Постанова 4806 № 299/5452/25

Справа № 299/5452/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 26 лютого 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Джуги С.Д. суддів : Мацунича М.В., Собослоя Г.Г., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Гефест» на ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2025 року у складі судді Кашуба А.В., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних,- в с т а н о в и в : У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Гефест» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з ОСОБА_1 3% річних нарахованих на підставі ч.3 ст.625 ЦК України за період з 23 лютого 2019 року по 22 лютого 2021 року у сумі 625415,01 грн, за прострочення грошового зобов`язання за Договором про відкриття кредитної лінії №121-001/07Ф від 22 жовтня 2007 року в розмірі 2182861,01 та за Договором про відкриття кредитної лінії №121-001/08Ф від 2 жовтня 2008 року в розмірі 8240722,59 грн. Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Гефест», в інтересах якого діє адвокат АБ «Остащенко» Остащенко О.М., до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних на підставі ст.625 ЦК України, що надійшла до суду 31.10.2025 повернуто позивачу, з підстав передбачених п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України. Заперечуючи ухвалу суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Гефест» подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що подана позовна заява містить єдину матеріально-правову вимогу про стягнення 3% річних та інфляційних витрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України за період з 23 лютого 2019 року по 22 лютого 2021 року. Сам факт існування двох договорів не створює кількох окремих правовідносин щодо відповідальності, адже в обох випадках йдеться про однорідні кредитні зобов`язання одного боржника перед одним кредитором, які надалі були об`єднані в межах одного договору відступлення права вимоги. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву позивачу, посилався на те, що позовні вимоги у даній позовній заяві не пов`язані між собою ні підставою виникнення (різні кредитні договори), ні поданими доказами (окремі самостійні блоки засобів доказування); не співвідносяться ці вимоги також і як основні та похідні. Однак, з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може, виходячи з наступного. Відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається у випадку, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу). Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Під вимогою слід розуміти матеріально-правову вимогу позову, яка складає його предмет. Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Отже, об`єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Таким чином, допускається можливість об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами. Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів), або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 року у справі № 911/414/18, постанові Верховного Суду від 22.04.2019 року у справі №914/2191/18. За змістом ч. 1 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України, правила об`єднання позовних вимог не дотримано, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги: 1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); 2) не співвідносяться між собою як основна та похідна. Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у ч. 1 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України, проте на них поширюється дія заборон, прямо визначених у частинах 4, 5 цієї статті. Саме встановлення судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на положення п. 2 ч. 4 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України. Водночас, аналіз змісту п. 2 ч. 4 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України у системному зв`язку з положеннями ст. 188 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд, з метою виконання завдання цивільного судочинства, може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами ч. 6 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України та розглянути кожну із заявлених вимог окремо. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин має право застосувати положення ч. 6 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України, як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку порушення цих правил. Однак вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією суду, яку він застосовує (або не застосовує) за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи. Проте, у будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та на них не поширюється дія заборон, визначених у частинах 4, 5 ст.188 Цивільного процесуального кодексу України, суд не має підстав для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявляє позивач клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов. Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі №908/420/20; подібні висновки містить і постанова Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 902/434/19. З поданої позивачем позовної заяви вбачається, що її предметом є стягнення 3% річних та інфляційних витрат за період з 23 лютого 2019 року по 22 лютого 2021 року, які здійснювались за прострочення грошового зобов`язання, що виникло за двома кредитними договорами: Договір про відкриття кредитної лінії № 121-001/08Ф укладений 02.10.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 та Договір про відкриття кредитної лінії № 121-001/07Ф укладений 22.10.2007 між Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 , якого згідно Договору заміни позичальника від 03.07.2008, було замінено на нового позичальника ОСОБА_1 . Даний позов ґрунтується на єдиній підставі невиконанні боржником грошового зобов`язання, передбаченому статтею 625 ЦК України. Сам факт існування двох договорів не створює кількох окремих правовідносин щодо відповідальності, адже в обох випадках йдеться про однорідні кредитні зобов`язання одного боржника перед одним кредитором, які надалі були об`єднані в межах одного договору відступлення права вимоги. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо повернення позовної заяви позивачеві про стягнення 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України. Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За вказаних обставин, ухвала судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2025 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Гефест» задовольнити. Ухвалу Виноградівського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2025 року скасувати. Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Гефест» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 26 лютого 2026 року. Головуючий: Судді: