Постанова Львівський апеляційний суд № 462/6773/25

Справа № 462/6773/25 Головуючий у 1 інстанції: Пилип`юк Г.М. Провадження № 22-ц/811/4072/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу та розміру стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину, ВСТАНОВИЛА: У вересні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила змінити спосіб та розмір аліментів, що стягуються судовим наказом виданим Залізничним районним судом м.Львова від 17.01.2025 у справі № 462/15/25 та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000,00 грн щомісячно, з подальшою індексацією, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили; стягнути з відповідача на користь позивача додаткові витрати на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме витрати за відвідування дитячого садочку, занять з хореографії та англійської мови у розмірі 1 300,00 грн щомісячно, до закінчення відвідування таких занять дитиною. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між сторонами 12.06.2019 укладено шлюб. Під час шлюбу у них народилась донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 17.01.2025 Залізничним районним судом м.Львова видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 01.01.2025. Даний судовий наказ пред`явлено до виконання. Проте як стало відомо в процесі виконавчого провадження, ОСОБА_1 , сплачуються аліменти лише в сумі 3 234,00 грн, оскільки останній перебуває на спрощеній системі оподаткування, а отже розмір аліментів визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості незважаючи на той факт, що у останнього наявний стійкий дохід. Аліменти у такому розмірі є недостатніми, що зумовило необхідність звернення до суду з метою зміни розміру та сплати таких. Відповідач має змогу сплачувати аліменти у розмірі, що вказаний позивачем у даній заяві, оскільки на утриманні останнього немає інших дітей, та інших утриманців, останній протягом тривалого часу має стабільний розмір річного доходу та стан здоров`я останнього дозволяє сплачувати саме таку суму аліментів, оскільки останній є особою працездатного віку. Крім цього, у зв`язку з віком ОСОБА_3 , виникає необхідність відвідування останньої дитячого садочку з метою розвитку, навчання, перебування в соціумі, у зв`язку з чим виникають додаткові витрати, зокрема розмір плати за харчування дітей у закладах дошкільної освіти Львівської МТГ встановлений для дітей до 4-ох років у розмірі 47,40 грн за один день, (що за місяць складає близько 1 100,00 грн), розмір плати за харчування дітей у закладах дошкільної освіти Львівської МТГ встановлений для дітей від 4-6 років встановлений у розмірі 61,80 грн за один день (що за місяць складатиме близько 1 300,00 грн). Такі витрати є надмірним тягарем виключно для матері, а також додаткові заняття, зокрема з англійської та хореографії, близько 1 300,00 грн, тобто 80,00 грн за одне заняття, а отже такі витрати підлягають стягненню з відповідача. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 29 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Змінено спосіб та розмір стягнення аліментів, визначений судовим наказом від 02.01.2025, виданим стягувачу 17.01.2025 Залізничним районним судом м.Львова, з частки від заробітку (доходу) відповідача та зобов`язано стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп., щомісячно, з подальшою індексацією, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття. Припинено стягнення аліментів на підставі судового наказу Залізничного районного суду м. Львова від 02.01.2025, виданим стягувачу 17.01.2025 у справі № 462/15/25. Зобов`язано стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за відвідування дитячого садочку, заняття з хореографії та англійської мови у розмірі 1 300 (одна тисяча триста) грн 00 коп. на місяць, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили і до закінчення відвідування таких занять дитиною. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 380 (одна тисяча триста вісімдесят) грн 76 коп. Іншу частину витрат на оплату судового збору компенсовано за рахунок держави. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на неправильність застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, при ухваленні якого судом першої інстанції неповно з`ясовано та недоведено обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що з жовтня 2025 року він сплачує аліменти на утримання дитини у розмірі 5 859,00 грн щомісячно, що майже вдвічі перевищує встановлений законом прожитковий мінімум для дітей відповідного віку. Так, за умови рівної участі обох батьків у матеріальному забезпеченні дитини, сукупний щомісячний обсяг коштів становитиме 11 718 грн, що є достатнім для повного та належного забезпечення її потреб з урахуванням віку та звичайних умов розвитку. Відвідування донькою ОСОБА_3 дитячого садка, а також додаткових занять з англійської мови та хореографії носять не вимушений, а звичайний характер і не зумовлене винятковими чи вимушеними обставинами. Позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності особливих обставин, передбачених ст. 185 СК України, що є обов`язковою умовою для покладення на іншого з батьків обов`язку зі сплати додаткових витрат. За таких обставин, вважає, що правові підстави для їх стягнення відсутні. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Також 22.12.2025 представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 подала до суду клопотання про витребування доказів, в якому просила витребувати у Головного управління ДПС Залізничного району м. Львова Львівської області інформацію про види та розмір доходів у ОСОБА_1 , з наданням копій податкових декларацій, за період 2019-2025; витребувати у АТ «ПУМБ» інформацію про наявність у ОСОБА_1 , наступних рахунків: НОМЕР_1 , код валюти рахунку: 980, валюта рахунку: гривня (UAH); НОМЕР_2 , код валюти рахунку: 980, валюта рахунку: гривня (UAH); НОМЕР_3 , код валюти рахунку: 980, валюта рахунку: гривня (UAH); НОМЕР_1 код валюти рахунку: 980, валюта рахунку: гривня (UAH); НОМЕР_2 код валюти рахунку: 980, валюта рахунку: гривня (UAH); НОМЕР_3 код валюти рахунку: 980, валюта рахунку: гривня (UAH); витребувати у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію про наявність у ОСОБА_1 , наступних рахунків: НОМЕР_4 , код валюти рахунку: 980, валюта рахунку: гривня (UAH); НОМЕР_5 , код валюти рахунку: 980, валюта рахунку: гривня (UAH). Колегія суддів дійшла висновку про безпідставність поданого стороною позивача клопотання, у зв`язку з чим відсутні підстави для його задоволення, зважаючи на те, що зазначене клопотання неповно обґрунтовує, які саме доводи у межах цієї справи витребувані докази можуть спростувати. Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно з ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Зазначена норма не є відсилочною до положень частини першої статті 192 СК України, в якій зазначено підстави саме для зміни розміру, а не способу стягнення аліментів. Відтак, при вирішенні питання про зміну способу стягнення аліментів підлягають застосуванню положення статей 182-184 СК України, а не положення статті 192 СК України, якою врегульовано інші аліментні правовідносини. Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що право вибору способу стягнення аліментів надано лише тому з батьків, з ким проживає дитина, а визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів може бути змінений лише за позовом одержувача аліментів. І можливість такої зміни не пов`язується з наявністю чи відсутністю підстав для зміни розміру аліментів, визначених законодавством. А платник аліментів, має право звертатися з позовом про зміну розміру стягнутих рішенням суду аліментів, але в межах визначеного таким рішенням способу їх стягнення. Позивач ОСОБА_2 звертаючись до суду з зазначеним позовом, просила змінити спосіб стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 із частки від його доходу на тверду грошову суму в розмірі 15 000,00 грн. Вирішуючи спір, суд виходив з того, що враховуючи встановлені у справі обставини, керуючись принципами законності, справедливості та розумності, рівності обов`язку утримувати дитину обох батьків, позов про зміну способу стягнення аліментів підлягає до часткового задоволення. Відтак, визначаючи розмір аліментів суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у позовній заяві позивач користується виключно своїм правом, не наводячи доказів щодо мотивів такого звернення. Таким чином, враховуючи майновий стан офіційно працевлаштованого відповідача, який має постійний і стабільний заробіток, його стан здоров`я, а також те, що позивачем не доведені обставини про те, що на теперішній час погіршився її матеріальний стан як стягувача аліментів, суд першої інстанції вважав за необхідне позов задовольнити частково і змінити розмір аліментів з частини від заробітку (доходу) відповідача на стягнення у твердій грошовій сумі у розмірі 8 000,00 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття. Висновки суду в цій частині достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи. Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із рішенням суду в частині стягнення додаткових витрат на дитину. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разового, періодично або постійно. Правовий аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить, насамперед, випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку з розвитком певних її здібностей чи страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. У справі № 6-1489цс17 Верховний Суд України роз`яснив, що до особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 покликається на те, що з віком у ОСОБА_3 виникає необхідність відвідування дитячого садочку з метою розвитку, навчання та перебування в соціуму, зокрема, додаткових занять з англійської мови та хореографії, у зв`язку з чим виникають додаткові витрати на утримання доньки. Як убачається з матеріалів справи, а саме, з долучених фотокопій, вартість оплати за заняття англійської мови ДНЗ «Провесінь», які відвідує ОСОБА_3 становить 90 грн за одне заняття, такі витрати оплачуються позивачем. Згідно наказу № 328 від 27.12.2024 «Про встановлення плати для батьків за перебування дітей у дошкільному відділенні гімназії «Провесінь» 2025 році» встановлено з 01.01.2025 розмір плати за харчування дітей у закладах дошкільної освіти Львівської МТГ у розмірі 60% від вартості харчування за день: для дітей від 1-4 років у розмірі 47,40 грн; для дітей віком 4-6(7) років у розмірі 61,80 грн. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що навчання в дошкільному відділенні гімназії «Провесінь» є обґрунтованими додатковими витратами, а заняття з англійської мови та хореографії суд не розцінює як виключні обставини, необхідні для розвитку дитини, відтак понесені позивачем витрати не викликані особливими обставинами і не є додатковими витратами на утримання дитини в розумінні статті 185 СК України. Таким чином, суд першої інстанції, прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення додаткових витрат на дитину, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено необхідність такого стягнення. Доводи апеляційної скарги частково спростовують рішення суду, зокрема в частині стягнення додаткових витрати на утримання малолітньої ОСОБА_3 . Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду слід скасувати в частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини. В решті рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 жовтня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткових витрати на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за відвідування дитячого садочку, заняття з хореографії та англійської у розмірі 1 300 (одна тисяча триста) 00 коп. на місяць, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили і до закінчення відвідування таких занять дитиною скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні такої вимоги. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення. Повний текст постанови складено: 19.02.2026 Головуючий Судді