Постанова Київський апеляційний суд № 758/7941/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Апеляційне провадження № 33/824/602/2023 Справа № 758/7941/22 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2023 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Ящук Т.І., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Федоренко П.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду м. Києва Головчак М.М. від 26 вересня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , встановив: Постановою Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Згідно з постановою суду, 26 липня 2022 року о 09 год. 50 хв. в м. Києві по вул. Петра Сагайдачного, 8, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, почервоніння шкіри обличчя, запах алкоголю із порожнини рота. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, що зафіксовано на бодікамеру 470192. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на її незаконність. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №207683 вбачається, що до справи не було залучено жодного свідка. Крім того ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом. Матеріали справи не містять підтвердження того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Звертає увагу на те, що водій ОСОБА_1 в силу норм, передбачених діючим в Україні законодавством, прийняв рішення самостійно пройти медичний огляд на стан сп`яніння з метою подальшого повідомлення про відсутність складу та події адміністративного правопорушення. Відтак 26.07.2022 року о 12.17 год. ОСОБА_1 на підставі самозвернення пройшов медичний огляд на стан сп`яніння, в результаті якого було встановлено, що ознак сп`яніння не виявлено, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння від 31.07.2022 року. Наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №207683 складений без присутності двох свідків, протокол не містить відомостей про відсторонення ОСОБА_1 , відповідно до ч. 1 ст. 266 КУПАП, від керування транспортним засобом. Працівниками поліції не було встановлено тих обставин, що транспортний засіб рухався, а ОСОБА_1 ним кермував. Відеозаписами, які є об`єктивним доказом у справі, не підтверджено факт керування ОСОБА_1 вказаним автомобілем, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Одночасно в апеляційній скарзі поставлено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року. В обґрунтування заяви про поновлення строку ОСОБА_1 посилається на те, що не погоджуючись з постановою від 26.09.2022 року ним було подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду у визначений 10 денний термін без порушення строків на подачу апеляційної скарги. Київським апеляційним судом апеляційну скаргу було повернуто, обґрунтовуючи це тим, що апеляційну скаргу потрібно подати через місцевий суд, який виніс постанову. На теперішній час, подаючи апеляційну скаргу на постанову від 26.09.2022 року, десятиденний строк пропущено, оскільки з моменту повернення Київським апеляційним судом апеляційної скарги минув час. Вважає, що строк на подачу апеляційної скарги пропущено з поважних причин, що є підставою для його поновлення. Звертає увагу на те, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється. В той же час, воєнний стан є поважною причиною для поновлення процесуальних строків. Відповідно до положень ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об`єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову було винесено Подільським районним судом м. Києва 26.09.2022 року за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Копію постанови від 26.09.2022 року ОСОБА_1 отримав 11.11.2022 року (а.с. 13). Листом Київського апеляційного суду від 01.12.2022 року апеляційну скаргу на постанову Подільського районного суду м. Києва від 26.09.2022, яка надійшла на адресу суду 28.11.2022, повернуто та повідомлено, що в порядку ст. 294 КУаАП апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову (а.с. 43). Крім того, в матеріалах справи міститься конверт, адресований в Київський апеляційний суд, про надіслання поштової кореспонденції 21.11.2022 року (а.с .45). Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо дати отримання копії постанови суду та пропуску у зв`язку з цим строку на апеляційне оскарження, матеріалами справи не спростовуються. Вивчивши матеріали справи, вислухавши захисника ОСОБА_1 - адвоката Федоренко П.П., з метою забезпечення права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на апеляційне оскарження судового рішення, вважаю за можливе клопотання про поновлення строку задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Федоренко П.П. підтримала доводи апеляційної скарги, просила постанову суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вислухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. За положеннями ч.7 ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Однак, при розгляді даної справи суддя всупереч вищевказаних вимог закону не вжив достатніх заходів для належної перевірки обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, розглянув справу без участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, внаслідок чого було неправильно застосовано матеріальний закон, та прийняв рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №207683 від 26.07.2022 року, водій ОСОБА_1 26.07.2022 року об 09 год. 50 хв. в м. Києві по вул. Петра Сагайдачного, 8, керував транспортним засобом марки «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, почервоніння шкіри обличчя, запах алкоголю із порожнини рота. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» та проведення такого огляду у медичному закладі, у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на бодікамеру 470192. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зі змістом вказаного протоколу ОСОБА_1 ознайомився, що засвідчено його особистим підписом. Судом апеляційної інстанції переглянуто відеозапис з нагрудної камери працівника поліції щодо досліджуваних подій. Так, з відеозапису вбачається, що події відбуваються на проїзній частині дороги, автомобіль марки «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_1 припаркований на узбіччі дороги в лівій смузі руху. Під час спілкування з ОСОБА_1 , на запитання працівників поліції, він повідомив, що у вечері випив пиво, не виспався. Працівники поліції повідомили, що виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, тремтіння пальців рук, тремор. Після чого, запропонували ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», щоб визначити чи знаходиться він в стані алкогольного сп`яніння чи ні, а також повідомили, що він має право пройти огляд у лікаря нарколога або відмовитись в законному порядку. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що відповідно до п. 2.5. ПДР він зобов`язаний пройти огляд у лікаря нарколога у випаду, якщо працівники поліції виявили ознаки алкогольного чи іншого сп`яніння. Після чого, запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у лікаря-нарколога або за допомогою алкотестеру «Драгер», оскільки відчувають запах алкоголю. Після чого, працівники поліції запитали у ОСОБА_1 , чи їде він до лікаря нарколога чи проходитиме Драгер або відмовляється, це його вибір, про що також буде складено протокол, але у нього є потім дві години, щоб пройти огляд у лікаря нарколога самостійно, на що ОСОБА_1 відповів, що пройде сам, наразі відмовляється проходити огляд з інспекторами. Працівники поліції ознайомили ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення та повідомили, що він має право самостійно пройти огляд на стан сп`яніння та надати висновок до суду, який має прийняти до уваги цей висновок. Таким чином, всупереч положенням п. 2.5 ПДР, ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівники поліції запевнили ОСОБА_1 , що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, він зможе спростувати у суді, надавши результати огляду у лікаря-нарколога, до якого зможе звернутись самостійно (шляхом самозверненння). Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: - виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; - не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за статтею 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, пунктом 2.5 ПДР України встановлено обов`язок, а не право водія на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння, та за невиконання вказаного обов`язку настає адміністративна відповідальність, встановлена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Поліцейські, виявивши у водія ознаки сп`яніння (алкогольного або наркотичного), які свідчать про зниження уваги та швидкості реакції водія, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язані вчинити дії по перевірці стану водія на предмет перевірки дотримання водієм вимог підпунктів "а" та "б" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, а водій відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року. Відповідно до ч. 2-6 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.п 2, 6,7 Розділу І Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом ; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно з п.п 9. 12 Розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Згідно з п. 6 та п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. З апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 самостійно звернувся до медичного закладу та пройшов огляд, як було роз`яснено йому працівниками поліції, на підтвердження чого надав висновок від 31.07.2022 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведеного о 12 год. 17 хв. 26.07.2022 року, відповідно до якого не виявлено ознак сп`яніння. Як вбачається з висновку КПН «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» від 31.07.2022 року, ОСОБА_1 в той же день, 26.07.2022 року, виконуючи вказівки працівника поліції, о 12 год. 17 хв. звернувся з метою проходження огляду на стан сп`яніння до лікаря-нарколога, здав відповідні аналізи. Згідно з вказаним висновком ознак сп`яніння у ОСОБА_1 не виявлено (а.с. 40-41). Відтворивши відеозапис обставин складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом встановлено, що працівники поліції протиправно, в порушення вимог КУпАП, роз`яснили ОСОБА_1 право відмовитися від проходження огляду у лікаря нарколога в присутності працівників поліції та самостійно звернутись до лікаря нарколога, здати відповідний аналіз, результати якого надати до суду на підтвердження своєї невинуватості щодо тих обставин, які будуть викладені у протоколі. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції помилково не звернув уваги на фактичні обставини справи, не дослідив відеозапис з нагрудної камери працівника поліції щодо досліджуваних подій та не прийняв до уваги факт порушення працівниками поліції вимог законодавства, що регулюють такі правовідносини при складанні адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 . Отже, у даному випадку, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не була пов`язана із бажанням останнього уникнути відповідальності, а пов`язана з діями працівників поліції, які протиправно роз`яснили ОСОБА_1 що відмова пройти огляд є його правом, та що на спростування своєї винуватості водій зможе надати суду результат огляду у лікаря нарколога шляхом самозвернення. На думку апеляційного суду, у даному конкретному випадку відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не може становити складу адміністративного правопорушення, оскільки дії працівників поліції не відповідали вимогам закону, які не вірно роз`яснили наслідки невиконання вимог п. 2.5 ПДР України - наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, та переконували водія, що зміст складеного ними протоколу може бути спростований висновком медичного огляду на стан сп`яніння за самозверненням ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я. У зв`язку з цим ОСОБА_1 , як особа, що притягується до адміністративної відповідальності, помилково вважав відсутніми у своїх діях ознаки будь-якого правопорушення, передбаченого статті 130 КУпАП, звернувшись до лікаря нарколога для проведення огляду самостійно. За таких обставин, у справі відсутні докази, які б переконливо свідчили, що ОСОБА_1 свідомо ухилився від проходження огляду за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я на вимогу працівника поліції та мав ознаки алкогольного сп`яніння, які давали для цього підстави, а висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 обґрунтовані на припущеннях, витлумачені судом не на користь особи, а на користь органу, який склав протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування. Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року. У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року). Даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що дії працівника патрульної поліції, які виразились, зокрема, у тому, що вони роз`яснили ОСОБА_1 право відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння та на спростування своєї винуватості водій зможе надати суду висновок за результатом огляду у лікаря нарколога шляхом самозвернення, тобто здійснював роз`яснення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, прав, які законодавством не передбачені, та по суті вчинені виключно з метою спонукання ОСОБА_1 до висловлення відмови від проходження огляду. З огляду на встановлені обставини, є очевидним, що без зазначених дій працівника патрульної поліції, правопорушення не було б вчинено, тобто мала місце провокація та схиляння ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду. Таким чином, працівниками поліції не дотримані вимоги закону щодо проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, отже доводи, які викладені в апеляційній скарзі в цій частині, є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, оскільки не містять об`єктивних даних, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Зазначені обставини суд першої інстанції належним чином не дослідив і розцінив виключно як позицію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, що призвело до помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З огляду на викладене та оцінюючи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП- скасувати, провадження у справі - закрити з підстав, передбачених п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Т.І. Ящук