Постанова Київський апеляційний суд № 366/1075/25

Головуючий у суді першої інстанції: Мовчан В.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И справа № 366/1075/25 провадження № 33/824/3794/2025 23 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Шкоріної О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Ятелем Євгенієм Олександровичем, на постанову Іванківського районного суду Київської області від 4 червня 2025 року, - В С Т А Н О В И В: Постановою Іванківського районного суду Київської області від 4 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рікта стягненням в дохід держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп. Згідно із постановою судді, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 301850 від 16 квітня 2025 року, складеного поліцейським Відділення поліції № 3 (м. Чорнобиль) Вишгородського районного Управління поліції ГУНП в Київській області старшим сержантом поліції Чекерланом І.В.: 16 квітня 2025 року о 07 год. 45 хв. в м. Чорнобиль по вул. Кірова поблизу буд. 44 водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2109 р/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер та в Іванківській ЦРЛ водій відмовився, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Ятель Є.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, просить її скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Також просив поновити йому строк на оскарження постанови суду першої інстанції, посилаючись на те, що оскаржувана постанова отримана ним через 13 днів після її ухвалення, а саме 17 червня 2025 року, що підтверджується розпискою наявною в матеріалах справи. В апеляційній скарзі вказував про відсутність законних підстав для зупинки, що мало наслідком незаконну перевірку та огляд. За таких обставин докази, отримані в результаті незаконної зупинки є недопустимими. ОСОБА_1 не було запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження огляду, на цю пропозицію працівник поліції відмовив ОСОБА_1 . Вважає, що працівниками поліції порушено порядок оформлення матеріалів, а саме вимоги глави 19 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 301850 від 16 квітня 2025 року вказано, що ОСОБА_1 керував тз з ознаками алкогольного сп`яніння, а не в стані, що не відповідає диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП та п. 2.9а ПДР. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Янгель В.О. апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити. Переглянувши справу за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що підстави для її задоволення відсутні, у зв`язку з наступним. Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Іванківського районного суду Київської області від 4 червня 2025 року, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні обґрунтовані підстави для такого поновлення, оскільки у матеріалах справи дійсно наявна розписка захисника апелента - адвоката Ятеля Є. датована 17 червня 2025 року про отриманні копії оскаржуваної постанови (а.с.39). Інших доказів отримання апелянтом чи його представником копії оскаржуваної постанови матеріали справи не містять. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Як судом першої, так і апеляційної інстанції були досліджені докази у адміністративному провадженні, відповідно до яких вбачається наступне. Судом досліджено наявні в справі письмові докази, та вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується письмовими доказами по справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 301850 від 16.04.2025, в якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, пункт ПДР, вимоги якого порушено, стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення; відеозаписом із нагрудної камери поліцейського; матеріали, які підтверджують правомірність долучення до протоколу про адміністративне правопорушення оптичного диску із відеозаписом (рапорт поліцейського, доручення начальника ВП № 3 Вишгородського РУП ГУНП та лист про долучення доказів по справі). Приймаючи судове рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із доведеності його вини наявними в матеріалах справи доказами, що підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України. Судом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Після зупинки, в ході спілкування з ОСОБА_1 , поліцейський виявив у останнього ознаки алкогольного сп`яніння. У подальшому, поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти тест на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охороні здоров`я. ОСОБА_1 спочатку вагався та не надавав остаточної відповіді, однак в подальшому відмовився від проходження огляду, що зафіксовано на відеозаписі з службової боді камери. З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного. Згідно із п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103. Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції і Порядку, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Апеляційним судом досліджено відеозапис з боді камери поліцейського, на якому зафіксовано, що патрульні поліцейські тричі пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці, а в разі якщо він не погоджується, проїхати до медичного закладу. Також поліцейськими неодноразово роз`яснено ОСОБА_2 ,, що у разі виявлення у нього стану алкогольного сп`яніння, або у разі відмови від проходження огляду, має наслідком складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та передачі матеріалів до суду (відеозапис з 07 го.49 хв. по 07 год.52 хв). На що ОСОБА_1 відповів, що не знає як правильно вчинити, а після третьої пропозиції проїхати до медзакладу відмовився (07 год.52 хв.) До того ж з відеозапису вбачається, що на відеозаписі не зафіксовано жодної погрози, тиску або інших незаконних дій з боку працівників поліції в бік водія, водій був вільний у висловлюванні своєї позиції, ніхто не примушував давати або не давати пояснення, проходити або не проходити огляд, таким чином це була усвідомлена добровільна позиція водія відмовитися від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Ця норма є основою для виведення похідних принципів, зокрема добросовісності, правової визначеності, справедливості. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ця норма забезпечує механізм перевірки дій держави на добросовісність - вона є базовою для визнання недобросовісного зловживання владою. У загальному розумінні добросовісність - це щирість, чесність, справедливість, відсутність умислу на шкоду. Юридично це поведінка, що відповідає стандартам обачності, розумності та поваги до прав інших. У контексті правовідносин вона вимагає, щоб особа діяла відкрито, без прихованих намірів і з урахуванням законних інтересів іншої сторони. Суб`єктивна добросовісність оцінює внутрішні переконання особи щодо правомірності її поведінки. Об`єктивна - стосується зовнішніх дій, які можуть бути оцінені як правомірні або добропорядні у межах типових очікувань. Суд при аналізі поведінки враховує обидва аспекти для встановлення справжніх мотивів і правової обґрунтованості. Судова практика формує межі та критерії застосування добросовісності в реальних справах. Суди розвивають поняття bona fides через аналіз поведінки сторін, особливо в контексті дискреції, легітимних очікувань і справедливості. Таким чином, добросовісність набуває не лише нормативного, а й прикладного змісту. Добросовісність - це «моральна тканина» верховенства права, що дозволяє праву функціонувати справедливо, а не формально. Її роль зростає в умовах правової невизначеності, коли вирішальне значення мають внутрішня логіка та мета норми. Застосування цього принципу - ознака зрілої правової системи, зорієнтованої на гідність, довіру й ефективність. Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом. Крім того, запис, на якому зафіксована відмова водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та зміст розмови останнього з поліцейськими ведеться безперервним записом. За відсутності причин, особа, яка керує транспортним засобом, без вагань зобов`язана пройти огляд на стан сп`яніння, тим більше, що такий огляд проходиться на місці з використанням алкотестера та не потребує додаткових зусиль чи часу. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, за якою складено протокол стосовно ОСОБА_1 , є саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Працівниками поліції неодноразово роз`яснено ОСОБА_1 , що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є порушенням п. 2.5 ПДР України, у зв`язку з чим буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Отже, на бодікамері працівників поліції зафіксовані всі обставини вчинення адміністративного правопорушення, тому суд не вбачає в діях працівників поліції порушень та не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги, як підставу для скасування рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та не доведені належними доказами. Положеннями ст. 130 КУпАП передбачено, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів і викладених обставин в них, по справі не вбачається. Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП у відповідності до положень ст. 33 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено. З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова Іванківського районного суду Київської області від 4 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Іванківського районного суду Київської області від 4 червня 2025 року. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 , адвоката Ятеля Євгенія Олександровича, залишити без задоволення. Постанову Іванківського районного суду Київської області від 4 червня 2025 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя: О.І. Шкоріна