Постанова 4854 № 420/31026/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/31026/23 Перша інстанція: суддя Андрухів В.В., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів про призначення службового розслідування та про результати службового розслідування, В С Т А Н О В И В: Позивач, ОСОБА_1 звернулась з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Про призначення службового розслідування за фактом поранення внаслідок необережного поводження зі зброєю старшим лейтенантом ОСОБА_2 №222 від 14.09.2022 року; - визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Про результати службового розслідування за фактом поранення внаслідок необережного поводження зі зброєю старшим лейтенантом ОСОБА_2 №74 від 09.06.2022 року. В обґрунтування позову вказувала, що позивачка є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_2 . 27.10.2022 нею отримано повідомлення про смерть сина - командира розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, згідно інформації в повідомленні, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від травми, отриманої від необережного поводження зі зброєю в нейрохірургічному відділенні обласної лікарні м. Одеси. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №222 від 14.09.2022 року Про призначення службового розслідування за фактом поранення внаслідок необережного поводження зі зброєю старшим лейтенантом ОСОБА_2 , керуючись Законом України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України та наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 року №608 Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, на підставі повідомлення чергового військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2022 року та свідків події наказано призначити та провести службове розслідування за фактом поранення внаслідок необережного поводження зі зброєю старшим лейтенантом ОСОБА_2 . В Акті службового розслідування за фактом поранення внаслідок необережного поводження зі зброєю старшим лейтенантом ОСОБА_2 від 09.11.2022 року заступник командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення капітан ОСОБА_3 дійшов висновку, що смерть командира 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Одеса в КНП ООКЛ ООР, внаслідок необережного поводження його зі зброєю близько 20.00 год. 14.09.2022 року в с.Володимирівка, Казанківського району Херсонської області та спричиненого ним самим необережного пострілу в область голови із закріпленого за ним пістолета АПС № НОМЕР_3 . На підставі Акту службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 (по основній діяльності) прийнято наказ №74 від 09.06.2022 року Про результати службового розслідування за фактом поранення внаслідок необережною поводження зі зброєю старшим лейтенантом ОСОБА_2 , яким службове розслідування завершено та наказано вважати, що смерть командира 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Одеса в КИП ООКЛ ООР, внаслідок необережного поводження його зі зброєю близько 20.00 год. 14.09.2022 року в с.Володимирівка, Казанківського району Херсонської області та спричиненого ним самим, необережного пострілу в область голови із закріпленого за ним пістолета АПС № НОМЕР_3 . Позивач вважає, що службове розслідування проведено з порушенням норм чинного законодавства та не встановлено всіх обставин, які передували смерті ОСОБА_2 , а тому оскаржуваний наказ, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача військова частина НОМЕР_2 задоволений частково. Визнаний протиправним та скасований наказ командира військової частини НОМЕР_1 Про результати службового розслідування за фактом поранення внаслідок необережною поводження зі зброєю старшим лейтенантом ОСОБА_2 №74 від 09.06.2022 року (фактична дата наказу - 09.11.2022 року). У решті позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 8573,60 грн. (вісім тисяч п`ятсот сімдесят три гривні шістдесят копійок). Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що спірний наказ командира військової частини НОМЕР_1 жодних наслідків для старшого лейтенанта ОСОБА_2 не тягне, то відповідно і не має жодних юридичних наслідків для позивача, що свідчить про обрання неналежного способу захисту останнім. У відзиві на апеляційну скаргу, позивач посилається на правомірність оскаржуваного рішення та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд встановив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу в Збройних Силах України, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_4 . ОСОБА_2 згідно Посвідчення серії НОМЕР_5 є учасником бойових дій. Наказом МО України №271 від 02.06.2020 року ОСОБА_2 був призначений командиром розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 . Наказом Командувача військ ОК ІНФОРМАЦІЯ_3 №277 від 15.09.2020 року старшого лейтенанта ОСОБА_2 призначено на посаду командира взводу безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти військової часини НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №289 від 15.10.2020 року старшого лейтенанта ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення. Наказом Командувача військ ОК ІНФОРМАЦІЯ_3 №246 від 07.09.2021 року ОСОБА_2 призначений командиром розвідувального взводу розвідувальної роти військової часини НОМЕР_2 . 15.03.2022 року ОСОБА_2 нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ За досягнення у військовій службі І ступеня. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.08.2022 року старший лейтенант ОСОБА_2 командир 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частині НОМЕР_2 прибув та приступив до виконання службових обов`язків у відрядження з військової частини НОМЕР_2 на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_2 у зв`язку із службовою необхідністю з 12.08.2022 року до окремого розпорядження. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 12.08.2022 року. 27.10.2022 позивачкою ОСОБА_1 , яка є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_2 , отримано повідомлення (вих. №3397 від 27.10.2022) про смерть сина - командира розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, згідно інформації в повідомленні, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від травми, отриманої від необережного поводження зі зброєю в нейрохірургічному відділенні обласної лікарні м. Одеси. 14.09.2022 року заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення капітаном ОСОБА_3 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 подано рапорт, яким доведено, що ввечері 14.09.2022 року близько 20.00 год після вечері внаслідок необережного поводження зі зброєю отримав поранення старший лейтенант ОСОБА_2 . При цьому, у рапорті зазначено, що пояснити причини події важко, можливо це через необережне поводження зі зброєю. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №222 від 14.09.2022 року Про призначення службового розслідування за фактом поранення внаслідок необережного поводження зі зброєю старшим лейтенантом ОСОБА_2 , керуючись Законом України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України та наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 року №608 Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, на підставі повідомлення чергового військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2022 року та свідків події наказано призначити та провести службове розслідування за фактом поранення внаслідок необережного поводження зі зброєю старшим лейтенантом ОСОБА_2 . Проведення службового розслідування було доручено заступнику командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення капітану ОСОБА_3 . В наказі зазначено, що службове розслідування слід провести та подати Акт службового розслідування встановленим порядком для прийняття рішення в термін до 10.10.2022 року. У складеному за результатами службового розслідування Акті від 09.11.2022 року заступник командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення капітан ОСОБА_3 дійшов висновку, що смерть командира 2 розвідувального відділення розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Одеса в КНП ООКЛ ООР, внаслідок необережного поводження його зі зброєю близько 20.00 год. 14.09.2022 року в с.Володимирівка, Казанківського району Херсонської області та спричиненого ним самим необережного пострілу в область голови із закріпленого за ним пістолета АПС № НОМЕР_3 . На підставі Акту службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 (по основній діяльності) 09 листопада 2022 року (у тексті наказу допущена помилка в даті наказу, помилково зазначено 09.06.2022) видано наказ №74 Про результати службового розслідування за фактом поранення внаслідок необережною поводження зі зброєю старшим лейтенантом ОСОБА_2 , яким службове розслідування завершено та наказано вважати, що смерть командира 2 розвідувального відділення розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Одеса в КНП ООКЛ ООР, внаслідок необережного поводження його зі зброєю близько 20.00 год. 14.09.2022 року в с.Володимирівка, Казанківського району Херсонської області та спричиненого ним самим необережного пострілу в область голови із закріпленого за ним пістолета АПС № НОМЕР_3 . Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не з`ясовано у встановленому законом порядку, чи було проведено в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022162490001104 від 26.10.2022, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України за фактом смерті військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022152270000419 від 15.09.2022, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України за фактом необережного поводження із закріпленою за ним зброєю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спричинення собі вогнепального поранення в область голови, балістичної експертизи, яка б підтверджувала або спростовувала факт того, що ОСОБА_2 здійснив собі постріл у голову із закріпленої за ним табельної вогнепальної зброї АПС № ЯТ 2123. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі за текстом - Закон № 2232-XII). Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України та їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби). Статтею 9 Статуту внутрішньої служби встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до статей 18-19 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України. Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту, визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 року №332 (далі за текстом Інструкція № 332). Пунктом 2 розділу І Інструкції № 332 визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, визначених частиною четвертою статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції №332 ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил. Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають. Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, але не пов`язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції №332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме: обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби. Пунктами 2, 3 розділу ІІ Інструкції №332 визначено, що про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому. У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов`язаний: - терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров`я; - негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини; - зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров`ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків. Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси. Приписами п.5 розділу ІІ Інструкції №332 встановлено, що командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов`язаний: - негайно через засоби зв`язку повідомити про нещасний випадок (зникнення, смерть) старшого командира (начальника) та протягом доби надати йому письмове повідомлення за формою НВ-1 наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції (далі - повідомлення за формою НВ-1); - у разі зникнення або смерті військовослужбовця внаслідок нещасного випадку протягом доби повідомити його батьків або близьких родичів; - залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо), - протягом доби надіслати повідомлення за формою НВ-1 до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках, - повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері; - якщо потерпілий військовослужбовець був відряджений з іншої військової частини, - повідомити протягом доби через засоби зв`язку його командира та надіслати повідомлення за формою НВ-1; - протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо). До складу комісії не може входити безпосередній командир (начальник) потерпілого військовослужбовця; - забезпечити належні умови для роботи комісії (надати приміщення, засоби зв`язку, оргтехніку, автотранспорт, канцелярське приладдя тощо), а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії з метою своєчасного і об`єктивного проведення розслідування нещасного випадку. Відповідно до пункту 7 Розділу II Інструкції №332 нещасні випадки зі смертельним наслідком або внаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми, групові нещасні випадки та випадки зникнення або смерті військовослужбовців підлягають спеціальному розслідуванню та розслідуються з урахуванням вимог розділу ІІІ цієї Інструкції. Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції №332 спеціальному розслідуванню підлягають: - нещасні випадки з військовослужбовцями зі смертельним наслідком; - нещасні випадки, унаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми; - групові нещасні випадки, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями, незалежно від тяжкості шкоди їх здоров`ю; - випадки зникнення військовослужбовців, за відсутності ознак ухилення від військової служби; - випадки смерті військовослужбовців. Спеціальне розслідування зазначених вище випадків проводиться за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов`язків військової служби. Крім того, розділом V Інструкції №332 визначені певні особливості розслідування нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил. Пунктом 8 Розділу ІІ Інструкції №332 передбачено, що Комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п`яти робочих днів з дня її утворення. Комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана: - обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо; - з`ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; - визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції; - скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2, наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов`язків військової служби за формою НВ-3, наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. Відповідно до пункту 18 розділу ІІ Інструкції №332 за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються: дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок; військове звання, прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця; вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я; коли стався нещасний випадок (під час виконання обов`язків військової служби чи ні); перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення; заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому. На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі Положення № 402). Отже, Інструкцією №332 регламентовано чіткий порядок та особливості розслідування нещасних випадків з військовослужбовцями у Збройних Силах України, а саме: встановлено певний алгоритм дій, які повинні бути вчинені як з боку військовослужбовця або особи, що представляє цього військовослужбовця, з яким трапився нещасний випадок, його безпосереднього командира (начальника) або керівника робіт, так і з боку командування військової частини, у разі отримання ним відповідного звернення від останніх. При цьому, приписами Інструкції № 332 встановлено, що відповідні сповіщення про нещасний випадок повинні відбуватися негайно, після чого визначено певний алгоритм дій уповноважених осіб, що спрямований, зокрема, на розслідування нещасного випадку. Як правильно встановив суд першої інстанції, ані командиром військової частини НОМЕР_1 , ані командиром військової частини НОМЕР_2 спеціальне розслідування у відповідності до вимог Інструкції № 332 призначене не було, що також підтверджується листом військової частини НОМЕР_6 від 28.12.2022 року № 2/3077 на адвокатський запит. Цим же листом підтверджено, що командиру військової частини НОМЕР_2 визначено провести додаткове розслідування по факту травмування та смерті старшого лейтенанта ОСОБА_2 , у порядку та терміни, передбачені Інструкцією № 332 (а.с.71-72). Разом з тим, бездіяльність відповідача щодо своєчасного призначення та проведення спеціального розслідування в порядку, передбаченому Інструкцією № 332, не є предметом судового розгляду в даній справі. Позивач оскаржує накази відповідача про призначення службового розслідування від 14.09.2022 року № 222 та про результати службового розслідування від 09.11.2022 року (фактична дата) №

74. Зазначене службове розслідування було призначене відповідно до вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371 (далі за текстом - Порядок № 608). Як правильно зауважив суд першої інстанції, згідно з пунктом 8 розділу І Інструкції №332 у разі настання нещасного випадку, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, щодо осіб, в діях або бездіяльності яких вбачається вчинення правопорушень, внаслідок або за сприяння яких стався нещасний випадок, разом з розслідуванням нещасного випадку відповідно до цієї Інструкції проводиться службове розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371 (далі за текстом - Порядок № 608). Отже, вимогами пункту 8 розділу І Інструкції №332 передбачено, що разом з розслідуванням нещасного випадку відповідно до цієї Інструкції проводиться службове розслідування відповідно до Порядку №

608. Таке службове розслідування може бути призначено щодо осіб, в діях або бездіяльності яких вбачається вчинення правопорушень, внаслідок або за сприяння яких стався нещасний випадок. Зі змісту самого наказу МО України від 21.11.2017 року № 608 вбачається, що він виданий відповідно до статей 47, 84 - 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (із змінами). Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку №608, службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розділом II вказаного Порядку № 608 передбачені підстави призначення та предмет службового розслідування. Зокрема, згідно п.1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: - невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; - невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; - неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; - дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; - порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; - повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; - скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: - неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; - причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; - ступеня вини військовослужбовця: - порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; - причин та умов, шо сприяли вчиненню правопорушення: - причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Зі змісту наведених норм Порядку № 608 випливає, що службове розслідування відповідно до цього Порядку призначається для встановлення порушень військовослужбовцем військової дисципліни; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; вирішення питання накладення на винних осіб дисциплінарних стягнень. Відповідно до п.3 Розділу III Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що призначення командиром військової частини НОМЕР_1 службового розслідування відповідно до Порядку № 608 передбачено наведеними вище нормами законодавства (як п.8 розділу І Інструкції №332, так і наведеними приписами самого Порядку № 608), а тому підстави для скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2022 року №222 про призначення службового розслідування відсутні. Отже, відсутність підстав для призначення службового розслідування наказом від 14.09.2022 року №222 суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованими та не взяв їх до уваги. Також, апеляційний суд зауважує, що наказ від 14.09.2022 року №222 як правовий акт вичерпав свою дію його виконанням, оскільки службове розслідування на підставі цього наказу проведене, складено акт службового розслідування та виданий наказ про його результати (оскаржуваний наказ № 74). Вказана обставина також підтверджує відсутність підстав для скасування наказу від 14.09.2022 року №222. Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 Про призначення службового розслідування за фактом поранення внаслідок необережного поводження зі зброєю старшим лейтенантом ОСОБА_2 №222 від 14.09.2022 року слід відмовити. Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 Про результати службового розслідування за фактом поранення внаслідок необережною поводження зі зброєю старшим лейтенантом ОСОБА_2 №74 від 09.06.2022 року, суд зазначає таке. Зі змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 Про призначення службового розслідування за фактом поранення внаслідок необережного поводження зі зброєю старшим лейтенантом ОСОБА_2 №222 від 14.09.2022 року вбачається, що командир військової частини вбачав можливі порушення службової дисципліни саме в діях старшого лейтенанта ОСОБА_2 . Згідно пункту 5 розділу ІІІ Порядку № 608 службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 608 передбачено, що особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб. Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України. Згідно пункту 1 розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування (п.2 розділу V Порядку №608). Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку №608 в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. Згідно з п.4 розділу V Порядку №608, у резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити. Згідно з вимогами пункту 6 розділу V Порядку №608, після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування. Пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування. Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку №608, дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту. Апеляційний суд, як і суд першої інстанції вважає, що матеріалами службового розслідування не доведено, що поранення, а в подальшому і смерть військовослужбовця старшого лейтенанта ОСОБА_2 настали саме внаслідок необережного поводження його зі зброєю. Присутні на місці події військовослужбовці капітан ОСОБА_4 , старший лейтенант ОСОБА_5 , сержант ОСОБА_6 у наданих під час службового розслідування поясненнях виклали загальні обставини, що події таким чином: ОСОБА_2 дістав свій пістолет АПС, який був в нього за ременем, дістав з рукоятки пістолета обойму, і в цей момент стався постріл. ОСОБА_2 впав на землю, пістолет впав поряд, обойма від пістолета також, але з іншого боку, бо була в іншій руці. Жодний із вказаних свідків не зазначив у поясненнях, що старший лейтенант ОСОБА_2 підніс руку з пістолетом до своєї голови та здійснив постріл, хоча усі вказані особи знаходилися поруч з ОСОБА_2 , вийшовши на перекур після вечері. Отже, вказані військовослужбовці моменту пострілу, внаслідок якого ОСОБА_2 отримав поранення, не бачили. При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, всі вказані свідки події охарактеризували ОСОБА_2 як найдосвідченого військового, який служить не один рік, знає та вміє поводитись зі зброєю (а.с.47-49, 52-57). Також, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції правильно погодився з доводами позивача щодо наявних розбіжностей у медичних документах. Так, у виписці з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4672 від 17.09.2022 КНП ММР Міська лікарня швидкої медичної допомоги в анамнезі хвороби зазначено, що ОСОБА_2 зі слів ШМД травму отримав під час бойових дій, отримав уламкове поранення голови (а.с.62). У той же час лікарське свідоцтво про смерть № 377 від 28.10.2022 року, видане Одеським обласним бюро судово-медичної експертизи, містить причину смерті ОСОБА_2 ушкодження внаслідок пострілу з іншої та не уточненої вогнепальної зброї, намір невизначений (а.с.63-64). Під час службового розслідування не були достеменно з`ясовані всі обставини події. Так, акт службового розслідування не містить відомостей про те, що постріл в голову ОСОБА_2 здійснений саме з закріпленої за ним табельної вогнепальної зброї АПС № НОМЕР_3 . Також в акті відсутні відомості про наявність на місці події гільзи від набою, що випущений із вказаної зброї, якщо постріл було здійснено саме з АПС № ЯТ 2123. Не з`ясоване питання щодо кількості набоїв в обоймі, яку, як вказують свідки, ОСОБА_2 вийняв з пістолета. За таких обставин, висновки акта службового розслідування від 09.11.2022 року про те, смерть командира 2 розвідувального відділення розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , настала ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок необережного поводження його зі зброєю близько 20.00 год. 14.09.2022 року в с.Володимирівка Казанківського району Херсонської області та спричиненого ним самим необережного пострілу в область голови із закріпленого за ним пістолета АПС № НОМЕР_3 , суд вважає недоведеними належними доказами. Слід зазначити, що за викладених обставин, за відсутності будь-яких доказів спричинення ОСОБА_2 собі через необережність пострілу в область голови із закріпленого за ним пістолета АПС № НОМЕР_3 , відповідачем не з`ясовано у встановленому законом порядку, чи було проведено в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022162490001104 від 26.10.2022, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України за фактом смерті військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022152270000419 від 15.09.2022, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України за фактом необережного поводження із закріпленою за ним зброєю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спричинення собі вогнепального поранення в область голови, балістичної експертизи, яка б підтверджувала або спростовувала факт того, що ОСОБА_2 здійснив собі постріл у голову із закріпленої за ним табельної вогнепальної зброї АПС № НОМЕР_3 . Отже, недоведеними є також висновки акта службового розслідування про те, що своїми діями старший лейтенант ОСОБА_2 порушив вимоги статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України ст.6 ч.2, ст.20, ст.22 (самовільно, без необхідності дістав закріплену за собою зброю та здійснив постріл), а також про порушення ним вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а саме: вимоги ст.1, де зазначається, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями Порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України; абзацу 2 ст.3 щодо особистої відповідальності кожного військовослужбовця за виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; абзацу 5 ст.4, згідно якої військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця не допускали самому і стримувати інших від негідних вчинків. За встановлених вище обставин, суд апеляційної, як і суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність наказу командира військової частини НОМЕР_1 Про результати службового розслідування за фактом поранення внаслідок необережною поводження зі зброєю старшим лейтенантом ОСОБА_2 №74 від 09.06.2022 року (фактична дата 09.11.2022 року), а тому зазначений наказ підлягає скасуванню. Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Правомірність наказу №74 від 09.06.2022 року (фактична дата 09.11.2022 року) відповідачем не доведено. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 відстрочено Військовій частині НОМЕР_1 сплату судового збору в сумі 1288,32 грн. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України та відстрочена апелянту сплата судового збору до ухвалення судового рішення у справі за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з апелянта в порядку ч.2 ст.133 КАС України. Отже, з метою вирішення питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь Державної судової адміністрації судовий збір в розмірі 1288,32 грн. Керуючись ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 420/31026/23 - залишити без змін. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) на користь Державної судової адміністрації на рахунок №:UA9089 9998 03131 1125 60000 26001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 22030106, судовий збір в розмірі 1288,32 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 05.11.2024 Суддя-доповідач С.Д. Домусчі Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький