Постанова 4824 № 753/17410/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 753/17410/25 Головуючий у І інстанції Скуба А.В. Провадження № 33/824/1655/2026 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 26 лютого 2026 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою, 21 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначив, що під час розгляду даної справи в суді першої інстанції ні він, ні його захисник участі не приймали, про винесення постанови не знали, про оскаржувану постанову дізнались з Єдиного державного реєстру судових рішень, а фактично постанову Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року ОСОБА_1 отримав лише 14 січня 2026 року. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 вважає, що строк на подання апеляційної скарги на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року пропущений з причин, які не залежали від його волі. Перевіривши матеріали справи, надавши оцінку доводам заявника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року. Так, відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Як вбачається з матеріалів справи, постанова Дарницького районного суду міста Києва ухвалена 05 грудня 2025 року. ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Синяченко В.П. в судовому засіданні 05 грудня 2025 року не були присутні, однак сам ОСОБА_1 28 серпня 2025 року подавав заяву про перенесення розгляду справи, яке призначене на 29 серпня 2025 року, захисник останнього - адвокат Синяченко В.П. 12 вересня 2025 року подавав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було призначене на 12 вересня 2025 рок. Крім того, в матеріалах справи наявні розписки-повідомлення захисника ОСОБА_2 про розгляд справи на 03 жовтня 2025 року, на 28 листопада 2025 року, на 05 грудня 2025 року, дані розписки підписані захисником Синяченком В.П. особисто. Також, ОСОБА_1 судом першої інстанції належним чином був повідомлений про час і місце розгляду в місцевому суді, а саме засобами поштового зв`язку за вказаною адресою у протоколі та шляхом здійснення виклику по телефону (повідомлення у додаток «Viber»). Оскаржувана постанова винесена за відсутності ОСОБА_1 . Таким чином, вищевикладене підтверджує обізнаність особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, та її захисника. Відповідно, останній день строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції припав на 15 грудня 2025 року. Проте, апеляційна скарга вперше була подана до суду першої інстанції Майструком Ю.В. лише 23 січня 2026 року, тобто, поза межами строку апеляційного оскарження. З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року відмовлено. Апеляційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала. Вищевказаною постановою визнано наведені в клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року неповажними, оскільки жодних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, і такими, що не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 та унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги, апеляційному суду не надано. Звертаючись повторно з апеляційною скаргою та заявляючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 не навів інших обставин, які би свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та могли бути оцінені судом як об`єктивно непереборні для вчасного звернення до суду з апеляційною скаргою на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року. Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Правом на апеляційне оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з урахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами. У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі №3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року). Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року. Доводи ОСОБА_1 про те, що строк на подання апеляційної скарги на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2025 року був пропущений з підстав, які не залежали від його волі, апеляційний суд відхиляє, оскільки вказаним в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження обставинам вже була надана належна оцінка, що відображено в постанові Київського апеляційного суду від 30 січня 2025 року. Відтак, оскільки ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2025 року, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала на підставі ст. 294 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 05 грудня 2025 року відмовити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року повернути особі, яка її подала, як таку що подана після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній