Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/24943/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24943/25 Суддя першої інстанції Хом`якова В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Дегтярьової С.В., суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В., розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайрус 78" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі №420/24943/25 за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайрус 78» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - В С Т А Н О В И В: Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайрус 78», у якому просило стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 46161,87 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2077,20 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено. Обґрунтування апеляційної скарги Товариство вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року є таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосування норм матеріального права, що відповідно до п.п.1, 4 ст.317 КАС України є підставою для скасування судового рішення. Разом з тим зазначає, що Одеський окружний адміністративний в рішенні від 12 грудня 2025 року вказав, що відзив у справі відповідачем не надавався. Таким чином, апелянт вважає, що суд не взяв до уваги та не дослідив всі докази і доводи відповідача, які надавалися з відзивом, не надав їм правову оцінку. Разом з тим, відповідач не погоджується з розрахунком середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2024 рік, наданим позивачем, оскільки вважає, що працівник ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) був мобілізований 26 лютого 2022 року та наразі перебуває на військовій службі у ЗСУ (довідка додана до відзиву), а тому його посада до розрахунку не включається. Окрім цього, зовнішні сумісники враховуються окремо і не включаються ні до середньооблікової чисельності штатних працівників, ні до облікової кількості штатних працівників: 1) ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) 2) ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ) 3) ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4 ). Вся ця та інша інформація відображається в квартальній та річній звітності за 2024 рік, своєчасно поданій Товариством в фіскальні органи державної влади. Відповідач вих. №26/05 від 26 травня 2025 року надавав позивачеві свій розрахунок разом із заявою про скасування розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. 14 січня 2026 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду від Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надійшов відзив, у якому вказано, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року по справі №420/24943/25 є законним і обґрунтованим, не підлягає скасуванню, вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайрус 78» вважає безпідставними. Відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Сайрус 78", була розрахована помилково, у зв`язку з наявністю працівника ОСОБА_1 , який був мобілізований, оскільки на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайрус 78", даний працівник не має враховуватись у розрахунок, бо не виконує свої трудові обов`язки. Натомість, у Постанові від 17 червня 2025 року №320/21865/23 Верховний Суд дійшов висновку Згідно з Інструкцією №286 працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, включаються до облікової кількості штатних працівників, оскільки вони вважаються тимчасово відсутніми у зв`язку з виконанням державних обов`язків. Підпункт 3.2.2 пункту 3.2 цієї Інструкції визначає, що середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на основі даних про облікову кількість штатних працівників і включає всіх працівників облікового складу, за винятком чітко визначених категорій, таких як працівники, які перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю, пологами або доглядом за дитиною. Тому урахування ОСОБА_1 у середньооблікову чисельність штатних працівників, не було помилковим. Відповідно до звіту Єдиного соціального внеску Пенсійний Фонд надав інформацію, яку підприємство вказує самостійно, чим підтверджує, що середньооблікова кількість штатних працівників складає 8 осіб, це чітко зазначено в Центральному банку даних з проблем інвалідності (додаток додається). Відповідно до Відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам середньорічна заробітна плата 1 працівника за 2024 рік становить 46161,87 грн. Таким чином, Одеське обласне відділення Фонду, вірно нарахувало суму адміністративно-господарських санкцій, що становить 46161,87 грн та пеню за порушення встановлених законодавством термінів адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2077,20 грн. На думку позивача, відповідач не створив робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, та не вжив усіх залежних від нього, передбачених законом заходів, для виконання нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Відповідно до вимог законодавства саме середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві осіб з інвалідністю не може бути менша ніж установлено нормативом робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю. Рух справи Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року відкрите апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. 27 січня 2026 року справа з Одеського окружного адміністративного суду надійшла до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 19 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження. Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сайрус 78» є суб`єктом господарювання, що забезпечує робочими місцями фізичних осіб та відповідно до вимог чинного законодавства, перебуває на обліку за місцем реєстрації в Одеському обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідача за 2024 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників - 8 осіб, з них кількість осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 738589,88 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника - 92323,74 грн; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місяць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 46161,87 грн. Листом від 13 березня 2025 року №457/05 позивач повідомив відповідача про наявність адміністративно-господарських санкцій у розмірі 46161,87 грн у зв`язку із невиконанням відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю в 2024 році та необхідність самостійного погашення останніх до 15 квітня поточного року. Листом Одеського обласного центру зайнятості від 14 травня 2025 року вих. №1741/01-12/03-25 підтверджено, що відповідач не повідомляв про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праці осіб з інвалідністю. Оскільки, до 15 квітня 2025 року відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції, позивач нарахував пеню у розмірі 2077,2 грн. Вважаючи, що відповідач всупереч вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України" не працевлаштував 1 особу з інвалідністю, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню. Нормативно-правове обґрунтування Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Нормативно-правовим актом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (далі Закон №875-XII). Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що на даний час стаття 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XI діє в редакції Закону №4219-IX від 15 січня 2025 року, стаття 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XI - виключена на підставі Закону №4219-IX від 15 січня 2025 року, при цьому, Господарський кодекс України втратив чинність 28 серпня 2025 року. Водночас, вказані норми були діючими у 2024 році. В силу п.5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» від 15 січня 2025 року №4219-IX: «Нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в періодах до дати введення в дію цього Закону, здійснюються у порядку, що діяв до дати введення в дію цього Закону. Адміністративно-господарські санкції та пеня за їх несвоєчасну сплату зараховуються до державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та використовуються відповідно до статті 11 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Нараховані, але не сплачені роботодавцями до дати введення в дію цього Закону адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та пеня адмініструються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зараховуються до державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та підлягають використанню відповідно до статті 11 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»». Відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Частиною другої статті 19 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті. Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування. Згідно частини першої статті 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Частиною другою статті 20 Закону №875-XII передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Згідно частини четвертої статті 20 Закону №875-XII, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. Згідно частини п`ятої статті 20 Закону №875-XII, у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом. Наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286 затверджено Інструкцію зі статистики кількості працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за №1442/11722 (далі Інструкція), яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці. Дія Інструкції поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю. Також, згідно пункту 2.2. розділу 2 Інструкції, облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день. Якщо підприємство на дату, вказану у формі державного статистичного спостереження, з будь-яких причин не працювало (вихідний або святковий день, з природних, технічних та економічних причин), облікова кількість працівників відображається за станом на останній день роботи, що передував цій даті. Відповідно до пункту 2.3. розділу 2 Інструкції, в обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору. Згідно підпунктів 2.4. та 2.5. розділу 2 інструкції встановлені категорії працівників облікового складу, які включаються до облікової кількості штатних працівників. Підпунктами 2.6.1. пункту 2.6. розділу 2 Інструкції передбачено, що не включаються до облікової кількості штатних працівників, працівники прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. За правилами пункту п.3.1. розділу 3 Інструкції, середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників: середньооблікової кількості штатних працівників; середньої кількості зовнішніх сумісників; середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами. Відповідно до пункту 3.2. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу. Підпунктом 3.2.1. пункту 3.2. розділу 3 Інструкції встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував. Відповідно до підпункту 3.2.2 пункту 3.2. Інструкції при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку. Згідно підпункту 3.2.5. пункту 3.2. розділу 3 Інструкції, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ...

12. У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №280/3642/23 від 24 квітня 2025 року Суд висловив позицію, в якій зазначено наступне. Згідно з Інструкцією № 286 працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, включаються до облікової кількості штатних працівників, оскільки вони вважаються тимчасово відсутніми у зв`язку з виконанням державних обов`язків. Підпункт 3.2.2 пункту 3.2 цієї Інструкції визначає, що середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на основі даних про облікову кількість штатних працівників і включає всіх працівників облікового складу, за винятком чітко визначених категорій, таких як працівники, які перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю, пологами або доглядом за дитиною. Працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, прямо не згадуються у переліку винятків, що свідчить про їх включення до середньооблікової кількості штатних працівників. Верховний Суд зазначає, що рекомендації не можуть розширювати положення підпункту 3.2.2 Інструкції № 286, зокрема, дозволяти роботодавцю виключати працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, із середньооблікової кількості штатних працівників при розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Крім того, після введення воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 з 24 лютого 2022 року значно зросла кількість працівників, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації. Зазначене може створювати додаткові фінансові та організаційні витрати для роботодавців у контексті виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, передбаченого статтею 19 Закону №875-XII, оскільки розмір цього нормативу залежить від середньооблікової кількості штатних працівників. Проте за цей час жодних змін до Інструкції № 286 не було внесено і перелік категорій працівників, які виключаються з середньообліковій кількості штатних працівників відповідно до підпункту 3.2.2 пункту 3.2 Інструкції № 286, залишився незмінним. Таким чином, працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, включаються до розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників для цілей визначення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до статті 19 Закону № 875-XII. Наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року №827-22 затверджено, зокрема, Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 року за №565/37901 (далі - Порядок). Відповідно до пункту 1.4. Порядку, Форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії). Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (п.1.5. Порядку). Форма №3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи). Роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна. Первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади) (п.1.6. Порядку). Актуальність зазначеної(их) у поданій формі №3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця (п.1.7 Порядку). Згідно пункту 1.8. Порядку, роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв`язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості. Мотиви суду апеляційної інстанції Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає необхідним зазначити наступне. Інструкція зі статистики кількості працівників №1442/11722 містить вичерпний перелік осіб, які не враховуються до «середньооблікової» та «облікової» кількості. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо. Відповідно до п.3.1. Інструкції середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників: середньооблікової кількості штатних працівників; середньої кількості зовнішніх сумісників; середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами. Слід зазначити, що в пункті 3.2.2 Інструкції не передбачено можливості неврахування мобілізованих працівників під час обчислення середньооблікової кількості штатних працівників. Водночас, зовнішні сумісники прямо зазначені в положенні Інструкції. Відтак, у спірному випадку, до середньооблікової кількості штатних працівників включаються: мобілізований працівник ОСОБА_1 (такий працівник підлягає включенню до середньооблікової кількості штатних працівників, оскільки перебуває у штаті), та працівники за сумісництвом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (оскільки працівники за зовнішнім сумісництвом не включаються до «облікової» кількості, а до «середньооблікової» кількості включаються). З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову. Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно визначив правову природу спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду. За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись статтями 2, 5, 139, 242-244, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайрус 78" залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Повний текст судового рішення складений 04 березня 2026 року. Суддя-доповідач С.В. Дегтярьова Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв