Постанова Одеський апеляційний суд № 522/17579/24

Номер провадження: 22-ц/813/6625/25 Справа № 522/17579/24 Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю. І. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06.11.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого судді Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03 червня 2025 року у складі судді Ковтун Ю.І., встановив: 2.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2024 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на дітей, в якій просила суд: змінити спосіб стягнення аліментів, що стягується з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 10000,00 гривень щомісячно, на кожну дитину з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішення законної сили та до дня повноліття дітей. В обґрунтування позову зазначала, що під час перебування у шлюбі, у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 27.10.2022 шлюб між сторонами розірвано. Діти проживають разом із матір`ю та перебувають на її повному утриманні. Позивачка самостійно утримає дітей, забезпечує їх продуктами харчування, одягом, предметами гігієни, займається лікуванням дітей та придбанням необхідних ліків для них, а також самостійно забезпечує дітей всім необхідним для навчального процесу та інтелектуального, морального та духовного розвитку дітей, а також самостійно сплачує комунальні послуги за місце проживання доньок. Відповідач участь у вихованні доньок не приймає взагалі. Батько не цікавиться життям дітей та не виконує судовий наказ про стягнення з нього аліментів у повному обсязі, однак має матеріальну можливість забезпечити дітям гарний рівень утримання відповідно до його реальних доходів. Відповідач займається особистим селянським господарством, від якого отримує значний дохід. ОСОБА_2 без створення юридичної особи та без реєстрації ФОП, індивідуально займається виробництвом, переробкою сільськогосподарської продукції, реалізацією її надлишків та наданням послуг з використанням майна особистого селянського господарства, від чого отримує дохід. В силу своєї діяльності відповідач частково отримує доходи в безготівковій формі на свій банківський рахунок, а частково у готівковому вигляді. ОСОБА_2 є молодим працездатним чоловіком, його вік та стан здоров`я дозволяють йому бути працевлаштованим та виконувати законні вимоги щодо піклування про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дітьми повної загальної середньої освіти, утримання дітей до повноліття. ОСОБА_2 не сплачує аліменти у розмірі 3580 грн на обох дітей, щомісячно, оскільки нехтує своїми обов`язками батька, однак має реальну можливість забезпечити дітей кращим утриманням, ніж встановлено судовим наказом Приморського районного суду м. Одеси від 10.11.2022. Відповідач є власником наступного рухомого майна: MITSUBISHI OUTLANDER 2359, (2008) та мінітрактор YANMAR YM2002. Крім того, відповідачем був реалізований транспортний засіб, який був зареєстрований на нього (придбаний за час шлюбу). Транспортний засіб був відчужений не в інтересах сім`ї (тобто грошові кошти від реалізації майна ані діти, ані ОСОБА_1 не отримувала) та в подальшому перереєстрований на нового власника. Отже відповідач отримав також дохід від реалізації транспортного засобу, а тому відповідно до вимог Сімейного кодексу України є підставою також для збільшення розміру аліментів. Водночас ОСОБА_2 є власником житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, в користуванні у ОСОБА_2 знаходяться наступні земельні ділянки: земельна ділянка кадастровий номер 5121681900:01:001:0405, площа (га): 5,81 га; земельна ділянка кадастровий номер 5121681900:01:001:0406, площа: 5,8102 га, які розташовані на території Кіровської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області. Відповідач користується цими земельними ділянками, обробляє та отримує дохід, однак з метою уникнення сплати податків та з метою уникнення можливості встановлення судом і державними виконавцями реального доходу відповідача, а також з причини злісного небажання надавати утримання спільним донькам, відповідач регулярно намагається приховати свої реальні доходи різними шляхами: відчуження майна, небажання повернення спільних коштів сім`ї, ведення сільського господарства без реєстрації ФОП або створення юридичної особи. При визначенні розміру аліментів просять суд врахувати матеріальний стан відповідача та факт того, що відповідач є молодим працездатним чоловіком, його вік та стан здоров`я дозволяють йому бути працевлаштованим. Відсутність у нього інших утриманців, наявність на праві власності об`єктів нерухомого майна та рухомого майна свідчать про його спроможність сплачувати аліменти у розмірі 10000,00 грн. на утримання кожної дитини щомісячно. Позиція відповідача в суді першої інстанції У відзиві на позовну заяву, відповідач ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 04.07.2022 Приморським районним судом м. Одеси, у справі у справі № 522/8104/22 було винесено судовий наказ про стягнення з нього аліментів на утримання доньок, у розмірі 1/3 частини заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку. Аліменти відповідачем сплачуються в повному обсязі, заборгованості немає. Додатково, 12.03.2024 рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі № 522/24143/23 було частково задоволено позовні вимоги позивачки та стягнуто з відповідача додаткові витрати на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 7636,00 грн, з бажаних 23 422,50 грн. Вважає, що розмір грошових коштів на утримання доньок, є достатнім для забезпечення нормального життя та розвитку дітей. Бажання позивачки змінити спосіб стягнення на тверду грошову суму у розмірі 10000 грн на кожну дитину є абсолютно безпідставними, необґрунтованими і такими, що не відповідають реальним потребам дітей. Позивачкою не доведено факту, змін певних обставин з моменту винесення судового наказу про призначення аліментів, для зміни розміру аліментів та способу стягнення аліментів, а ті аргументи, які наводяться в позовній заяві не відповідають дійсності. Відповідач на даний час не займається веденням особистого селянського господарства. Мінітрактор YANMAR YM2002 був придбаний у 2014 році за спільні сімейні кошти подружжя. Після розірвання шлюбу трактор залишився у розпорядженні батька позивачки, ОСОБА_5 . Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . також був придбаний у шлюбі за спільні кошти та залишився у користуванні позивачки та їхніх двох доньок. Це майно не впливає на матеріальний стан відповідача, оскільки він фактично ним не володіє та не користується. Після розірвання шлюбу відповідач добровільно залишив позивачці автомобіль Mitsubishi Outlander, 2008 року випуску. Це було зроблено з метою забезпечення щоденних потреб дітей, зокрема їх безпечного та регулярного перевезення до школи. Отже, твердження про те, що відповідач користується цим автомобілем, є необґрунтованими та неправдивими. Майно, придбане під час шлюбу за спільні кошти подружжя, є спільною сумісною власністю, а не є виключною власністю відповідача і не свідчать про поліпшення його матеріального стану після розірвання шлюбу та не може бути підставою для збільшення розміру аліментів. Твердження позивачки про наявність у відповідача земельних ділянок є необґрунтованими та неправдивими. Відповідач не є власником зазначених позивачкою земельних ділянок. Жодних доходів від використання земельних ділянок відповідач не отримує. На сьогоднішній день власником земельних ділянок є ОСОБА_6 , отже відповідач ніяким чином не може користуватися цими земельними ділянками, обробляти їх та отримувати дохід. Позивачкою не надано підтверджуючих фактів того, що майновий стан відповідача покращився або протягом останнього часу в нього з`явилося нерухоме майно, яке б свідчило в свою чергу про покращення матеріального стану. Окрім того, на утриманні відповідача також перебуває одна неповнолітня дитина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначила, що згідно наданих квитанцій за 2024 рік витрати позивачки у 2024 році в середньому становлять 3662,00 грн на місяць на двох дітей, що значно менше від заявленої суми у 20000,00 грн. Батьки несуть обов`язок сплати таких витрат у рівних частках. Отже, позивачка має також нести витрати на утримання доньок разом з відповідачем. Якщо частка відповідача щомісячно складає 20000,00 грн. то позивачка має довести, що витрачає на дітей 40000,00 грн, з яких відповідач має сплатити 50% (т. 1 а.с. 146 155). У відповіді на відзив, позивачка зазначає, що відповідач, зазначаючи суму 3750 грн одночасно порівнює її з мінімальним прожитковим мінімумом у розмір 3196 грн. та забуває уточнити, що вказану суму 3750 грн треба поділити на двох дітей. Посилання відповідача, що майно, а саме транспортні засоби: MITSUBISHI ОUTLANDER 2359, (2008) та мінітрактор YANMAR YМ2002, не знаходяться у власності відповідача не підтвердженні жодними належними та допустимим доказами, а тому відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України вважаються припущеннями відповідача. Жодних доказів на підтвердження того, що відповідач неспроможний сплачувати розмір аліментів, заявлений позивачкою, стороною відповідача до суду не надано. Вважає, що відповідач має можливість утримувати доньок, однак нехтує своїми обов`язками як батька щодо їх утримання. Відповідач не зазначає взагалі про свій майновий стан, не зазначає про свої доходи, не надав розрахунок свого дійсного щорічного доходу, що свідчить про недобросовісність відповідача при здійсненні своїх процесуальних та батьківських прав й ухилення від надання належних та достовірних доказів щодо свого доходу, а також не спростував твердження позивачки про те, що він має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному розміру. Посилання відповідача щодо народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 від шлюбних відносин з ОСОБА_7 не підтверджує утримання цієї дитини саме відповідачем. Факт народження у платника аліментів дитини у іншому шлюбі, без належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів (Постанова ВС від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61- 1031св21). Враховуючи позицію ВС та відсутності допустимих та належних доказів утримання малолітнього ОСОБА_2 , вказана підстава не є підтвердженням поганого майнового стану відповідача, або неможливості згідно утримувати інших дітей відповідача (т. 1 а.с. 167 169). Також у додаткових поясненнях позивачка зазначила, що жодних доказів на підтвердження того, що відповідач неспроможний сплачувати розмір аліментів, заявлений позивачкою, стороною відповідача до суду не надано. При визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, просять, звернути увагу не на зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а на те чи зможе одержувач аліментів у разі їх сплати забезпечувати інтереси дітей. ОСОБА_1 самостійно утримає дітей, забезпечує базові потреби щоденно, що підтверджується квитанціями про сплату харчування дітей за березень, квітень 2025 року, забезпечує отримання медичних послуг дітьми, займається лікуванням дітей та придбанням ліків для них, що підтверджується квитанціями за 2025 року з аптеки та медичних установ. Також ОСОБА_1 регулярно сплачує самостійно комунальні послуги за місце проживання доньок, що підтверджується долученими квитанціями за березень, квітень 2025 року. У додаткових поясненнях у справі, відповідач зазначив, що твердження позивачки про приховування доходів відповідачем є припущеннями, які не ґрунтуються на жодних належних доказах і не повинні бути враховані судом. Посилання позивачки на нібито утримання відповідачем своєї дружини у розмірі, що у 9 разів перевищує суму аліментів на двох дітей, є безпідставними та не заслуговують на увагу. Зазначені платежі у розмірі 14400,00 грн та 17300,00 грн, які були перераховані на рахунок дружини відповідача 25.08.2023 року, здійснювалися виключно з метою оплати послуг клініки репродуктивної медицини «Надія». Ці виплати не мають систематичного характеру та жодним чином не свідчать про регулярне матеріальне утримання дружини відповідача. Вони не можуть бути використані як доказ платоспроможності відповідача чи порівняння із витратами на утримання дітей. На жодному з банківських рахунків відповідача не надходить стабільний дохід від будь-якої офіційної трудової діяльності. Грошові кошти, які у певні періоди надходили на рахунок відповідача, є кредитними коштами, наданими банком, які підлягають поверненню відповідно до умов кредитного договору. Відповідач не має стабільного доходу, оскільки не працевлаштований офіційно через відсутність постійного місця роботи. Розмір аліментів, який наразі регулярно сплачує відповідач на утримання доньок, не порушує право дітей на справедливий баланс інтересів та майнових прав батьків, не ставить позивачку у гірше матеріальне становище у порівнянні із відповідачем та не залишає поза увагою інтереси дітей, які мають право на достатній рівень матеріального забезпечення. Твердження позивачки про те, що вона самостійно утримує дітей не відповідають дійсності. З наданих позивачкою квитанцій про витрати з продуктових магазинів за квітень 2025 року на суму 5361,00 грн. неможливо встановити, які саме товари було придбано, а також відсутні докази того, що ці витрати були здійснені виключно на потреби дітей, а не всієї родини позивачки. Також неможливо встановити, кому саме було придбано ліки по квитанції на суму 1101,00 грн у квітні 2025 року. Жодних підтверджуючих медичних документів щодо хвороби дітей до суду не подано. Витрати на оплату комунальних послуг та пальне не входять до складу аліментних зобов`язань. Також зазначив, що сторона позивачки надала довідку про доходи № 185 від 05.05.2025, з якої вбачається, що дохід за квітень 2025 року, у позивачки склав 6820,00 грн. У той же час, сума витрат за наданими квитанціями за квітень 2025 року становить 11 980,00 грн, що викликає сумніви щодо достовірності вказаного доходу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 03 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі судового наказу Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2022 у справі № 522/8104/22 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4000,00 гривень, щомісячно, на кожну дитину, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття дітей. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 гривень. Рішення суду мотивоване тим, що розмір аліментів, які остання просить стягнути з відповідача є необґрунтованим, зокрема, позивачкою не наведено підстав стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей саме в розмірі 10000,00 гривень на кожну дитину щомісячно. Крім того, позивачкою не надано доказів несення щомісячних необхідних витрат на утримання дітей в загальному розмірі 40000,00 гривень, виходячи з рівного обов`язку батьків брати участь в матеріальному утриманні дітей та розміру аліментів, зазначеного в позовних вимогах. При цьому, суду не надано доказів підтвердження необхідності саме вказаної суми для забезпечення належного розвитку та належного рівня життя дітей. Поряд з цим суд дійшов висновку, що аліменти, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на утримання дітей слід визначити у розмірі 4000 гривень щомісячно, на кожну дитину. Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам дітей та засадам справедливості, добросовісності і розумності, а також та не порушить прав сторін. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03 червня 2025 року та ухвалити у справі нове рішення, яким повністю відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивачкою не було доведено, що майновий стан відповідача суттєво покращився, зокрема відсутні відомості про набуття ним нерухомого чи рухомого майна, відкриття нового бізнесу, суттєве збільшене доходів або інші обставини, які могли обґрунтувати підвищення суми аліментів. Суд не взяв до уваги, що у відповідача на утриманні перебуває ще одна неповнолітня дитина, і відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України, це є важливою обставиною при визначенні розміру аліментів. Суд також проігнорував доводи сторони відповідача про відсутність у відповідача стабільного доходу, офіційного працевлаштування, а позивачкою не доведено, що встановлений раніше розмір аліментів, став об`єктивно недостатнім для належного забезпечення дітей. Крім того, на жодний з банківських рахунків відповідача не надходить стабільний дохід від будь-якої офіційної трудової діяльності. Грошові кошти, які у певні періоди надходили на рахунок відповідача, є кредитними коштами наданими банком, які підлягають поверненню відповідно до умов кредитного договору. Тому ці надходження не можуть розцінюватися як дохід відповідача або джерело забезпечення його платоспроможності. Зазначає, що після розірвання шлюбу з відповідачкою, позивач залишив відповідачці та дітям будинок, який був придбаний за спільні сімейні кошти подружжя, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 104 кв.м., автомобіль Mitsubishi Outlander, 2008 року випуску, що підтверджує сама позивачка у своїй позовній заяві витратами на бензин, мінітрактор YANMAR YM 2002 був придбаний у 2014 році за спільні сімейні кошти подружжя, ще задовго до того, як судом було винесено судовий наказ про стягнення аліментів з відповідача. А тому такі твердження виключають можливість врахування цього майна як доказу покращення матеріального становища. Позивачка безпідставно стверджує, що відповідач отримує доходи від сільськогосподарської діяльності, тоді як у відповідача відсутні будь які земельні ділянки у власності чи користуванні, які могли б використовуватися для введення такої діяльності. Крім того, ФОП відповідача припинено ще у 2021 році. Доводи скарги також мотивовані тим, що суд визначив розмір аліментів 8000,00 грн на обох дітей без пояснення, чому саме ця сума відповідає потребам дітей і можливостям відповідача. Вказана сума не відповідає об?єму задокументованих витрат самої Позивачки (за наданими квитанціями самої ж позивачки приблизно виходить 3600,00 грн на місяць на обох дітей у 2024 році). Натомість визначивши фіксований розмір аліментів у 8000 грн щомісячно (по 4000 грн на кожну дитину), суд фактично повністю поклав обов?язок з утримання дітей на відповідача, що суперечить положенням ст.180 СК України. З поданих позивачкою квитанцій за 2024-2025 роки випливає, що середньомісячні витрати на двох дітей у 2024 році становили в середньому 3662 грн/місяць. Відповідно до довідки про доходи №185 від 05.05.2025, позивачка отримала 6820 грн у квітні 2025 року, що менше, ніж та сума, яку зобов`язаний щомісяця сплачувати Відповідач. Таким чином, суд першої інстанції фактично визначив розмір аліментів, який не забезпечує баланс інтересів сторін, і що ще гірше призводить до непрямого утримання колишньої дружини за рахунок аліментів, що є неприпустимим відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 11.11.2021 у справі N? 760/12984/20. Позиція позивача в суді апеляційної інстанції У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03 червня 2025 року без змін, оскільки оскаржуваним рішенням суд правомірно змінив спосіб стягнення аліментів та збільшив суму аліментів, враховуючи покращення майнового стану батька. Всі посилання апелянта щодо того, що кошти на банківських рахунках є кредитними, не підтверджені жодними доказами матеріалів справи. Покращення майнового стану підтверджується отриманням коштів відповідачем від реалізації транспортного засобу, який був зареєстрований на відповідача, в подальшому перереєстрованого на нового власника, що підтверджується листом Головного сервісного центру МВС України №31/1897-АЗ-21184-2024. Також в процесі розгляду справи, 19.03.2025 відповідач реалізував ще один транспортний засіб MITSUBISHI OUTLANDER, 2359, (2008) Nokys JMYXTCW5W8Z703079 309 - перереєстрація ТЗ на нового власника за довідкою-рахунком (Центр №5149), що підтверджується відповіддю Головного сервісному центрі МВС на адвокатський запит №1-2/14.07/25 від 14.07.2025 щодо надання інформації про транспортні засоби, які були зареєстровані/відчужені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за період з 04.09.2010 по день отримання даного адвокатського запиту. Отже відповідач отримав також дохід від реалізації і цього транспортного засобу, а тому відповідно до вимог Сімейного кодексу України є підставою також для збільшення розміру аліментів. Таким чином, на думку позивачки, відповідач має можливість утримувати доньок, однак нехтує своїми обов`язками як батька щодо утримання їх. В порушення положень статей 10, 81 ЦІК України відповідач не надав розрахунок свого дійсного щорічного доходу, що свідчить про недобросовісність відповідача при здійсненні своїх процесуальних та батьківських прав й ухилення від надання належних та достовірних доказів щодо свого доходу, а також не спростував твердження позивачки про те, що він має можливість сплачувати аліменти на утримання доньок, які визначено у позові, що відповідає інтересам дітей, є необхідним та достатнім для забезпечення їх гармонійного розвитку та достойного рівня його матеріального забезпечення. Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій останній просить суд його апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03 червня 2025 року скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки посилання позивачки на «покращення майнового стану» батька є необґрунтованими та бездоказовими. Відповідач не отримував стабільних додаткових доходів, які могли б свідчити про істотне зростання його фінансових можливостей. Явка сторін в суді апеляційної інстанції В судове засідання, призначене на 06.11.2025 з`явилися представник ОСОБА_2 адвокат Тюхтій А.А. та представник ОСОБА_1 адвокат Поліхранова Ю.В. 3.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Оскільки рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03 червня 2025 року оскаржується ОСОБА_2 лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , тому в іншій його частині у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України та роз`яснень п.15 Постанови Пленуму ВСУ №12 від 24.10.2008 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» колегією суддів не перевіряється. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2022 року у справі № 522/4801/22 (т.1 а.с. 22-23). Сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 17.12.2012, яке видано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції та серії НОМЕР_2 від 15.06.2015, яке видано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції (т.1 а.с. 26, 27). Також встановлено, що судовим наказом від 04.07.2022 у справі № 522/8104/22 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду, тобто з 30.06.2022, і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , а з 05.12.2030 продовжити стягувати аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 1 а.с. 21). Позивачка ОСОБА_1 працює на посаді вчителя історії Цебриківського ліцею з 02.09.2024, що підтверджується наказом директора Цебриківського ліцею № 44 від 02.09.2024 (т. 1 а.с. 24). Відповідно до довідки Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 16.09.2024 за № 1115 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Склад сім`ї: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - донька та та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька (т. 1 а.с. 25). Відповідно до довідки про рух коштів по картці ОСОБА_1 за період з 01.12.2022 - 18.08.2024 позивачкою здійснювалися витрати на продукти, поповнення на телефон, послуги Укрпошти. Зазначено сума витрат за період 7152,70 грн, сума зарахувань за період 7052,10 грн (т. 1 а.с. 34 - 42). Відповідно до видаткової накладної № 4460 від 28.08.2023 постачальник магазин «Ручки и штучки», покупець ОСОБА_8 вартість придбаних канцелярських товарів 6781,00 грн (т. 1 а.с. 43 - 44). Також позивачкою надано суду копії квитанцій та чеків на оплату продуктів харчування та канцелярських товарів, одягу, медичних послуг, ліків, відвідування атракціонів, аквапарку, етнопарку, поповнення мобільного на за період 2021 - 2024 роки на загальну суму 74889,11 грн (т.1 а.с.46 109). Крім того, позивачкою надано суду квитанцій на оплату комунальних послуг за період жовтень 2022 по серпень 2023 за місцем проживання дітей смт. Цебрикова на загальну суму 6847,22 грн (а.с. 110 -125). В ході розгляду справи стороною позивача було надано суду: - копії квитанцій на оплату у 2025 році на продукти харчування, ліків, на оплату комунальних послуг, пального для автомобіля; - до довідку про доходи, яка видана Відділом освіти, культури, молоді та спорту Цебриківської селищної ради від 05.05.2025 за № 185, відповідно до якої загальна сума доходу ОСОБА_1 за березень-квітень 2025 становить 14333,87 грн.; - довідку про рух коштів по картці ОСОБА_1 за період з 01.03.2025 - 08.05.2025, відповідно до якої позивачкою здійснювалися витрати на продукти, поповнення на телефон, послуги Укрпошти, оплата ліків. Зазначено сума витрат за період 7728,70 грн, сума зарахувань за період 7967,10 грн. Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС від 29.08.2024 № 31/3265А3-25286-2024 на ОСОБА_2 було зареєстровано транспортні засоби: 02.11.2021 CHЕVROLET NIVA 1690 (2008) 02.11.2023 ТЗ перереєстрований на нового власника; 14.11.2015 MITSUBISHI OUTLANDER 2359, (2008) станом на 28.08.2024 в ЄДРТЗ відсутні відомості про відчуження даного ТЗ (т. 1 а.с. 132 - 133). Відповідно до листа Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 26.08.2024 № 7637/10/31-24 за ОСОБА_2 зареєстрований мінітрактор YANMAR YM2002, 1993 р.в. н/з НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 134). Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 18.06.2014 був зареєстрований як фізична особа - підприємець, вид діяльності 96.09 Надання інших індивідуальних послуг. 06.04.2021 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи підприємця (т. 1 а.с. 156). Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельних ділянок кадастровий номер 5121681900:01:001:0406 та кадастровий номер 5121681900:01:001:0405 є ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі продажу від 11.04.2024 (т. 1 а.с.157 - 160). Відповідно до довідки Великомихайлівського відділу ДВС у Роздільнянському районі Одеської області від 08.11.2024 № 21.21/17228 на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження АСВП 72038508 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей. Станом на 08.11.2024 заборгованість відсутня (т. 1 а.с. 161). Як слідує з листа Великомихайлівського відділу ДВС у Роздільнянському районі Одеської області від 26.11.2024 № 21.21/18470 заборгованість боржника ОСОБА_2 по аліментам у виконавчому провадженні АСВП 72038508 станом на 25.11.2024 становить 2401,63 грн (т. 1 а.с.172- 173). Відповідно до наданих стороною позивача копій квитанцій відповідачем на корить позивачки сплачено аліменти: 31.01.2025 у розмірі 3800,00 грн, 28.02.2025 у розмірі 1500,00 грн, 17.03.2025 у розмірі 2000,00 грн, 29.04.2025 у розмірі 8400,00 грн. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Так,відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно до ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Згідно вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав та результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2025 року становить 3196 гривні. Згідно положень ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Крім того, пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Відповідно до правового висновку сформованого у Постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №486/466/18 право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Згідно зі ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи. Визначаючи розмір аліментів, суд враховує стан здоров`я відповідача, матеріальне становище платника аліментів, та інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України. У відповідності зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивачкою не було доведено, що його майновий стан суттєво покращився, зокрема позивачкою не було надано відомостей про набуття ним нерухомого чи рухомого майна, відкриття нового бізнесу, суттєве збільшене доходів або інші обставини, які могли обґрунтувати підвищення суми аліментів. Проте вищевказані доводи скаржника є необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи, судом першої інстанції було витребувано ухвалою суду відомості щодо руху коштів по наявним банківським рахункам апелянта. Відповідно до виписок з банків вбачається наступне:

1. Згідно з банківською випискою АТ «Універсал Банк», а саме: відомості про рух коштів по наявним банківським рахункам, що відкриті на ім?я відповідача за період з 10.11.2022 року по день виконання ухвали суду по рахункам: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 відповідачу надійшло з 01.11.2022 по 20.02.2025 - 233 834,50 грн, тобто в середньому на рахунок відповідача в АТ «Універсал Банк» надходило 10 000 грн. в місяць.

2. Згідно з банківською випискою з АТ «Приват Банк»: а саме: відомості про рух коштів по наявним банківським рахункам, що відкриті на ім?я відповідача за період з 10.11.2022 по день виконання ухвали суду по рахункам відповідачу надійшло на картку НОМЕР_8 - 12 708 грн.; на карту НОМЕР_9 - 132 317,78 грн., на картку НОМЕР_10 - 72 651,60 грн.; НОМЕР_11 - 73,35 грн, надходження склали всього: 217 751,13 грн, тобто в середньому на рахунок АТ «Приват Банк» надходило 9 000 грн. в місяць.

3. Згідно з банківською випискою АТ «А-Банк», а саме: відомості про рух коштів наявним банківським рахункам, що відкриті на ім?я відповідача за період 10.11.2022 року по день виконання ухвали суду по рахункам відповідачу надійшло на картку 150 000 грн. Відтак, усього за період з 10.11.2022 року по день виконання ухвали суду (період охоплює 25 місяців) загальна сума вищевказаних надходжень у вищевказаних банківських установах (АТ «Приват Банк», АТ «Універсал Банк», АТ «А-Банка становить 601 585, 63 грн. Посилання скаржника на те, що на жоден із банківських рахунків відповідача не надходить стабільний дохід від офіційної трудової діяльності, а грошові кошти, які у певні періоди надходили на його рахунки, є кредитними коштами, наданими банком та такими, що підлягають поверненню відповідно до умов кредитного договору, у зв`язку з чим ці надходження не можуть вважатися доходом відповідача чи свідчити про його платоспроможність, є безпідставними, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували кредитний характер зазначених надходжень. Зокрема, відсутні відомості про укладення відповідних кредитних договорів, їх умови, графіки повернення кредитних коштів чи будь-які документи, які б свідчили, що суми, зафіксовані у виписках з банківських рахунків, є саме кредитними коштами. За таких обставин твердження апелянта про кредитний характер усіх надходжень є голослівними та спростовуються дослідженими судом доказами. Також як встановлено судом, покращення майнового стану відповідача також підтверджується отриманням ним коштів від реалізації транспортного засобу, який був зареєстрований на відповідача, в подальшому перереєстрованого на нового власника, що підтверджується листом Головного сервісного центру МВС України №31/1897-АЗ-21184-2024. Зазначене підтверджує, що відповідач отримав також дохід від реалізації цього транспортного засобу, а тому відповідно до вимог Сімейного кодексу України є підставою також для збільшення розміру аліментів. Доводи ОСОБА_2 про те, що залишене позивачці та дітям майно (житловий будинок, автомобіль Mitsubishi Outlander 2008 року випуску та мінітрактор Yanmar YM 2002 року) було придбане за спільні кошти подружжя та тому не може враховуватися як доказ покращення його матеріального становища, не заслуговують на увагу суду, враховуючи те, що зазначене майно не є доказом покращення матеріального становища відповідача після розірвання шлюбу, а тому позивачкою воно не використовувалося як підстава для обґрунтування такого покращення. Натомість покращення майнового стану апелянта встановлено судом на підставі інших, належних та допустимих доказів, а саме: руху коштів по банківських рахунках відповідача та отримання ним доходу від відчуження транспортного засобу, тощо. Також сам по собі факт припинення відповідачем підприємницької діяльності або відсутність у нього земельних ділянок у власності чи користуванні не виключає можливості отримання ним доходів, про що свідчать банківські виписки, досліджені судом. Відтак твердження апелянта про відсутність будь-якого джерела доходу спростовується даними про надходження коштів на рахунки відповідача. Твердження ОСОБА_2 у апеляційній скарзі про те, що суд не взяв до уваги, що у нього на утриманні перебуває ще одна неповнолітня дитина, та що це, нібито, мало впливати на визначення розміру аліментів відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України, є необґрунтованими, оскільки суд під час ухвалення оскаржуваного рішення належним чином дослідив дане питання і у рішенні прямо зазначив про наявність у відповідача іншої неповнолітньої дитини на утриманні, що враховано при визначенні розміру аліментів. Безпідставними є і доводи ОСОБА_2 про необґрунтованість визначеного судом розміру аліментів на обох дітей. Так, суд першої інстанції при встановленні суми 8 000 грн на обох дітей (по 4 000 грн на кожну) належним чином врахував реальні потреби дітей, їх вік, стан здоров`я, життєвий рівень та можливості відповідача, а не обмежувався лише окремими витратами, підтвердженими квитанціями позивачки. Встановлений розмір аліментів відповідає принципу пропорційного розподілу обов`язку утримання відповідно до ст. 180 СК України та не створює непрямого утримання позивача за рахунок аліментів. Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду у постанові від 11.11.2021 № 760/12984/20 є необґрунтованим, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з урахуванням потреб дітей та доходів відповідача, що відповідає чинному законодавству. Жодних інших доводів на спростування висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить. Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 відсутні. Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з п.1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03 червня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 02.12.2025 Головуючий Судді: