Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/2244/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/2244/22 пров. № А/857/11843/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Обрізка І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року, прийняте суддею Баранюком А.З. у місті Тернополі, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- встановив: ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач) про визнання рішення про відмову у призначенні пенсії №192350005237 від 21.03.2022 неправомірним; зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи з 29.05.1980 по 23.03.2000 в «Лановецькому міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини смт. Ланівці Лановецького району Тернопільської області», вказаний у трудовій книжці та призначити пенсію за віком з 25.12.2021. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 позов задоволено. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018. Факт роботи позивачки в «Лановецькому міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини смт. Ланівці Лановецького району Тернопільської області» підтверджено архівними довідками про заробітну плату від 04.02.2022 № 80/06-06, від 09.02.2022 № 92/06-06. Оскільки, позивач звернулася за пенсією не пізніше трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку, набула право на пенсію за віком та має достатній страховий стаж для її призначення, суд приходить до висновку, що слід зобов`язати призначити пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення нею пенсійного віку, а саме з 26 грудня 2021. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Тернопільській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник наводить норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та зазначає про те, що розглянувши подані документи ОСОБА_1 , на момент звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж позивачки складав 26 років 06 місяців та 17 днів, що є меншим за необхідний, а, отже, для призначення їй пенсії за віком підстав немає. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 25.12.1961 ІНФОРМАЦІЯ_1 15.02.2022 звернулася до відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розглянувши вказану заяву та подані документи, відповідач листом від 24.03.2022 № 1900-0210-8/7542 повідомив позивача, що їй відмовлено в призначені пенсії за віком, оскільки не зараховано до її страхового стажу період роботи з 29.05.1980 по 23.03.2000, так як у записах трудової книжки відсутній наказ про звільнення. Також, у даному листі вказано, що її страховий стаж складає 26 років 06 місяців 17 днів. Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Згідно ч.1 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 (далі - Порядок № 637). Так, відповідно до п.1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №

637. Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для відмови у призначенні пенсії за віком стало не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 29.05.1980 по 23.03.2000 оскільки в трудовій книжці відсутній запис про звільнення. Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. У тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Відмовляючи у призначенні пенсії, пенсійний орган зазначив, що для зарахування вищезазначеного періоду трудової діяльності необхідно надати уточнюючу довідку, видану на підставі первинних документів і довідку про перейменування. Однак, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача. Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що факт роботи позивачки в «Лановецькому міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини смт. Ланівці Лановецького району Тернопільської області» підтверджено архівними довідками про заробітну плату від 04.02.2022 № 80/06-06, від 09.02.2022 № 92/06-06. Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. З огляду на зазначене, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 09.08.2019 по справі № 654/890/17 та від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 12.09.2022 у справі №569/16691/16-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України. Колегія суддів зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06 березня 2018 у справі №754/14898/15-а. Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29). Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року у справі №500/2244/22 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар