Постанова 4857 № ЗД/460/23/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № ЗД/460/23/25 пров. № А/857/54669/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Носа С.П., суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М., за участю секретаря судового засідання: Порцін В. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову до відкриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, суддя(і) у І інстанції Зозуля Д.П., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складення повного тексту рішення 10 грудня 2025 року, ВСТАНОВИВ: 09.12.2025 до подання позовної заяви та вирішення питання про відкриття провадження у адміністративній справі на адресу Рівненського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо переміщення сержанта ОСОБА_1 для проходження служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду. Вказана заява мотивована тим, що в грудні 2024 року заявником підписано контракт про проходження служби строком на 1 рік, однак по закінченню дії контракту, незважаючи на рапорти заявника про звільнення з військової служби, строк дії його контракту було продовжено з 03.12.2025 на період дії воєнного стану понад встановлені строки. В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову зазначено, що вжиття забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища позивача до розгляду справи по суті позовних вимог, оскільки відносно нього може бути прийнято рішення про переміщення на нове місце військової служби до іншої частини, в тому числі в зону активних бойових дій, що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись із такою ухвалою, заявник її оскаржив та просить скасувати вказану ухвалу, а заяву про забезпечення позову задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції не було належним чином досліджено всіх додатків до заяви. У зв`язку з чим оскаржувана ухвала суду була прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що норми п. 10 ч. 3 ст. 151 КАС України, на які посилається суд першої інстанції, на спірні правовідносини у даному випадку не поширюються. Стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки ОСОБА_1 продовжує проходити військову службу, а в подальшому може бути переміщений до іншого місця служби або іншої військової частини. На час розгляду заяви позивач продовжує проходити військову службу понад встановлені строки та у разі визнання незаконним продовження дії його контракту, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. У відзиві на апеляційну скаргу заявника Військова частина НОМЕР_1 підтримала доводи, викладені в оскаржуваній ухвалі, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив відмовити в її задоволенні. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з ч. 2 ст. 150 цього Кодексу забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Таким чином, підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть бути такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Згідно з положеннями ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України). Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Адекватність заходу про забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками застосування конкретного заходу забезпечення позову. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Окрім того, суд має вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову із предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України. Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе, виключно, за наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України. Таким чином забезпечення позову це створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо є реальні причини вважати, що рішення може бути невиконане. Як слідує зі змісту заяви про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність забезпечення його позову тим, що Військовою частиною НОМЕР_1 можуть вчинятися дії, спрямовані на ускладнення розгляду справи, зокрема, можуть призвести до унеможливлення належного виконання судового рішення у разі його ухвалення на користь позивача. Невідкладне вжиття заходів забезпечення позову необхідне для запобігання шкоді, яка може бути завдана його здоров`ю та життю. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження існування ризиків настання негативних наслідків невжиття заходів забезпечення позову, про які він зазначає. А застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо переміщення сержанта ОСОБА_1 для проходження служби до іншого місця служби або іншої військової частини буде необґрунтованим, оскільки такі обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті того позову, який пред`явлено. Отже, на переконання апеляційного суду, заявником у цій справі не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи заявника у заяві про забезпечення позову не свідчать про наявність законних та обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, їх співмірність та збалансованість інтересів сторін. За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивача, який ініціює таке клопотання. Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у поданому клопотанні про забезпечення позову заявником належним чином не надано доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи дане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову до відкриття провадження у адміністративній справі - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 19.02.2026