Постанова 4854 № 420/42855/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42855/25 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В Дата і місце ухвалення: 02.02.2026 р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційної скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И Л А : 26.12.2025 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали, шляхом подання документу, що підтверджує сплату судового збору. 09.01.2026 року від представника позивача надійшла заява про неможливість подати доказ у встановлені строки, в якій він зазначає, що виконати зазначену ухвалу в частині сплати судового збору наразі об`єктивно неможливо у зв`язку з повною відсутністю бюджетного фінансування за відповідним кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ 2800 Інші поточні видатки), з якого здійснюється оплата судових зборів. Також, позивач просить: звільнити або відстрочити та/або розстрочити сплату судового збору та/або зменшити розмір ІНФОРМАЦІЯ_2 сплату судового збору. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 року у задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення або відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору та/або зменшення розміру ІНФОРМАЦІЯ_2 сплати судового збору відмовлено. При цьому, задоволено клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви. 28.01.2026 року до суду надійшла заява, в якій позивачем зазначено, що виконати ухвалу суду в частині сплати судового збору наразі об`єктивно неможливо, у зв`язку з повною відсутністю бюджетного фінансування за відповідним кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ 2800 Інші поточні видатки), з якого здійснюється оплата судових зборів. Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України офіційно повідомлено про вичерпання асигнувань на 2025 рік, щодо 2026 року асигнування не надходили, пошук додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень і сплати судового збору. Позивачем вжито можливих заходів для виконання ухвали суду, однак у зв`язку з відсутністю коштів у кошторисі, їх виконати не виявилося можливим. Таким чином, у зв`язку з відсутністю реальної можливості перерахувати кошти, ІНФОРМАЦІЯ_1 не має змоги надати до суду доказ сплати судового збору. Також, 28.01.2026 року до суду від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому представник ІНФОРМАЦІЯ_1 просить суд: звільнити або відстрочити та/або розстрочити сплату судового збору та/або зменшити розмір ІНФОРМАЦІЯ_2 сплату судового збору. У разі відмови у звільненні від сплати судового збору - відстрочити та/або розстрочити сплату судового збору, або зменшити його розмір. У разі відмови у відстроченні сплати судового збору - розстрочити сплату судового збору. У разі відмови у розстроченні судового збору - зменшити розмір судового збору та надати термін для його сплати. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 року у задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення або відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору та/або зменшення його розміру, а також клопотання про щодо продовження процесуального строку - відмовлено. Позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання протиправною та скасування постанови повернуто позивачеві. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ІНФОРМАЦІЯ_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 02.02.2026 р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В своїй скарзі апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, передчасною та такою, що порушує право на доступ до суду, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню. Зазначає, що у цій справі суд першої інстанції формально підійшов до оцінки дій позивача та не з`ясував, чи були вчинені дії, спрямовані на усунення недоліків, та чи існували об`єктивні перешкоди для їх усунення. Крім того, з 24.02.2022 по теперішній час ІНФОРМАЦІЯ_3 входить до складу Сил оборони держави та її особовий склад залучений до виконання бойових завдань щодо відсічі збройної агресії російської федерації. Функціональне навантаження та бойова обстановка унеможливлюють своєчасну підготовку фінансових документів, проведення платежів через розпорядника коштів, а також комунікацію з фінансовими органами Міноборони. В умовах постійних атак, відключень зв`язку, обстрілів казармених містечок (місць дислокації), процес погодження видатків на судові витрати є вкрай ускладненим. Власного кошторису та статусу розпорядника бюджетних коштів ІНФОРМАЦІЯ_3 не має. Клопотання про оплату судового збору було подано до вищестоящого органу, однак фінансування відсутнє аналогічно як і в ТЦК під час обмежень згідно з листами Мінфіну та Генерального штабу ЗСУ (див. листи Мінфіну №10010-27-5/18577, №10010-27-5/21266, доручення КМУ №16515/0/2-24 від 10.07.2024). Зазначено, що з метою усунення недоліків поданої позовної заяви, у термін визначений чинним законодавством, тимчасово виконуючим обов`язки помічника начальника відділу з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 капітаном ОСОБА_1 подано рапорт стосовно здійснення оплати судового збору за подачу позовної заяви у сумі 2422,40 грн. на відповідні рахунки. Станом на 27.01.26 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 платіжна інструкція з відповідною відміткою державної казначейської служби України про здійснення платежу, або інші документи, що підтверджують оплату судового збору за подання апеляційної скарги не надходили. В свою чергу зазначають, що отримали платіжну інструкцію №162 від 05.02.2026 р. лише 06.02.2026 р., що на думку апелянта є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 2 ст. 312 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що перелік умов для відстрочення або розстрочення сплати або зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати не містить такої підстави для звільнення від сплати судового збору, як відсутність коштів за цільовим призначенням, а тому клопотання апелянта не належить задоволенню. Так, оскільки недоліки позовної заяви усунуті не були, суд дійшов висновку, що позовна заява про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, належить поверненню заявнику. При цьому, судом було враховано, що позивачу двічі надавався строк на усунення недоліків позовної заяви, а саме для сплати судового збору. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного. За приписами ч. 4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Згідно з ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду. При цьому в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої позовної заяви та встановити спосіб і строк їх усунення. Як вже було вище встановлено, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , звертаючись до суду з позовною заявою, в порушення положень ст. 161 КАС України, не додав документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, з огляду на що ухвалою суду від 29.12.2025 р. позовна заява була залишена без руху. В подальшому ухвалою суду від 19.01.2026 року продовжено ІНФОРМАЦІЯ_1 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви. В свою чергу, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 02.02.2026 року не виконав вимоги ухвали суду від 29.12.2025 р., судом першої інстанції позовну заяву повернуто позивачеві. Позиція апелянта викладена в позовній заяві, клопотаннях від 09.01.2026 р., від 28.01.2026 р., та в апеляційній скарзі обґрунтовується неможливістю подати доказ про сплату судового збору у встановлені строки, у зв`язку з повною відсутністю бюджетного фінансування за відповідним кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ 2800 Інші поточні видатки), з якого здійснюється оплата судових зборів. Варто зазначити, що в заяві про неможливість подати доказ у встановлені строки, позивач просив врахувати цю заяву та додані до докази при розгляді клопотання про звільнення або відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру та надання додаткового терміну на його сплату. Щодо доводів апелянта в частині протиправності дій суду першої інстанції про відмову звільнити або відстрочити та/або розстрочити сплату судового збору та/або зменшити розмір ІНФОРМАЦІЯ_2 сплату судового збору, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення. Тобто, судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи. Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Отже, частина перша статті 133 КАС України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору. При цьому, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Водночас, як вказала Велика палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, на яку також посилається апелянт, у нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору. Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору. Відтак, не зважаючи на критерії, визначені у статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд вправі вирішувати питання відстрочення, розстрочення сплати судового збору для юридичних осіб. Водночас, як вказав Верховний Суд у в ухвалі від 02.06.2022 у справі № 640/28106/20, від звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати такий збір, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у справі №0940/2276/18 не можуть бути застосовані до суб`єктів владних повноважень у питаннях щодо сплати ними судового збору. Окрім того, в ухвалі від 19.05.2022 у справі № 340/6875/21 Верховний Суд відхилив посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, оскільки відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом суду, а не обов`язком. У свою чергу, щодо оцінки майнового критерію для цілей звільнення/відстрочення/розстрочення сплати судового збору суб`єктам владних повноважень, то суд апеляційної інстанції приймає до уваги висловлену Верховним Судом позицію, що у питаннях сплати судового збору держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж (постанови від 15.05.2018 по справі № 804/2979/17 та від 07.06.2018 по справі № 822/276/17). Якщо бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати (постанова Верховного Суду від 10.09.2018 по справі № 357/12145/16-а). Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в том у числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя. Відтак, оскільки скаржник є суб`єктом владних повноважень, то суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для відстрочення/розстрочення чи звільнення його від сплати судового збору, тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованою та законною. Суд враховує, що апелянт залучений до виконання бойових завдань щодо відсічі збройної агресії російської федерації, проте зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні позовної заяви встановлена законом, а тому ІНФОРМАЦІЯ_1 , подаючи позовну заяву без документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права, однак уважав, що наведення лише загальних аргументів щодо обмеженого фінансування, за відсутності належних та допустимих доказів, є підставою для заявлення клопотання про відстрочення його сплати. Щодо посилання заявника на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 по справі № 560/16696/23, суд зазначає, що в даній постанові Верховний Суд зауважив, що відповідачем у клопотанні було зазначено, що грошові кошти на оплату судового збору на момент подання клопотання відсутні, проте, для оплати судового збору військовою частиною було замовлено кошти з Державного бюджету України, в підтвердження чого долучено розрахунок та додаткову заявку-розрахунок з додатком

2. Водночас Верховний Суд зазначив, що відповідач продемонстрував суду добросовісну поведінку щодо направлення заявки [у межах строку на усунення недоліків апеляційної скарги] до начальника забезпечувального фінансового органу про надання бюджетних асигнувань для сплати судового збору за подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду у цій справі, що є належним підтвердженням наміру виконати обов`язок щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі. Проте, в даному випадку, ІНФОРМАЦІЯ_5 не надано жодних доказів на підтвердження наміру виконати обов`язок щодо сплати судового збору, зокрема, не надано розрахунку та додаткову заявку-розрахунку замовлення коштів з Державного бюджету України для оплати судового збору. Водночас доданий до позову рапорт не може вважатися належними доказами, які б підтверджували намір виконати обов`язок щодо сплати судового збору, оскільки даний рапорт поданий до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не до начальника забезпечувального фінансового органу про надання бюджетних асигнувань для сплати судового збору. Посилання апелянта на ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2023 у справі №420/18923/21, від 24.09.2024 у справі №420/31026/23, від 26.08.2022 у справі №420/19869/21, ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі №280/7079/24, від 14.01.2025 у справі №160/25007/24, від 22.01.2025 у справі №160/26104/24, від 22.01.2025 у справі №280/8284/24, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім іншого, під час апеляційного розгляду справи колегія суддів встановила, що фактично судовий збір за подання позовної заяви поданої до суду першої інстанції 26.12.2025 р., було сплачено 06.02.2026 р. (а.с.42), на той час коли вже ухвалою суду від 02.02.2026 р. було повернуто позовну заяву. З цього приводу колегія суддів зауважує, що позивачем до суду першої інстанції двічі були подані клопотання лише щодо звільнення або відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору та/або зменшення розміру ІНФОРМАЦІЯ_2 сплату судового збору. Будь-яких посилань на статтю 121 КАС України, якою власне і передбачене продовження процесуальних строків, подане клопотання позивача не містить. В свою чергу, колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції, отримавши позовну заяву 26.12.2025 р., ухвалою від 29.12.2025 р., залишив позовну заяву без руху, встановивши позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків, в подальшому ухвалою суду від 19.01.2026 р., суд першої інстанції з власної ініціативи у відповідності до ст. 121 КАС України продовжив строк для виконання вимог ухвали суду від 29.12.2025 р. , встановивши 10-ти денний строк для усунення недоліків. Питання про повернення позовної заяви було вирішено судом першої інстанції ухвалою від 02.02.2026 р. Тобто, колегія суддів констатує, що у ІНФОРМАЦІЯ_4 з моменту подання позовної заяви 26.12.2025 р. до моменту винесення оскаржуваної ухвали 02.02.2026 р., було достатньо часу для вжиття усіх заходів для сплати судового збору, встановленого законом, а саме 38 днів, в той час коли положення Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють строк в 10 днів, таким чином на переконання суду апеляційної інстанції судом першої інстанції було надано позивачу достатньо часу на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху. В той же час, згідно ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. За обставин цієї справи ІНФОРМАЦІЯ_3 отримавши ухвалу про повернення позовної заяви від 02.02.2026 р. та платіжної інструкції від 06.02.2026 р. мав можливість у найкоротші строки після повернення позову звернутись до суду першої інстанції повторно з позовною заявою та клопотанням про поновлення строку, зазначивши обґрунтовані підстави його пропуску та не був позбавлений доступу до суду, тому колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, двічі надаючи позивачустрок на усунення недоліків позовної заяви, діяв у законний спосіб повертаючи позов ІНФОРМАЦІЯ_4 , в той же час зазначені апелянтом доводи не заслуговують на увагу, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, постановив оскаржену ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Також, відповідно до пункту першого частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» (далі - Законом №3674-VI). Відповідно до ст.1 Закону №3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Відповідно до п.5 ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду встановлюється ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року 3328 гривень. Таким чином, за подання апеляційної скарги на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 р. ІНФОРМАЦІЯ_1 повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Разом з тим, оскільки при поданні апеляційної скарги апелянт не сплатив судовий збір та до закінчення апеляційного розгляду залишається не оплаченим, сума судового збору у розмірі 2662,40 грн. підлягає стягненню до Державного бюджету. Керуючись ст. 241, 243, 248, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 383КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року залишити без змін. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106, несплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у розмірі 2662 (дві шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку, у відповідності до ч.2 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 09 березня 2026 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук