Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/12269/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12269/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кисильова Ольга Йосипівна ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Бужак Н.П, Епель О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної поліції України в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України, яка полягає у відмові розгляду питання про прийняття позивача на службу до поліції відповідно до п. 9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" з 07.11.2015 і по теперішній час; - зобов`язати відповідача прийняти позивача на службу до Національної поліції України відповідно до п. 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" шляхом видання наказу про його призначення на рівнозначну посаду - заступника начальника відділу Головного слідчого управління Національної поліції України з 07.11.2015 із присвоєнням спеціального звання "полковник поліції". На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ супровідним листом від 27.01.2023 №03-19/6928/23 справу №/320/412/20 передано Львівському окружному адміністративному суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 2338 о/с полковник міліції ОСОБА_1 , заступник начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління, згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнений з 06.11.2015 у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів), вислуга років у календарному обчислені складає 19 років 02 місяці 05 днів. 07.11.2015 ОСОБА_1 подав Голові Національної поліції України заяву про призначення його на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу супроводження системи електронного документообігу та контролю Департаменту документального забезпечення Національної поліції. Заява містить відмітку про її погодження 07.11.2015 начальником цього Департаменту. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016 у справі №826/26466/16 позов задоволений частково. Визнаний протиправним та скасований наказ МВС України від 06.11.2015 № 2338 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 із посади заступника начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління, згідно з пунктами 10 та 11 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення №

114. Поновлено позивача на посаді заступника начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління. Стягнуто з МВС України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.11.2015 до 23.11.2016 у розмірі 392 982,49 грн. Визнано протиправною бездіяльність НП України щодо не вирішення питання про прийняття позивача в органи поліції та зобов`язано відповідача розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Наказом Міністерства внутрішніх справ від 21.12.2016 № 1223 о/с скасований пункт наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 2338 о/с "По особовому складу" у частині звільнення ОСОБА_1 . Поновлено полковника міліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління МВС України з 06.11.2015. У листі Національної поліції України від 15.02.2017 за № Б-100/12/1//2/01-2017, адресованому ОСОБА_1 , зазначено, що Національною поліцією України розглянуто звернення позивача про надання інформації в частині розгляду питання щодо прийняття на службу до поліції відповідно до пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію". Враховуючи, що термін подання ОСОБА_1 заяви про прийняття на службу в поліцію минув, норми пункту 9 Розділу ХІ цього Закону до нього не застосовуються. Одночасно повідомлено, що на вакантну посаду поліцейського призначається переможець конкурсу в разі його проведення. У листі від 01.03.2017 за № 22/1/2-Б-358, адресованому ОСОБА_1 , Міністерство внутрішніх справ зазначило, що Національна поліція України листом від 30.12.2016 за №14475/05/12-2016 повідомило МВС, що питання про прийняття позивача на службу в поліцію буде прийнято після розгляду апеляційної скарги, поданої з метою оскарження в апеляційному порядку постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016 у справі № 826/26466/15. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 залишена без змін постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016 у справі №826/26466/16. 24.03.2017 Київський апеляційний адміністративний суд видав виконавчий лист в адміністративній справі № 826/26466/15 про зобов`язання Національну поліцію України розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію". 21.04.2017 Національна поліція України надала ОСОБА_1 відповідь за № Б-305/12/1/2/03-2017 на його звернення щодо прийняття на службу в поліції відповідно до пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", зазначивши, що оскільки термін подання відповідної заяви про прийняття на службу в поліцію минув, прийняти рішення про прийняття ОСОБА_1 на службу в порядку, передбаченому пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення цього Закону України можливо лише за умови проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими на підставі ст. ст. 47, 52 цього Закону. 20.07.2017 головний державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Думанська А.Л. прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження № 54340386 щодо примусового виконання виконавчого листа № 826/26466/15, виданого 24.03.2017. 07.08.2017 головний державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Думанська А.Л. прийняла постанову про накладення на боржника - Національну поліцію України штрафу у сумі 5100,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин. 11.08.2017 позивач звернувся до Національної поліції України із заявою про вжиття відповідних заходів реагування та контролю щодо виконання рішення суду від 23.11.2016 у справі № 826/26466/16 частині прийняття на службу в поліції. 18.08.2017 Національна поліція України надала ОСОБА_1 відповідь за № Б-912/12/1/2/01-2017 на його звернення від 11.08.2017, в якому зазначила, що керівництвом Національної поліції розглянуті звернення позивача у встановленому порядку та оскільки термін подання відповідної заяви про прийняття на службу в поліцію минув, ОСОБА_1 роз`яснено про можливість прийняття на службу в поліції лише за умови проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими на підставі ст. ст. 47, 52 Закону України "Про Національну поліцію". Рекомендовано взяти участь у конкурсі. Також повідомлено, про звернення до державного виконавця із листом від 07.08.2017 про фактичне виконання Національною поліцією України рішення суду у справі № 826/26466/15 до відкриття виконавчого провадження. 19.08.2017 головний державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Думанська А.Л. прийняла постанову про закінчення виконавчого провадження № 54340386 у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду у справі №826/26466/15. ОСОБА_1 оскаржив до суду постанову від 19.08.2017 про закінчення виконавчого провадження № 54340386. Наказом Міністерства внутрішніх справ від 08.09.2017 № 953 о/с полковник міліції ОСОБА_1 , заступник начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління, звільнений в запас Збройних Сил з 08.09.2017. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 03.01.2018 № 7 о/с ОСОБА_1 прийнятий на службу в поліції на посаду слідчого слідчого відділення Мар`їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 10.01.2018 із присвоєнням спеціального звання "рядовий поліції". Підстава - заява ОСОБА_1 від 03.01.2018, висновок про прийом на службу в поліцію від 03.01.2018. Наказом т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 05.11.2018 № 472 о/с полковник поліції ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) з 06.11.2018. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 було скасоване рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2019 у справі №826/12207/17, прийнята нова постанова, якою скасована постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.08.2017 про закінчення виконавчого провадження № 54340386 з виконання виконавчого листа № 826/26466/15, виданого 24.03.2017 Київським апеляційним адміністративним судом. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2020 у справі №826/12793/17 визнаний протиправним та скасований наказ Міністерства внутрішніх справ України від 08.09.2017 № 953 о/с в частині звільнення в запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом полковника міліції ОСОБА_1 (М-086841), заступника начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління з 08.09.2018. На виконання судового рішення від 23.11.2016 у справі № 826/26466/16 Національна поліція України розглянула заяву ОСОБА_1 від 07.11.2015 про прийняття на службу до поліції відповідно до пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу супроводження системи електронного документообігу та контролю Департаменту документального забезпечення, за результатами розгляду якої Комісією складений Висновок про розгляд заяви ОСОБА_1 від 07.11.2015, який 20.02.2020 затверджений Головою Національної поліції України Ігорем Клименком. Комісія рекомендувала відмовити ОСОБА_1 у прийнятті на службу до поліції у зв`язку із відсутністю в штаті Департаменту документального забезпечення НПУ посади, зазначеної у заяві від 07.11.2015. 20.02.2020 Голова Національної поліції України видав наказ № 138 про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 07.11.2015 щодо прийняття на службу до поліції на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу супроводження системи електронного документообігу та контролю Департаменту документального забезпечення відповідно до пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію". Позивач звернувся до суду із позовом до Національної поліції України про визнання протиправним наказу від 20.02.2020 № 138, визнати протиправним та нечинним висновок від 20.02.2020 та зобов`язання Національну поліцію повторно згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016 у справі № 826/26466/15 розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію". Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2022 у справі №640/2028/21, що набрало законної сили, відмовлено у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та нечинним висновку від 20.02.2020, зобов`язання повторно розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію". У рішенні від 29.11.2022 у справі № 640/2028/21 суд дійшов висновку про таке: "…Позивач у справі фактично обрав неналежний спосіб захисту, намагаючись змінити спосіб виконання вже існуючого рішення суду з даного предмету, оскільки спірні правовідносини стосовно зобов`язання відповідача розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення. Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення у справі № 826/26466/15 порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він може звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов. Водночас, суд враховує, що у цій справі позивач просить визнати протиправним та нечинним наказ Нацполіції від 20.02.2020 № 138 про відмову у задоволенні заяви від 07.11.2015 щодо прийняття на службу до поліції на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу супроводження системи електронного документообігу та контролю Департаменту документального забезпечення Нацполіції відповідно до пункту 9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", а також визнати протиправним та нечинним затверджений 20.02.2020 головою Нацполіції Клименком І. висновок про розгляд заяви ОСОБА_1 від 07.11.2015 щодо прийняття на службу до поліції відповідно до пункту 9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та відмови у призначенні на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу супроводження системи електронного документообігу та контролю Департаменту документального забезпечення Нацполіції у зв`язку з відсутністю в штаті цього Департаменту даної посади. В контексті зазначених вимог позивач не доводить тієї обставини, що у штатному розкладі Департаменту документального забезпечення Нацполіції існує посада старшого інспектора з особливих доручень відділу супроводження системи електронного документообігу та контролю, натомість наводить доводи щодо неправильного та несвоєчасного розгляду його заяви від 07.11.2015, а також щодо не вирішення питання про прийняття його на службу в поліцію у тому числі шляхом пропозиції рівнозначної чи іншої посади в Головному слідчому управлінні Нацполіції. В цій частині суд вже навів вище висновки стосовно обрання позивачем неправильного способу захисту, оскільки фактично йдеться про незгоду позивача з обраним відповідачем способом виконання вже існуючого судового рішення щодо зобов`язання Нацполіції розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію". Окрім вже зазначеного вище, суд виходить також з того, що позивачем не доведено протиправності підстав для відмови у задоволенні його заяви від 07.11.2015, а саме того, що у штатному розкладі Департаменту документального забезпечення Нацполіції існує посада старшого інспектора з особливих доручень відділу супроводження системи електронного документообігу та контролю, окрім того такі підстави не покладені позивачем в основу позову…". На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2020 у справі № 826/12793/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 МВС України 31.07.2020 видало наказ № 570, яким скасований пункт наказу Міністерства внутрішніх справ від 08.09.2017 № 953 о/с в частині звільнення в запас ОСОБА_1 . Наказом Міністерства внутрішніх справ від 03.08.2020 № 582 о/с полковник міліції ОСОБА_1 звільнений зі служби відповідно до пункту 64 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчого влади (установи, організації) з 09.01.2018. Таким чином, спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу бездіяльності Національної поліції України, яка на думку позивача, полягає у відмові розгляду питання про прийняття позивача на службу до поліції відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" шляхом видання наказу про його призначення на рівнозначну посаду - заступника начальника відділу Головного слідчого управління Національної поліції України з 07.11.2015. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частинами першою, другою, шостою статті 43 Конституції України визначено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України "Про міліцію". 02.07.2015 прийнятий Закон України "Про Національну поліцію". Відповідно до пункту 1 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. У пункті 5 Закону № 580-VIII вказано, що визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 21). За змістом пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII визначено особливості перехідного періоду реформування органів внутрішніх справ та процедуру звільнення працівників міліції. Відповідно до пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Вказані приписи Закону № 580-VIII не вказують на наявність обов`язку відповідного органу МВС України чи новоствореного органу Національної поліції прийняти на службу до поліції працівника міліції саме шляхом видання наказу про його призначення за згодою такого працівника. Аналогічні висновки зазначені Верховним Судом у постанові від 24.11.2021 у справі №460/9427/20. Закон України "Про Національну поліцію" опублікований 06.08.2015 у газеті "Голос України" № 141-142 та відповідно до його Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 07.11.2015, крім, зокрема, п. п. 8, 11 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, які набрали чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону, тобто 07.08.2015. На підставі пункту 10 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. При цьому, Закон № 580-VIII не передбачає умов, за яких вказаних строк може бути поновлений. Ураховуючи дату набрання чинності вказаним Законом, тримісячний строк, протягом якого працівники міліції, що виявили бажання проходити службу в поліції, за умови їх відповідності вимогам до поліцейських, передбаченим Законом України "Про Національну поліцію", могли бути прийняті на службу в поліцію, закінчився 06.11.2015, яке є останнім днем вказаного строку. Таким чином, із наведених вище норм Закону № 580-VIII слідує, що працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу. Отже, прийняттю на службу в поліцію вперше завжди передує встановлена законодавством спеціальна правова процедура на предмет встановлення кандидата відповідності вимогам до поліцейських, яка може бути проведена лише відповідним органом поліції, на зайняття посади в якому претендує особа. Суд зауважує, що ОСОБА_1 упродовж трьох місяців не подав відповідного рапорту. У подальшому на законодавчому рівні визначений інший порядок прийняття на службу до поліції - виключно на конкурсній основі. Виходячи з наведеного, якщо особа не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування пункту 10 Розділу XI Закону №580-VIII щодо звільнення особи за скороченням штатів. Позивач не подав документів для участі у конкурсі на службу в поліції, передбачених статтею 54 Закону № 580-VIII, у визначений цим Законом строк. Верховний Суд у постанові від 09.07.2020 у справі № 640/6271/19 сформулював правову позицію, відповідно до якої самого лише бажання працівника міліції продовжити службу в органах поліції, відповідно до приписів чинного законодавства України не достатньо, оскільки питання реалізації одного з двох способів (видання наказу за згодою чи шляхом проведення конкурсу) прийняття працівника міліції на службу до органів поліції належало до виключної дискреції керівництва такого працівника міліції. Враховуючи, що спірні правовідносини виникли вже після закінчення трьохмісячного строку, встановленого вказаним Законом, позивач до закінчення цього строку не подавав рапорт на погодження щодо прийняття на службу, тому на законодавчому рівні визначено інший порядок прийняття на службу до поліції - виключно на конкурсній основі. Позивач зазначає, що на момент опублікування Закону № 580-VIII до часу звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ Національної поліції України створено не було, а тому протягом цього періоду не мав можливості подати рапорт про намір проходити службу саме до Національної поліції України. Суд критично ставиться до вказаних доводів позивача, адже в силу імперативних приписів Закону № 580-VIII, після поновлення позивача на посаді на підставі судового рішення, відповідач був позбавлений можливості призначити позивача на відповідну посаду в органах Національної поліції без конкурсного відбору. Оскільки позивач не скористався правом бути прийнятим на службу в поліцію саме в апараті Національної поліції України у встановленому Законом № 580-VIII порядку - шляхом проходження конкурсу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності з боку Національної поліції України. Водночас, суд звертає увагу, що наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 03.01.2018 № 7 о/с позивач був прийнятий на службу в поліцію на посаду слідчого відділення Мар`їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 10.01.2018 та наказом від 05.11.2018 № 472 о/с звільнений зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII (за власним бажанням) з 06.11.2018. За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Н.П.Бужак суддя О.В.Епель