Постанова Миколаївський апеляційний суд № 482/386/24

24.02.26 22-ц/812/502/26 Провадження №22-ц/812/502/26 П О С Т А Н О В А Іменем України 24 лютого 2026 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого: Базовкіної Т.М., суддів: Коломієць В.В. та Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання: Коростієнко Н.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників цивільну справу №482/386/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана її представником адвокатом Ярошевським Георгієм Вікторовичем, на ухвалу, яку постановив Новоодеський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Баранкевич Валерії Олегівни у приміщенні цього суду 29 грудня 2025 року, дата складання повного судового рішення не зазначена, за заявою представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Ярошевського Георгія Вікторовича про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2024 року по цивільній справі за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Малинівка» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, у с т а н о в и в : У лютому 2024 року Товариство з додатковою відповідальністю «Малинівка» (далі ТДВ «Малинівка», Товариство) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та просить стягнути з відповідачки на свою користь безпідставно набуття грошових коштів (у вигляді орендної плати за договором оренди земельних ділянок) в розмірі 146174 грн 64 коп., з яких: 71751 грн безпідставно отримані грошові кошти, 60606 грн 17 коп. - сума інфляційних нарахувань за весь час прострочення, 13817 грн 47 коп. три проценти річних від простроченої суми, а також стягнути судовий збір у розмірі 3028 грн. Позовна заява мотивована тим, що 07 квітня 2011 року між ОСОБА_2 та ТДВ «Малинівка» у простій письмовій формі було укладено договір оренди землі №475/1 земельної ділянки загальною площею 1.44 га строком на 10 років, який зареєстровано у Новоодеському відділі Держкомзему про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29 грудня 2011 року за №4824800040001134. У цей же день, 07 квітня 2011 року, між ОСОБА_2 та ТДВ «Малинівка» у простій письмовій формі було укладено договір оренди землі №475/2 земельної ділянки загальною площею 8.03 га строком на 10 років, який зареєстровано у Новоодеському відділі Держкомзему про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29 грудня 2011 року за №4824800040001114 (том 1 а.с.12-13). 12 липня 2017 року від імені ОСОБА_2 укладено з ТДВ «Малинівка» дві окремі додаткові угоди до договорів про оренду землі №475/1 та №475/2 від 07 квітня 2011 року, за умовами яких змінено нормативну грошову оцінку земельних ділянок та продовжено строк дії договору на 16 років з дати державної реєстрації вказаних угод. Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 04 липня 2023 року, яке змінено постановою Миколаївського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року, у справі № 482/1521/20 в позові ОСОБА_2 до Товариства про визнання недійсним вказаних додаткових угод до договорів земельних ділянок відмовлено, натомість суди встановили, що підписи від імені ОСОБА_2 в оспорюваних нею додаткових угодах до договорів оренди земельних ділянок вчинені не нею, а іншою особою. Крім того, 13 жовтня 2023 року ОСОБА_2 пред`явила до Товариства позов про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками. Посилаючись на те, що обставинами наведених судових справ відповідачка була обізнана, що не підписувала додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок, вона у 2017 року отримала наперед, тобто безпідставно, орендну плату в сумі 71751 грн., яку позивач просить з неї стягнути з врахуванням індексу інфляції та разом із 3% річних. Одночасно з позовною заявою Товариство подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: - земельну ділянку площею 1,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4824884600:05:000:0072, яка розташована на території Підлісненської сільської ради Новоодеського району (на даний час територія Новоодеської міської ради Миколаївського району) Миколаївської області, яка належить ОСОБА_2 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 257122; - земельну ділянку площею 8,0288 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4824884600:04:000:0060, яка розташована на території Підлісненської сільської ради Новоодеського району (на даний час територія Новоодеської міської ради Миколаївського району) Миколаївської області, яка належить ОСОБА_2 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 257121. Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2024 року з урахуванням ухвали того ж суду від 28 березня 2024 року про виправлення описки вказана заява задоволена частково, суд наклав арешт на: - земельну ділянку площею 1,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4824884600:05:000:0072, яка розташована на території Підлісненської сільської ради Новоодеського району (на даний час територія Новоодеської міської ради Миколаївського району) Миколаївської області, яка належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №257122; - 3/5 частки земельної ділянки площею 8,0288 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4824884600:04:000:0060, яка розташована на території Підлісненської сільської ради Новоодеського району (на даний час територія Новоодеської міської ради Миколаївського району) Миколаївської області, яка належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №257121. Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2025 року клопотання представника позивача задоволено, залучено до участі у справі ОСОБА_1 як правонаступника відповідачки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вересні 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Ярошевський Г.В. подав до суду першої інстанції заяву, в якій просив суд: залучити ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачки; закрити провадження у справі; скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2024 року. В обґрунтування заяви представник зазначив, що існують обставини, які унеможливлюють розгляд справи, а сама справа підлягає закриттю із скасуванням заходів забезпечення позову. Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим компетентними органами Республіки Ізраїль. Відповідно до заповіту, посвідченого державним нотаріусом першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Ткаченко Ю.Г. 31 липня 2020 року за №3-466, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження: земельну ділянку, площею 1,4400, кадастровий номер 4824884600:05:000:0072, та земельну ділянку, площею 8,0300 га, кадастровий номер 4824884600:04:000:0060, що розташовані на території Підлісненської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, та інше майно заповіла своїй доньці ОСОБА_1 02 липня 2024 року приватний нотаріус Миколаївського району Миколаївської області Реукова Н.А. за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини зареєструвала спадкову справу. В обґрунтування вимог про скасування заходів забезпечення позову заявник вказав, що на теперішній час ці заходи у вигляді арешту земельних ділянок, які є спадковим майном, перешкоджають ОСОБА_1 отримати свідоцтво про право на спадщину, відповідно - стати правонаступником померлої ОСОБА_2 . Вказані обставини свідчать про відсутність на теперішній час правонаступників у ОСОБА_2 , що перешкоджає подальшому розгляду цивільної справи. Окрім того зазначає, що про арешт земельних ділянок ОСОБА_1 дізналася тільки 24 вересня 2025 року, коли намагалася отримати свідоцтво про право на спадщину, проте вчинення цієї дії було зупинено нотаріусом до зняття арешту. Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2025 року у задоволенні вищевказаної заяви відмовлено. Ухвала суду щодо відмови у скасуванні заходів забезпечення позову мотивована тим, що станом на 16 грудня 2025 року судом не ухвалено рішення по справі, суд не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову. Також суд зазначив, що відповідно до частини 6 статті 158 ЦПК України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Ярошевський Г.В. просить скасувати ухвалу суду про відмову в скасуванні заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2025 року та ухвалити постанову, якою скасувати заходи забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що на теперішній час заходи забезпечення позову у вигляді арешту земельних ділянок, які є спадковим майном, порушують права ОСОБА_1 , оскільки перешкоджають їй отримати свідоцтва про право на спадщину, що унеможливлює реалізацію нею права на спадкування майна померлої матері ОСОБА_2 (як і набуття відповідних обов`язків спадкодавця). Так, ОСОБА_1 ще не отримала у спадщину нерухоме майно, у межах вартості якого може набути обов`язки з відшкодування майнової шкоди (збитків) в разі задоволення позову ТДВ «Малинівка». Також ОСОБА_1 не може вважатися правонаступником ОСОБА_2 (в розумінні статті 55 ЦПК України), оскільки на теперішній час не відбувся перехід прав та обов`язків (спадщини) від ОСОБА_2 , яка померла, до ОСОБА_1 через неотримання нею права на спадкове майно. На думку за потрібне зазначити про наявні ознаки зловживання процесуальними правами в діях позивача ТДВ «Малинівка». Вважає, що подання ТДВ «Малинівка» позовної заяви про стягнення безпідставно набутих коштів та клопотання про накладення арешту на земельні ділянки, які за життя належали ОСОБА_2 , має очевидно штучний характер, спрямований на подальше тривале користування вказаними земельними ділянками та отримання прибутку ТДВ «Малинівка» від їх використання. Представник відповідачки наголошує на необґрунтовано тривалому розгляді судом справи №482/386/24, накладенні арешту на земельні ділянки за відсутності заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок та вирішенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту тільки через 3 місяці в порушення вимог частини 2 статті 158 ЦПК України, якою передбачений строк розгляду клопотання протягом 5 днів, що, на думку представника ОСОБА_1 , сприяє ТДВ «Малинівка» і далі безпідставно отримувати дохід від користування спірними земельними ділянками. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався. Сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки до суду не повідомили, про час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції учасники справи були повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку. В силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України справу розглянуто за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частина 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Ухвала суду в цілому відповідає вказаним положенням закону. Із матеріалів справи вбачається, що 19 лютого 2024 року ТДВ «Малинівка» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів та просить стягнути з відповідачки на свою користь безпідставно набутих грошових коштів (у вигляді орендної плати за договором оренди земельних ділянок) в розмірі 146174 грн 64 коп., з яких: 71751 грн безпідставно отримані грошові кошти, 60606 грн 17 коп. - сума інфляційних нарахувань за весь час прострочення, 13817 грн 47 коп. три проценти річних від простроченої суми, а також стягнути судовий збір у розмірі 3028 грн. Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2024 року з урахуванням ухвали того ж суду від 28 березня 2024 року про виправлення описки вказана заява Товариства про накладення арешту з метою забезпечення позову задоволена частково, суд наклав арешт на: - земельну ділянку площею 1,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4824884600:05:000:0072, яка розташована на території Підлісненської сільської ради Новоодеського району (на даний час територія Новоодеської міської ради Миколаївського району) Миколаївської області, яка належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №257122; - 3/5 частки земельної ділянки площею 8,0288 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4824884600:04:000:0060, яка розташована на території Підлісненської сільської ради Новоодеського району (на даний час територія Новоодеської міської ради Миколаївського району) Миколаївської області, яка належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №257121. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла в місті Джальджулія в Ізраїлі, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 18 березня 2024 року Міністерством внутрішніх справ держави Ізраїль (а.с. 82). У вересні 2025 року представник ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем ОСОБА_2 та залучена судом до участі у справі як правонаступник останньої, адвокат Ярошевський Г.В. подав до суду першої інстанції заяву, в якій просив скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2024 року, посилаючись на те, що арешт земельних ділянок, які входять до складу спадкового майна перешкоджає отримання заявницею свідоцтва про право на спадщину на ці земельні ділянки. Вирішуючи питання правильності висновків суду, який відмовив у скасуванні заходів забезпеченні позову, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до частини 1 статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї статті визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим. Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Положеннями частини 1 статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, в тому числі, і накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та заборона вчиняти певні дії (пункти 1, 2, цієї норми). Відповідно до частини 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Згідно положень частини 1 статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи (частини 7 статті 158 ЦПК України). Мотиви, які викладені у заяві про скасування арешту майна, зводяться до посилань ОСОБА_1 на те, що застосовані судом заходи забезпечення позову перешкоджають їй отримати свідоцтво про право на спадщину щодо майна померлої ОСОБА_2 , до якої був пред`явлений позов у цій справі, у вигляді двох земельних ділянок. Викладене у заяві про скасування заходів забезпечення позову не свідчить про те, що змінилися або відпали підстави для застосування таких заходів, які викладені в ухвалі суду від 12 березня 2024 року. Зокрема, на день подання заяви про скасування заходів забезпечення позову та її розгляду справа судом першої інстанції розглянута не була, отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи направлені на забезпечення у разі задоволення позову виконання рішення суду. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Так, посилання на те, що заходи забезпечення позову перешкоджають оформити ОСОБА_1 спадкові права на арештовані земельні ділянки, не є прийнятними, оскільки ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем, отже правонаступником первісного відповідача ОСОБА_2 , то залучена у справу як відповідач. За такого забезпечення позову в межах розгляду справи є виправданим та тимчасовим заходом і не свідчить про порушення її прав. Хибними є довід апеляційної скарги, що ОСОБА_1 до отримання свідоцтва про право на спадщину щодо майна померлої ОСОБА_2 не є її правонаступником, оскільки таке суперечить положенням статті 1218 та частини 3 статті 1223 ЦК України, відповідно до яких до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Тобто усі права та обов`язки спадкодавця переходять до його спадкоємців в день відкриття спадщини і не залежать від отримання (неотримання) свідоцтва про право на спадкове майно. Викладені в апеляційній скарзі міркування представника відповідачки про штучність та безпідставність позовних вимог ТДВ «Малинівка» є передчасними і не можуть бути оцінені апеляційним судом, оскільки в межах цього провадження спір по суті не вирішувався. Щодо аргументу про недотримання судом першої інстанції визначених процесуальним законом строків розгляду цивільної справи та заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, такі обставини не впливають на законність оскаржуваної ухвали суду та не можуть бути підставою для її скасування. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав за необхідне відмовити у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову. Наведені свідчить про дотримання судом при прийнятті оскаржуваної ухвали положень матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування відповідно до статті 375 ЦПК України. Натомість колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на наступні обставини. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до частин першої та другої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. Згідно з частиною першою статі 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша стаття 48 ЦПК України). Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), викладено такі правові висновки: «Цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні. Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства. За таких обставин, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог статті 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі, провадження у справі в частині позовних вимог, пред`явлених до відповідача, який на час звернення з позовом до суду вже помер, підлягало закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.». Подібні правові висновки викладено також Верховним Судом у постановах: від 16 травня 2018 року у справі № 183/4229/14 (провадження № 61-5330св18), від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц (провадження № 61-33766сво18), від 05 квітня 2021 року у справі № 200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19), від 09 жовтня 2023 року у справі № 688/181/23 (провадження № 61-8186 св 23) та багатьох інших. Судова практика з указаного процесуального питання є сталою та сформованою. У справі, яка переглядається, провадження за позовною заявою ТОВ «Малинівка» до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів відкрито ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 12 березня 2024 року. Відповідачка ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до того, як вона набула процесуального статусу відповідача. Натомість суд першої інстанції належної оцінки таким фактичним обставинам справи не надав. Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на висновок щодо відхилення апеляційної скарги, понесені відповідачкою у зв`язку з переглядом справи в апеляційній інстанції судові витрати не підлягають розподілу. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана її представником адвокатом Ярошевським Георгієм Вікторовичем, залишити без задоволення, ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і не оскаржується у касаційному порядку. Головуючий Т.М. Базовкіна Судді: В.В. Коломієць Т.В. Серебрякова _______________________________________ Повна постанова складена 25 лютого 2026 року