Постанова 4818 № 646/4440/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 646/4440/23 Номер провадження 22-ц/818/2039/23 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 листопада 2023 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Бурлака І.В, Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., представника позивача адвоката Маленко Ю. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2023 року в складі судді Янцовської Т.М. у справі № 646/4440/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поліщук Олена Валентинівна, про звільнення майна з-під арешту,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Поліщук Олена Валентинівна, про звільнення майна з-під арешту. Позов мотивовано тим, що ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2017 року у справі № 646/7925/17 вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Куксін Станіслав Юрійович про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності шляхом накладення арешту на квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2018 року вказаний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення; заходи забезпечення позову, а саме арешт на вищезазначену квартиру скасовано. Постановою Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано недійсним договір дарування, визнано за ним право власності на 1/2 частини квартири, іншу 1/4 частини квартири залишено у власності ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Позивач є спадкоємцем першої черги, проте наявність обтяження порушує його право на прийняття у спадщину майна у встановленому законом порядку. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив звільнити з-під арешту квартиру за адресою АДРЕСА_1 , який накладено ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2017 року. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2023 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач не є власником майна, на яке було накладено арешт в порядку забезпечення позову по справі № 646/7925/17, а тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі, оскільки вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову підлягає розгляду в порядку ст. 158 ЦПК України. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом безпідставно застосовано положення статті ст. 189 ЦПК України до спірних правовідносин. 18 травня 2023 року в порядку ст. 158 ЦПК України він звертався до Червонозаводського районного суду м. Харкова із заявою про скасування заходів забезпечення позову, проте ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 травня 2023 року його заяву повернуто, оскільки він не є належним суб`єктом для звернення з відповідною заяво, а саме не є учасником справи. Також йому було роз`яснено право на звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту. Він є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , а тому його право на володіння та вільне розпорядження спадковим майном підлягає судовому захисту. Рішення у справі, в межах розгляду якої накладено вказаний захід, виконано, а тому необхідність у накладенні арешту на майно відсутні, проте вжиті заходи забезпечення позову судом з власної ініціативи не скасовано. В іншій спосіб скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали суду в порядку ст. 158 ЦПК України не вбачається можливим, оскільки його син - позивач по справі № 646/7925/17 помер, а сам ОСОБА_2 участі у ній не брав. Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 23 листопада 2023 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників: ОСОБА_1 отримано 10 листопада 2023 року (том 1, а.с.38); Департаментом реєстрації Харківської міської ради отримано 07 листопада 2023 року (том 1, а.с.36), судова повістка в електронному вигляді про розгляд справи отримана 31 жовтня 2023 року (том 1, а.с.34); Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу - Поліщук Олена Валентинівна отримано 07 листопада 2023 року (том 1, а.с.36), судова повістка в електронному вигляді про розгляд справи отримана 31 жовтня 2023 року (том 1, а.с.33). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача адвоката Маленко Ю.А., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Судом встановлено, що ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2017 року у справі № 646/7925/17 накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 . Постановою Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року, залишеною без змін ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2019 року, визнано недійсним договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю. від 14 квітня 2017 року, зареєстрований за №

435. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 . Іншу 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 залишено у власності ОСОБА_5 . Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 червня 2023 року ОСОБА_1 повернуто без розгляду заяву про заміну позивача ОСОБА_2 його правонаступником ОСОБА_1 у справі № 646/7925/17 (https://reyestr.court.gov.ua/ Review/111764321). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя. Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За загальним правилом заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу. Відповідно до частини 1 статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. При цьому із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У рішенні суду про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту суд зазначає про скасування заходів забезпечення позову, які оскаржуються. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Згідно з вимогами статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. За змістом цієї норми закону право на спадщину є майновим правом спадкоємця, юридичний факт виникнення якого пов`язаний з часом її прийняття. Отже, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею, яке в даному випадку не є предметом розгляду, виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Суд вправі закрити провадження у справі лише з тих підстав, які передбачені законом. Такі підстави визначено у статті 255 ЦПК України. Так, згідно із пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Відповідно до частини 1 статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову. Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Питання, пов`язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні. Водночас за приписами частини 1 статті 158 ЦПК України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 753/12741/17 (провадження № 61-15806св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 607/15533/17 (провадження № 61-43809св18), від 06 травня 2020 року у справі № 756/8156/18 (провадження № 61-48774св18), від 19 листопада 2020 року у справі № 759/3883/17 (провадження № 61-21905св19), від 27 січня 2021 року у справі № 757/9023/18-ц (провадження № 61-14051св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 641/1271/19-ц (провадження № 61-5579св20), від 25 травня 2023 року у справі № 334/1250/22 (провадження № 61-12728св22). Зі справи вбачається, що ОСОБА_1 не був учасником справи № 646/7925/17 під час розгляду якої вжито заходи забезпечення позову у виді арешту спірного майна. Відтак з урахуванням положень частини 1 статті 158 ЦПК України заявник позбавлений можливості звертатися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову. Для нього чинним законодавством передбачено інший спосіб судового захисту, а саме звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження. Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. У зв`язку з наведеним, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Оскільки постанова Харківського апеляційного суду не стосується вирішення справи по суті, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відсутні, тому розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст. ст. 367, 374,379,382,384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 27 листопада 2023 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді І.В. Бурлака В.Б. Яцина