Постанова 4873 № 910/10978/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" лютого 2026 р. Справа№ 910/10978/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ткаченка Б.О. суддів: Суліма В.В. Гаврилюка О.М. розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/10978/25 (суддя - Мудрий С.М.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" про стягнення 26 617,50 грн., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заявлених вимог Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - позивач, ПрАТ "ТАС") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (далі - відповідач, ПрАТ "УСГ", скаржник) 26 617,50 грн страхового відшкодування в порядку суброгації. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до ПрАТ "ТАС", як страховика потерпілої в ДТП особи, якій позивач виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", в межах виплаченого страхового відшкодування у розмірі 26 617,50 грн перейшло право вимоги до ПрАТ "УСГ", як страховика винної в ДТП особи. Короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/10978/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" 26 617 грн 50 коп. страхового відшкодування та 2 422 грн 40 коп. судового збору. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про настання ДТП за участю свого страхувальника, не був позбавлений можливості здійснити розслідування причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) у порядку, визначених Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також отримання від Позивача доказів сплати вартості відновлювального ремонту. Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ", звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 по справі № 910//10978/25 та відмовити у задоволенні позову ПАТ СГ "ТАС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення страхового відшкодування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що з боку позивача не надано належним чином оформлених документів, що підтверджують сплату страхового відшкодування, ПАТ СК УСГ позбавлена можливості приймати будь-яке рішення щодо виплати або відмови у регламентній виплаті. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 24.11.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що вартість страхового відшкодування розмірі 26 617,50 грн була повністю сплачена позивачем на рахунок станції технічного обслуговування яка здійснювала ремонт автомобіля "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 , - ПП "Торговий дім "Євромоторс", що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 18.11.2021, підписаним та скріпленим печатками позивача та ПП "Торговий дім "Євромоторс", а також платіжною інструкцією №217005 ві05.10.2021. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Суліма В.В., Гаврилюка О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/10978/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Витребувано невідкладно матеріали по справі № 910/10978/25 з суду першої інстанції. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 08.11.2021 у місті Хмельницькому сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , з автомобілем "Toyota", д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 . Дані обставини були зазначені в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 08.11.2021 (європротоколі). Зі змісту інформації, яка міститься в даному повідомленні, вбачається: рухаючись вперед, автомобіль "Toyota", д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , зіткнувся з автомобілем "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , який рухався попереду. Внаслідок даної ДТП автомобілю "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 , (застрахований транспортний засіб) було завдано механічних пошкоджень, власником та страхувальником якого, згідно зі Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , є ПрАТ "ТАС". Автомобіль "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 , був застрахований ПрАТ "ТАС" згідно Договором добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №FО-01142229 від 03.09.2021. На підставі заяви про подію від 08.11.2021, акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 08.11.2021, страхового акту №32598/33/921 від 18.11.2021 та розрахунку до нього, рахунку №СЕК-W3460 від 10.11.2021, який проводив відновлювальний ремонт (ПП "Торговий дім "Євромоторс") від 10.11.2021, Договору на надання послуг з ремонту застрахованих транспортних засобів №141/06/2020 від 02.06.2020 (з урахуванням Додатків та Додаткових угод), ПрАТ "ТАС" сплачено на користь ПП "Торговий дім "Євромоторс" 26617,50 грн, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 18.11.2021 та платіжною інструкцією №217005 від 05.10.2021 з призначенням платежу: оплата ротаційного фонду згідно договору про надання послуг з ремонту застрахованих транспортних засобів №141/06/2020 від 02.06.2020. Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність особи, якій належить автомобіль "Toyota", д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ "УСГ" згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії №ЕР-205452609. Вказаний вище поліс передбачає франшизу в розмірі 0,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 130 000,00 грн. З метою досудового врегулювання спору, ПрАТ "ТАС" звернулася до ПрАТ "УСГ із заявою №00444/0122 від 10.12.2021, в якій просило сплатити 26 617,50 грн страхового відшкодування. Однак вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення. Посилаючись на те, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Закон №1961-IV), не відшкодував позивачеві шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП, ПрАТ "ТАС" звернулося з даним позовом до суду. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування членів колегії суддів на лікарняному, у відпустках та інші чинники. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи окремо та в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. За частиною 1 статті 16 Закону №85/96-ВР договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. За приписами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону №85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Отже, у вказаних правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Отже, виконавши свої зобов`язання перед страхувальником за Договором добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №FO-01142229 від 03.09.2021 шляхом виплати страхового відшкодування, Позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини. Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27.12.2019 у справі №686/11256/16-ц). Відповідно до частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі статтею 124 КУпАП особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Разом із цим, у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №641/2795/16-ц зазначено, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо. Як зазначено колегією суддів вище, що 08.11.2021 у місті Хмельницькому сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , з автомобілем "Toyota", д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 . Дані обставини були зазначені в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 08.11.2021. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР), які відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил (пункт 1.1.). Пунктом 1.10. ПДР визначено, що дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки; безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру. Згідно з пунктом 13.1. ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Зі змісту інформації, яка міститься в європротоколі від 08.11.2021, вбачається, що автомобіль "Toyota", д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , який рухався позаду, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався попереду у тій самій смузі. Свою вину було визнано ОСОБА_3 , про що зазначено у європротоколі. Таким чином, вищезазначена ДТП відбулася внаслідок порушення ОСОБА_2 ПДР, відтак колегія суддів констатує, що вказана фізична особа є винною у заподіянні збитків автомобілю "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Нормами статті 5 Закон №1961-IV встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Toyota", д.н.з. НОМЕР_2 , у вчиненні ДТП, на момент настання страхової події була застрахована у відповідача на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР №205452609, (франшиза - 0,00 грн, ліміт за шкоду по майну - 130 000,00 грн), що підтверджується інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ та копією відповідного полісу. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (відповідач) на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування (позивач) за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 Закон №1961-IV, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону №85/96-ВР, шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, на підставі положень статей 512, 514, 993 ЦК України та статті 27 Закону №85/96-ВР, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як страховика особи, відповідальної за завдані збитки. Водночас, як вірно вказано судом першої інстанції, що вирішуючи спір у даній справі, необхідним є встановлення обґрунтованого розміру страхового відшкодування. Відповідно до частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За приписами частини 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України (стаття 29 Закону України №1961-IV). Вищезазначеними приписами не встановлено імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт. У зв`язку з викладеним, колегія суддів зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжне доручення та рахунок на сплату послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, а звіт про оцінку автомобіля є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Отже, доказом дійсної вартості ремонтних робіт є рахунок СТО, який містить перелік робіт та використаних матеріалів щодо ремонту транспортного засобу, що стосуються саме пошкодженої частини транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика). Згідно з пунктом 2.3. Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ. Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (пункт 2.4. Методики). Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справах №910/3650/16 і №910/32969/15 та у постановах Верховного Суду: від 01.02.2018 у справі №910/22886/16, від 06.02.2018 у справі №910/3867/16, від 12.03.2018 у справі №910/5001/17. Відповідно до пункту 7.38. Методики значення Ез (коефіцієнта фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД, 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів, 5 років - для мототехніки. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіль "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 , 2019 року випуску, дата першої реєстрації - 21.03.2019. Оскільки спірна ДТП сталася 08.11.2021, строк експлуатації вказаного автомобіля не перевищував 7 років, а тому показник коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю. Відповідно до заяви про подію від 08.11.2021, акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 08.11.2021, страхового акту №32598/33/921 від 18.11.2021 та розрахунку до нього, рахунку №СЕК-W3460 від 10.11.2021, який проводив відновлювальний ремонт (ПП "Торговий дім "Євромоторс") від 10.11.2021, Договору на надання послуг з ремонту застрахованих транспортних засобів №141/06/2020 від 02.06.2020 (з урахуванням Додатків та Додаткових угод), вартість відновлювального ремонту "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 , становить 26 617,50 грн (разом із ПДВ). Жодних заперечень чи надання інших доказів, які б спростовували вищезазначений розмір вартості відновлювального ремонту матеріали справи не містять та не були надані відповідачем. Таким чином, виходячи з положень статей 13, 14 та 79 ГПК України, розмір відновлювального ремонту становить 26 617,50 грн. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не надано доказів оплати страхового відшкодування. Дані доводи колегією суддів оцінюються критично, оскільки вартість страхового відшкодування у розмірі 26 617,50 грн була повністю сплачена позивачем на рахунок станції технічного обслуговування, яка здійснювала ремонт автомобіля "Hyundai", д.н.з. НОМЕР_1 , - ПП "Торговий дім "Євромоторс", що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 18.11.2021, підписаним та скріпленим печатками позивача та ПП "Торговий дім "Євромоторс", а також платіжною інструкцією №217005 від 05.10.2021. Крім цього, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, що разом із заявою №00444/0122 від 10.12.2021 про виплату страхового відшкодування відповідачу було надіслано копії, зокрема: акт огляду пошкодженого ТЗ, страхового акту, платіжного доручення. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач/скаржник, будучи належним чином повідомленим про настання ДТП за участю свого страхувальника, не був позбавлений можливості здійснити розслідування причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) у порядку, визначених Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також отримання від позивача доказів сплати вартості відновлювального ремонту. Зважаючи на все вищевикладене в сукупності, колегія суддів констатує, що відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача страхове відшкодування, у зв`язку із чим судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 26 617,50 грн. Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів досліджено та відхиляються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення та додаткового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, а оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/10978/25, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. Розподіл судових витрат Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/10978/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у справі №910/10978/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ".

4. Матеріали справи № 910/10978/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Б.О. Ткаченко Судді В.В. Сулім О.М. Гаврилюк