Постанова Чернігівський апеляційний суд № 736/2981/25

Справа № 736/2981/25 Головуючий у 1 інстанції Пархомчук Т. В. Провадження № 33/4823/267/26 Категорія - ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 березня 2026 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М., з участю захисника адвоката Загальця О. М. (в режимі відеоконференції) Розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката Загальця О. М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 22 січня 2026 року, В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, інвалід 2 групи, проживаючий по АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП з накладенням стягнення у виді 40 (сорока) годин громадських робіт. Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору. Як установив суд, 13 листопада 2025 року, близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи по АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: лаявся в її бік нецензурною лайкою та ображав її, чим завдав останній шкоди психічному здоров`ю, повторно протягом року. В апеляційній скарзі захисник адвокат Загалець О. М. просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Мотивує тим, що у доданих до протоколу про адміністративне правопорушення матеріалах відсутні докази завдання потерпілій вказаної в ст. 173 2 КУпАП шкоди від описаних у протоколі подій, також відсутні обстеження потерпілої лікарем психіатром. Вказує, що ОСОБА_1 не був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у місцевому суді, а тому був позбавлений можливості надати особисто пояснення, а саме надати документи та пояснення на спростування його винуватості. Крім того, суд призначив ОСОБА_1 покарання у виді громадських робіт, а ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи та учасником бойових дій. Відповідно до ч. 3 ст. 30 1 КУпАП громадські роботи не призначаються особам з інвалідністю першої та другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років. Під час апеляційного розгляду захисник адвокат Загалець О. М. підтримав доводи апеляційної скарги. Заслухавши аргументи захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. За змістом ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який є одним з основних джерел доказів, має містити дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Крім того, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Проте, як вбачається із матеріалів справи, наведені вимоги закону при розгляді справи в суді відносно ОСОБА_1 дотримані не були. Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції виходив із доведеності його вини, обґрунтовуючи свій висновок фактичними обставинами, встановленими на підставі: протоколу про адміністративне правопорушення; електронного рапорту Корюківського РВП № 7198 від 13.11.202; письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; терміновим заборонним приписом серії АА №389608. Однак, апеляційний суд не може погодитись із таким висновком місцевого суду, оскільки він зроблений судом першої інстанції без всебічного і повного аналізу всіх фактичних обставин справи. Зі змісту постанови суду першої інстанції вбачається, що судом належним чином не проаналізовано обставини події, яка стала підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно обох учасників конфлікту. Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. ч. 1, 2, 3 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2, 3 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 13.11.2025, ОСОБА_1 , 13 листопада 2025 року, перебуваючи по АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: лаявся в її бік нецензурною лайкою та ображав її, чим завдав останній шкоди її психічному здоров`ю, повторно протягом року. Разом з тим, з обставин домашнього насильства, описаних у протоколі, неможливо зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого психологічного насильства відносно колишньої дружини, а й про можливість завдання внаслідок цього шкоди її психічному здоров`ю. При цьому, можлива нецензурна лайка в межах конфлікту, який склався між колишнім подружжям, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку. Будь - яких доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 13.11.2025 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, у матеріалах справи немає. Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника адвоката Загальця О. М. задовольнити. Постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 22 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173 - 2 КУпАП, скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу правопорушення. Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Антипець