Постанова Львівський апеляційний суд № 461/100/26

Справа № 461/100/26 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є. Провадження № 33/811/232/26 Доповідач: Березюк О. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2026 року. Львівський апеляційний суд Львівської області у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г. у місті Львові, з участю ОСОБА_1 , захисника Поповича В.О., представника потерпілої Горак С.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника Поповича В.О. на постанову Галицького районного суду м.Львова від 07 січня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, встановив: Постановою Галицького районного суду м.Львова від 07.01.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 гривні. Згідно постанови суду ОСОБА_1 22.12.2025 року о 11 год. 05 хв. за адресою м. Львів, перехрестя вулиць Бузкова-Зелена, керуючи автомобілем Volkswagen T-Roc, д.н.з. НОМЕР_1 , на регульованому перехресті рівнозначних доріг, при повороті ліворуч, не надав перевагу в русі автомобілю Nissan Kubistar, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. На дану постанову захисник Попович В.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції справа розглянута необ`єктивно та не повно, без врахування всіх об`єктивних обставин справи, зокрема те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 були порушені вимоги п.16.6 ПДР. Також апелянт зазначає, що схема місця ДТП, складена працівниками поліції є неналежним доказом у справі, оскільки в ній не встановлено дійсне місце зіткнення транспортних засобів та характер механічних пошкоджень транспортних засобів. Крім цього, захисник вважає, що саме дії водія ОСОБА_3 є в причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП, оскільки здійснила проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора (жовтий сигнал). Також апелянтом в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, при цьому зазначає, не був присутній в судовому засіданні з причин того, що повістка про виклик в судове засідання, призначене на 07.01.2026 року, сформована 06.01.2026 року, тобто не був завчасно повідомлений судом і в подальшому йому не було відомо про результати розгляду справи судом до часу ознайомлення 30.01.2026 року, а тому вважає поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження. Розглянувши матеріали справи № 461/100/26, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, представника потерпілої, яка заперечила апеляційні вимоги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Вважаю, доводи апелянта щодо пропуску строку на апеляційне оскарження заслуговують на увагу, а тому погоджуюсь з тим, що такий строк пропущений з поважних причин та його слід поновити. Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами у справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №547668 від 22.12.2025 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП (а.с.1), схемою місяця ДТП від 22.12.2025 року, де зафіксовані місце зіткнення автомобілів, характер заподіяних пошкоджень автомобіля, які вказують на причинно-наслідкові зв`язки між діями саме ОСОБА_1 та настанням ДТП (а.с.2), первинними поясненнями ОСОБА_1 від 22.12.2025 року (а.с.3), первинними поясненнями ОСОБА_2 від 22.12.2025 року (а.с.4), відеозаписами з камер зовнішнього спостереження, на яких зафіксовано як автомобіль під керуванням ОСОБА_2 виїхав на перехрестя вул.Бузкова-Зелена в м.Львові саме на зелений сигнал світлофора (а.с.39). Відповідно до п.16.6 ПДР Повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч. Цим правилом повинні керуватися між собою і водії трамваїв. Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_2 здійснила проїзд (виїзд) на перехрестя на заборонений сигнал світлофора (жовтий сигнал), апеляційний суд зазначає, що такі не ґрунтуються на матеріалах справи, зокрема такі спростовуються відеозаписом камери зовнішнього спостереження, що були долучені самим захисником, зідно з яким чітко вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 здійснив виїзд на перехрестя вул.Бузкова-Зелена на зелений сигнал світлофора здійснюючи поворот ліворуч, остання пропустила пішоходів, після чого продовжила рух по вул. Зелена і за деякий час в полі зору камери появився автомобіль під керуванням ОСОБА_1 з пошкодженим правим переднім крилом автомобіля (а.с.39). При цьому, з матеріалів справи встановлено, зокрема з схеми місця ДТП та доданих фотосвітлин пошкоджень транспортних засобів, на транспортному засобі, керованого ОСОБА_2 є пошкодження заднього правого бампера зі світловідбивачами (а.с.2, 30). Таким чином, водій ОСОБА_2 на час зіткнення транспортних засобів на перехресті вул.Бузкова-Зелена в м. Львові перебувала на моменті завершення маневру (з`їзду з перехресті), а транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 в це час здійснював виїзд на перехрестя з іншої сторони, при цьому не переконавшись в безпечності та доцільності здійснення такого маневру в даній дорожній обстановці. А тому, на переконання апеляційного суду саме дії ОСОБА_1 є в причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП, якими було порушено вимоги п.16.6 ПДР України, доводи апеляційної скарги захисника не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про доведеність його винуватості. При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суддя в повній мірі врахував характер і спосіб вчиненого, особу правопорушника, ступінь його вини, інші обставини справи, що впливають на вид стягнення, і обґрунтовано застосував стягнення, передбачене санкцією ст.124 КУпАП. Отже, постанова місцевого суду є законна і обґрунтована, підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисника Поповича В.О., апеляційний суд не знаходить. Керуючись ст.294 КУпАП,- постановив: Поновити захиснику Поповичу В.О. строк апеляційного оскарження. Постанову Галицького районного суду м.Львова від 07 січня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Поповича В.О. без задоволення. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду Березюк О.Г.