 грн. (як зазначено у податковому повідомленні - рішенні - 16345,71 грн.), з яких за 2018 рік 14056,19 грн., за 2019 рік 15755,16 грн.; - податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0913270-2415-2034 від 24.11.2021 року про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на підставі п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України за 2020 рік на суму 16345,71 грн. Позивач не погоджується з визначенням податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та вважає наведені податкові повідомлення рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх обгрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України. Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка. Положеннями п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 261 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Відповідно до положень п.п. 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. За змістом пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України). Відповідно до п.п. 266.5.1. п. 266.5. ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та тинів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1.5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Згідно Додатку № 1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" від 22.02.2017 р. № 542/17 ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб встановлюються у відсотках до мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м. бази оподаткування. Так, пунктом 5 зазначеного вище Додатку № 1 встановлено ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) будівлі готельні - 1 відсоток; 2) будівлі офісні - 1 відсоток; 3) будівлі торговельні - 1 відсоток; 4) гаражі - 0,1 відсотка; 5) до 01.01.2019 року - будівлі промисловості та склади 0,25 відсотка, в подальшому підпункт 5 пункту 5 додатку 1 виключений згідно з рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 р. № 1284/18 набрав чинності з 01.01.2019 р. 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків; 8) інші будівлі - 0,1 відсотка. Згідно із абз. 7 пп. 266.7.1 п. 266. 7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Відповідно до п.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі. Класифікацію будівель залежно від їх функціонального призначення наведено у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому та введеному в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507, чинний з 01 січня 2001 року (далі - ДК 018-2000). Відповідно до вказаного ДК 018-2000 об`єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. У розділі 1 ДК 018-2000 наведено визначення, згідно з яким: споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт; будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів; інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та ін. Відповідно до ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 2Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості". До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості", 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне". Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. При цьому, ДК 018-2000 використовується у даному випадку не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації будівлі. Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений у постанові від 31.01.2018 у справі №822/2624/16. Отже, враховуючи наведені положення ДК 018-2000, досліджені судом апеляційної інстанції правовстановлюючі документи та технічну документацію, яка міститься в матеріалах справи, спірну нежитлову будівлю слід класифікувати як будівлю промислового призначення. Натомість, відповідачем ні до суду першої, ні до апеляційної інстанції не надано жодного доказу та не наведено обставин, які б спростовували приналежність вказаного об`єкту нерухомості до будь-якого іншого типу, відмінного від наведеного судом. Як вбачається з копії технічного паспорту на нежитлові приміщення 1 поверху №1-5 в Літ.Л-1 площею 1510,20 кв.м. за адресою м. Харків, вул. Достоєвського, 3, вказане нежитлове приміщення, що належить позивачам, є виробничим будинком (механо-збірний цех), відповідно вказане приміщення відноситься до класу 1251 "Будівлі промисловості", підклас: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості". Таким чином, в розумінні рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про місцеві податки і збори у місті Харкові2 від 22.02.2017 р. № 542/17, у 2017 та 2018 роках вказана будівля відносилась до будівель промисловості, за які передбачена ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 0,25 відсотка, у 2019 та 2020 роках зазначена будівля відносяться до категорії "інші будівлі" за ставкою 0,1 відсотка. При цьому, з розрахунків податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вбачається, що контролюючим органом застосовано ставку податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб 1%, що не відповідає вищенаведеним приписам законодавства. Контролюючим органом обчислено базу оподаткування на підставі даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в яких відомості щодо цільового призначення приміщень відсутні, що є неприпустимим. Відповідач неправомірно та необґрунтовано кваліфікував нежитлову власність позивачів у якості об`єкту оподаткування податком на нерухоме майно за ставкою 1,00% як до будівель готельних, офісних, торгівельних або для публічних виступів, попри те, що до вказаних будівель повинна застосовуватися ставка податку у 2017 на 2018 роках як для будівель промисловості 0,25%, а у 2019 та 2020 роках як для інших будівель 0,1 відсоток. З огляду на викладене, визначення Головним управлінням ДПС у Харківській області податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості на підставі п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України за спірний період у відношенні позивача, є протиправним, внаслідок чого спірні податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Харківській області підлягають скасуванню. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позову. Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 по справі № 520/1542/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Курило С.С. Рєзнікова