Постанова Київський апеляційний суд № 752/17865/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/5405/2026 справа №752/17865/25 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2026 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Желепи О.В., Соколової В.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Струць Тетяною Ігорівною, на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Кокошка О.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - встановив:

1. Рух справи в суді першої інстанції. У липні 2025 року до суду звернулась ОСОБА_1 із позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху. Надано десятиденний строк на виконання вимог ухвали. 25 листопада 2025 року представник позивачки - адвокат Струць Т.І. подала до суду заяву про усунення недоліків позову. Наведено пояснення щодо усунутих недоліків позову та долучено відповідні докази. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року визнано неподаною та повернуто позивачеві.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Повернувши позовну заяву, суд першої інстанції вказав, що позовна заява за формою та змістом не відповідає вимогам закону, а недоліки позовної заяви не усунуто. Позивачкою не надано документів на підтвердження відомостей про останнє відоме зареєстроване місце проживання або перебування чи постійного заняття (роботи) відповідача, а також відомостей про місце знаходження його майна. Суд відхилив фотознімки ноутбука відповідача як підтвердженням його місця проживання за вказаною позивачкою адресою. Суд також відхилив надані позивачкою докази на підтвердження направлення копії позовної заяви відповідачу, оскільки таку копію надіслано за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як у позові зазначено: АДРЕСА_1 . Позовну заяву повернуто на підставі частини 3 статті 185 ЦПК України.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Струць Т.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування норм процесуального права та прояв надмірного формалізму Вказує, що судом проігноровано те, що однією з вимог є стягнення аліментів, відтак позивачка має право подати позову до суду відповідно до свого місця реєстрації, натомість місце проживання відповідача не є визначальною умовою для підсудності позову в частині вимог про стягнення аліменти. Вказує, що у разі відсутності відомостей про місце проживання/перебування відповідача або зареєстроване місце проживання в Україні норми ЦПК України передбачає альтернативну підсудність у формі останнього відомого місця проживання відповідача або за місцезнаходженням майна відповідача. Стверджує, що оцінка даних ноутбука відповідача як неналежного підтвердження місцезнаходження його майна є передчасною, оскільки оцінка доказів можлива лише після відкриття провадження у справі. Разом з тим, судом не спростовано, що ноутбук відповідача може свідчити про фактичне проживання та належність майна. Зазначає, що недоліки позовної заяви у частині направлення копії матеріалів позовної заяви та сплати судового збору за вимогу позову про позбавлення батьківських прав усунуто у повному обсязі. Уважає підстави, які суд першої інстанції застосував для повернення позову, проявом надмірного формалізму, що є неправомірним обмеженням права на доступ до правосуддя. Мотивуючи наведеним, просить суд ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду суду першої інстанції.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

5. Позиція учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом. У липні 2025 року до суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. У відомостях позову про відповідача заначено поштову адресу: АДРЕСА_2 , відомості про РНОКПП відсутні. Долучено до позову: квитанцію Поштової служби «Е-Пост» №1331586 від 30 жовтня 2024 року про направлення відправником Струць Т.І. одержувачу ОСОБА_2 поштового відправлення; квитанцію про сплату №3874-3236-4477-1708 від 30 жовтня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 986,96 грн за позовом ОСОБА_1 (а.с.16, 17). Щодо місця реєстрації відповідача судом отримано відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Централізованого міжрегіонального управління ДМС в м. Києві та Київській області, з даних якої убачається, що ОСОБА_2 (громадянство ? Україна; документ, що підтверджує особу, ? паспорт громадянина РФ) за адресою АДРЕСА_1 , - зареєстрованим не значиться (а.с.23, 26 зворот). Щодо місця реєстрації позивачки судом отримано відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Централізованого міжрегіонального управління ДМС в м. Києві та Київській області, з даних якої убачається, що ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , - зареєстрована з 19 серпня 1991 року (а.с.24,28). Залишаючи позовну заяву без руху, суд вказав, що така не відповідає вимогам статей 43, 175, 177 ЦПК України, а саме: - до позовної заяви не додано документів на підтвердження останнього відомого зареєстрованого місця проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) відповідача за адресою: АДРЕСА_3 , а також відомостей про місце знаходження його майна; - у позовній заяві не зазначено відомості відносно відповідача громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 , зокрема його фактичне місце проживання, РНОКПП, серія та номер паспорта, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; - до позовної заяви не додано доказ надсилання відповідачу ОСОБА_2 за його адресою: АДРЕСА_3 , у паперовій формі листом з описом вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення, копій поданих за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» в електронній формі позовної заяви та доданих до неї документів; - до позовної заяви не додано документ на підтвердження сплаченого судового збору за позовну вимогу немайнового характеру про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини у сумі 1211,20 грн за реквізитами суду. Суд відхилив квитанцію про сплату №3874-3236-4477-1708 від 30 жовтня 2024 року, оскільки така стосується справи №752/23892/24. 25 листопада 2025 року адвокатом Струць Т.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано до суду заяву про усунення недоліків позову (а.с.34-44). Вказує, що з наявної у позивачки інформації останнє відоме місце проживання відповідача на території України це адреса позивачки: АДРЕСА_2 . За цією адресою відповідач проживав до свого вибуття, де пізніше залишив ноутбук. Стверджує, що наведеним підтверджується зв`язок відповідача та вказаної адреси. Зазначає, що позов подано за місцем реєстрації позивачки відповідно до частини 1 статті 28 ЦПК України з огляду на вимогу про стягнення аліментів. Посилається на частину 11 статті 128 ЦПК України про можливість здійснювати судом виклик відповідача зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Долучено квитанцію віл 26 листопада 2025 року про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнту) та докази відправки відповідачу засобами поштового зв`язку примірника позовної заяви 25 листопада 2025 року. 27 листопада 2025 року судом постановлено оскаржувану ухвалу.

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права. Колегія суддів не в повні мірі погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке. Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визнач1ений законом або договором. Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до частини 2 статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Частиною 3 статті 185 ЦПК України визначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. За змістом наведених вище норм процесуального закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але в установлений судом строк ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вказує на таке. У своєму позові ОСОБА_1 , просить про: 1) позбавлення відповідача батьківських прав щодо спільної дитини; 2) стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини. У разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи (частина 6 статті 187 ЦПК України). За приписами частин 7, 8 статті 187 ЦПК України інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. За змістом наведених вище норм процесуального закону саме на суд покладено обов`язок із перевірки зареєстрованого місця проживання відповідача фізичної особи, у тому числі, з метою визначення підсудності справи. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у запиті суду до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Централізованого міжрегіонального управління ДМС в м. Києві та Київській області судом першої інстанції допущено описку у відомостях про запитувану поштову адресу, а саме вказано вулицю Велика Горіхуватський шлях. При цьому, згідно частини 1 статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Відтак, позивачка, ураховуючи зміст позовних вимог, скористалась своїм правом на звернення до суду відповідно до свого зареєстрованого місцем проживання. У свою чергу суд першої інстанції, залишаючи позов без руху, безпідставно вказував на сумніви щодо підсудності справи Голосіївському районному суду міста Києва з огляду на непідтвердження зареєстрованого місця проживання відповідача. За приписами частини 10 статті 187 ЦПК якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Таким чином, відсутність відомостей, з яких можливо установити зареєстроване місце проживання відповідача фізичної особи, не є перешкодою для суду у вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Також чинне законодавство передбачає спосіб повідомлення такого відповідача за тими засобами зв`язку, які повідомлені суду позивачем, а також через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Залишаючи позовну заяву без руху, суд одночасно вказує на відсутність підтвердження позивачкою останнього відомого зареєстрованого місця проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) відповідача за адресою: АДРЕСА_3 , та на не долучення до позову доказ надсилання відповідачу примірника позовної заяви за вказаною адресою. Тобто, убачається, що суд суперечить власним вимогам щодо виявленим недолікам позовної заяви та способам їх усунення. Апеляційний суд вказує, що у зміст пункту 2 частини 3 статті 175 ЦПК України вкладено обов`язок позивача надати суду всю наявну у нього інформацію про сторін та інших учасників справи, зокрема, щодо відповідача фізичної особи - її ім`я, місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. При цьому, така інформація має бути максимально повна та одночасно відома позивачеві, проте законодавцем не покладено на позивача обов`язок додатково підтверджувати відомості про відповідача додатковими доказами. Слід зауважити, що положення статті 185 ЦПК України «Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви» не містить такої підстави для повернення позову як недоведення (ненадання доказів на підтвердження) позивачем інформації про зареєстроване місце проживання відповідача фізичної особи або відсутність у позові інших відомостей про особу відповідача. Наведеним колегія суддів констатує, що вимога суду про надання документів на підтвердження відомостей про останнє відоме зареєстроване місце проживання або перебування чи постійного заняття (роботи) відповідача, а також відомостей про місце знаходження його майна, не відповідає вимогам закону. Колегія суддів погоджується із тим, що судом першої інстанції відхилено надані позивачкою докази на підтвердження направлення копії позовної заяви за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки така не узгоджується із даними позову. Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, іншу підставу для залишення позову без руху (несплата судового збору) усунуто стороною позивачки у строк, встановлений судом, відтак, суд першої інстанції з огляду на характер спірних правовідносин, який зачіпає інтереси малолітньої особи, не був позбавлений права продовжити або визначити додатковий процесуальний строк на усунення недоліків позову у частині надсилання примірника позовної заяви відповідачу, що узгоджується із положенням частини 2 статті 127 ЦПК України. Колегія суддів також уважає за доцільне вказати про те, що надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви є порушенням права на справедливий захист. У статті 6 Конвенції, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя. Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»). Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення ЄСПЛ у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року). У рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. Згідно практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги ? є порушенням права на справедливий судовий захист. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. У свою чергу, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Отже, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можна визнати законною та постановленою із дотриманням норм процесуального права. Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За наведених обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Струць Тетяною Ігорівною, задовольнити. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 27 листопада 2025 рокускасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді О.В. Желепа В.В. Соколова