Постанова 4851 № 520/18578/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2025 р. Справа № 520/18578/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, по справі № 520/18578/23 за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені, ВСТАНОВИВ: Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені, в якій просило суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 7 260,97 грн (сім тисяч двісті шістдесят гривень 97 копійок). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 7260 (сім тисяч двісті шістдесят) грн. 97 коп. Відповідач, не погодившись з вищевказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 по справі № 520/18578/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовити у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що саме на органи Держпраці покладено законодавчий обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю таких повноважень не має та дійшов передчасного висновку про накладенні санкцій. Посилається на правову позицію Верховного Суду у постанові від 21.11.2022 у справі № 400/3957/21. Також зазначає, що необхідність подання суб`єктами господарювання Звіту № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" була скасована на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 553 від 02.06.2023. Крім того, звертає увагу, що відповідач сам є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно листа Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості від 18.08.2023 №17.03-5508 протягом 2022 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості не надавав Інформацію про попит на робочу силу (вакансії за формою 3-ПН (з позначкою «особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). За цей період до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не було працевлаштовано жодної особи з інвалідністю за направленням Харківського міського центру зайнятості. Відмов з боку підприємства у працевлаштуванні людей з інвалідністю за направленням Харківського міського центру зайнятості не було. Протягом 2022 року на обліку у Харківській філії Харківського обласного центру зайнятості перебувало 1068 осіб з інвалідністю, які звернулись за сприянням у працевлаштуванні, з них в ХМЦЗ перебувало 905 осіб з інвалідністю. Задовольняючи позовні вимоги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми адміністративного господарських санкцій та пені, оскільки відповідач не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення. Колегія суддів не погоджується з вищевказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії їх рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-XII). Відповідно до положень частини 1 статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Частиною 2 статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною 1 статті 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Частиною 2 статті 19 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Відповідно до частини 4 статті 19 Закону № 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Згідно з частиною 6 статті 19 Закону № 875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: - про працевлаштованих осіб з інвалідністю; - про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; - необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті. Частинами 12 та 13 статті 19 Закону № 875-XII передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України. Згідно з частинами 1-2 статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відповідно до частин 4, 5 статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом. Як встановлено колегією суддів, Харківська філія Харківського обласного центру зайнятості листом від 18.08.2023 №17.03-5508 повідомила Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про те, що відповідач протягом 2022 року не подавав до центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу за формою № 3-ПН для працевлаштування осіб, які мають інвалідність. Апелянт не заперечує того, що ним не було подано звітність форми № 3-ПН протягом 2022 року. Щодо доводів апеляційної скарги на необґрунтованість нарахування адміністративно - господарських санкцій за відсутності відповідного акту перевірки, складеного органами Держпраці, та посилань апелянта з цього приводу на постанову Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 400/3957/21 колегія суддів зауважує, що спірні правовідносини у зазначеній справі, за результатом розгляду якої Верховним Судом була ухвалена вищезгадана постанова, виникли у зв`язку з не зарахування Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання позивачем нормативу таких робочих місць в результаті виявлення розбіжностей під час подання до Фонду звітності за формою №10-ПОІ, а тому не є подібними до правовідносин у даній справі № 520/18578/23. Тобто, фактичні обставини у справі № 400/3957/21 стосувалися ситуації, коли у показниках звіту (за формою № 3-НП) наявні розбіжності та на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у разі невиправлення суб`єктом господарювання помилки у звіті. А, оскільки Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не подавав звіту звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, то правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 400/3957/21, не є правозастосовною у цій справі. Разом з тим, аналізуючи спірні правовідносини у даній справі, колегія суддів зауважує наступне. Відповідно до частини1 статті 4 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою. Пункт 15 частини 1 Закону України «Про зайнятість» встановлює, що працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю. Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про зайнятість» реалізація права на вибір місця, виду діяльності та роду занять здійснюється шляхом самостійного забезпечення особою своєї зайнятості чи звернення з метою працевлаштування до роботодавця або за сприяння центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, чи суб`єкта господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні. Згідно пп. 14.1.226. статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Таким чином, з системного аналізу вищевказаних законодавчих приписів вбачається, що працевлаштування об`єднує всі форми трудової діяльності, що не суперечать законодавству, включаючи самостійне забезпечення себе роботою, в тому числі індивідуальну трудову діяльність, підприємництво, фермерство. Колегією суддів встановлено, що відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим 19.10.2015 (довічно), серії № 846360. Відповідно до пункту 7 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю", затвердженої Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 № 591, у рядку 02 Форми відображається середньооблікова кількість штатних працівників за звітний рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, з розподілом за статтю, місцем фактичного проживання та віком. Якщо фізичній особі, яка використовує працю найманих працівників, відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, вона збільшує показник рядка 02 на одиницю. Постановою правління Пенсійного Фонду України від 10.03.2023 № 14-1 та Наказом Наказ Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 № 17 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за № 456/39512) затверджено Порядок надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік. Вказаним порядком у Додатку затверджено Форму розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Так, у рядку 02 вказаного Розрахунку передбачено показник середньооблікової чисельності штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб. В свою чергу, згідно абзацу 1 Примітки до вказаного Розрахунку фізичній особі, яка використовує працю найманих працівників, якій відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, показник рядка 02 збільшується на одиницю. Таким чином, з системного аналізу вищевказаних нормативних приписів вбачається, що фізична особа з інвалідністю, яка використовує найману працю, включається в рахунок виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та є еквівалентом однієї працевлаштованої особи з інвалідністю. Як вбачається з наявного в матеріалах справи Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на ім`я Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , складеного за підписом керівника (заступника керівника) територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю Наталії Лещенко, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового штату відповідача за 2022 рік складає 10 осіб, а норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 1 особа. Разом з тим, у рядку 02 показника середньооблікової чисельності штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, визначено 0 осіб, тобто, не збільшено показник рядка 02 фізичній особі ( ОСОБА_1 ), яка використовує працю найманих працівників, якій відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, на одиницю. Оскільки, як встановлено колегію суддів, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, відповідачем у спірний період було виконано норматив з працевлаштування осіб з інвалідності, а позивачем помилково не враховано такі данні при проведенні розрахунку. Відтак, у позивача відсутні підстави для нарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій за незайняті у 2022 році робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та відповідно пені за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 7 260,97 грн (сім тисяч двісті шістдесят гривень 97 копійок), а відтак у задоволенні позовних вимог Фонду слід відмовити. Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 по справі № 520/18578/23 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій