Постанова 4851 № 520/32160/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2026 р. Справа № 520/32160/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 26.11.25 по справі № 520/32160/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі по тексту ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач, пенсійний орган), в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову в перерахунку пенсії № 205050012864 від 04.11.2024, яким вирішено відмовити ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії та призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області при здійсненні перерахунку пенсії та призначенні виплати відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення, зарахувати ОСОБА_1 з дня звернення з заявою про перерахунок пенсії і призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій до спеціального стажу роботи періоди її роботи з 03.10.1990 по 26.10.1998 вихователем дитячого садка Військової частини НОМЕР_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), який є закладом освіти державної форми власності, до страхового стажу в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням періодів її роботи, спеціального страхового стажу з 03.10.1990 по 26.10.1998 вихователем дитячого садка Військової частини НОМЕР_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), який є закладом освіти державної форми власності, тобто в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення. В обґрунтування позовних вимог зазначила про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області № 205050012864 від 04.11.2024 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, оскільки підстави для неврахування відповідачем періодів її роботи з 03.10.1990 по 26.10.1998 на посаді вихователя дитячого садка Військової частини НОМЕР_1 (ійськова частина НОМЕР_2 ) для призначення такої допомоги - відсутні. До того ж, відповідачем не враховано, що заклад освіти дитячий садок Військової частини НОМЕР_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) відноситься до державної форми власності, а займана позивачем посада вихователя до посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 (далі по тексту Перелік № 909). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 у справі № 520/32160/24 адміністративний позов - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 205050012864 від 04.11.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячний пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та додані до неї документи, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок). Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 у справі № 520/32160/24 та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058-IV), оскільки страховий стаж позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років становить 24 роки 08 місяців 09 днів, із необхідних 30 років, що унеможливлює призначення та виплату спірної грошової допомоги. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV з 24.04.2024. Позивач 29.10.2024 звернулася до пенсійного органу з заявою щодо виплати їй десяти місячних пенсій згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За наслідками розгляду заяви позивача було прийнято рішення № 205050012864 від 04.11.2024, в обґрунтування якого вказано, що оскільки підтверджений документами стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, становить менше 30 років (24 роки 08 місяців 09 днів), у позивача відсутнє право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Позивач, не погодившись з рішенням пенсійного органу про відмову у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання його протиправним та скасування. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області № 205050012864 від 04.11.2024, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки довідкою від 25.09.2024 № 05-38/958, виданою КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» підтверджено, що заклад освіти дитячий садок Військової частини НОМЕР_1 відносився до державної форми власності, а тому період трудової діяльності позивача у вказаній установі підлягає зарахуванню до спеціального страхового стажу. З метою належного захисту прав позивача суд вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячний пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та додані до неї документи, з урахуванням висновків суду. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про призначення та виплату грошової допомоги, суд першої інстанції дійшов висновку про дискреційність повноважень пенсійного органу у цій частині. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (рішення суду підлягає перегляду в частині задоволення позову), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Положеннями статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон № 1788-ХІІ) передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Згідно з пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. У розділі 1 "Освіта" Переліку № 909 визначено, що робота у дошкільних навчальних закладах всіх типів на посадах директорів (завідуючих), вихователів-методистів, вихователів, асистентів вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичних керівників, вчителів-дефектологів, вчителів-логопедів, практичних психологів дає право на пенсію за вислугу років. Постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок № 1191). Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років". Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на посадах директорів (завідуючих), вихователів-методистів, вихователів, асистентів вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичних керівників, вчителів-дефектологів, вчителів-логопедів, практичних психологів і вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії. Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17. Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що при зверненні ОСОБА_1 до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку пенсії у зв`язку із призначенням грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV позивачем на підтвердження спеціального стажу надано трудову книжку НОМЕР_3 , згідно з записами якої позивач з 03.10.1990 по 26.10.1998 працювала вихователем дитячого садка Військової частини НОМЕР_1 (Військова частина НОМЕР_2 ). Також, на підтвердження вказаних обставин позивачем надавались: довідка від 25.09.2024 № 05-38/958, довідка від 28.06.2024 № 05-38/609, архівна довідка від 01.02.2024 №05-38//2, довідка від 10.06.2024 № 01-36/72, за змістом яких позивач на момент досягнення пенсійного віку, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно працює на посаді вихователя Комунального закладу «Зміївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №

3. Водночас, пенсійним органом не визнано страховий стаж роботи ОСОБА_1 на посаді вихователя з 03.10.1990 по 26.10.1998 з огляду на те, що Військова частина НОМЕР_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) не віднесена до закладу освіти державної форми власності. Колегія суддів вважає помилковими такі твердження апелянта з огляду на наступне. Відповідно до довідки від 28.06.2024 № 05-38/609 Військова частина НОМЕР_1 перейменована у Військову частину НОМЕР_2 з 01.05.1994 (наказ № 5 від 03.05.1994), а з 30.10.2023 (наказ № 1 від 03.11.2003) в Казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод». За змістом довідки від 25.09.2024 № 05-38/958, виданої КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод», заклад освіти дитячий садок Військової частини НОМЕР_1 відносився до державної форми власності. Таким чином, у розумінні розділу 1 "Освіта" Переліку № 909 заклад освіти дитячий садок Військової частини НОМЕР_1 відноситься до дошкільних навчальних закладів, робота у якому на посадах директорів (завідуючих), вихователів-методистів, вихователів, асистентів вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичних керівників, вчителів-дефектологів, вчителів-логопедів, практичних психологів, дає право на призначення пенсії за вислугу років. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що періоди роботи позивача у закладі освіти дитячому садку Військової частини НОМЕР_1 з 03.10.1990 по 26.10.1998 на посаді вихователя підлягають зарахуванню до спеціального стажу, що надає право ОСОБА_1 на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7 Перехідних положень Закону № 1058-ІV. Отже, долученими до матеріалів справи документами, які також були у розпорядженні пенсійного органу станом на момент прийняття оскаржуваного рішення підтверджено, що робота позивача у закладі освіти дитячому садку Військової частини НОМЕР_1 на посаді вихователя дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Крім того, колегією суддів встановлено, що на момент звернення із заявою про перерахунок пенсії (29.10.2024) позивач працювала на посаді вихователя у дитячому садочку, яка входить до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" № 909 від 04.11.2023, а також не отримувала будь-який інший вид пенсії, що не спростовується відповідачем. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення № 205050012864 від 04.11.2024 прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Суд апеляційної інстанції враховує, що єдиним органом до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права, зокрема, на перерахунок пенсії є територіальний орган Пенсійного фонду до якого особа звернулася з відповідною заявою. При цьому, за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим. Однак, відповідачем не надавалась оцінка достатності у позивача спеціального стажу у разі зарахування періоду її трудової діяльності з 03.10.1990 по 26.10.1998 вихователем дитячого садка Військової частини НОМЕР_1 (Військова частина НОМЕР_2 ). Таким чином, відповідач, як суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах, не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 44 Закону № 1058-IV. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячний пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та додані до неї документи, з урахуванням висновків суду. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 по справі № 520/32160/24 в частині задоволення позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій