Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/35546/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2025 р. Справа № 520/35546/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В.) від 10.06.2024 року по справі № 520/35546/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасуванні наказів, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 № 4632 від 06.03.2023 про призначення службового розслідування в частині, що стосується ОСОБА_1 . Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 14494 від 06.07.2023 про результати службового розслідування в частині, що стосується ОСОБА_1 . Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасуванні наказів - залишено без задоволення. Позивач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог зазначив про порушення відповідачем під час призначення та проведення службового розслідування Порядку № 608, зокрема, вказує, що наказ про призначення та затвердження результатів службового розслідування був прийнятий неуповноваженою особою; також в частині визначення складу комісії, не залучення до складу комісії безпосереднього начальника позивача, незабезпечення права позивача на ознайомлення із наказом про призначення службового розслідування та наказом за результатами проведеного розслідування. Вказує, що службове розслідування проведено із порушенням строків, встановлених законом. Також, позивач зазначав про невідповідність змісту акту службового розслідування п. 3 розд. 4,5 Порядку № 608, а саме: невірно встановлено причинний зв`язок між діями позивача та подією, відсутні причини та умови вчинення правопорушення; а пояснення свідків не відповідають жодним стандартам доказування. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що суд першої інстанції об`єктивно, всебічно та у повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов обґрунтованих висновків. У задоволенні апеляційної скарги просить відмовити. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Як встановлено судовим розглядом, позивач в адміністративному позові зазначив, що 09.05.2022 на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022 був мобілізований до лав Збройних Сил України, вступив на військову службу. Наказом командира Державної організації (установи, закладу) Військова частини НОМЕР_2 від 10.05.2022 № 5 був зарахований в списки Військової частини НОМЕР_2 на посаду швеця ремонтної майстерні. У зв`язку із ліквідацією військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 переведено до військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира Державної організації (установи, закладу) Військова частини НОМЕР_1 від 15.02.2023 № 71 був зарахований в списки Військової частини НОМЕР_1 на посаду номера обслуги. Зазначені обставини підтверджуються копією тимчасового посвідчення ОСОБА_1 (№ 2/9 від 09.05.2022) та наказом командира ВЧ НОМЕР_1 № 71 від 15.02.2023. Позивач посилається на те, що що після переведення його до ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та інших колишніх військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 відправили у розташування в АДРЕСА_1 . Прибувши до місця розташування, безпосередні командири повідомили колишнім військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 про те, що вони повинні брати зброю та йти виконувати бойові завдання в н.п. Бахмут Донецької області. Позивач зазначає, що командування ВЧ НОМЕР_1 примушувало виконувати функції пішого стрільця. Разом з тим. ОСОБА_1 з моменту мобілізації проходив військову службу як водій. Позивач посилається на те, що не проходив жодних навчань та перекваліфікації, не вміє володіти зброєю, не проходив навчань для ведення бойових дій в населених пунктах. Крім того, позивач фізично не міг виконувати бойові завдання через погіршення стану здоров`я. Про зазначене він неодноразово в усній формі повідомляв безпосередніх командирів та просив направити його на проходження військово-лікарської комісії. Почувши, що вони повинні брати до рук зброю та йти виконувати бойові завдання в н.п. Бахмут без будь-якої попередньої підготовки та перекваліфікації, він, та інші військовослужбовці, висловили своє обурення безпосереднім командирам. Маючи непорозуміння із командуванням ВЧ НОМЕР_1 , позивачем було прийнято рішення покинути місце розташування. В подальшому позивач отримав повідомлення, що його було знято з речового, котлового та грошового забезпечення, а також увільнено із займаної посади та виведено у розпорядження командира військової частини у зв`язку з тим, що він самовільно залишив місце служби. 29.11.2023 представник позивача отримав від відповідача відповідь на адвокатський запит № 22473 від 28.11.2023, до якого, зокрема, долучено витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 4632 від 06.03.2023 про призначення службового розслідування, акт службового розслідування від 06.07.2023 з додатками, та витяг з Наказу командира ВЧ НОМЕР_4 про результати службового розслідування № 14494 від 06.07.2023. Відповідно до акту службового розслідування позивача визнано таким, що самовільно залишив місце служби. Позивач, не погоджуючись із призначенням службового розслідування та його результатами, звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для скасування оскаржуваних наказів. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV. Відповідно до ст. 3 Статуту № 548-XIV військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі ст. 9 Статуту № 548-XIV військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 9 Статуту № 548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно. Положеннями ст. ст. 26, 27 Статуту № 548-XIV передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від інших видів відповідальності за ці правопорушення. Відповідно до ст. 49 Статуту № 548-XIV військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому. Спеціальним нормативним актом в сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Статтею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. Згідно зі ст. 83-85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). Відповідно до ч. 1 ст. 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України. Пунктом 1 розд. II Порядку № 608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування. Передбачено також, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб. Пунктом 3 розд. II Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Із матеріалів справи встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 4632 від 06.03.2023 призначено службове розслідування за фактом самовільної залишення військової частини 27.02.2023 солдатом ОСОБА_1 /а.с. 40/ В ході проведення службового розслідування встановлено, що під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, а саме 27.02.2023 о 09.00 під час перевірки особового складу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 було виявлено відсутність номера обслуги 1 мехіназованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , який самовільно залишив район виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі збройної агресії поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області. На даний час місцезнаходження солдата ОСОБА_1 невідоме, на телефонні дзвінки не відповідає. Отже, службовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_1 відсутній на службі з 27.02.2023 по теперішній час без поважних причин, дозволу та попередження, місце знаходження його невідоме. Таким чином, позивач з 27.02.2023 по теперішній час незаконно, в умовах воєнного стану, перебуває поза межами Військової частини НОМЕР_1 тривалістю понад 10 (десять) діб. За висновками службового розслідування у діях номера обслуги 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 вбачається ознаки злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України. За наслідками проведеного службового розслідування складено акт про службове розслідування від 06.07.2023. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 14494 від 06.07.2023 про результати службового розслідування вирішено питання щодо притягнення, або не притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_1 за порушення вимог ст. 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 2, абзацу 1, 5 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкласти до його повернення на військову службу Військової частини НОМЕР_1 . Аркушем доведення до особового складу наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про призначення службового розслідування від 06.03.2023 № 4632 у графі розпис про ознайомлення солдата ОСОБА_1 міститься відмітка «СЗЧ». /а.с.49/ Із матеріалів справи встановлено, що факт залишення позивачем місця служби, на підставі якого призначено службове розслідування, відбувся 28.02.2023, службове розслідування призначено наказом від 06.03.2023, у свою чергу акт службового розслідування поданий командиру військової частини 06.07.2023. Спростовуючи доводи позивача про порушення строків проведення службового розслідування, колегія суддів зазначає. Статтею 87 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин. Згідно з частиною третьою статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Таким чином, службове розслідування у будь-якому випадку не може тривати більш ніж 2 місяці. Відповідно до абзацу другого пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 608 днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акту службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування. Водночас, колегія суддів зазначає, що процедурні порушення під час проведення службового розслідування не можуть бути єдиною підставою для скасування спірних наказів, даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 826/16420/18. Стосовно доводів апеляційної скарги про допущення порушень Порядку проведення службового розслідування № 608 в частині складу осіб, що приймали в ньому участь, колегія суддів зазначає наступне. Так, п. 12 розд. Порядку № 608 передбачено заборону проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Таким чином, службове розслідування стосовно військовослужбовця рядового складу може бути проведено на підставі наказу однією особою (в тому числі, особисто командиром (начальником), прямим командиром (начальником) або військовослужбовцем сержантського (старшинського) складу) чи у складі комісії з проведення службового розслідування. Судовим розглядом встановлено, що службове розслідування стосовно позивача проведено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2023 № 4632, комісією у складі: голови комісії - старшого оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту штабу підполковника ОСОБА_2 та членів комісії - заступника командира з морально-психологічного забезпечення роти вогневої підтримки НОМЕР_5 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 та офіцера-психолога реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_4 . Визначений склад комісії, що проводила службове розслідування стосовно позивача, не порушує заборон, встановлених п. 12 розд. Порядку № 608, оскільки вказані особи не є ні підлеглими позивача, ні співучасниками вчиненого ОСОБА_1 порушення. Щодо посилань апелянта на порушення Порядку № 608 під час проведення службового розслідування, а саме не ознайомлення позивача із наказом про призначення службового розслідування та наказом за результатами проведеного розслідування, колегія суддів зазначає наступне. Так, п. 3 розд. IV Порядку № 608 передбачено права військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України. З метою забезпечення вказаних прав військовослужбовця п. 2 розд. IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зокрема, наділені правом: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування); отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді. Дійсно, матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача із оскаржуваними наказами, втім, враховуючи суть обставин, що яких проводилось службове розслідування, а саме відсутність ОСОБА_1 на службі з 27.02.2023 без поважних причин, відсутність інформації щодо його місця знаходження, колегія суддів вважає посилання позивача на недотримання вказаних вимог Порядку № 608 безпідставними. Разом з тим, судовим розглядом не встановлено відмови з боку відповідача позивачу у реалізації вказаних прав, передбачених п. 3 розд. IV Порядку №

608. Стосовно інших доводів апеляційної скарги, які стосуються суті вчиненого позивачем порушення, щодо якого проводилось службове розслідування, та обставини вчинення якого зафіксовані у акті службового розслідування, колегія суддів зазначає наступне. Так, висновок, акт службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Висновок службового розслідування, не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов`язкового характеру для позивача, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб`єктом відповідного рішення. Висновок службового розслідування не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов`язкового характеру для суб`єкта по відношенню, до якого він винесений. Таким чином, оскаржуваний висновок не має обов`язкового характеру і не набуває статусу рішення у розумінні статті 19 КАС України, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства. Подібна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02.10.2019 у справі № 821/2137/15-а, від 31.05.2022 у справі № 280/5247/20. Питання обґрунтованості висновку службового розслідування має бути предметом оцінки судом у разі оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятих на його реалізацію. Рішеннями, які створюють для особи правові наслідки, є рішення, якими посадова особа, яка призначила службове розслідування, у встановленому порядку за наявності підстав вживає адміністративних та організаційних заходів, чи ініціює питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. Втім, у межах позовних вимог даної справи позивачем такі рішення не оскаржуються. Натомість, оскаржуваний позивачем наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 14494 від 06.07.2023 про результати службового розслідування може бути підставою для подальшого прийняття рішення щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, однак сам по собі таким рішенням не є. Таким чином, колегія суддів зазначає, що акт службового розслідування не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, стосовно яких був складений, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт службового розслідування є носієм доказової інформації щодо обставини, що стали підставами для його призначення, документом, на підставі якого приймаються відповідні рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності. А тому оцінка акта службового розслідування, в тому числі й оцінка дій посадових осіб щодо його складання, викладення у ньому висновків, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта. Отже, оскаржувані позивачем накази про призначення службового розслідування та про його результати, самі по собі не створюють безпосередньо для позивача будь-яких правових наслідків. Таким чином, відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності таких дій та рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази по справі, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 по справі № 520/35546/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко