Постанова 4851 № 520/1985/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2026 р. Справа № 520/1985/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 (головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А.) по справі № 520/1985/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 08 серпня 2024 року № 00446550707. В обґрунтування позову зазначив, що спірним податковим повідомленням-рішенням йому нараховано штрафні санкції за не надання контролюючому органу документів, які підтверджують облік товарних запасів, що знаходяться у місці продажу. Водночас, на час перевірки податковий орган не надав ФОП ОСОБА_1 достатньо часу для пред`явлення запитуваних документів, враховуючи, що перевірка проводилась у торгівельному об`єкті, розташованому у м. Київ, тоді як первинна документація зберігалась за місцем реєстрації підприємницької діяльності у с. Пасіки Харківської області. Переконував, що під час здійснення фактичної перевірки, перевіряючим надавались всі документи на внутрішнє переміщення товарів, зокрема, накладна на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей, форма обліку товарних запасів, що спростовує доводи про їх відсутність. Також, звертав увагу на порушення податковим органом порядку проведення фактичної перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення, а саме: відсутність обґрунтувань у наказі на її проведення конкретних підстав, які зумовили необхідність проведення перевірки, а також не врахування заперечень на акт перевірки із додатковими документами під час прийняття спірного рішення. З урахуванням наведеного, вважав спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та просив суд його скасувати. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 позов задоволено. Головне управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано не надання позивачем достатніх документів на підтвердження обліку товарних запасів, що знаходяться у місці продажу, тоді як лише форма ведення обліку товарних запасів та накладна на переміщення товару не є належними та допустимими доказами такого обліку. Звертає увагу, що актом фактичної перевірки встановлено декілька порушень ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства (порушення вимог пунктів 2 та 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР), тоді як судом першої інстанції надано оцінку лише порушенню п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР. Вказує, що податкове повідомлення-рішення від 08.08.2024, яким до позивача застосовано штрафні санкції за два порушення скасовано судом першої інстанції в повному обсязі без наведення обґрунтувань його протиправності в частині штрафу за порушення п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР. Крім того, вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо порушення відповідачем процедури прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в частині не врахування заперечень позивача на акт перевірки із додатковими документами, оскільки відповідні заперечення розглянуті органом, який складав акт перевірки, а саме ГУ ДПС у м. Києві, до якого належать повноваження щодо їх розгляду. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області. Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 15.07.2025 № 4736-п призначено фактичну перевірку платників податків/об`єктів, зазначених у додатках 1-15, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки) протягом липня 2024 р. Одним із об`єктів, що підлягав перевірці є магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою АДРЕСА_1 , господарську діяльність у якому на час проведення перевірки вів ФОП ОСОБА_1 . 15.07.2024 посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві, на підставі наказу від 15.07.2025 направлень, проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за наслідками якої складено акт від 15.07.2024 № 89044/26/15/07/ НОМЕР_1 . Актом перевірки встановлено, що 15.07.2024 продавцем ОСОБА_2 здійснено розрахункові операції через ПРРО з продажу товарів на загальну суму 398,00 грн, видані чеки від 15.07.2024 № 191531 та № 191534 не відповідають формі та змісту. Крім того, перевіркою встановлено порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, не було надано документів (у паперовій або електронній формі) на підтвердження ведення обліку. Загалом виявлено необлікованих товарів на загальну суму 375 015,00 грн. З урахуванням наведеного, податковим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 : - п. 2, п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; - ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України 22.07.2025 до ГУ ДПС у м. Києві надійшли від ФОП ОСОБА_1 заперечення на акт перевірки, до яких додано, зокрема, накладну на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних запасів, форму ведення обліку товарних запасів, договір оренди, повідомлення про прийняття працівників. 01.08.2024 ГУ ДПС у м. Києві листом повідомило позивача, що заперечення на акт перевірки залишені без задоволення, а висновки акту залишені без змін. 08.08.2024 ГУ ДПС у Харківській області на підставі акту перевірки, прийнято, в тому числі, податкове повідомлення-рішення № 00446550707, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 375 612,00 грн (з яких: 375 015,00 грн - за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; 597,00 грн за порушення п. 2 ч. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»). Не погодившись з податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято не в межах повноважень, не на підставі та не у спосіб, що встановлений податковим законодавством. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України. Як передбачено пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, які визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР). Відповідно до ст. 15 Закону № 265/95-ВР контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України. Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України). Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: 80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; 80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального; 80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; 80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації. Згідно з п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. З аналізу вказаних положень убачається, що посадові особи контролюючого органу уповноважені розпочати проведення фактичної перевірки за умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи. У судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як елемент для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави. Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації у розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним. У зазначеній постанові суду Верховний Суд також акцентував увагу на застосовності у спорах цієї категорії висновків Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, відповідно до яких «…неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Судова палата звернула увагу на наявність істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема, фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення». Судом встановлено, що нормативною підставою проведення перевірки контролюючим органом у спірному наказі від 15.07.2024 № 4736-п «Про проведення фактичних перевірок» зазначено : підпункт 80.2.3 пункту 80.2 статті 80, пункт 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України, Закон № 265/95-ВР, Закон України від 21.06.2012 № 5007-VI «Про ціни і ціноутворення», а фактичною: доповідну записку управління фактичних перевірок від 15.07.2024 № 1331/26-15-07-07-00-12, складену в результаті отримання письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення суб`єктами господарювання мережі магазинів «Техно Їжак» установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування. Таким чином, спірний наказ містить мінімально допустимий обсяг інформації у розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, що дає право на проведення такої перевірки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2026 року у справі № 520/7463/25. За наведених обставин, вірними є висновки суду першої інстанції щодо дотримання податковим органом процедури призначення фактичної перевірки. Колегія суддів відхиляє твердження позивача у додаткових поясненнях, з посиланням на постанову Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 803/1171/17 щодо відсутності у наказі найменування суб`єкта господарювання, який підлягає перевірці, як такі, що не свідчать про наявність істотного дефекту в оформленні наказу про призначення перевірки. Так, у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 803/1171/17 зазначено, що формулювання наказу, яке містить лише загальне визначення господарської одиниці, унеможливлює ідентифікацію суб`єкта господарювання, щодо якого призначається перевірка. Отже, лише загальне визначення господарської одиниці за певною адресою без можливості індивідуалізувати конкретного суб`єкта господарювання, створює ризик проведення перевірки невизначеного кола осіб. Наприклад, зазначення у наказі господарської одиниці з продажу тютюну у торговельному центрі за певною адресою не дає змоги чітко встановити, щодо якого саме суб`єкта призначено перевірку, адже таких суб`єктів господарювання може бути декілька. Водночас у цій справі в наказі прямо зазначено конкретний об`єкт перевірки магазин із визначеною назвою та точною адресою його розташування, що дозволяє однозначно ідентифікувати місце здійснення господарської діяльності та виключає можливість довільного розширення меж перевірки з боку контролюючого органу. Отже, зміст спірного наказу забезпечує належну індивідуалізацію об`єкта перевірки та не створює правової невизначеності щодо того, стосовно кого і де саме вона проводиться. Щодо посилань позивача на постанову Верховного Суду від 24 грудня 2025 року у справі № 580/4426/25 колегія суддів зазначає, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 по справі № 755/10947/17, суди при вирішенні спорів мають враховувати останню правову позицію Верховного Суду. Крім того, в постанові від 24 грудня 2025 року у справі № 580/4426/25 Верховний Суд не вирішив спір по суті, а направив справу на новий розгляд для з`ясування відповідності наказу про призначення фактичної перевірки вимогам чинного законодавства. Надаючи оцінку встановленим під час фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 порушень норм Закону № 265/95-ВР, колегія суддів виходить із такого. Щодо порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР. Відповідно п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння). Відповідно до ст. 2 Закону №265/95-ВР термін «технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту» для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про захист прав споживачів». Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року №231, смартфони та мобільні телефони (код згідно з УКТЗЕД 8517120000) віднесені до технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій. Статтею 20 Закону № 265/95-ВР встановлено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння). Таким чином, за змістом наведених норм суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. В постанові від 29 вересня 2025 року у справі № 380/12025/24 Верховний Суд зазначив наступне: «Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації в порядку, встановленому законодавством, відповідає бухгалтерському обліку. Відтак, для встановлення факту не облікування товарів в установленому порядку слід перевірити відповідні бухгалтерські регістри та первинні документи, на підставі яких вони ведуться (як то накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо). У свою чергу порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку є відсутність як таких відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, їх походження». На виконання ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та ПК України, Міністерством фінансів України видано наказ від 3 вересня 2021 року № 496, яким затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - Порядок № 496). Відповідно до п. 1 розділу І Порядку № 496, Порядок він визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку. Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: - документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; - первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару. Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП. Згідно з п. 1 розділу ІІ Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку. ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації. Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 496 встановлено, що форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі. Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші. Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку № 496 записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів. Згідно з п. 9 розділу ІІ порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи. Відповідно до п. 10 розділу ІІ порядку № 496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено. Пунктом 11 розділу ІІ Порядку № 496 встановлено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП. Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання. Положення Порядку №496 при вирішенні питання щодо дотримання фізичною особою-підприємцем вимог пункту 12 статті 3 № 265/95-ВР та наявності підстав для притягнення до відповідальності відповідно до статті 20 вказаного Закону були застосовані Верховним Судом в постановах від 9 вересня 2025 року у справі № 600/5677/24-а, 30 вересня 2025 року у справі №520/22949/24, від 16 жовтня 2025 року у справі № 560/11395/24. Судом встановлено, що до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції в сумі 375 015,00 грн на підставі ст. 20 Закону № 265/95-ВР за ведення обліку товарів за місцем їх реалізації з порушенням порядку, встановленого законодавством. Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що наведені висновки податкового органу зроблені без урахування документів, наданих позивачем під час подання заперечень на акт фактичної перевірки. Колегія суддів зазначає, що дійсно позивач подав ГУ ДПС у м. Києві заперечення на акт перевірки, до яких додано, зокрема, накладну на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних запасів, форму ведення обліку товарних запасів, договір оренди, повідомлення про прийняття працівників. ГУ ДПС у м. Києві розглянуло заперечення на акт перевірки з документами, за наслідками розгляду яких листом повідомило позивача, що заперечення на акт перевірки залишені без задоволення, а висновки акту залишені без змін. Тобто, податковий орган, який складав акт фактичної перевірки, надав оцінку додатковим документам, проте вважав їх такими, що не спростовують висновків акту. В свою чергу, ГУ ДПС у Харківській області, як орган, в якому на обліку перебуває позивач, прийняло спірне податкове повідомлення-рішення на підставі висновків акту перевірки. Висновки суду першої інстанції, що саме ГУ ДПС у Харківській області мало надати оцінку документам, наданим позивачем разом із запереченнями колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне. Пунктом 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Згідно з пп. 86.7.1 п. 86.7 ст. 86 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу. В свою чергу, пп. 86.7.5. п. 86.7 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту. Наказом ДПС України від 04.09.2020 № 470 затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (далі Порядок № 470). Відповідно до пп. 1.6.3.4 п. 1.6.3 розділу І Порядку № 470 у разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, територіальний орган ДПС, який проводив фактичну перевірку, у день реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє системою електронного документообігу його електронну копію та копію інших матеріалів перевірки до територіального органу ДПС за основним місцем обліку платника податків, та не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації акта (довідки) направляє акт (довідку) і відповідні матеріали у паперовій формі. У разі проведення фактичної перевірки працівниками структурного підрозділу апарату ДПС не пізніше дня, наступного за днем реєстрації акта (довідки), такий структурний підрозділ забезпечує направлення системою електронного документообігу його електронної копії та копії інших матеріалів перевірки до територіального органу ДПС за основним місцем обліку платника податків (за потреби - до територіального органу ДПС за неосновним місцем обліку платника податків), та не пізніше трьох робочих днів з дня, наступного за днем реєстрації акта (довідки), направляє такий акт (довідку) і відповідні матеріали до нього у паперовій формі. При цьому до територіального органу ДПС за основним місцем обліку платника податків направляються оригінали матеріалів перевірки, а до територіального органу ДПС за неосновним місцем обліку платника податків - належним чином завірена копія. Копія акта (довідки) перевірки з відміткою про реєстрацію в журналі реєстрації актів (довідок) перевірок зберігається в територіальному органі ДПС / структурному підрозділі апарату ДПС, який проводив перевірку. У разі встановлення за результатами фактичної перевірки порушень законодавства керівник (заступник керівника або уповноважена особа) територіального органу ДПС за основним місцем обліку зазначеного платника податків забезпечує прийняття та вручення такому платнику податкових повідомлень-рішень у порядку та терміни, визначені законодавством. У разі отримання органом ДПС, який здійснював (очолював) фактичну перевірку, заперечень платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, він у той же день інформує про це системою електронного документообігу відповідний територіальний орган ДПС, якому для прийняття податкового повідомлення-рішення направлені матеріали перевірки, а також забезпечує своєчасний розгляд заперечень платника податків та надсилання за його результатами платнику податків відповіді, а її копії - відповідному територіальному органу ДПС. З аналізу наведених норм вбачається, що повноваження щодо розгляду заперечень на акт перевірки покладаються на контролюючий орган, який проводив перевірку, яким в даному випадку є ГУ ДПС у м. Києві, тоді як ГУ ДПС у Харківській області як орган за основним місцем обліку платника податків лише забезпечує прийняття на підставі висновків акту перевірки та вручення такому платнику податкового повідомлення-рішення. Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою вищенаведені обставини та помилково вважав, що додаткові документи не враховані податковим органом під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Натомість, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, станом на 15.07.2024 в магазині «Техно їжак» за адресою м. Київ, Шевченківський район, проспект Берестейський, 24 перебували наступні товари: б/у Apple iPhone 12 pro max 128 GB 2 шт на загальну суму 42 998,00 грн; б/у Apple iPhone 14 pro max 128 GB 1 шт на загальну суму 36 099,00 грн; б/у Apple iPhone 14 pro max 256 GB 1 шт на загальну суму 40 599,00 грн; б/у Apple iPhone 13 pro 256 GB 1 шт на загальну суму 28 599,00 грн; б/у Apple iPhone 13 pro 256 GB 1 шт на загальну суму 26 899,00 грн; б/у Apple iPhone 11 128 GB 1 шт на загальну суму 19 199,00 грн; б/у Apple iPhone 14 pro 128 GB 1 шт на загальну суму 39 599,00 грн; б/у Apple iPhone 11 pro max 64 GB 1 шт на загальну суму 14 899,00 грн; б/у Apple iPhone 12 64 GB 1 шт на загальну суму 14 299,00 грн; б/у ноутбук Apple MacBook Air 16 GB 1 шт на загальну суму 43 465,00 грн; навушники Apple airpods 2 with charging case 2 шт на загальну суму 8 998,00 грн; навушники Apple airpods pro 2 2 шт на загальну суму 17 198,00 грн; бездротовий зарядний пристрій Apple MacSafe 1 шт на загальну суму 4 899,00 грн; стилус Apple 1 шт на загальну суму 3 999,00 грн; бездротова миша Apple 1 шт на загальну суму 2 899,00 грн; зарядний пристрій Apple 5 шт на загальну суму 4 995,00 грн; кабель USB-C 4 шт на загальну суму 2 796 грн; кабель Apple 7 шт на загальну суму 6 993,00 грн; кабель Apple 3 шт на загальну суму 3 297,00 грн; камера миттєвого друку Fujifilm - 1 шт на загальну суму 3 899,00 грн; дитячий цифровий фотоапарат 32 GB- 1 шт на загальну суму 999,00 грн; дитячий фотоапарат з друком - 1 шт на загальну суму 1 999,00 грн; ігрова консоль - 1 шт на загальну суму 2 999,00 грн; камера миттєвого друку Fujifilm - 1 шт на загальну суму 3 899,00 грн; фітнес-браслет Xiaomi - 1 шт на загальну суму 1 399,00 грн; мережевий зарядний пристрій Baseus - 3 шт на загальну суму 1 497,00 грн; proova loadstone - 1 шт на загальну суму 999,00 грн; зовнішній акамулятор Baseus - 1 шт на загальну суму 1 399,00 грн; energizer powerbank - 1 шт на загальну суму 1 499,00 грн; бездротовий зарядний пристрій AcePast - 1 шт на загальну суму 1 599,00 грн; настільний годинник Gelius - 1 шт на загальну суму 1 499,00 грн, що підтверджується переліком товарів, які знаходились в продажу магазину «Техно Їжак», який є додатком до акту перевірки. Позивачем не заперечується, що наявні в продажу товари є технічно-складними які підлягають гарантійному ремонту. На підтвердження ведення обліку товарів за місцем реалізації, позивачем контролюючому органу надано договір оренди, накладну на внутрішнє переміщення ТМЦ, повідомлення про прийняття працівника на роботу та форму обліку, яку також надано до суду. Дослідивши надані суду документи, колегія суддів зазначає, що форма ведення обліку товарних запасів не містить відомостей щодо загальної вартості товару за первинними документами, а також не містить конкретних даних про надходження та вибуття товару. Інших документів матеріали справи не містять. Надані податковому органу договір оренди, накладну на внутрішнє переміщення ТМЦ, повідомлення про прийняття працівника на роботу також не є належними та достатніми доказами на підтвердження ведення обліку товарів за місцем їх продажу. Натомість, як під час проведення перевірки, так і до суду позивач не надав первинних документів, передбачених Порядком № 496, які підтверджували б придбання товарів. За відсутності зазначених документів неможливо встановити, що форма обліку товарних запасів складена на підставі первинних бухгалтерських документів, як того вимагає законодавство. Це, в свою чергу, унеможливлює підтвердження здійснення Позивачем обліку товарів, які знаходяться на реалізації у встановленому порядку. З урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що у межах розгляду цих спірних правовідносин позивачем не доведено наявності належно оформлених документів обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а також факту надання таких документів контролюючому органу у порядку встановленому законодавством. При вирішенні справи, судом апеляційної інстанції враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.11.2025 у справі № 520/4280/25. Висновки суду першої інстанції щодо допущення контролюючим органом порушення строку пред`явлення запиту про надання документів для перевірки, не надання доказів вручення такого запиту саме позивачу колегія суддів відхиляє, оскільки відповідний запит вручений продавцю магазину, який є повноважною особою згідно п. 80.7 ст.80 ПК України до закінчення перевірки. Продавцем надані пояснення на запит, в яких повідомлено, що документи з інвентаризації перебувають у головному офісі. Натомість, під час проведення фактичної перевірки законодавством не передбачено обов`язку контролюючого органу завчасно повідомляти суб`єкта господарювання про її проведення, забезпечувати його особисту присутність та вручати відповідні документи саме вказаній особі. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність в діях позивача порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР. Щодо порушення п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР. Відповідно п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). Відповідальність за вищевказане порушення встановлена ст. 17 Закону № 265/95-ВР, відповідно до якої у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше. Так, в ході перевірки контролюючим органом встановлено, що 15.07.2024 продавцем ОСОБА_2 здійснено розрахункові операції через ПРРО з продажу товарів на загальну суму 398,00 грн, видані чеки від 15.07.2024 № 191531 та № 191534 не відповідають формі та змісту Таким чином, відповідачем встановлено, а позивачем не спростовано факт проведення ФОП ОСОБА_1 розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі оплати із застосування РРО та/або ПРРО без створення та видачі у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. При цьому, ні в позові, ні у відзиві на апеляційну скаргу, ні у додаткових поясненнях ФОП ОСОБА_1 не викладено жодних доводів з приводу зазначеного порушення. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про доведеність ГУ ДПС у Харківській області порушення позивачем п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР. Водночас, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на наявність вищенаведеного порушення, за яке до позивача застосовано штрафні санкції, не надав жодної оцінки правомірності складання спірного податкового повідомлення-рішення в цій частині, а отже передчасно дійшов висновку про його скасування. Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. Таким чином, прийняте ГУ ДПС у Харківській області у відношенні ФОП ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства та підстави для його скасування відсутні. Натомість, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими колегія суддів визнала недоведеними, у зв`язку з чим помилково дійшов висновку про задоволення позову. За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 по справі № 520/1985/25 - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц