Постанова 4873 № 910/10959/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" травня 2026 р. Справа№ 910/10959/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ткаченка Б.О. суддів: Суліма В.В. Гаврилюка О.М. розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/10959/25 (суддя - Привалов А.І.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" про стягнення 68 534,16 грн., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заявлених вимог Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (надалі також - позивач, ПрАТ "Страхова група "ТАС") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (надалі також - відповідач, ПрАТ "Страхова компанія "УСГ", скаржник) про стягнення 68 534,16 грн. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування, згідно Договору добровільного страхування майна FO 1431234 від 01.11.2022, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 68534,16 грн. Короткий зміст оскаржуваних рішень суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/10959/25 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС страхове відшкодування у сумі 68 534 грн 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. Постановляючи оскаржуване рішення, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги такі засади цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/10959/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" у повному обсязі. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не надав до ПАТ «СК «УСГ» документи, що посвідчують право заявника на отримання страхового відшкодування, зокрема, не надав ані довіреність, ані договір оренди, ані свідоцтва про право власності на пошкоджене майно, тобто позивач належними засобами доказування не довів право страхувальника за Договором добровільного страхування майна FO 1431234 від 01.11.2022 на отримання страхового відшкодування. Також скаржник зазначив, що за умовами Договору добровільного страхування майна FO 1431234 від 01.11.2022 вигодонабувачем є власник майна, тоді як у справі відсутні докази, що ПП «Укрпалетсистем» є власником пошкодженого майна. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/10959/25 залишено без руху. Роз`яснено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "УСГ", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, які підтверджують оплату судового збору за подання апеляційної скарги сумі 3 633 грн 60 коп. 05.02.2025 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 подано заяву про усунення недоліків до якої долучено докази оплати судового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/10959/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Витребувано невідкладно матеріали по справі № 910/10959/25 з суду першої інстанції. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 01.11.2022 між Приватним акціонерним товариством товариство "Страхова група "ТАС" (за договором - страховик) та ПП "Укрпалетсистем" (за договором - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування майна FO 1431234 з додатками, відповідно до умов якого було застраховано майно АЗК та АГЗП № 120 (конструкції з оздобленням, рухоме майно, товари в обороті), розташоване за адресою м. Київ, вул. Канальна, 7. 03.11.2022 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Honda Civic", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Канальна в м. Києві, при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю, що рухався в попутному напрямку по тій смузі на яку він мав намір перестроїтися та скоїв з ним зіткнення, внаслідок якого вищевказаний автомобіль відкинуло з дороги, у зв`язку з чим сталося ДТП, що призвело до пошкодження електроопори, рекламного знаку та системи АЗС "UPG". Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 22.11.2022 у справі №753/13780/22 ОСОБА_1 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено майно АЗС "UPG", застраховане у позивача згідно Договору добровільного страхування майна FO 1431234 від 01.11.2022. Пошкодження майна АЗС "UPG" зафіксовані в акті огляду пошкодженого майна з фотододатками, які долучено до матеріалів справи. Згідно Звіту № 22/606 про незалежну оцінку, складеного суб`єктом оціночної діяльності - ФОП Ільченко Д.В., від 11.11.2022 розмір матеріального збитку визначений у розмірі 68 534,16 грн. Позивач, відповідно до статті 25 Закону України "Про страхування" (в редакції, чинній на момент настання події), на підставі страхового акту № 01642/07/522 від 26.12.2022 та згідно умов Договору добровільного страхування, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 68 534,16 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №308358 від 27.12.2022. Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" виконало свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов Договору. Водночас, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 на момент ДТП, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "УСГ" згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 211032868, за яким останнє взяло на себе обов`язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам, внаслідок експлуатації автомобіля "Honda Civic", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , особою відповідальність якої застрахована. Полісом № 211032868 передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих у розмірі - 160 000,00 грн. та франшиза у розмірі - 0 грн. 16.03.2023 позивач надіслав на адресу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" заяву за вих. № 01312/5223 з підтверджуючими документами про виплату страхового відшкодування в розмірі 68534,16 грн, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення. Таким чином, оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 68 534,16 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийняті постанови У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога», перебування членів колегії суддів у відрядженні, у відпустках та інші чинники. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи окремо та в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Також, статтею 27 Закону України "Про страхування" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 993 Цивільного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Як убачається з матеріалів справи, позивачем на виконання зобов`язань за Договором добровільного страхування майна FO 1431234 від 01.11.2022, предметом якого є страхування майно АЗК та АГЗП № 120 (конструкції з оздобленням, рухоме майно, товари в обороті), розташоване за адресою м. Київ, вул. Канальна, 7, було відшкодовано на користь страхувальника - ПП "Укрпалетсистем" 68 534,16 грн. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №910/2603/17 висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією. При цьому, помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес. Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Це виходить із змісту статей 599 та 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою. У цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні. При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика. При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання. У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію. З урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що до позивача, який виплатив страхувальнику страхове відшкодування за Договором страхування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник (потерпілий) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об`єктів страхування. Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування"). Як встановлено колегією суддів вище, що позивач у відповідності до умов договору добровільного страхування майна здійснив виплату страхувальнику суми страхового відшкодування у розмірі 68 534,16 грн. Отже, згідно положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" (у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин) до позивача перейшло право вимоги до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Разом з тим, виплата страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (порядок, умови, розмір, тощо) регулюється положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом. Отже, відносини щодо виплати страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування (полісом) між страховиком (позивачем), який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування та у зв`язку з цим набув прав кредитора за договором обов`язкового страхування (відбулась заміна кредитора у зобов`язанні), та страховиком за договором обов`язкового страхування (відповідачем) так само регулюються положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - полісом. Заміна кредитора у зобов`язанні жодним чином не може впливати на зміст зобов`язання - права і обов`язки сторін, які виникають у правовідносинах з виплати страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, в тому числі на порядок та умови здійснення страховиком цивільно-правової відповідальності страхового відшкодування. При цьому, колегія суддів зазначає, що до нового кредитора перейшли права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України). Тобто, позивач отримав право вимагати від відповідача виплати страхового відшкодування за полісом № № 211032868 на умовах, у порядку та у спосіб, що передбачені положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що була чинна на дату скоєння ДТП). Згідно ст. 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту. Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, умовами полісу № 211032868 розмір франшизи встановлено в сумі 0,00 грн. Водночас, ліміт відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих вказаним полісом встановлений у розмірі 160 000,00 грн. Відповідач/скаржник доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення (у межах ліміту відповідальності страховика згідно з полісом № 211032868, обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) суми страхового відшкодування у розмірі 68 534,16 грн до матеріалів справи не надав. Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке. Позивачем до позовної заяви на підтвердження права користування ПП "Укрпалетсистем" майном, що виступало об`єктом страхування, надано Договір № 20/2021 суборенди майна від 07.09.2021, укладений між ТОВ "Немирів-Ойл" та ПП ПП "Укрпалетсистем", відповідно до умов якого останньому надано право володіння та користування об`єктом оренди - будівлею та спорудою з обладнанням, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Канальна, буд.

7. Відповідно до п. 7.2. Договору № 20/2021 суборенди майна від 07.09.2021, орендар (ПП "Укрпалетсистем") має право укласти договір страхування щодо об`єкта оренди, де Вигодонабувачем буде являтися орендар. Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц, від 06.02.2019 у справі № 554/5323/14, від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц та об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19. Крім того, позивачем до матеріалів справи додано копію Договору оренди від 17.12.2020, укладеного між ТОВ "Немирів-Ойл" та власником майна - ТОВ "СТАРТВЕСТ", а також згоду останнього на передачу в суборенду будівель та майна автокомплексу, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Канальна, буд.

7. Отже, позивачем належними засобами доказування доведено правомірність укладання Договору добровільного страхування майна FO 1431234 від 01.11.2022 з орендарем - ПП "Укрпалетсистем", рухомого та нерухомого майна автокомплексу, розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Канальна, буд. 7, а також виплати останньому страхового відшкодуванню, як особі, що на законних підставах користується цим майном. Колегією суддів також ураховано, що відповідно до п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, яка діяла станом на дату ДТП) для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. 16.03.2023 позивач надіслав на адресу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" заяву за вих. № 01312/5223 з підтверджуючими документами про виплату страхового відшкодування в розмірі 68 534,16 грн, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення. Відповідно до вимог п. 36.2. статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: (а) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; (б) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Однак, матеріали справи не містять доказів про прийняте рішення за результатами розгляду заяви позивача про виплату страхового відшкодування в розмірі 68 534,16 грн, а також не надано доказів звернення до ПрАТ "Страхова група "ТАС" про надання додаткових документів в обґрунтування заявленої до відшкодування страхової суми. У постанові від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зроблено наступний висновок «…реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.» З урахуванням вимог статті 29, пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статті 25 Закону України "Про страхування" (№85/96-ВР, який був чинний на момент виникнення правовідносин) колегія суддів констатує, що страховий акт № 01642/07/522 від 26.12.2022 та платіжна інструкція №308358 від 27.12.2022 на суму 68 534,16 грн, копії яких наявні в матеріалах справи, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту (абзац 2 пункт 36.2. стаття 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком (постанова Верховного Суду від 28.02.2018 по справі 744/22706/15-ц). Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Отже з`ясуванню підлягають дві обставини: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/171/17 та від 05.04.2018 у справі №910/3165/17. Відповідно до копії платіжної інструкції №308358 від 27.12.2022 позивач сплатив на рахунок власника пошкодженого майна суму страхового відшкодування у розмірі 68 534,16 грн, при цьому у платіжній інструкції міститься зазначення, що сума перерахована без ПДВ. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що страхувальником було здійснено оплату відновлювального ремонту пошкодженого майна на суму, що включає податок на додану вартість. Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Відхиляючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що в договорі страхування вигодонабувачем вказано не ПП «Укрпалетсистем», а власника майна, яким є ТОВ «СТАРТВЕСТ», колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 7.2. Договору № 20/2021 суборенди майна від 07.09.2021, орендар (ПП "Укрпалетсистем") має право укласти договір страхування щодо об`єкта оренди, де Вигодонабувачем буде являтися орендар. Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів досліджено та відхиляються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення та додаткового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, а оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/10959/25, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. Розподіл судових витрат Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/10959/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 у справі №910/10959/25 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УСГ".

4. Матеріали справи № 910/10959/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Б.О. Ткаченко Судді В.В. Сулім О.М. Гаврилюк