Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/15239/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/15239/23 Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П. Суддя-доповідач: Залімський І. Г. 05 лютого 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, В С Т А Н О В И В : Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю заборгованість в сумі 39931,67 грн, з яких: адміністративно-господарські санкції у розмірі 37586,21 грн; пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2345,46 грн. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2023 позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.10.2023 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2022 рік працюючих осіб у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 становила 7 осіб. Водночас, позивачем не доведено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2022 рік працюючих осіб у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 становила 8 і більше осіб. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 у 2022 році не зобов`язаний забезпечити одне робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю, а отже й не зобов`язаний сплачувати відповідні адміністративно-господарські санкції за 2022 рік. Відсутність вказаного обов`язку та вакантних місць виключає необхідність подання звіту за Формою № 3-ПН. Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2023, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Встановлено, що позивач дійшов висновку, що відповідач у 2022 році не виконав норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 особи з інвалідністю, у зв`язку з чим розрахував суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 37586,21 грн, яку відповідачу необхідно самостійно сплатити до Державного бюджету України до 15.04.2023. У зв`язку із несплатою нарахованої суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 37586,21 грн позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2345,46 грн та звернувся до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не подано звіт форми 3-ПН у відповідний центр зайнятості. Отже, станом на дату розгляду справи відповідачем не виконано усіх вимог встановлених для нього як до роботодавця, не сплачено адміністративно-господарських санкцій за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік. Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-XII від 21.03.1991 (Закон №875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Частиною першою статті 20 Закону №875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно з статтею 18 Закону України №875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Наказом Мінекономіки від 12 квітня 2022 року № 827-22 затверджено Порядок подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (Порядок №827-22). Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 Порядку №827-22 форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії). Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. З урахуванням наведеного, у разі середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік від 8 до 25 осіб встановлено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості одного робочого місця. Для виконання такого нормативу, роботодавець подає до центру зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів за Формою № 3-ПН. Обов`язок роботодавця зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2018 року у справі № 812/1140/18. Таким чином, виключно у разі якщо середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2022 рік становила від 8 до 25 осіб, відповідач у 2022 році зобов`язаний забезпечити одне робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплачувати відповідні адміністративно-господарські санкції за 2022 рік, а також подавати звіт за Формою № 3-ПН. Тому, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що обов`язок сплачувати відповідні адміністративно-господарські санкції за 2022 рік, наявний виключно у зв`язку із неподанням позивачем звітів за Формою № 3-ПН. Щодо середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2022 рік у відповідача, колегія суддів зазначає наступне. Основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці містить Інструкція зі статистики кількості працівників, затверджена наказом Державного комітету статистики від 28.09.2005 № 286 (Інструкція № 286), дія якої поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (далі - підприємства), а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю. Відповідно до п.3.2.5 Інструкції № 286 середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ...

12. У пункті 3 Додатку до Інструкції № 286 "Приклад розрахунку кількості працівників в еквіваленті повної зайнятості" вказано, що округлення результатів обчислень для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці здійснюється за правилом парної цифри. Округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює "4", вона відкидається; якщо - більше або дорівнює "6", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значуща цифра "5", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін. Згідно поданих відповідачем звітних розрахунків суми доходу, нарахованого на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І, ІІ, ІІІ (з урахуванням уточнюючого розрахунку) та ІV квартали 2022 року, середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача за період з початку року становила 7,417 працівників. Відтак, середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача за період з початку року становила менше 8 працівників. Тому, відповідач у 2022 році не був зобов`язаний забезпечити одне робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплачувати відповідні адміністративно-господарські санкції, що свідчить про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відповідачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в сумі 3220,8 грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року скасувати. Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову відмовити. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю судовий збір 3220,8 грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.