Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/5546/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/96/26 Справа № 215/5546/25 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко Ю. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення: - за ч. 1 ст. 130 КУпАП у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн; - за ч. 5 ст. 126 КУпАП у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк шість років без оплатного вилучення транспортного засобу. На підставі ст. 36 КУпАП остаточно накладено адміністративне стягнення у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк шість років без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто судовий збір, - в с т а н о в и л а : постановою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною, в тому, що вона 15.06.2025 р. о 10:44 год. керувала автомобілем Chevrolet Aveo н/з НОМЕР_1 біля будинку № 1 по вул. Пляжна м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення координації рухів, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно висновку № 913 від 15.06.2025 р. ОСОБА_1 не пройшла у повному обсязі медичний огляд на стан сп`яніння, відповідно до встановленого законодавством порядку, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також, 15.06.2025 року о 10:44 год. ОСОБА_1 керувала автомобілем Chevrolet Aveo н/з НОМЕР_1 біля будинку № 1 по вул. Пляжна м. Кривого Рогу Дніпропетровської області не маючи при цьому права керування даним транспортним засобом відповідної категорії, чим своїми діями порушила вимоги п. 2.1а ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. В частині обвинувачення за ч. 5 ст. 126 КУпАП вирішити питання з урахуванням пом`якшуючих обставин (медичний стан, сімейні обставини, волонтерська діяльність). На обґрунтування своїх вимог зазначає, що письмово надала згоду на проходження огляду, пройшла огляд у лікаря та перевірку за допомогою алкотестера, який не виявив ознак алкогольного сп`яніння. Проблема виникла на етапі здачі аналізу сечі, оскільки через наявні хронічні захворювання вона фізично не змогла за один раз виділити необхідний об`єм (100 мл). У подальшому намагалася здати аналіз повторно, вживала воду та чай, однак необхідний об`єм залишався недостатнім. Зауважує, що альтернативних методів тестування, зокрема аналізу крові чи повторної здачі аналізу в інший час, не було запропоновано, хоча це передбачено п. 12 наказу МОЗ № 145 від 17.01.2023 року. Наголошує, що відмови з її боку не було, а відсутність належних дій з боку медичних працівників та працівників поліції призвела до помилкового трактування ситуації як відмови від проходження огляду. Вказує, що суд не надав належної оцінки поясненням і доказам, не дослідив можливість застосування більш м`якого заходу. ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибула, при цьому належним чином повідомлена про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України"). Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи. За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи. Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені у апеляційній скарзі доводи, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону. Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за № 3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні. Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом. Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 виконані частково. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, фактичні обставини та кваліфікацію якого вона не оспорює, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині апеляційним судом не перевіряється. Крім того, ОСОБА_1 визнана винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, доведенню підлягає факт керування транспортним засобом з ознаками сп`яніння та факт відмови від проходженні відповідного огляду на стан такого сп`яніння. Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №362536 від 15.06.2025 року, медичним висновком, рапортом працівника поліції та відеозаписом. Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, на відеозаписі логічно та послідовно зафіксований весь перебіг подій, який стосується саме адміністративного правопорушення, підстав для сумніву щодо достовірності у апеляційного суду не виникає. Дослідивши матеріали справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційним судом встановлено, що з відеозапису вбачається, що водію ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, на що остання погодилась. ОСОБА_1 доставлено співробітниками поліції до КП «Багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради» для проходження медичного огляду на стан сп`яніння. У медичному закладі ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд шляхом відібрання зразків сечі. Остання погодилася та надала біологічний матеріал, однак лікар повідомив, що його кількість є недостатньою для проведення дослідження. При цьому ОСОБА_1 наголосила, що має хронічні захворювання та у зв`язку з проблемами сечовипускання запропонувала відібрати біологічний матеріал за допомогою катетера, на що лікар повідомив, що така процедура не передбачена. Упродовж двох годин перебування у медичному закладі ОСОБА_1 намагалася здати біологічний матеріал у вигляді сечі, однак через фізіологічні особливості необхідну кількість надати не змогла. Після цього, зі спливом двох годин, останній було повідомлено, що зазначені обставини розцінюються як відмова від проходження огляду, а поліцейським повідомлено про складання стосовно неї протоколу про адміністративне правопорушення. На це ОСОБА_1 зазначила, що погоджується з тим, що не змогла здати біологічний матеріал, однак від проходження огляду на стан сп`яніння не відмовлялася та зробила все залежне від неї для надання зразка сечі, проте зробити цього не змогла. Отже, апеляційний суд зауважує, що, попри пояснення ОСОБА_1 про неможливість здати біологічний матеріал у зв`язку з фізіологічними особливостями організму та відсутність відмови з її боку від проходження огляду, а також запропонований нею альтернативний спосіб відібрання зразків за допомогою катетера, лікар на порушення вимог Інструкції не запропонував та не забезпечив відбір іншого біологічного матеріалу, передбаченого її положеннями. Апеляційний суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, який підтверджений належними та допустимими доказами. Згідно з п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Розділом ІІІ Інструкції визначено, що метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявності речовин, здатних спричинювати стан сп`яніння. Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності: вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, а вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Відтак, враховуючи, що лікар у медичному закладі обмежився лише пропозицією ОСОБА_1 здати сечу, яку вона з фізіологічних причин не могла надати, та не вжив заходів для дослідження іншого біологічного середовища, як це передбачено відповідною Інструкцією, зокрема не здійснив відбір крові чи слини для дослідження, апеляційний суд доходить висновку, що під час огляду ОСОБА_1 було порушено встановлений порядок його проведення. За таких обставин висновок лікаря про відмову від проходження огляду, з урахуванням поведінки ОСОБА_1 , не може слугувати достатнім та беззаперечним доказом відмови останньої від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки медичним працівником не було вжито всіх необхідних заходів для забезпечення можливості ОСОБА_1 пройти відповідний огляд. На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що за відсутності належних доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі її вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є недоведеною. Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення. Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП). Із наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 заслуговують на увагу. Згідно з ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі та змінити постанову. Враховуючи, що судом першої інстанції ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення за кожною нормою окремо з подальшим застосуванням положень ст. 36 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе постанову суду змінити та закрити провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП з наведених вище підстав. Водночас визнання ОСОБА_1 винною та накладене на неї адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП підлягають залишенню без змін. За вказаних обставин постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині визнання ОСОБА_1 винною за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а провадження у справі в цій частині - закриттю з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Разом з цим, вивчивши доводи апеляційної скарги щодо застосування адміністративного стягнення, яке є більш м`яким ніж передбачено санкцією статті, апеляційний суд зазначає, що санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. При цьому чинними нормами КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної санкцією статті, або незастосування одного з видів стягнень, передбачених санкцією відповідної статті як обов`язкових. Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП як за своїм видом, так і за розміром є безальтернативним відповідно до санкції зазначеної частини статті КУпАП. Відтак суд апеляційної інстанції не має правових підстав для пом`якшення накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення з урахуванням підстав, на які посилається особа в апеляційній скарзі. На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити частково. Постанову Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , визнаної винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, - змінити. Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанову Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , визнаної винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за яке накладено адміністративне стягнення у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк шість років без оплатного вилучення транспортного засобу, - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА