Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/6093/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 березня 2026 року м. Дніпросправа № 280/6093/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Чернова Ж.М.) в адміністративній справі №280/6093/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 15.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування до трудового стажу позивача періоду роботи, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.07.1983, періоду роботи з 30.10.1991 по 28.03.1994 в колгоспі ХХ з`їзді КПСС, періоду роботи з 01.01.1998 по 02.12.2002 в колгоспі «Червонофлотець»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області врахувати до трудового стажу позивача періоду роботи, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.07.1983, періоду роботи з 30.10.1991 по 28.03.1994 в колгоспі ХХ з`їзді КПСС, періоду роботи з 01.01.1998 по 02.12.2002 в колгоспі «Червонофлотець». В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.03.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком за наявності страхового стажу. Для підтвердження страхового стажу позивач надав основні документи, що підтверджують трудову діяльність, а саме трудову книжку НОМЕР_1 від 10.07.1983. 27.03.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області в ході розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 19.03.2025 було зараховано до страхового стажу лише 31 рік 3 місяці 28 днів, та прийнято рішення №212450014455 від 27.03.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком. Свою відмову пенсійний орган обґрунтовує не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.07.1983 періодів роботи в колгоспі з 30.10.1991 по 28.03.1994 та з 01.01.1998 по 02.12.2002, оскільки не надано довідку про встановлений та вироблений мінімум трудової участі. Позивач вважає таке рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області протиправним, оскільки воно протирічить положення пенсійного законодавства та підлягає скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позов задоволено. Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час розгляду заяви позивача разом із наданими документами Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області до страхового стажу позивача правомірно не зараховано період його роботи з 30.10.1991 по 28.03.1994, оскільки відсутня інформація про кількість відпрацьованих трудоднів та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві, а також період з 01.01.1998 по 02.12.2002 у зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки про прийняття на роботу та звільнення зі СТОВ «Червонофлотець». Пенсійний орган зазначає, що позивачем не було надано уточнюючої (архівної) довідки про фактично відпрацьовані вихододні роботи в колгоспі та виконання встановленого мінімуму трудової участі, а також довідки про прийняття на роботу та звільнення зі СТОВ «Червонофлотець». На думку скаржника, законодавством передбачено зарахування періоду роботи в колгоспі до страхового стажу за умови виконання встановленого мінімуму трудової участі за фактично відпрацьований час. Водночас суд першої інстанції, на переконання відповідача, не врахував, що неналежне оформлення записів у трудовій книжці щодо встановленого мінімуму трудової участі та кількості відпрацьованих трудоднів у колгоспі позбавляє відповідача можливості зарахувати спірні періоди до страхового стажу без надання уточнюючої довідки. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач 19.03.2025 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заява позивача від 19.03.2025 була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 27.03.2025 № 212450014455 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до рішення від 27.03.2025 № 212450014455, вік заявника 60 роки 1 місяць 2 дні. Право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 32 років. Згідно наданих документів страховий стаж становить 31 рік 3 місяці 28 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 10.07.1983 НОМЕР_1 з 30.10.1991 по 28.03.1994, оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум в громадському господарстві; період роботи згідно з трудовою книжкою від 10.07.1983 НОМЕР_1 з 01.01.1998 по 02.12.2002, оскільки відсутня уточнююча довідка про прийняття та звільнення з СТОВ «Червонофлотець». Позивач не погодившись з діями Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування до трудового стажу періоду роботи, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.07.1983, періоду роботи з 30.10.1991 по 28.03.1994 в колгоспі ХХ з`їзді КПСС, періоду роботи з 01.01.1998 по 02.12.2002 в колгоспі «Червонофлотець», та з вимогами про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області врахувати до трудового стажу позивача періоду роботи, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 10.07.1983, періоду роботи з 30.10.1991 по 28.03.1994 в колгоспі ХХ з`їзді КПСС, періоду роботи з 01.01.1998 по 02.12.2002 в колгоспі «Червонофлотець», звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість. Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років. Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV). Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17. Як вбачається з матеріалів справи, у межах спірних правовідносин позивачем заявлено позовні вимоги щодо визнання протиправною відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів його роботи, зазначених у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.07.1983, а саме: з 30.10.1991 по 28.03.1994 у колгоспі ХХ з`їзду КПРС та з 01.01.1998 по 02.12.2002 у колгоспі «Червонофлотець». Судом першої інстанції встановлено, що в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 10.07.1983 наявні записи про те, що позивач: 30.10.1991 прийнятий у члени колгоспу ХХ з`їзду КПСС (наказ №10 від 30.10.1991), 28.03.1994 звільнений за власним бажанням (наказ №9 від 28.03.1994), 01.04.1994 прийнятий у члени колгоспу «Червонофлотець» (наказ №4 від 15.06.1994), з 07.07.1997 колгосп «Червонофлотець» перейменовано в КСП «Червонофлотець» (рішення загальних зборів №2 від 07.07.1997), 12.02.2000 звільнений з членів КСП в зв`язку з реорганізацією в СТОВ «Червонофлотець» (рішення загальних зборів від 11.02.2000), позивач прийнятий в СТОВ «Червонофлотець» по трудовому договору різноробочим (наказ №1 від 11.02.2000), 28.11.2002 звільнений з СТОВ «Червонофлотець» за власним бажанням (наказ №67 від 28.11.2002) (запис №8). У трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.07.1983 у записі №9 зазначено: «Запис №8 вважати недійсним 02.12.2002». У трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.07.1983 у записі №10 зазначено: «Звільнити з СТОВ «Червонофлотець» в зв`язку з закінченням терміну трудового договору ст.36 п.2. (наказ №68 від 02.12.2002)». З оскаржуваного рішення пенсійного органу та доводів апеляційної скарги вбачається, що підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів трудової діяльності позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зазначає, що період роботи позивача з 30.10.1991 по 28.03.1994, відповідно до записів у трудовій книжці від 10.07.1983 серії НОМЕР_1 , не зараховано до страхового стажу у зв`язку з відсутністю інформації про встановлений та фактично відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві. Крім того, вказує, що період роботи з 01.01.1998 по 02.12.2002, згідно із зазначеною трудовою книжкою, не зараховано через відсутність уточнюючої довідки щодо прийняття на роботу та звільнення з СТОВ «Червонофлотець». Суд апеляційної інстанції критично ставиться до означених тверджень скаржника та погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця. Так, порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за № 310 (далі Положення - №310). Відповідно до пунктів 1, 2 Положень №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Положень №310). Згідно з пунктом 6 Положень №310, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою. Відповідно до пункту 8 Положень №310, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки. Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться в Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 №162 та в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №

110. Аналізуючи означені норми, суд доходить до висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників та внесення в них достовірних відомостей саме на роботодавців, також на керівників підприємств (роботодавців) покладено і обов`язок по заміні печаток і штампів цих підприємств. Приписами пункту 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» визначено, що відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. Аналогічні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки», за змістом пункту 4 якої відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Обов`язок ведення трудових книжок (заповнення, внесення відповідних записів та засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноважений ним орган). Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17. Також, колегія суддів звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідної тривалості, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а. Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що позивач вчинив всі можливі дії щодо підтвердження спірних періодів, шляхом направлення відповідних запитів. З архівної довідки від 15.11.2023 №04-01/З-102, наданої Архівним відділом №3 Бериславської районної державної адміністрації, вбачається наступне: «У документах архівного фонду Сільськогосподарське товариство з відповідальністю «Червонофлотець» с.Дудчани Нововоронцовського району Херсонської області містяться відомості про реорганізацію/перейменування господарства за період з 1983 по 2002 роки, а саме: - колгосп «Червонофлотець» був реформований в колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) «Червонофлотець» згідно з рішенням засідання уповноважених членів колгоспу, протокол №02 від 07.06.1997. Розпорядженням голови Нововоронцовської районної державної адміністрації від 01.07.1997 №194 було зареєстровано та видано свідоцтво про реєстрацію колективному сільськогосподарському підприємству «Червонофлотець», правонаступнику колгоспу «Червонофлотець». Рішення про переведення ОСОБА_1 у зв`язку з реорганізацією колгоспу «Червонофлотець» в колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) «Червонофлотець» в документах архівного фонду відсутні. Колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) «Червонофлотець» реформоване в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) «Червонофлотець» згідно з рішенням загальних зборів членів КСП «Червонофлотець», протокол №01 від 11.02.2000. У списку звільнених працівників у зв`язку з реорганізацією підприємства та бажаючих перейти в СТОВ по трудовому контракту під номером 648 зазначено ОСОБА_2 «так у документі». Підстава: ф.Р-39, оп.1, спр.101, арк. 13, 17; спр. 107 арк. 1,23, 29,44; ф.54, оп. 1, спр. 47 арк. 20.». Крім того, на запит позивача, КУ «Трудовий архів м.Херсона» Херсонської міської ради надано відповідь №01-15/299 від 11.04.2025, в якій зазначено наступне: « На вашу заяву, яка отримана по пошті 09.04.2025 стосовно надання архівної довідки про підтвердження трудового стажу ОСОБА_1 , який працював в Громадському підприємстві колгоспі ХХ з`їзду КПСС (мовою заяви), в Союзе рыболовецких колхозов Херсонской области (мовою печатки в трудовій книжці) за період з 30.10.1991 по 28.03.1994pр., повідомляю, що від зазначеного підприємства до КУ «Трудовий архів м. Херсона» ХМР не надходили на зберігання документи з особового складу та заробітної плати. Документи з кадрових питань, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 08.04.2013 №656/5, повинні зберігатися в архівних підрозділах юридичних осіб протягом 75 років. Виключення становить припинення діяльності юридичної особи. Тоді документи передаються або до правонаступника, або до ліквідатора, або до трудового архіву. До відома повідомляю, що в установі знаходяться на зберіганні документи лише ліквідованих підприємств м. Херсона. Підприємства районного та обласного підпорядкування на зберігання до КУ «Трудовий архів м. Херсона» XMP не передаються. Виходячи з вищезазначеного, можливість надання необхідної Вам довідки відсутня. Одночасно повідомляю, що місцезнаходження документів по вищезазначеному підприємству архіву не відомо.». За змістом роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 17.05.1992 № 17 «Про порядок застосування окремих положень статей Закону України «Про пенсійне забезпечення», при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, у разі якщо член колгоспу без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі у громадському господарстві, до стажу зараховується фактично відпрацьований час. При цьому загальна кількість відпрацьованих вихододнів підлягає переведенню у календарні місяці шляхом їх поділу на 25,4. Аналогічний порядок обчислення стажу застосовується також у випадках, коли мінімум трудової участі у громадському господарстві взагалі не встановлювався. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що навіть за відсутності у наданих документах відомостей щодо встановлення у спірний період мінімуму трудової участі позивача, відповідач був зобов`язаний здійснити обчислення стажу роботи позивача виходячи з фактично відпрацьованого часу відповідно до вимог чинного законодавства. Однак відповідач такого обчислення не здійснив, що свідчить про неналежне виконання покладених на нього повноважень. В контексті обставин цієї справи та доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, покладених ним в основу апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує й те, що за приписами частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Отже, скаржник, маючи сумніви щодо підтвердження факту наявності у позивача необхідного страхового стажу, враховуючи конкретні обставини цієї справи, мав право на звернення до підприємства, в якому працював останній, із вимогою про надання необхідних додаткових документів, здійснення відповідної перевірки достовірності поданих відомостей та умов праці, передбачених законодавством для визначення права на пенсію, проте доказів вчинення таких дій суб`єктам владних повноважень у ході судового розгляду надано не було. З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди роботи з 30.10.1991 по 28.03.1994 в колгоспі ХХ з`їзді КПСС, з 01.01.1998 по 02.12.2002 в колгоспі «Червонофлотець» відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 10.07.1983, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 19.03.2025. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року в адміністративній справі №280/6093/25 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак