Постанова 4802 № 159/6568/24

Справа № 159/6568/24 Головуючий у 1 інстанції: Денисюк Т. В. Провадження № 22-ц/802/298/26 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2025 року В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Юніт Капітал» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 06 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 959815061 в електронній формі з використанням електронного підпису, договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV5SH66. Згідно з умовами цього договору позичальник отримав від товариства у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 17 000 грн, строком на 30 днів з терміном повернення кредиту 06 травня 2021 року та зі сплатою відсотків від 0,39% до 2,3% в день. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свою частину умов кредитного договору у повному обсязі, 06 квітня 2021 року перерахувало грошові кошти у зазначеному розмірі на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 . Проте, користуючись кредитними коштами відповідач платежів на повернення кредиту не здійснював, у зв`язку з чим заборгованість за кредитним договором склала 38 573 грн, з яких: 17 000 грн заборгованість по тілу кредиту; 21 573 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 137 від 08 червня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 959815061 від 06 квітня 2021 року у розмірі 38 573 грн. ТОВ «Таліон Плюс» додатково нарахувало відповідачу проценти за користування кредитом в межах строку кредитування за 56 днів за період з 09 червня 2021 року до 03 серпня 2021 року у розмірі 21 896 грн. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 959815061 від 06 квітня 2021 року на загальну суму 60 469 грн. 20 серпня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладений договір факторингу № 200824, згідно з умовами якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 959815061 від 06 квітня 2021 року. Згідно з витягом з реєстру боржників № 200824 від 20 серпня 2024 року за договором факторингу № 200824 від 20 серпня 2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором у розмірі 60 469 грн, з яких: 17 000 грн заборгованість по тілу кредиту; 43 469 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Зазначена обставина підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 200824 від 20 серпня 2024 року. Позивач зазначав, що відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість та її розмір станом на час подання позовної заяви становить 60 469 грн, з яких: 17 000 грн заборгованість по тілу кредиту; 43 469 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Жодних платежів відповідач на погашення заборгованості за кредитним договором ТОВ «Юніт Капітал» не здійснював. Крім того, товариство додаткових нарахувань відповідачу не здійснювало. Ураховуючи наведене, ТОВ «Юніт Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №959815061 від 06 квітня 2021 року у розмірі 60 469 грн, а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2025 року позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 959815061 від 06 квітня 2021 року у розмірі 60 469 грн, з яких: 17 000 грн заборгованість по тілу кредиту; 43 469 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові ТОВ «Юніт Капітал». На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову у цій справі. Суд не звернув уваги на те, що позивачем не доведений факт переходу права вимоги до позичальника за кредитним договором № 959815061 від 06 квітня 2021 року. Так, кредитний договір № 959815061 був укладений з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 06 квітня 2021 року, тоді як договір факторингу між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений 28 листопада 2018 року, тобто за два з половиною роки до укладення кредитного договору. Вказував, що право вимоги до нього вказано лише у реєстрі прав вимоги № 137 від 08 червня 2021 року і не існувало на момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року. Отже, оскільки позивачем не доведений факт переходу права вимоги до позичальника за кредитним договором № 959815061 від 06 квітня 2021 року на першому етапі від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», тому наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ «Юніт Капітал». Також зазначає, що нарахування процентів поза межами 30-денного строку кредитування є неправомірним. Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували сплату позивачем наданих адвокатом послуг з правової допомоги, а тому суд встановивши, що позивач фактично не поніс реальних витрат на таку допомогу, безпідставно стягнув з нього 5 000 грн для незаконного збагачення позивача за його рахунок, що є незаконним. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» Хлопкова М. С., посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов у цій справі. Відповідач при заповненні заявки на кредит особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Кредитний договір в електронній формі укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Крім того, факт переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», та у подальшому від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт Капітал» до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №959815061 від 06 квітня 2021 року підтверджується наявними у справі договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, додаткових угод до нього №№ 19, 26, 27, 31, 32, витягу з реєстру прав вимоги ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», договором факторингу № 200824 від 20 серпня 2024 року та витягом з реєстру боржників № 200824 від 20 серпня 2024 року. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи. За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення постанови у цій справі є 04 березня 2026 року - дата складення повного судового рішення. Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Судом першої інстанції встановлено, що 06 квітня 2021 року відповідач ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на вебсайті www.moneyveo.ua створив особистий кабінет позичальника, подав заявку на отримання коштів в кредит, вказав свої персональні дані, номер банківської карти для перерахування коштів. Після чого у системі BankID Національного банку пройшов ідентифікацію, ознайомився із паспортом споживчого кредиту продукту «Смарт» і використовуючи персональний одноразовий ідентифікатор MNV5SH66 уклав з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» електронний договір № 959815061. Згідно з умовами кредитного договору: - кредитодавець надав кредит у розмірі 17 000 грн строком на 30 днів (пункти 1.1. 1.2.); - дисконтний період становить 30 днів і може бути продовжений позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки). Кількість продовжень дисконтного періоду не обмежена (п. 1.3.). - рекомендована дата дострокового повного повернення суми кредиту є дата закінчення дисконтного періоду кредитування, а саме 30 днів 06 травня 2021 року (п. 1.6.); - за дисконтний період (30 днів) проценти нараховуються за ставкою 0,39% в день (п. 1.4.1.). За умови продовження строку дисконтного періоду проценти нараховуються за ставкою 1,34% в день (п. 1.4.2.). З наступного дня після закінчення дисконтного періоду проценти нараховуються за ставкою 2,3% в день (п. 1.7.2.). - у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються від дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовується правила нарахування за базовою процентною ставкою 1,7% в день від суми кредиту (п. 1.4.3.); - сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, яка має наслідком продовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п.1.7.1.); - кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого, кредитодавець в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, має право відступити право вимоги до позичальника будь-якій третій особі (п. 2.1.1.5.). У Паспорті споживчого кредитування продукту «Смарт» основні умови кредитування визначені наступним чином: сума кредиту 17 000 грн, строк кредитування - 30 днів, з можливістю продовження. Платіжним дорученням від 06 квітня 2021 року підтверджується перерахування 06 квітня 2021 року на картку відповідача №4323-35ХХ-ХХХХ-4307 грошових коштів у розмірі 17 000 грн. Згідно із сформованим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунком заборгованості, на суму кредиту 17 000 грн упродовж обумовленого строку кредитування 30 днів (дисконтний період з 06 квітня 2021 року по 06 травня 2021 року) проценти нараховані за ставкою 0,39% в день (66 грн 30 коп.). Починаючи з 07 травня 2021 року до 08 червня 2021 року кредитодавець нарахував відсотки на тіло кредиту 17 000 грн за ставкою 2,3% в день (391 грн). Загальний розмір облікованої заборгованості перед первісним кредитором склав 38 573 грн, з яких: 17 000 грн - тіло кредиту, 21 573 грн нараховані проценти. Судом також встановлено, що на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, додаткових угод №№ 19, 26, 27, 31, 32 та витягу з реєстру прав вимоги ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс» до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 959815061 від 06 квітня 2021 року. Після придбання права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» в межах строку кредитування за період з 09 червня 2021 року до 03 серпня 2021 року (56 днів) нарахувало відповідачу проценти за користування кредитом за ставкою 2,3% в день. Згідно із розрахунком загальний розмір заборгованості становить 60 469 грн, з яких: 17 000 грн - тіло кредиту, 43 469 грн нараховані проценти. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу № 05/0820-01, а 03 серпня 2021 року і 30 грудня 2024 року між вказаними сторонами укладені додаткові угоди відповідно № 2 і № 3, якими продовжений строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року. Згідно з реєстром божників № 11 до фактора перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 60 469 грн. 20 серпня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» укладений договір факторингу № 200824. Відповідно до реєстру боржників № б/н від 20 серпня 2024 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача на суму 60 469 грн. Позивач після набуття права вимоги до відповідача додатково проценти не нараховував. Платежів на повернення кредитної заборгованості первісному кредитору чи фактору відповідач не вносив. Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Юніт Капітал» у своїх вимогах зазначало, що відповідач умови кредитного договору не виконав, кредит не повернув, проценти за користування ним не сплатив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 60 469 грн, з яких: 17 000 грн заборгованість по тілу кредиту; 43 469 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача на користь товариства. У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Відповідно до частин 1-4 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі. З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19. За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На підтвердження укладення кредитного договору № 959815061 від 06 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» позивач надав електронний доказ в паперовій формі. Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV5SH66, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір. У постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 був сформульований правовий висновок, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Згідно з ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів. Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України). Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Оскільки факторинг визначено п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18). У справі, яка переглядається, суд першої інстанції задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що позивач надав належний розрахунок заборгованості на підтвердження розміру заборгованості позичальника, а також кредитний договір, який містить усі істотні умови договору та був укладений в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи і згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України вважається укладеним в письмовій формі. Урахувавши, що надані позивачем документи у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами та існування у позичальника заборгованості за цим договором, на погашення якої він жодних коштів не сплатив, що свідчить про те, що відповідач свої зобов`язання за цим договором належним чином не виконав, тому суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 60 469 грн, з яких: 17 000 грн заборгованість по тілу кредиту; 43 469 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом на користь позивача ТОВ «Юніт Капітал», до якого згідно з умовами договору факторингу № 200824 від 20 серпня 2024 року перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Разом з тим, відповідач не подав контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про задоволення позову ТОВ «Юніт Капітал» є законним та обґрунтованим. Крім того, оскільки позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено повністю, суд першої інстанції урахувавши наявні у справі докази, які підтверджують, що реально понесені витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн відповідають обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, є співмірними з предметом позову та складністю справи, а також відсутність клопотання сторони відповідача про зменшення вказаних витрат, на підставі п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України обґрунтовано стягнув оскаржуваним додатковим рішенням суду з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не доведений факт переходу права вимоги до позичальника за кредитним договором № 959815061 від 06 квітня 2021 року на першому етапі від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», тому наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ «Юніт Капітал». Так, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до пункту 8.2. договору факторингу строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п. 8.6. додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: № 19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, № 32 від 31 грудня 2023 року, якими погодили продовження строку дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалося не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 137 від 08 червня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 959815061 від 06 квітня 2021 року у розмірі 38 573 грн, тобто на законних підставах, оскільки дія договору факторингу була продовжена додатковими угодами до 31 грудня 2024 року, то перехід права вимоги стосувався дійсного, чинного зобов`язання. Наведене свідчить, що право вимоги перейшло від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а тому право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 08 червня 2021 року, тобто після укладання кредитного договору № 959815061 від 06 квітня 2021 року. Крім того, безпідставним також є доводи відповідача про неправомірність нарахування процентів за користування кредитом поза межами 30-денного строку кредитування, оскільки нарахування процентів здійснено позивачем відповідно до умов договору (пункти 1.4.3., 1.7.2.) та у межах строків кредитування (30 днів дисконтного періоду, 90 днів автопролонгації відповідно до п. 1.7.1.). Таким чином, висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду та зводяться до переоцінки доказів у справі. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення та відсутність підстав для його скасування. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні. Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2025 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий-суддя Судді: