Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/25661/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/25661/24 Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Євген Юрійович Суддя-доповідач: Смілянець Е. С. 03 березня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та скасування наказу, В С Т А Н О В И В : позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача шляхом накладення дисциплінарного стягнення "догана" й виплати щомісячної премії за грудень 2024 року у розмірі 90%; - визнати протиправним та скасувати наказ «Про результати службового розслідування по факту нез`явлення з лікувального закладу солдата ОСОБА_2 » №930 від 10.12.2024 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення «догана» й виплати щомісячної премії за грудень 2024 року у розмірі 90%. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 11.06.2025 позов задовольнив. Визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 . Також, визнав протиправними та скасував пункти 3, 10.3 наказу «Про результати службового розслідування по факту нез`явлення з лікувального закладу солдата ОСОБА_2 » №930 від 10.12.2024 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді «догани» та виплати щомісячної премії за грудень 2024 року у розмірі 90%. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом від 13.11.2024 №1792 командир військової частини НОМЕР_1 призначив службове розслідування по факту безпідставної відсутності солдата ОСОБА_2 . За результатами службового розслідування пунктом 5.3 акта від 10.12.2024 №1961/21302 запропоновано за порушення підполковником ОСОБА_1 вимог ст.ст.4,11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-ХІV від 24.03.1999 та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-ХІV від 24.03.1999, п.п.2,3,12,13,14 Розділу І, п.п.18-21,34,38 Розділу II, п.3 Розділу IV, пункту 16 Розділу XII Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони Україна №280 від 15.09.2022, у відповідності до статей 48,54,83,84 Дисциплінарного статуту притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення "догана". Пунктом 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №930 від 10.12.2024 підполковника ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення "догана". Пунктом 10.3 вказаного наказу прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 щомісячної премії за грудень 2024 року у розмірі 90%. Не погодившись із цим наказом, позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Так, відповідно до п.17 ч.1 ст.4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 2019 року № 548-XIV (далі - Статут № 548-XIV). Згідно зі ст.11 Статуту № 548-XIV, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно. Відповідно до ст.16 Статуту №548-XIV, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями. Згідно з статей 26,27 Статуту № 548-XIV, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут). Відповідно статтям 1-2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено. що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби. Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Згідно ст. 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, на підставі п. б) догана. Відповідно до ст. ст. 84-86 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджений Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608). Згідно абзацу 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків. Відповідно до пунктів 1-3 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України. Відповідно пунктів 1-6 Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частину. Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Як встановлено судом першої інстанції, службове розслідування призначено за рапортом командира 3 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_3 від 11.11.2024 №1961/19383, згідно якого стало відомо, що військовослужбовець, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишній старший навідник 1 протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 3 десантно-штурмової роти НОМЕР_2 десантно-штурмового батальйону солдат ОСОБА_2 вибув на стаціонарне лікування 24.04.2024 до Чернівецької обласної клінічної лікарні м. Чернівці та в подальшому перестав виходити на зв`язок. Додатково за фактами, які знайшли своє підтвердження в ході службового розслідування встановлено відсутність належного контролю за підлеглими з боку командира 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 , який протягом перевіряємого періоду з 19.12.2023 по 25.11.2024 виконував обов`язки командира 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , призвела до відсутності вжиття останнім будь-яких перевірочних та розшукових заходів щодо фактичного встановлено місця знаходження солдата ОСОБА_2 . Колегія суддів вважає, що така тривала бездіяльність командира батальйону свідчить про грубе порушення службових обов`язків та принципів військової дисципліни, що створило умови для безпідставної відсутності військовослужбовця протягом тривалого часу під час дії в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що ведення обліку особового складу в батальйоні покладається виключно на начальника штабу батальйону і для покладення таких обов`язків на командира батальйону необхідний окремий наказ командира військової частини. Зокрема, відповідно до пункту 13 Розділу І Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, організація обліку особового складу покладається в органах управління, військових частинах, установах на начальників штабів, а там, де вони штатом не передбачені, на їх командирів (начальників); у підрозділах військових частин - на командирів цих підрозділів. Пункт 12 Розділу І Інструкції № 280 імперативно встановлює, що командири (начальники) зобов`язані забезпечити належну організацію обліку особового складу в підпорядкованих органах управління, військових частинах, установах та їх підрозділах. Пункт 14-Розділу І Інструкції № 280 визначає конкретні обов`язки командирів щодо організації обліку особового складу, зокрема: здійснювати контроль за обліком особового складу та періодично перевіряти укомплектованість військ (сил); контролювати правильне відображення чисельності особового складу в облікових документах і своєчасне надання донесень про склад і чисельність військ (сил); координувати взаємодію штабів і служб персоналу з питань обліку особового складу; забезпечувати командування відомостями щодо складу військ (сил), кількісними і якісними показниками їх укомплектованості. Таким чином, обов`язок забезпечити належну організацію обліку особового складу покладаєтеся на командира батальйону безпосередньо нормами Інструкції № 280, а не в силу окремого наказу. Це є загальним обов`язком командира, як єдиноначальника та керівника підрозділу. При цьому, судом першої інстанції не враховано фундаментальні положення статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XTV, згідно з якою командир (начальник) є єдиноначальником |і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу), за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стані збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і Матеріальних засобів. Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; додержуватись вимог статутів Збройних Сил України. Командир батальйону відповідно до принципу єдиноначальності несе персональну відповідальність за всі аспекти діяльності підрозділу, включаючи організацію обліку особового складу та контроль за підлеглими. Це не потребує додаткового наказу, оскільки випливає з самої сутності командирських повноважень та обов`язків. Із матеріалів справи встановлено, що в 2 десантно-штурмовому батальйоні військової частини НОМЕР_1 посада начальника штабу батальйону штатом не передбачена. За таких обставин, відповідно до пункту 20 Розділу П Інструкції № 280, ведення обліку особового складу в батальйоні покладається на начальника штабу батальйону, а там, де його штатом не передбачено, на іншу посадову особу, призначену наказом командира військової частини. Суд першої інстанції помилково вирішив, що за відсутності окремого наказу про призначення іншої посадової особи командир батальйону звільняється від обов`язків щодо організації обліку особового складу. Така позиція суперечить принципу чиноначальності та загальним обов`язкам командира, визначеним статутами Збройних Сил України. Разом із тим, висновки службового розслідування ґрунтуються на документальних доказах (рапорт командира 3 десантно-штурмової роти від 11.11.2024 № 1961/19383), поясненнях посадових осіб та аналіз нормативно-правових актів. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив висновки службового розслідування, не навівши переконливих аргументів щодо їх недостовірності чи необ`єктивності. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, службове розслідування проводиться для встановлення неправомірних дій військовослужбовця, причинного зв`язку між правопорушенням та виконанням обов`язків військової служби, вини військовослужбовця, порушень нормативно-правових актів. Разом із тим, висновок суду першої інстанції про відсутність складу дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 суперечить встановленим фактичним обставинам справи, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду з 19.12.2023 по 25.11.2024 виконував обов`язки командира 2 десантно-штурмового батальйону. При цьому встановлено, що він не контролював наявність особового складу батальйону, не вживав заходів щодо розшуку зниклого військовослужбовця, не доповідав командуванню про його відсутність. Також встановлено, що службове розслідування призначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2024 №1792. Відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту, командир військової частини має право призначати службове розслідування щодо будь-якого підлеглого військовослужбовця. Акт службового розслідування від 10.12.2024 № 1961/21302 містить всі необхідні складові частини відповідно до пунктів 1-6 розділу V Порядку № 608: вступну частину 2 зазначенням підстав проведення, описову частину з викладенням встановлених фактів та обставин, резолютивну частину з висновками та пропозиціями. Отже, ОСОБА_1 , мав можливість ознайомитися з результатами розслідування та оскаржити їх у встановленому порядку, чим і скористався. Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову цу задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.