Постанова Київський апеляційний суд № 755/6969/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи № 755/6969/25 Апеляційне провадження № 33/824/318/2026Головуючий у суді першої інстанції - Сазонова М.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 лютого 2026 року суддя Київського апеляційного суду Нежура В.А., розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 27 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 291082 від 05.04.2025, 04.04.2025 о 23 год. 40 хв. в м. Києві по вул. Березняківська, 21-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор, чим порушено п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена за частиною першою статті 130 КУпАП. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.06.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000, 00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 , через свого адвоката Голуб С.А. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення суддею першої інстанції норм процесуального та матеріального права просить скасувати постанову та закрити провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , незаконно притягнуто до адміністративною відповідальності, оскільки, останній не вживав алкоголю, через стан здоров`я, що підтверджується медичними довідками, згідно яких вживання алкоголю протипоказано. Вказує, що поліцейські чинили психологічний тиск, адже після перевірки документів працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що останній перебуває у розшуку РТЦК, а відтак, або його одразу відвезуть до РТЦК, або оформлять адміністративний протокол. Зазначає, що не відмовлявся проходити огляд, однак боявся сідати до автомобіля працівників поліції, оскільки не знав куди його відвезуть. Надалі, пройшов медогляд самостійно, що підтвердило відсутність стану алкогольного сп`яніння. Також апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В судове засідання учасники справи не з`явились про дату, час та місце повідомленні належним чином. Відповідно до вимог статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2025 була винесена оскаржувана постанова. Скаржник зазначає, що під час судового засідання був відсутній, копію оскаржуваної постанови отримав 11.07.2025, апеляційну скаргу подав 12.09.2025, з пропуском строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з довготривалим лікарняним, що підтверджується медичними документами. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Перевіривши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав. Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно із статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Відповідно до пункту 2.5 ПДР України затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2021, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Визнаючи винним ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена повністю належними та допустимими доказами у справі. За наслідками перегляду доказів, що містяться у справі, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов правильного висновку. З переглянутого судом відеозапису, вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівником поліції на блок-посту у зв`язку із невиконанням вимог дорожнього знаку 3.41 «Заборонено проїзд без зупинки перед контрольним пунктом». В ході спілкування працівник поліції виявили у останнього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу «Драгер», на що ОСОБА_1 підтвердив факт вживання алкоголю в невеликій кількості, та відмовився від проходження огляду на місці зупинки, виявив бажання пройти огляд в медичному закладі. Однак, в подальшому, після прибуття іншого екіпажу поліції, поспілкувавшись з адвокатом (зі слів водія) в телефонному режимі, відмовився від проходження огляду в КМНКЛ «Соціотерапія», зазначивши, адвокат каже, що він відмовляється, він не є юридичною особою. ОСОБА_1 було роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду. Неодноразово повідомлялось працівником поліції про безперервне фіксування боді-камерами працівників поліції. Відомості, які містяться на відеозаписі, свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції під час проведення огляду та вимог статті 266 КУпАП. Посилання скаржника на те, що він не вживав алкоголь через стан здоров`я, не спростовує встановлених обставин справи, оскільки за наявності виявлених працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння та законної вимоги пройти огляд, відмова від його проходження утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тобто, відмова від проходження огляду у поєднанні встановлених ознак перебування особи у стані сп`яніння є достатнім для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від подальшого доведення фактичного стану сп`яніння. Більше того поліцейський, який не є лікарем, вирішує про наявність або відсутність ознак сп`яніння і виявивши у водія такі ознаки, працівник поліції має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан такого сп`яніння. Посилання на самостійне проходження медичного огляду в подальшому також не впливає на правову кваліфікацію дій, оскільки закон вимагає проходження огляду на вимогу поліцейського у визначеній процедурі, а не у довільний час та на власний розсуд після оформлення матеріалів. Крім того того, як вже зазначалось, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду, а не за перебування у стані алкогольного сп`яніння, і оскільки факт відмови підтверджений належними доказами, факт того, що особа не перебувала у стані алкогольного сп`яніння після оформлення матеріалів, не спростовують складу адміністративного правопорушення. Також безпідставними є твердження про психологічний тиск з боку працівників поліції. З відеозапису вбачається, що поліцейські діяли коректно, повідомили водію підстави зупинки, виявлені ознаки сп`яніння, неодноразово пропонували пройти огляд як на місці за допомогою технічного засобу, так і в медичному закладі, а також роз`яснили наслідки відмови. Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про примус чи протиправний вплив на волевиявлення особи, матеріали справи не містять. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачено частиною першою статті 130 КУпАП, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Таким чином, при розгляді даної справи суд першої інстанції дотримався вимог статей 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом. Згідно частини восьмої статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду першої інстанції без змін. Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження Дніпровського районного суду міста Києва від 27 червня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 27 червня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду