Постанова 4811 № 445/1220/24

Справа № 445/1220/24 Головуючий у 1 інстанції: Бакаїм М.В. Провадження № 22-ц/811/3251/25 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: Головуючого судді: Савуляка Р.В. суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М. секретаря: Заяць Я.І. без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» про стягнення авансового платежу та заборгованості,- ВСТАНОВИЛА: У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» про стягнення авансового платежу та заборгованості. Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Везем Шиппінг» про стягнення авансового платежу та заборгованості залишено без розгляду. Ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2025 року оскаржив представник ОСОБА_1 Пащук Артем Ігорович. В апеляційній скарзі покликається на те, що суд не розглянув подане ним клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду з підстав повторної неявки в судове засідання позивача. Подання клопотання про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції свідчить про вжиття всіх передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для участі в судовому засіданні. Процесуальне законодавство не містить приписів, які б унеможливлювали звернення до суду з єдиним (одним) клопотанням (заявою) щодо участі у всіх судових засіданнях у справі в режимі відео конференції або передбачали звернення виключно з окремим клопотанням щодо кожного судового засідання. Просить ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їх відсутності. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення 27 лютого 2026 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд прийшов до висновку, що справа тривалий час перебуває на розгляді в суді, розгляд справи неодноразово відкладався, позивач, який належним чином був повідомлений про призначення, дату та час розгляду справи, вкотре не з`явився в судове засідання. З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних обставин. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. При цьому учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 3 частини першої статті 43 ЦПК України). Згідно із частинами першою-третьою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки (пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України). У разі повторної неявки позивача (усіх позивачів) в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України). Згідно із п.3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання, або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 липня 2023 року у справі № 755/20634/21. Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом. У постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18, від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16, від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21 зазначено, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні. Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, що презюмується. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 557/1799/21. Таким чином, положення ч. 5 ст. 223 та п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України дисциплінують позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи. Заявник із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили, ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу. Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18(пункти 135-139) та викладено у постанові Верховного Суду від 24 березня 2025 року у справі 203/3889/23 (провадження № 61-6021св24). Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина перша статті 8 ЦПК України). Судом та матеріалами справи встановлено, що позивач та його представник в судові засідання, призначені на 16 червня 2025 року о 11:00 год. та 16 вересня 2025 року о 10:30 год. не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про місце, час та дату судового засідання, що стверджується розпискою (а.с. 111) та рекомендованими повідомленнями з відміткою про вручення (а.с. 119, 120), наявними в матеріалах справи, причини неявки суду не відомі, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Встановивши, що позивач, двічі поспіль не з`явився самостійно та не направив свого представника у судові засідання, про дату, час і місце яких він був належним чином повідомлений; суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. При цьому суд роз`яснив позивачеві наслідки залишення позову без розгляду, передбачені частиною другою статті 257 ЦПК України, а саме: особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. Однак, з матеріалів вбачається, що 24 вересня 2024 року представник позивача на адресу Золочівського районного суду Львівської області через систему «Електронний суд» скерував клопотання про участь в судовому засіданні 26 вересня 2024 року в режимі відеоконференції. Попри це, представник в наведеному клопотанні просив всі судові засіданні проводити в режимі відеоконференції. Відповідно до ст. 212 ЦПК України учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Суддя (суддя-доповідач) розглядає заяву учасника справи, його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду без повідомлення учасників справи. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції. Проте, з матеріалів справи слідує, що судом першої інстанції дане клопотання не було розглянено та не було постановлено ухвали щодо результату розгляду клопотання щодо участі адвоката у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що диспозицією статті 212 ЦПК України визначено право учасника справи, його представника брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за відповідних умов. Також, у цій статті йдеться про строки подання учасником справи, його представником заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду, тощо. Таким чином, незважаючи на те, що процесуальне законодавство не містить приписів, які унеможливлювали б звернення до суду з єдиним (одним) клопотанням (заявою) щодо участі у всіх судових засіданнях по справів режимі відеоконференції, все ж у жодній із частин статті 212 ЦПК України не йдеться про судові засідання (у множині), у контексті задоволення заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Іншими словами, колегія суддів не стверджує про необхідність звернення учасника справи виключно з окремим клопотанням (заявою) про розгляд справи в режимі відео конференції щодо кожного судового засідання, Однак, з огляду на те, що суд першої інстанції не розглянув таке клопотання, у представника позивача були обґрунтовані сподівання на можливість брати участь ним у всіх судових засіданнях у режимі відеоконференції. Таким чином, з урахуванням того, що судом першої інстанції не вирішено клопотання представника позивача про розгляд справи у режимі відеоконференції, в якому він просив всі судові засідання проводити через відеоконференцзв`язок, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, є помилковим та передчасним. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права. Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії апеляційним судом не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 16 вересня 2025 року року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 27 лютого 2026 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Шандра М.М.