Постанова 4855 № 640/1086/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1086/19 Головуючий у 1 інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Бєлової Л.В. Кузьменка В.В. За участю секретаря Гайворонського В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Приватне акціонерне товариство "Квадрат-Україна", Комунальна організація виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Інститут генерального плану м. Києва" про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИЛА: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Приватне акціонерне товариство "Квадрат-Україна", Комунальна організація виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Інститут генерального плану м. Києва", в якому просив: - визнати протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 26 червня 2018 року № 992/5056 «Про затвердження детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що на час розроблення проекту оспорюваного Детального плану території правові підстави для вчинення таких дій були відсутні. Також, апелянт посилається на порушення процедури проведення громадських слухань та зазначає, що оспорюваний Детальний план території не відповідає чинному Генеральному плану міста Києва. 06 квітня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому, також, просив витребувати у третьої особи Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) копію варіантного прогнозу демографічної ситуації в м. Києві на період до початку 2026 року. Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування документів відмовлено. 22 травня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від третьої особи - Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Інститут генерального плану м. Києва" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. 31 липня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема: листи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Згідно з Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 липня 2020 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Вівдиченко Т.Р., судді Бєлова Л.В., Кузьменко В.В. 17 серпня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від позивача ОСОБА_1 на вказане клопотання Листом Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року № 640/1086/19/4829/2020 надана відповідь ОСОБА_1 на вищевказане клопотання. 18 серпня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема: рішення Київської міської ради від 28 липня 2020 року №92/9171 «Про оголошення ландшафтним заказником місцевого значення «Троєщинські луки». 18 вересня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Київської міської ради надійшли пояснення. 21 вересня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання документів в якості доказів. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення Київської міської ради від 13.11.2013 року № 518/10006 «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві», Київською міською радою прийнято рішення № 992/5056 від 26 червня 2018 року «Про затвердження детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва» (далі -ДПТ). Даним рішенням затверджено детальний план території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва, відповідно до основних техніко-економічних показників (техніко-економічні показники та основні положення з графічними матеріалами), що додаються, як основу визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції та параметрів забудови, розташування червоних ліній і доріг та ландшафтної організації місцевості. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин 1, 4 статті 12 Закону України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року №2780-XII, до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (далі - Закон №3038-VI, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону №3038-VI, детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території. За приписами частини 1 статті 17 Закону №3038-VI, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. Частинами 1-2 статті 19 Закону №3038-VI визначено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції. Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів. Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації. Відповідно до частини 4 статті 19 Закону №3038-VI, детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території). В силу ч.ч. 5-6 ст. 19 Закону №3038-VI, детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів. Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Положеннями частини 8 статті 19 Закону №3038-VI передбачено, що детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою. Детальний план території за межами населеного пункту розглядається і затверджується відповідною районною державною адміністрацією протягом 30 днів з дня його подання. Згідно частини 9 статті 19 Закону №3038-VI, детальний план території не підлягає експертизі. Як вбачається з матеріалів справи, Київською міською радою прийнято рішення від 26 червня 2018 року № 992/5056 «Про затвердження детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва» (Т. 2 а.с. 19). Щодо доводів апелянта про те, що на час розроблення проекту оспорюваного детального плану території правові підстави для вчинення таких дій були відсутніми, колегія суддів зазначає наступне. За приписами частини 1 статті 12 Закону України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року №2780-XII, до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. Київською міською радою прийнято рішення від 13 листопада 2013 року №518/10006 «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві», яким затверджено Програму створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві (далі - Програма), що додається. (т. 4 а.с. 106-117). Додатком до вищевказаного рішення є Перелік містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві у 2013-2016 рр., зокрема, передбачалося розроблення детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва. Відповідно до пункту 2 вищевказаного рішення №518/10006, Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виступає замовником створення (оновлення) містобудівної документації відповідно до Програми. Рішенням Київської міської ради від 04 квітня 2017 року №76/2298 «Про затвердження змін до детального плану території району Теремки III у Голосіївському районі м. Києва» внесено зміни у додатки до рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року №518/10006 "Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві", замінивши цифри та знаки "2014 - 2016 рр." і "2013 - 2016 рр." відповідно цифрами та знаками "2014 - 2017 рр." і "2013 - 2017 рр." (т. 4 а.с. 118-119). На підставі рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року №518/10006, між Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Замовник), Комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут Генерального плану м. Києва» (Виконавець) та Приватним акціонерним товариством «Квадрат-Україна» (Інвестор) укладено Договір від 29 липня 2015 року № 73/Пмд-15 (Т. 1 а.с. 191-206). Згідно пункту 1.1 Договору від 29 липня 2015 року № 73/Пмд-15, в порядку та на умовах, визначених Договором, Замовник доручає, Інвестор оплачує, а Виконавець приймає на себе зобов`язання власними та/або залученими силами та засобами розробити детальний план території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва. У відповідності до п. 1.2. рішення Київської міської ради від 23 травня 2018 року №833/4897 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року №518/10006 "Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві"», в абзаці першому розділу 1 та абзаці першому розділу 5 Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві, затвердженої рішенням Київської міської ради від 13 листопада 2013 року N 518/10006, цифри "2017" замінено цифрами "2020" (Т. 4 а.с. 120-125). Пунктом 1.3 рішення Київської міської ради від 23 травня 2018 року № 833/4897 передбачено Додаток до Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві, затвердженої рішенням Київської міської ради від 13 листопада 2013 року №518/10006, викладено в новій редакції, що додається. Враховуючи вищезазначене, доводи апелянта про те, що на час розроблення проекту оспорюваного детального плану території правові підстави для вчинення таких дій були відсутніми, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки, оспорюваний детальний план території був розроблений на підставі рішення Київської міської ради з наступними змінами. Крім того, як вбачається з Детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва, він був розроблений на підставі Договору від 29 липня 2015 року № 73/Пмд-15, який був укладений в момент чинності Міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві на період 2013-2016 рр. Щодо посилання апелянта на порушення процедури громадського обговорення проекту оспорюваного детального плану території, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 1 статті 21 Закону №3038-VI передбачено, що громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону №3038-VI, затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється. Положеннями частини 3 статті 21 Закону №3038-VI визначено, що сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні. Згідно ч. 5 ст. 21 Закону №3038-VI, оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування. За приписами ч. 6 ст. 21 Закону №3038-VI, пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №555 затверджено Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні (далі - Порядок №555, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Пунктом 1 Порядку №555 визначено, що цей Порядок визначає механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні: генеральних планів населених пунктів, планів зонування та детальних планів територій (далі - містобудівна документація). Відповідно до пункту 5 Порядку №555, повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити: 1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі; 2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; 3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; 4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації; 5) інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій; 6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; 7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо). Матеріали справи свідчать, що, на виконання наведених норм, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було опубліковано у газеті «Хрещатик» від 16 червня 2017 року випуск № 63(4976) оголошення про проведення громадських слухань проекту детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва (Т. 2 а.с. 28). У вищевказаному повідомленні зазначено, що процедура розгляду та врахування пропозицій громадськості до проекту детального плану території триватиме 1 місяць з моменту публікації оголошення у засобах масової інформації. В газеті «Хрещатик» від 21 липня 2017 року випуск №77 (4990) опубліковано оголошення про завершення громадських слухань щодо проекту детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва ( т. 2 а.с. 29). У вказаному оголошенні, також, повідомлено про те, що ознайомитись зі звітом про результати розгляду та врахування пропозицій громадськості, юридичних осіб, отриманих під час громадських слухань є можливість на офіційному сайті Департаменту містобудування та архітектури www.kga.gov.ua. За результатами проведення громадських слухань було складено «Звіт про результати розгляду та врахування пропозицій та зауважень громадськості, юридичних, фізичних осіб під час проведення громадських слухань проекту Детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака, Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва» (Т. 1 а.с.72-84). Щодо доводів апелянта про неврахування та ненадання відповіді на подані ним пропозиції та зауваження, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 7 статті 21 Закону №3038-VI, пропозиції до проектів містобудівної документації на місцевому рівні мають право надавати: 1) повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; 2) юридичні особи, об`єкти нерухомого майна яких розташовані на території, для якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; 3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею; 4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію; 5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад. Із оголошення у газеті «Хрещатик» від 16 червня 2017 року випуск № 63(4976) про проведення громадських слухань проекту детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака. Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва вбачається, що пропозиції необхідно подавати у письмовому вигляді до Департаменту містобудування та архітектури за адресою: 01001, м. Київ, вуя Хрещатик, 32 в строк - 1 місяць з моменту публікації оголошення у засобах масової інформації. Відповідно до п. 9 Порядку №555, пропозиції подаються громадянами у письмовому вигляді із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові, місця проживання, особистим підписом і повинні містити обгрунтування з урахуванням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів та правил. Отже, пропозиції до ДПТ повинні були подаватися громадянами у письмовій формі. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося апелянтом, пропозиції і зауваження ОСОБА_1 до проекту ДПТ були направлені ним в електронному вигляді на електронну адресу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) info@kga.gov.ua, також до Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації, що зумовило розгляд пропозицій позивача після спливу місячного строку подання пропозицій. За приписами пункту 8 Порядку №555, пропозиції, подані після встановленого органом місцевого самоврядування строку, залишаються без розгляду. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про порушення позивачем порядку подання пропозицій, що зумовило їх надходження після встановленого строку, наслідком чого стало залишення їх без розгляду. З приводу доводів апелянта про неврахування пропозицій, поданих під час громадського обговорення проекту ДПТ депутатом Київської міської ради Майзелем С.П. , колегія суддів зазначає наступне. Вищевказані доводи апелянта спростовуються Звітом про результати розгляду та врахування пропозицій та зауважень громадськості, юридичних, фізичних осіб під час проведення громадських слухань проекту Детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака. Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва, з пункту 22 якого вбачається, що пропозиції, вказані у депутатському зверненні депутата Київської міської ради Майзеля С.П. були враховані під час розроблення оспорюваного Детального плану території. Щодо посилання апелянта на необхідність створення погоджувальної комісії під час розгляду спірних питань, що виникають під час громадського обговорення, колегія суддів зазначає наступне. Так, частиною 8 статті 21 Закону №3038-VI (в редакції, чинній на час проведення громадських слухань) визначено, що для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань, може утворюватися погоджувальна комісія. Відповідно до пункту 11 Порядку №555, у разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або мають місце спірні питання, особи, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, повідомляють про це відповідному органу місцевого самоврядування для прийняття останнім рішення щодо утворення погоджувальної комісії (далі - комісія). Згідно пункту 12 Порядку №555, комісія утворюється за рішенням органу місцевого самоврядування у тижневий строк після закінчення строку подання пропозицій громадськості. Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що обов`язкове утворення погоджувальної комісії, чинним на той час, законодавством не передбачалось. При цьому, як зазначено в письмових поясненнях до Київської міської ради наданих до суду апеляційної інстанції, питань, щодо яких розробник і замовник не змогли б самостійно прийняти рішення, не виникало. Відповідно, створення погоджувальної комісії не ініціювалось, рішення про її утворення у встановленому порядку не приймалось. З приводу посилання апелянта на невідповідність оспорюваного Детального плану території чинному Генеральному плану міста Києва, колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 4.2 Державних будівельних норм (далі - ДБН) Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану територій» передбачено, що затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 12 березня 2012 року № 107, детальний план розробляється, зокрема, на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер, - на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів. В силу пункту 1.1 ДБН Б. 1-3-97 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів», затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 25 вересня 1997 року № 164, чинного на час прийняття Київрадою рішення від 28 березня 2002 року № 370/1804, яким затверджено Генплан, генеральний план міста, селища є основним планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об`єктів загальноміського або загальноселищного значення, організації вулично-дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико- культурної спадщини, черговості освоєння території. Генеральний план міста, селища є основним видом містобудівної документації з планування території населеного пункту, призначеним для обґрунтування (розроблення та реалізації) довгострокової політики органу місцевого самоврядування в питаннях використання і забудови території. У відповідності до 3.4 ДБН Б.1-3-97, генеральний план включає текстові та графічні матеріали. До текстових матеріалів відносяться: а) книга генерального плану; б) брошура з основними положеннями генерального плану. Графічними матеріалами є плани і карти аналітичного і проектного змісту, виконанні у встановленому масштабі. Текстові та графічні матеріали можуть виконуватися з застосуванням комп`ютерної технології. Склад графічних матеріалів генерального плану наведений у пункті 3.8 ДБН Б. 1-3-97. Згідно пункту 3.9 ДБН Б. 1-3-97, план існуючого населеного пункту (опорний план) не піддягає затвердженню. Документ виконується на топографічній основі. На кресленні відображається планувальна структура, використання територій та окремих функціональних зон населеного пункту, станом на час затвердження генерального плану За приписами пункту 3.12 ДБН Б. 1-3-97, на основному кресленні генерального плану вказують існуючий стан та пропозиції щодо архітектурно-планувальної організації і функціонального зонування, використання та забудови територій населеного пункту, а саме: а) межа населеного пункту (міська межа); б) магістральні, жилі вулиці і площі у червоних лініях (з назвами) та транспортні розв`язки в одному та різних рівнях; в) території житлової забудови (садибної, мало: поверхової, середньоповерхової, багатоповерхової); г) території цивільної забудови та громадські центри загальноміського і районного значення; д) озеленені території загального користування та спеціального призначення; е) промислові, комунальні і складські території та їх розподіл у відповідності з санітарною класифікацією підприємств; ж) території міського та зовнішнього транспорту; з) території спеціального призначення; й) природоохоронні, оздоровчі, рекреаційні, історико-культурні території; к) курортні території; л) території садівничих товариств та дачної забудови; м) території сільськогосподарських підприємств; н) ліси, лісопарки, лугопарки, водойми, водотоки; о) території, на яких заплановано здійснення загальних та спеціальних заходів з інженерної підготовки і захисту територій, природозахисних заходів та розміщення відповідних споруд і пристроїв; п) території, передбачені для розміщення головних споруд інженерної інфраструктури; р) території пріоритетного розвитку на першу чергу реалізації; с) резервні території для розвитку населеного пункту за його межами. З огляду на зазначене, Генпланом передбачено розвиток напрямів використання територій міста, а не її стале використання, а тому, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на наявні розбіжності між Генпланом та планом забудови територій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року у справі №826/11046/16. З приводу доводів апелянта про неотримання у ДПТ вимог Державних будівельних норм щодо чисельності населення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 3.7 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», щільність населення житлового кварталу з повним комплексом установ і підприємств місцевого значення слід приймати відповідно до щільності більших структурних елементів у межах 180 - 450 люд./га. Згідно Примітки 1 до пункту 3.7 ДБН 360-92, щільність населення житлового району і житлового кварталу слід диференціювати залежно від їх розміщення у структурі міста і приймати: підвищену - у центральній зоні міста, на територіях основних архітектурно-планувальних осей АПВ і вузлів, включаючи станції метро; середню - у серединній зоні міста, у периферійній - на території основних АПВ і вузлів; низьку - у периферійній зоні міста, поза основними АПВ і вузлами. Матеріали справи свідчать, що пунктом 3.3 Детального плану території в межах вулиць Оноре де Бальзака. Милославської, Миколи Закревського, Олександра Сабурова у Деснянському районі м. Києва визначено щільність населення мікрорайону, виходячи з показників чисельності населення та мікрорайонної території, і складає 458 осіб/га (т. 3 а.с.139 звор). Тобто, загальна щільність населення в межах ДПТ відповідає нормативно встановленій вимогами ДБН 360-92. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що приміткою 5 до пункту 3.7 ДБН 360-92 визначено, що величина щільності населення житлового кварталу може бути прийнята більше як 450 люд./га (у значних і найзначніших містах) при відповідному обґрунтуванні. Отже, вищевказаними положеннями ДБН передбачена можливість прийняття щільності населення більше як 450 люд./га без зазначення максимальної величини, за умови відповідного обгрунтування. Разом з тим, наведені апелянтом розрахунки щільності населення не підтверджуються матеріалами справи. Щодо доводів апелянта про незабезпечення в повній мірі закладами соціальної інфраструктури, закладами у сфері освіти, колегія суддів зазначає наступне. Розділом 4 Детального плану території передбачено розрахунок та розміщення установ та підприємств обслуговування населення мікрорайону, в якому вказано, що ємність дитячих дошкільних установ та загальноосвітніх шкіл визначена, виходячи з розрахунку перспективної демографічної структури населення дошкільного та шкільного віку, виконаного Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України на період до 2026 року (показник забезпеченості на 1,0 тис. осіб дошкільними навчальними закладами - 34 місця, школами - 114 місць). Вказані показники були попередньо погоджені з управлінням освіти міста. Також, в Детальному плані території зазначено, що на сусідній території ЖК «Милославичи» будується дитячий дошкільний заклад на 280 місць, відповідно, потреба у місцях у дитсадках буде забезпечена. Також, в межах ЖК «Милославичи» передбачається будівництво загальноосвітньої школи на 1080 місць. При її будівництві, потреба у місцях у загальноосвітніх навчальних закладах також буде забезпечена (Т. 4 а.с. 140). Враховуючи вищезазначене, твердження апелянта про незабезпечення в повній мірі закладами у сфері освіти, на думку колегії суддів, є необгрунтованими. Стосовно доводів апелянта про порушення ДБН по забезпеченню населення зеленими зонами загального користування, колегія суддів зазначає наступне. Детальним планом території передбачено озеленення території мікрорайону, що включає: - реконструкцію зелених насаджень на рекреаційних територіях навколо озер вздовж вул. Закревського, створення скверу на вул. Милославській на ділянці інвестора; посадки зелених насаджень в санітарно захисних зонах від існуючих гаражів, складських приміщень та комунальних підприємств. В межах дворового простору груп житлових будинків проектом передбачено розміщення озеленених ділянок з майданчиками для ігор дітей та господарських майданчиків . Як вбачається з розділу 10 Детального плану території, передбачається збільшення площі зелених насаджень з 36,62 га. до 38,9 га. (Т. 3 а.с. 150). З огляду на зазначене, твердження апелянта про погіршення забезпечення населення зеленими зонами загального користування є необгрунтованим. Щодо посилання апелянта на те, що Київська міська рада «не зможе виконати свої попередні рішення» стосовно надання статусу скверу земельним ділянкам на АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , на просп. Маяковського, 73-75/2 у Деснянському районі м. Києва, колегія суддів зазначає, що наявність житлової та громадської забудови не суперечить розміщенню там парків, скверів, тощо. З приводу доводів апелянта щодо того, що Детальним планом території неправомірно передбачено будівництво підземного паркінгу під спортивним стадіоном школи 20-го мікрорайону, слід зазначити наступне. Так, Детальний план території не регулює питання будівництва зазначеного об`єкта. Виконання будівельних робіт відбувається в порядку визначеному України «про регулювання містобудівної діяльності» та передбачає отримання відповідних дозвільних документів. Посилання апелянта в суді апеляційної інстанції на Акт дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25 жовтня 2019 року №856-ДК/877/АП/09/07/-19 та листи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Про розгляд скарг від 29 січня 2020 року №С-120/0-0.19-594/6-20 та від 22 квітня 2020 року №С-120/5-0.19-2827/6-20, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, державний контроль за дотриманням земельного законодавства ПАТ "Квадрат-Україна" не є предметом розгляду у даній справі при дослідженні правомірності прийняття Київською міською радою рішення від 26 червня 2018 року № 992/5056. Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд апеляційної інстанції, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Бєлова Л.В. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлено 28.09.2020 року