Постанова Хмельницький апеляційний суд № 679/1763/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2026 року м. Хмельницький Справа № 679/1763/24 Провадження № 22-ц/820/443/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І., розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 31 жовтня 2025 року (суддя Стасюк Р.М.). Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У листопаді 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначалося, що 21 жовтня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено в електронній формі кредитний договір №4073562, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 10000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, який згідно графіку сплати кредитних коштів мав повернути разом із нарахованими за користування кредитом процентами та сплатити комісію. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальником, який відтворено шляхом використання ним одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 27 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27062024, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, зокрема, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 60200 грн, з яких: 10000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 50200 грн - сума заборгованості за відсотками. Враховуючи викладене вище, оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 4073562 у сумі 60200 грн, з яких: 10000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 50200 грн сума заборгованості за відсотками. Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 31 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 4073562 укладеним 21 жовтня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 у розмірі 56900 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2861,46 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що про існування вказаного кредитного договору дізнався з ухвали про відкриття провадження у справі № 679/1763/24, у зв`язку з чим ним 19.11.2024 було подано заяву до органу досудового розслідування Шепетівського районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області, відомості про яке були внесені до ЄРДР за номером 12024244000001952 за ч. 4 ст. 190 КК України. Вважає, що позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачу, не додано доказів, що особа була належним чином ідентифікована під час реєстрації в системі фінансової установи (наприклад, через BankID, не надано фото ідентифікаційних документів, введення персональних даних, що відповідають паспорту), що допомагає встановити, що саме ця особа створила обліковий запис, з якого відбувалося подальше укладення договору. Також, не надано доказів того, що одноразовий ідентифікатор був надісланий саме на фінансовий номер телефону, який належить особі (тобто номер, прив?язаний до її банківської картки або іншим чином ідентифікований як її особистий). Зазначає, що копія договору факторингу містить лише 1, 2, 3, 9 сторінки, а тому не можна прийняти такі докази до уваги. Натомість, саме по собі зазначення у реєстрі боржників за договором факторингу розміру заборгованості не є підтвердженням дійсної суми боргу відповідача. На думу скаржника, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. А заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 46900 грн не є співрозмірною сумі кредиту у 10000 грн за договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов?язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов?язань за кредитним договором. Вважає, що розмір відсотків, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, необхідно зменшити до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів, тобто до 10000 грн, і саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин. Окрім того, звертає увагу апеляційного суду, що відповідач являється військовослужбовцем та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 16.02.2006 по теперішній час, а тому відсотки за користування кредитом нараховані в порушення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначає, що відповідачем не надано до суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Товариство просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що 21.10.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4073562 в електронній формі за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечено клієнту через вебсайт або мобільний додаток. Даний договір підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом з персональним одноразовим ідентифікатором Т789 о 16:00:10, який був надісланий на зазначений ним номер мобільного телефону, в договорі міститься інформація про паспортні дані відповідача, його РНОКПП, місце його реєстрації та фактичного проживання, номери мобільних, а також стаціонарних телефонів. Відповідно до п. 1.2, п. 1.3 договору товариство зобов`язалося на умовах строковості, зворотності, платності надати позичальнику грошові кошти в гривні в сумі 10000,00 строком на 360 днів. Кредитні кошти надаються в безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної карти) № НОМЕР_2 (п. 2.1 договору). Пунктом 1.4 договору визначено тип процентної ставки: фіксована. Стандартна процентна ставка становить 2,00 % в день, та застосовується в межах всього строку кредиту, знижена процентна ставка 0,01 % в день, яка застосовується за умови якщо клієнт до 19.11.2023 включно або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі, не менше суми першого платежу, визначеного у Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання умов для отримання індивідуальної знижки, користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою. Відповідно до п. 1.6 договору, орієнтовна загальна вартість кредиту складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 82000,00 грн; за зниженою процентною ставкою 76030,00 грн. Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за користуванням кредитом, яка є додатком №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4073562 від 21.10.2023, яка підписана відповідачем із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Т789 21.10.2023 о 16:00:10, встановлений графік здійснення платежів. При цьому, загальні витрати по кредиту становлять 76030,00 грн, з яких: проценти за користування кредитом 66030,00 грн, сума кредиту 10000,00 грн. Реальна річна процентна ставка 7308,55 %. Обчислення загальної вартості кредиту базується на припущенні, що сторони виконають свої зобов`язання на умовах та у строки встановлені договором (п. 1.7 договору). Свої зобов`язання за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4073562 від 21.10.2023 ТОВ «Лінеура Україна» виконало в повному обсязі, видало відповідачу кредит у сумі 10000 грн, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 01.07.2024 з якої вбачається, що відповідно до укладеного з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, товариством 21.10.2023 о 16:02:09 успішно перераховано кошти в сумі 10000,00 гривень на платіжну картку клієнта НОМЕР_3 , номер транзакції у системі iPay.ua 299025589, призначення платежу: зарахування на карту. Матеріалами справи встановлено, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не повернув наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором. 27.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» укладено договір факторингу № 27062024, за яким клієнт передав, а фактор прийняв за плату права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників від 27.06.2024 складеному за формою згідно із Додатком №1 до договору. Пунктом 1.1. вказаного договору визначено, що за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (комісія за надання кредиту і проценти за користування кредитом), неустойкою, (штраф, пеня) та/або процентами за порушення грошового зобов`язання та іншими платежами згідно з кредитними договорами, за наявності право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 27 червня 2024 року до договору факторингу №27062024 від 27 червня 2024 року, акту прийому-передачі реєстру боржників, підписаних сторонами, позивач набув право грошової вимоги до відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 4073562. (а.с. 22, 23) на загальну суму: 60200 грн, і складалася з: 10000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 50200 грн сума заборгованості за процентами. Дані обставини підтверджуються матеріалами справи. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. При цьому, суд зазначив також, що розмір денної процентної ставки у період з 23.04.2024 по 27.06.2024 перевищував розмір максимальної денної процентної ставки відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», який був дозволений протягом пільгового періоду (240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»). Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З огляду на положення статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються, Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. За правилами частини 1 статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Відповідно до частини 3 статті 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідно до статті 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Частина 12 статті 11 цього Закону передбачає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що кредитний договір №4073562 від 21.10.2023 підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, та належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами указаного правочину. При цьому, слід зазначити, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету такий договір між первісним кредитором та відповідачем не були б укладені. Також доведеним є факт виконання кредитором зобов`язань за кредитним договором, а також перерахування на користь відповідача - позичальника обумовлену договором суму, невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором. Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині. Щодо договорів факторингу, колегія суддів виходить з наступного. За положеннями частин 1, 3 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши докази по справі в їх сукупності, правильно виходив з того, що відповідач. допустив невиконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, право вимоги за якими згідно з договорами факторингу набув позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо непідписання витягів з реєстру боржників до договорів факторингу первісними кредитором, оскільки такі витяги являються засвідченою копією частини тексту реєстрів боржників від 16.07.2024 та від 27.10.2023 і посвідчуються лише особою, яка його сформувала - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». При цьому, слід зазначити, що відповідач, маючи сумніви з приводу достовірності таких документів, не був позбавлений можливості, відповідно до приписів ч. 11 ст. 83 ЦПК України, заявити в суді першої інстанції клопотання про витребування реєстрів боржників, які двосторонньо підписані, проте, як вбачається з матеріалів справи, таким правом в ході розгляду справи не скористався. Аргументи апеляційної скарги про те, що первинним кредитором нараховано відсотки за кредитним договором у несправедливому розмірі, не приймаються колегією суддів, виходячи із наступного. Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваних договорів) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Разом з тим, вказаний кредитний договір або його умови в судовому порядку не оскаржувався відповідачем, не визнавалися недійсними, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаних правочинів. Матеріали справи не містять і відповідач не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору або його умов. Також не можуть прийматись апеляційним судом до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач має право на пільги, визначені пунктом 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з проходженням військової служби з 2006 року, з огляду на те, що докази в підтвердження вказаних обставин до суду першої інстанції надано не було. Додані до апеляційної скарги письмові докази, апеляційним судом не приймаються до уваги, адже будь-яких клопотань про приєднання цих письмових документів до матеріалів справи, відповідачем заявлено не було Ці докази не були предметом дослідження в суді першої інстанції. Відповідно до частини 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. (ч. 3 ст. 367 ЦПК України) Крім того, згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону від 30 березня 2021 року №1357-ІХ, який набрав чинності з 23 квітня 2021 року, та яка діяла зі змінами, внесеними згідно із Законом №2459-IX від 27 липня 2022 року до 04 травня 2024 року), в тому числі станом на час укладення кредитного договору 21.10.2023, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Аналіз змісту цієї норми, якою доповнено Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» згідно із Законом України від 20 травня 2014 року №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», свідчить про те згадана вище редакція поширюється на дві категорії військовослужбовців: (1) військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; (2) інші військовослужбовці, до яких належать військовослужбовці, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час дії особливого періоду. Для першої категорії військовослужбовців щоб скористатися пільгою необхідно надати докази їх призову на військову службу саме за призовом під час мобілізації, на особливий період. При цьому, вказана пільга надається їм на весь час їх призову. Щодо надання пільги другій категорії військовослужбовців, тобто військовослужбовцям, які перебувають на інших видах військової служби, окрім військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, така надається їм у період перебування безпосередньо в районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. При цьому, вказана пільга надається їм під час дії особливого періоду. Вказані обставини мають бути підтверджені відповідними документами, визначеними Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (із відповідними змінами). Законом України від 21 березня 2024 року №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набрав чинності 04 травня 2024 року, пункт 15 статті 14 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля». Аналіз змісту цієї норми дає підстави для висновку, що законодавець розширив категорію «інших» військовослужбовців, віднісши до неї військовослужбовців, які брали або беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, проте виключив із Закону положення про те, що надання цієї пільги такій категорії військовослужбовців обумовлюється їх перебуванням безпосередньо в таких районах та у період здійснення зазначених заходів. Відповідно, для доведення статусу особи, на яку поширюються пільги щодо не нарахування процентів за користування кредитними коштами, суду мають бути подані докази щодо перебування безпосередньо в районах та у період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. Разом з тим, відповідачем таких доказів до суду не надано ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді. З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковими посилання відповідача на те, що на нього поширюється положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» на час дії кредитного договору. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково визначено розмір денної процентної ставки за період з 23.04.2024 по 27.06.2024 у розмірі 1%, оскільки відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Отже, відповідно до положень Закону №3498-IX до 22 квітня 2024 року включно максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати 2,5 %, а до 20 серпня 2024 року включно - не повинен перевищувати 1,5 %, а не 1%. Водночас, зміна рішення в цій частині призведе до збільшення розміру заборгованості по відсотках та погіршення становища скаржника. Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 31 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 березня 2026 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай