Постанова 4855 № 320/49742/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/49742/25 Головуючий у І інстанції - Колеснікова І.С. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І., при секретарі: Руденко Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації «За збереження скверу імені Павла Тичини в місті Києві», ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Треті особи: Обслуговуючий кооператив «Житлово-Будівельного кооперативу «Дельфін», Товариство з обмеженою відповідальністю «Райдуга», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будєвросервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт Будсервіс» про визнання протиправними та скасування містобудівних умов, - ВСТАНОВИЛА: Громадська організація «За збереження скверу імені Павла Тичини в місті Києві», ОСОБА_1 звернулися до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Треті особи: Обслуговуючий кооператив «Житлово-Будівельного кооперативу «Дельфін», Товариство з обмеженою відповідальністю «Райдуга», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будєвросервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт Будсервіс», в якій просили визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:135:0002 (реєстраційний номер № ЄДЕССБ: MU01:9830-5216-7538-4379; реєстраційний номер № 345 від 25.03.2020), видані Департаментом містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 26345558). Також, представником ОСОБА_1 - адвокатом Савинським Сергієм Миколайовичем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд: 1) зупинити дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:135:0002 (реєстраційний номер № ЄДЕССБ: MU01:9830-5216-7538-4379; реєстраційний номер № 345 від 25.03.2020), виданих Департаментом містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 26345558) до набрання законної сили судовим рішенням у справі; 2) заборонити ТОВ «Будівельна компанія «Будєвросервіс» (Ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 34528871), ТОВ «Моноліт Будсервіс» (Ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 39778632), їх підрядникам/субпідрядникам, працівникам, водіям техніки, а також будь-яким іншим особам за їх дорученням вчиняти на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Івана Миколайчука, 3 (кадастровий № 8000000000:90:135:0002) будь-які підготовчі чи будівельні дії, зокрема (але не виключно): - заїзд/переміщення важкої будівельної техніки та спецтранспорту; - знесення/демонтаж існуючих споруд, малих архітектурних форм, покриттів; - улаштування/посилення/переміщення огорожі, воріт, турнікетів чи інших перешкод доступу; - вирубку, пошкодження або пересадку зелених насаджень, корчування, зняття грунтового покриву; - земляні роботи (розробка/виймання/вивезення ґрунту, копання котлованів/траншей), буріння, пальові/свайні роботи, вібраційне ущільнення, ін`єктування, випробування паль; - демонтаж/перенесення інженерних мереж, підключення до мереж, прокладання тимчасових мереж; - складування будівельних матеріалів, конструкцій, відходів, улаштування тимчасових складів/баз; - доставку/розвантаження будматеріалів, обладнання, механізмів; - будь-які інші підготовчі чи будівельні роботи, спрямовані на реалізацію спірного будівництва; 3) заборонити Виконавчому органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київській міській військовій адміністрації, Дніпровській районній державній адміністрації, Комунальному підприємству «Київблагоустрій» та іншим причетним структурним підрозділам видавати, погоджувати чи продовжувати будь-які контрольні картки, ордери, дозволи, погодження, техумови та інші документи, що надають можливість здійснювати підготовчі/будівельні роботи на зазначеній ділянці (крім рішень про скасування/відкликання вже виданих). В обґрунтування Заяви зазначено, що Департамент містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:135:0002 (реєстраційний номер № ЄДЕССБ: MU01:9830-5216-7538-4379; реєстраційний номер № 345 від 25.03.2020) з порушенням вимог законодавства та з відхиленням від визначеного цільового призначення земельної ділянки. Заявник вказує, що будівництво 26-поверхового комплексу здійснюється на території скверу ім. Павла Тичини, що має культурне та екологічне значення, а також у безпосередній близькості до існуючих житлових будинків. Безконтрольне продовження робіт на щільно забудованій території створює реальну загрозу обвалу прилеглих житлових будинків, пошкодження інженерних мереж, підтоплення ґрунтів та ставить під небезпеку життя і здоров`я мешканців. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову призведе до заподіяння невідворотної шкоди, яку неможливо буде усунути навіть у разі подальшого задоволення позову. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів Позивача - ОСОБА_1 , а також можливість реального виконання рішення суду. На переконання Заявниці, вжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого становища, дозволить уникнути негативних наслідків у використанні території на якій здійснюється будівництво. На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 зазначено про наявність очевидної небезпеки подальшої забудови та зміни природних властивостей земельної ділянки, що фактично унеможливить або ускладнить виконання рішення суду в подальшому, навіть у разі задоволення позову. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у заяві про забезпечення позову, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам. Також наголошено на наведені у Заяві аргументи та критерії доведеності, що підтверджують відповідність заявлених заходів стандарту адекватності, необхідності та співмірності у розумінні адміністративного судочинства. 14 листопада 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будєвросервіс» подано заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в яких воно просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. 10 лютого 2026 року Відповідачем було подано додаткові пояснення у справі, в яких він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 посилаючись на те, що питання відповідності спірних містобудівних умов та обмежень вимогам містобудівного, земельного, екологічного та іншого спеціального законодавства належить до предмета розгляду справи по суті та підлягає вирішенню судом за результатами всебічної оцінки всіх доказів у справі, а не шляхом застосування попередніх обмежувальних заходів, які фактично унеможливлюють реалізацію дії таких актів до ухвалення остаточного судового рішення. Крім того, наголошено, що суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку, що заходи обмеження не відповідають принципу співмірності. Також, 10 лютого 2026 року ОСОБА_1 було подано додаткові пояснення у справі, в яких вона просила долучити до матеріалів справи № 320/49742/25 заперечення на додаткові пояснення Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та врахувати наведені в них доводи й обставини під час апеляційного перегляду справи. 12 лютого 2026 року Відповідачем було подано Заяву, в якій він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 з посиланням на те, що додаткові пояснення ОСОБА_1 : - не містять жодних нових обставин або доказів, які б свідчили про наявність підстав для забезпечення позову, передбачених статтею 150 КАС України; - підміняють предмет апеляційного оскарження, намагаючись перенести дискусію з питання про наявність підстав для забезпечення позову на питання про законність містобудівних умов по суті; - посилаються на рішення Київської міської ради без надання конкретних доказів того, що ці рішення були порушені при видачі містобудівних умов; - фактично підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про те, що питання про протиправність містобудівних умов не є очевидним і потребує розгляду по суті справи. Крім того, 13 лютого 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будєвросервіс» подано письмові заперечення на пояснення (заперечення) ОСОБА_1 від 10 лютого 2026 року, в яких воно просило: - прийняти та долучити до матеріалів справи № 320/49742/25 вказані письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будєвросервіс» та додані до них матеріали; - врахувати викладені у цих письмових поясненнях доводи та обставини під час апеляційного перегляду ухвали Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року. - залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 320/49742/25, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Також, 16 лютого 2026 року Житлово-Будівельним кооперативом «Райдуга» подано додаткові пояснення у справі, в яких він просить долучити до матеріалів даної адміністративної справи вказані додаткові пояснення та врахувати наведені в них доводи й обставини під час апеляційного перегляду справи. Крім того, 17 лютого 2026 року Обслуговуючим кооперативом «Житлово-Будівельного кооперативу «Дельфін» подано додаткові пояснення у справі, в яких він просить долучити до матеріалів даної адміністративної справи вказані додаткові пояснення та врахувати наведені в них доводи й обставини під час апеляційного перегляду справи. Також, 17 лютого 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будєвросервіс» подано письмові заперечення на пояснення (заперечення) Житлово-Будівельного кооперативу «Райдуга», в яких він просить прийняти та долучити до матеріалів справи № 320/49742/25 вказані письмові заперечення; врахувати викладені у цих запереченнях доводи під час апеляційного перегляду ухвали Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року; залишити ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 320/49742/25 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, 17 лютого 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будєвросервіс» подано письмові заперечення на пояснення (заперечення) Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельного кооперативу «Дельфін», в яких він просить прийняти та долучити до матеріалів справи № 320/49742/25 вказані письмові заперечення на пояснення Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Дельфін»; врахувати викладені у цих запереченнях доводи під час апеляційного перегляду ухвали Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року; залишити ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 320/49742/25 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відзиву інших учасників справи на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представників Громадської організації «За збереження скверу імені Павла Тичини в місті Києві», ОСОБА_1 , Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельного кооперативу «Дельфін», Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будєвросервіс», дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наведені Заявницею доводи потребують встановлення фактичних обставин справи та оцінки наявних у матеріалах даної адміністративної справи доказів на предмет відповідності або невідповідності спірного дозволу чинному законодавству у сфері містобудівельної діяльності, що є неможливим на стадії розгляду заяви про забезпечення позову, а повинно досліджуватись під час судового розгляду адміністративної справи в порядку, визначеному КАС України. При цьому, обраний Заявницею захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, враховуючи також значне коло осіб, щодо яких вона просить встановити заборону вчиняти дії, не може бути визнаний судом прийнятним та співмірним із заявленими позовними вимогами. Щодо доводів Заявниці в частині порушення права на безпечне довкілля та комфортні умови проживання мешканців будинку зокрема, за адресою: АДРЕСА_1 , де розташований ЖБК «Райдуга»; за адресою: АДРЕСА_2, де розташований ОК «ЖБК «Дельфін», то ця обставина також належать судовій оцінці під час розгляду справи по суті. На переконання суду, Заявницею не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів. На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Заява про забезпечення позову є необґрунтованою та безпідставною, а тому не підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. За приписами ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Згідно з частиною 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб. Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Згідно з частинами 1, 4, 5 та 6 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта. За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 640/6315/19. У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним. Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства. Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 травня 2025 року у справі № 420/31410/24. Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, та встановлено судом першої інстанції, в апеляційній скарзі зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивачки - ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулася зводяться до того, що подальше безконтрольне продовження робіт на щільно забудованій території створює реальну загрозу обвалу прилеглих житлових будинків, пошкодження інженерних мереж, підтоплення ґрунтів. Колегія суддів звертає увагу, що 19 жовтня 2012 року між ТОВ «Савона» та ТОВ «Будівельна компанія «Будєвросервіс» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: вул. Івана Миколайчука (колишня - Серафимовича), буд.

3. За договором визначено такі ідентифікаційні відомості: кадастровий номер - 8000000000:90:135:0002; площа - 0,2421 га (2421 м2); цільове призначення - будівництво, експлуатація та обслуговування блоку громадського призначення з офісними приміщеннями. Наказом Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.03.2020 № 345 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_2). Також, як вбачається з матеріалів позовної заяви, 08 вересня 2021 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано Дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ013210903861. Відповідно до пунктів 7, 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій. Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією. Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Колегія суддів звертає увагу, що в самих Містобудівних умовах та обмеженнях наголошено, що земельну ділянку використовувати відповідно до вимог, встановлених законодавством до використання земель цієї категорії, планувальних обмежень відповідно до містобудівної документації та документації із землеустрою. Передбачено розроблення заходів щодо захисту прилеглих будівель від руйнації, забезпечити їх стійкість під час виконання будівельних робіт, забезпечити збереження умов експлуатації прилеглої забудови. Передбачено вільні зони для під`їзду автомобілів швидкої медичної допомоги, пожежної, рятувальної, аварійно-відновлювальної техніки. Під`їзд до об`єкта забезпечити єдиною системою з урахуванням функціонального призначення прилеглих вулиць, інтенсивності транспортного, пішохідного та велосипедного руху, характеру забудови, вимог охорони навколишнього середовища, вимог наявної містобудівної документації. Отже, наведені Позивачкою - ОСОБА_1 доводи, що подальше безконтрольне продовження робіт на щільно забудованій території створює реальну загрозу обвалу прилеглих житлових будинків, пошкодження інженерних мереж, підтоплення ґрунтів, є необґрунтованими. Також, Позивачкою - ОСОБА_1 в апеляційній скарзі наголошено на наявності ознак очевидної протиправності оскаржуваних містобудівних умов та обмежень, що є підставою для застосування забезпечення позову. Зокрема ОСОБА_1 в додаткових пояснення у справі від 10 лютого 2026 року звернуто увагу, що під час видачі Містобудівних умов та обмежень не було належним чином враховано рішення Київської міської ради, які визначають правовий статус відповідної зеленої зони, а саме що відповідна територія є офіційно визначеною зеленою зоною зі статусом скверу, а також має закріплену назву як сквер імені Павла Тичини. Таким чином, на переконання ОСОБА_1 під час підготовки та видачі Містобудівних умов та обмежень ці обставини мали бути враховані як такі, що безпосередньо впливають на допустимість і параметри планованого будівництва та на зміст містобудівних обмежень. ТОВ «Будівельна компанія «Будєвросервіс» в письмових запереченнях від 13 лютого 2026 року на пояснення (заперечення) ОСОБА_1 від 10 лютого 2026 року, було зазначено, що наведені останньою доводи не підтверджують наявності очевидних ознак протиправності Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:135:0002, а подані ТОВ «БК «Будєвросервіс» графічні матеріали, рішення Київської міської ради та Витяги з Державного земельного кадастру спростовують твердження ОСОБА_1 та підтверджують відсутність будь-якого правового чи фактичного зв`язку між спірною земельною ділянкою та територією скверу імені Павла Тичини. Житлово-Будівельним кооперативом «Райдуга» в письмових пояснення від 16 лютого 2026 року наголошено, що відповідна територія є офіційно визначеною зеленою зоною зі статусом скверу, а також має закріплену назву як сквер імені Павла Тичини. Таким чином, під час підготовки та видачі містобудівних умов та обмежень ці обставини мали бути враховані як такі, що безпосередньо впливають на допустимість і параметри планованого будівництва та на зміст містобудівних обмежень. Обслуговуючим кооперативом «Житлово-Будівельного кооперативу «Дельфін» в додаткових поясненнях від 17 лютого 2026 року зазначено, що на місці запланованого будівництва проходять діючі інженерні споруди, а саме газова труба, яка має життєво важливе значення для навколишніх будинків. На момент видачі містобудівних умов та обмежень Департамент був зобов`язаний переконатися в наявності мереж та критично оцінити ризики, адже пошкодження газопроводу внаслідок будівельних робіт ставить під загрозу виживання мешканців мікрорайону, особливо в зимовий період, коли стабільне газопостачання є запорукою опалення домівок. Крім техногенної небезпеки, існує ризик незворотної втрати зеленої зони, про що детально викладено в додаткових поясненнях ЖБК «Райдуга» від 16 лютого 2026 року, адже сквер може бути знищений безслідно ще до прийняття рішення по суті спору. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будєвросервіс» в письмових запереченнях на пояснення (заперечення) Житлово-Будівельного кооперативу «Райдуга» від 17 лютого 2026 року вказало, що посилання ЖБК «Райдуга» на окремі архівні записи чи умовні облікові коди не можуть спростувати наявність належних правовстановлюючих документів та не створюють жодних правових підстав для поширення на спірну земельну ділянку правового режиму земель зелених насаджень. Фактично ЖБК «Райдуга» намагається підмінити юридично значущі обставини - наявність права приватної власності та кадастрової реєстрації - припущеннями, що не підтверджені жодним актом індивідуальної дії чи рішенням компетентного органу. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Будєвросервіс» в письмових запереченнях на пояснення (заперечення) Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельного кооперативу «Дельфін» від 17 лютого 2026 року вказало, що доводи ОК «ЖБК «Дельфін» про порушення державних будівельних норм та правил безпеки також не відповідають дійсності. Технічні умови № SW044271021 від 14.10.2021 прямо зобов`язують виконувати проектування окремим розділом із суворим дотриманням вимог ДБН В.2.5-20-2018 «Газопостачання» та Правил безпеки систем газопостачання, що повністю виключає можливість самовільних або небезпечних рішень. Проектом передбачено герметизацію всіх інженерних вводів у будівлю, а також прокладання над газопроводом сигнальної стрічки жовтого кольору, що є стандартним заходом для попередження пошкодження мереж у майбутньому. Виконання робіт з перенесення газопроводу відповідно до технічних умов передбачає поопераційну прийомку та контроль з боку представників АТ «Київгаз», що повністю спростовує доводи ОК «ЖБК «Дельфін» про наявний ризик техногенної аварії або вибуху газу. Колегія суддів звертає увагу, що вищевикладене потребує встановлення фактичних обставин справи та оцінки наявних у матеріалах справи доказів на предмет відповідності/невідповідності спірних Містобудівних умов та обмежень чинному законодавству у сфері містобудівельної діяльності, що є неможливим на стадії розгляду заяви про забезпечення позову, а повинно досліджуватись під час судового розгляду адміністративної справи в порядку, визначеному КАС України. Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 260/5758/24 наявність ознак та обставин, які свідчать про очевидність протиправності оскаржуваного рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси Позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 160/28383/24 сам по собі факт прийняття Відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів Позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів Позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку. За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на Позивача, який ініціює таке клопотання. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність мотивів та підстав, передбачених ст. 150 КАС України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси Позивача, тому як виявлення здійснення будівництва об`єкта з порушенням вимог містобудівного законодавства є підставою для знесення з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке будівництво. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 380/8991/22. Відтак, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у матеріалах даної адміністративної справи доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для забезпечення позову. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову - без змін. Керуючись статтями 150, 151, 229, 241, 242, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: Н.П. Бужак Є.І. Мєзєнцев Повний текст складено 20.02.2026 року.