Постанова 4803 № 209/5273/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3103/26 Справа № 209/5273/23 Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Космачевської Т.В., за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О., Учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 02 грудня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Лобарчук О.О., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог 14 вересня 2023року ОСОБА_4 подав в суд позов проти ОСОБА_5 , в якому виклав вимоги про стягнення грошових коштів за розпискою від 16 липня 2021року у сумі 25 000,00доларів США, посилаючись на те, що він надав у позику відповідачу грошові кошти в сумі 25 000,00доларів США, на підтвердження чого відповідачем 16 липня 2021року було складено розписку, проте відповідач в добровільному порядку борг не повертає. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 лютого 2025року постановлено вважати належним позивачем у справі ОСОБА_1 згідно договору про відступлення права вимоги (цесії) щодо боргової розписки від 16 липня 2021року, а також залучено в якості відповідачів у справі правонаступників померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 02 грудня 2025року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за розпискою, залишено без розгляду. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00грн. Залишаючи позов без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка та її представник були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, проте повторно без поважних причин не з`явились в судове засідання. Правову підставу для залишення позову без розгляду суд вбачав у тому, що при повторній неявці в судове засідання належним чином повідомленого позивача або його представника позовна заява залишається без розгляду незалежно від причин його неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Суд першої інстанції зазначав, що представник позивача, надавши додаткові пояснення від 29 жовтня 2025року, в судове засідання 12 листопада 2025року не з`явився, не зазначивши про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивачки. Заяву про відкладення судового розгляду, призначеного на 02 грудня 2025року, визнано необґрунтованою та встановлено відсутність підстав для відкладення судового розгляду. За таких умов суд виснував, що позивачка та її представник повторно не з`явились до суду, чим зловживають процесуальними правами та затягують розгляд справи, а тому слід залишити позовну заяву без розгляду. Крім того, стягуючи з позивачки на користь відповідача ОСОБА_3 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має право на компенсацію йому витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 17 грудня 2025року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_6 , подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи Електронний суд апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 02 грудня 2025року. В апеляційній скарзі виклала вимогу про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що викладені в оскаржуваній ухвалі обставини не відповідають дійсності, судом першої інстанції порушено право позивача на судовий захист і доступ до правосуддя, та висновки суду про зловживання позивачкою та її представником своїми процесуальними правами є необґрунтованими. Стверджувала, що 05 липня 2025року між позивачкою та ОСОБА_7 було укладено договір відступлення права вимоги (цесії), за яким позивачка відступила свої права вимоги за договором позики від 16 липня 2021року в сумі 25 000,00доларів США, але ухвалою суду від 12 листопада 2025року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_7 про те, щоб вважати його належним позивачем по справі, у зв`язку з чим з метою узгодження правової позиції з позивачкою, яка мешкає в місті Києві, представник подав заяву про відкладення розгляду справи. Також наполягала на тому, що в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачкою судових повісток чи ухвали суду, що виключає її обізнаність про хід справи. Суд першої інстанції проігнорував наявність в матеріалах справи заяви про розгляд справи без участі сторони від 03 грудня 2024року, відповідно до змісту якої позивачка просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Інший довід апеляційної скарги зводився до того, що з ОСОБА_1 безпідставно стягнуто витрати на правову допомогу відповідача, оскільки на підтвердження понесених витрат не було надано доказів оплати таких витрат відповідачем, акт виконаних робіт чи інших доказів понесення таких витрат. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справ Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 22 грудня 2025року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду з Дніпровського районного суду міста Кам`янського витребувана цивільна справа №209/5273/23; та 02 січня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду. 05 січня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу було залишено без руху. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі. 05 лютого 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1220год 03 березня 2026року. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виснував, що позивачка та її представник повторно не з`явились до суду, чим затягують розгляд справи та що суд розцінив як зловживання процесуальними правами. Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при постановленні ухвали додержані норми процесуального права. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п`ята статті 223 ЦПК України). Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Оскільки в конструкції згаданої правової норми залишення без розгляду покладено в залежність від повторної неявки, можна виснувати, що умовою для застосування пункту 3 частини першої статті 257 та частини п`ятої статті 223 ЦПК України є повторність (двічі поспіль) неявки в судове засідання позивача. Водночас право суду на залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, можливе лише за відсутності заяви позивача про розгляд справи за його відсутності, і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Та заразом законодавець чітко та передбачувано виснував, що правовою підставою залишення позову без розгляду є тільки неявка позивача, який повідомлений належним чином про час і місце судового розгляду та тільки за умови що причини неявки не є поважними. Отже, за змістом положень частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Щодо доводів скаржника про те, що з 05 липня 2025року ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі з огляду на те, що між нею та ОСОБА_7 був укладений договір про відступлення права вимоги (цесії), за яким право вимоги за договором позики від 16 липня 2021року в сумі 25 000,00доларів США перейшло до ОСОБА_7 , колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що згідно з положеннями статті 55 ЦПК України правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу залучає саме суд, шляхом постановлення відповідної ухвали. Особа залишається позивачем у справі до моменту, поки суд, встановивши факт її неналежності/правонаступництва, не замінить її іншою особою шляхом постановлення відповідної ухвали. До цього моменту процесуальні права та обов`язки зберігаються за первинним позивачем. Оскільки матеріали справи не містять ухвали суду про залучення до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_1 , то процесуальний статус сторони позивача у вказаній справі має саме ОСОБА_1 , яка до моменту залучення до участі у справі її правонаступника зобов`язана виконувати процесуальні обов`язки позивача, в тому числі і обов`язок щодо явки в судові засідання та повідомлення про причини своєї неявки. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2020року у справі № 643/856/15-ц, від 18 січня 2022року у справі № 369/3184/19). Залишення позову без розгляду це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021року у справі № 450/1805/18, від 16 серпня 2022року у справі № 128/2557/19, від 31 травня 2023року у справі № 693/1116/20, від 04 квітня 2024року у справі № 686/15042/20. Позивачка ОСОБА_1 особисто участі в судових засіданнях з розгляду вказаної справи не приймала, а брала участь у судовому процесі через представника Донець В.В., що узгоджується з положеннями частини першої статті 58 ЦПК України. З матеріалів справи вбачається, що повістки про виклик до суду надсилались учасникам справи та їх представникам з використанням засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання текстових повідомлень (смс-повідомлень). Судове засідання у справі було призначено на 12 листопада 2025року об 1100год. Представник позивачки був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, повістку про виклик до суду за допомогою смс-повідомлення отримав 30 жовтня 2025року, що підтверджується довідкою про доставку SMS. Апеляційний суд враховує, що зазначений в довідках про доставку смс номер телефону представник позивачки вказував як свій контактний номер телефону у всіх поданих ним до суду заявах, що свідчить про те, що він користується саме цим номером телефону. Але, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, 12 листопада 2025року представник позивачки в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. У поданих до суду 29 жовтня 2025року через систему Електронний суд додаткових поясненнях у справі представник позивачки надав пояснення щодо договору про відступлення права вимоги (цесії) від 05 липня 2025року, укладеного від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , однак при цьому не просив відкласти розгляд справи, який було призначено на 1100год 12 листопада 2025року, або здійснити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та її представника. З протоколу судового засідання від 12 листопада 2025року вбачається, що розгляд справи було відкладено на 02 грудня 2025року об 1130год. Водночас, ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 12 листопада 2025року було залишено без задоволення заяву ОСОБА_7 про те, щоб саме його вважати належним позивачем у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за розпискою. Представник позивачки був повідомлений про день, час та місце розгляду справи на 02 грудня 2025року, повістку про виклик до суду за допомогою смс-повідомлення отримав 24 листопада 2025року, що підтверджується довідкою про доставку SMS. Крім того, колегія суддів зауважує, що представник ОСОБА_1 - Донець В.В. є адвокатом та має електронний кабінет у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, реєстрація якого для адвокатів є обов`язковою згідно з частиною шостою статті 14 ЦПК України, та в який суд на підставі частини п`ятої статті 14 ЦПК України направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи в електронній формі. Про наявність у представника позивачки електронного кабінету свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку одержувачу ОСОБА_6 електронних документів до електронного кабінету, а також те, що заяви/клопотання у справі представником позивачки подавались через систему Електронний суд. За таких обставин, повістки про виклик до суду надсилались представнику позивачки також і в його електронний кабінет. Тобто, представник позивачки належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, в тому числі на 12 листопада 2025року та 02 грудня 2025року. Але, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, 02 грудня 2025року представник позивача в судове засідання не з`явився. 01 грудня 2025року представник позивачки подавав до суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, посилаючись на те, що необхідним є узгодження правової позиції з ОСОБА_1 з огляду на те, що судом було залишено без розгляду заяву про заміну позивача у справі. Тож, представник позивачки повідомляв суд про причини неявки в судове засідання, призначене на 02 грудня 2025року. Та судом першої інстанції причини неявки позивачки та її представника в судове засідання були визнані неповажними через те, що ухвала про відмову вважати ОСОБА_8 належним позивачем у справі була постановлена судом 12 листопада 2025року та не була оскаржена представником позивачки в апеляційному порядку. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що представник позивачки 02 грудня 2025року не з`явився в судове засідання без поважних причин, представник позивачки ухвалу суду від 12 листопада 2025року (якою залишено без задоволення заяву ОСОБА_7 про заміну позивача) отримав 19 листопада 2025року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, а отже мав достатньо часу до призначеного на 02 грудня 2025року судового засідання для того, щоб узгодити з позивачкою правову позицію щодо подальшого руху справи. Ухвала суду від 12 листопада 2025року набрала законної сили, до апеляційного суду оскаржена не була. Доводи апеляційної скарги про необізнаність позивачки про хід справи та неотримання нею ухвали суду від 12 листопада 2025року суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки, як вже було зазначено вище, вказану ухвалу в електронному кабінеті отримав представник позивачки ОСОБА_6 , а згідно з положеннями частини сьомої статті 272 ЦПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє. За таких обставин колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що причини неявки представника позивачки в судове засідання 02 грудня 2025року є поважними, оскільки вони спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами справи. Тож, за підтверджених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка та її представник повторно (12 листопада 2025року та 02 грудня 2025року) не з`явились до суду без поважних причин. Щодо доводів апеляційної скарги про наявність в матеріалах справи заяви про розгляд справи без участі сторони позивача від 03 грудня 2024року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В матеріалах справи дійсно наявна заява про розгляд справи без участі сторони від 03 грудня 2024року, в якій представник позивачки просив провести розгляд справи без участі позивачки, без застосування засобів технічної фіксації судового процесу та ухвалити заочне рішення про задоволення позову, вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Водночас, як вбачається зі змісту мотивувальної частини вказаної заяви, представник позивачки не міг взяти участь в підготовчому засіданні, а тому за відсутності відзиву від правонаступників померлого ОСОБА_5 просив дане засідання провести без участі позивача. Тобто, мотивувальна та прохальна частина заяви представника позивача містять між собою суперечності, зі змісту заяви не вбачається можливим достеменно встановити, чи просив представник позивача провести без участі позивачки лише підготовче засідання, чи здійснити без її участі розгляд справи. До того ж, після подання вищезазначеної заяви від 03 грудня 2024року представник позивачки неодноразово приймав участь в судових засіданнях у справі. Отож, такі дії сторони позивача не можуть свідчити про те, що волевиявлення позивачки у заяві від 03 грудня 2024року було спрямовано на розгляд судом справи без її участі. Інших заяв про розгляд справи за відсутності сторони позивачка ні особисто, ні через свого представника, не подавала, а неявка сторони позивача перешкоджає розгляду справи. У постанові від 25 вересня 2024року у справі № 490/9587/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що позивач із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу. Сторона зобов`язана проявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів для ознайомлення з рухом провадження у справі. Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Проте, як вбачається з матеріалів справи, представник позивачки останній раз з`являвся в судове засідання у справі 20 травня 2025року, після чого жодного разу в судове засідання не прибув, що слід розцінювати як недобросовісне користування стороною позивача належними їй процесуальними правами. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02). Отже, суд зобов`язаний відповідним чином реагувати на недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду в разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши, що представник позивачки, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судові засідання, які були призначені на 12 листопада 2025року та 02 грудня 2025року, не з`явився, не надав доказів на підтвердження обставин, які перешкоджали явці в судові засідання, не надав заяви про розгляд справи без участі позивачки та її представника, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України. Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесених витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00грн. Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави . За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша та друга статті 137 ЦПК України). У статті 142 ЦПК України встановлено спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду. Так, згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тож, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Надаючи оцінку діям позивача, які призвели до залишення позову у цій справі без розгляду, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості у розумінні приписів частини п`ятої статті 142 ЦПК України суд першої інстанції встановив, що саме необґрунтовані дії сторони позивача призвели до залишення позовної заяви без розгляду. За таких обставин, місцевий дійшов правильного висновку про наявність у відповідача права заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи. З метою ефективного захисту своїх прав відповідач цілком логічно був змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги. На підтвердження витрат на правничу допомогу ОСОБА_3 надав Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги адвокатом від 03 лютого 2025року, укладений між ним та адвокатом Стребіж А.О.; додаток № 1 до вказаного договору від 03 лютого 2025року; ордер на надання правничої допомоги серії АЕ №1361711. У пунктах 1 та 2 додатку № 1 до вищевказаного договору про надання професійної правничої (правової) допомоги зазначено, що сторони домовились, що адвокат зобов`язується надати клієнту такі види правової допомоги: складання та подання відзиву на позовну заяву, складання та подання заяви про призначення посмертної почеркознавчої експертизи, почеркознавчої експертизи документів та витребування необхідних для її проведення документів, участь в одному судовому засіданні у справі №209/5273/23. Вартість правової допомоги (гонорар) адвоката становить: 10 000,00грн за ознайомлення з матеріалами справи, складання та подання відзиву на позовну заяву, складання та подання заяви про призначення посмертної почеркознавчої експертизи, почеркознавчої експертизи документів та витребування необхідних для її проведення документів; 3 000,00грн за участь в одному судовому засіданні у справі. Доводи апеляційної скарги про недоведеність понесення відповідачем витрат на правничу допомогу колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідач ОСОБА_3 дійсно отримав правничу допомогу від адвоката Стребіж А.О., а отже не викликає сумнівів, що відповідачем фактично здійснено витрати на професійну правничу допомогу. Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Ненадання відповідачем акту виконаних робіт в даному випадку не може бути підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, оскільки перелік робіт (послуг), що надаються відповідачу адвокатом був зазначений у пункті 1 додатку № 1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 03 лютого 2025року, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині також є безпідставними. Враховуючи складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витраченого ним часу на надання відповідачу правничої допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та значення справи для сторін, а також беручи до уваги, що витрати були здійснені відповідачем внаслідок необґрунтованих дій позивача, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн, що є обґрунтованим та не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів. Апеляційний суд звертає увагу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України), про що судом було роз`яснено позивачу в оскаржуваній ухвалі. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм процесуального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги про законність рішення суду та правильно застосував норми процесуального права. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Сукупність вищезазначених обставин та положень закону давали підстави для висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду та стягнення з позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 02 грудня 2025року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 березня 2026року. Судді: