Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/947/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/947/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Т.М. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 17 лютого 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ), НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ), НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_8 ), НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ), НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_8 ), НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.05.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.12.2015 по 28.02.2018 із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 01.12.2015 по 28.02.2018 із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018 по грудень 2018 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по грудень 2018 року у розмірі 4368,64 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із січня 2019 року по вересень 2019. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із січня 2019 року по вересень 2019 у розмірі 4368,64 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із жовтня 2019 року по листопад 2022 року. Зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із жовтня 2019 року по листопад 2022 року у розмірі 4368,64 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_7 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_8 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із грудня 2022 року по листопад 2023 року. Зобов`язано НОМЕР_7 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_8 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із грудня 2022 року по листопад 2023 року у розмірі 4368,64 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із грудня 2023 року по 22.12.2023 р. Зобов`язано НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із грудня 2023 року по 22.12.2023 у розмірі 4368,64 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ), НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) подали апеляційні скарги, у яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послалися на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу: - у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) з грудня 2015 р. по грудень 2018 року; - у ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) з 21.12.2018 р. та згідно наказу від 09.09.2019 р. позивача виключено зі списків особового складу з 11.09.2019 р.; - у НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) з жовтня 2019 року по листопад 2022 року; - у НОМЕР_7 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_8 ) з 07.11.2022 р. та згідно наказу від 13.11.2023 р. №674-ОС виключений зі списків особового складу з 12.11.2023 р.; - у НОМЕР_5 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) з 13.11.2023 р. та згідно наказу від 21.12.2023 р. №859-ОС виключений зі списків особового складу з 22.12.2023 р. (а.с. 16-17, 54, 57, 96-97, 107, 116). Матеріали справи містять довідку розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби у військовій частині в/ч НОМЕР_1 за 2015-2018 роки, де визначено базові місяці для обрахунку індексації травень 2013 р., січень 2016 та липень 2017 року. (а.с.11-12). Також матеріали справи містять інформацію щодо нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_2 за період з січня 2019 р. по вересень 2019 року. (а.с. 10). До матеріалів справи додано довідку нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення у військовій частині НОМЕР_4 за період з січня 2019 р. по листопад 2022 р. та з жовтня 2019 р. по листопад 2022 р. (а.с. 18, 86). Матеріали справи містять довідку розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2022 р. по 30.11.2023 року. (а.с. 19). Також матеріали справи містять: архівні відомості виплаченого грошового забезпечення позивача за 2015-2019 р.; особисті картки грошового забезпечення за 2019-2022 р.; архівні відомості виплаченого грошового забезпечення позивача за 2022-2023 роки; архівну відомість з січня 2019 р. по грудень 2019 р.; архівну відомість за період з січня 2023 р. по грудень 2023 р., з січня 2024 р. по березень 2024 р. (а.с. 24-29, 30-35, 58, 87-90, 97-98, 108-109). Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 протиправно нараховано індексацію грошового забезпечення за період із 01.12.2015 по жовтень 2016 року із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Крім того, відповідачами не виплачено в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4368,64 гривень. Також позивач зазначає, що виплата індексації грошового забезпечення за спірний період підлягає виплаті із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційних скарг, виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон №1282-ХІІ) відповідно до якої індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно ч. 1 ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення). Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Згідно з ч. 2 та ч. 6 ст. 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-ХІІ визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. За змістом п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Таким чином, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру. При цьому, суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до даних Державної служби статистики України індекс споживчих цін (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) у 2015 році (грудень до грудня попереднього року) становив 143,3 %; у 2016 році (грудень до грудня попереднього року) становив 112,4 %; у 2017 році (грудень до грудня попереднього року) становив 113,7 %; у 2018 році (грудень до грудня попереднього року) становив 109,8 %. Таким чином, судом встановлено, що у період з грудня 2015 р. по лютий 2018 р. грошове забезпечення позивача підлягало обов`язковій індексації відповідно до норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", оскільки величина індексу споживчих цін за цей період перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. В свою чергу, Порядок №1078 пов`язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації зі зміною окладів (тарифних ставок), тому базовий місяць індексації грошового забезпечення (заробітної плати) змінюється виключно у разі підвищення посадових окладів (тарифних ставок). Згідно розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби у військовій частині в/ч НОМЕР_1 за період з грудня 2015 р. по лютий 2018 р. відповідачем здійснено нарахування індексації позивача, з визначенням базових місяців для обрахунку травень 2013 р., січень 2016 та липень 2017 року. Водночас, судом встановлено, що станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців обчислювалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 року. Зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Отже, в 2015 року тарифні ставки (оклади) військовослужбовців не змінилися, а тому, з урахуванням п.5 Порядку №1078 індексація грошового забезпечення позивача за період з грудня 2015 р. по лютий 2018 р. підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто, січня 2008 року. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 23.10.2019 року у справі № 825/1832/17. Судом встановлено, що перебуваючи на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з за період з грудня 2015 р. по лютий 2018 р. належним базовим місяцем для розрахунку індексації був січень 2008 р., а тому виплата індексації грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням іншого базового місця для обрахунку індексації грошового забезпечення є протиправними. Стосовно позовних вимог про оскарження бездіяльності відповідачів щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. по 22.12.2023 р. із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4368,64 грн, колегія суддів враховує у спірних правовідносинах правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахування ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки у судовому рішенні) та зазначає наступне. Необхідно зауважити, що право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078). Суд звертає увагу, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковою для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. З урахуванням того факту, що 01.03.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Таким чином, з огляду на абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 09.05.2023 у справі №120/2234/22-а, від 28.08.2023 у справі №420/17338/22. Суд зауважує, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 фактично йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Отже, системний аналіз пункту 1, абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 та від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21. При цьому, враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними. З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно враховувати розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв`язку зі зміною посадових окладів, а також суму індексації у місяці підвищення грошового доходу (у березні 2018 року) з метою порівняння цих величин. Сума індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу з урахуванням положень абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078. Відповідно до наданих суду архівних відомостей грошового забезпечення позивача за лютий 2018 р. грошове забезпечення позивача складало 11914,96 грн, у березні 12009,47 гривень. Отже, підвищення доходу позивача в березні 2018 р. відбулося на 94,51 гривень. Судом встановлено, що у березні 2018 р. прожитковий мінімум складав 1762 грн, а величина приросту споживчих цін становила 253,30 %. Таким чином, розмір індексації для всіх військовослужбовців станом на березень 2018 р. має становити 4463,15 гривень. Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку №1078 позивач має право із березня 2018 р. на отримання індексації-різниці у сумі 4368,64 грн (сума можливої індексації 4463,15 грн суми підвищення доходу 94,51 грн). В обґрунтування апеляційних скарг, в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 стверджують, що розмір грошового забезпечення позивача у березні 2018 року у порівнянні із лютим цього року збільшився на 4413,68 грн, оскільки у лютому 2018 року грошове забезпечення становило 7 521,32 грн, а у березні цього року 11 935 грн. Такі розрахунки відповідачі провели, застосувавши нормативне регулювання виплати у спірний період щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» № 889 від 22.09.2010 (далі Постанова №889) згідно порядку, визначеного пунктом 6 Інструкція №73, який містить такі положення: «винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби». Як наслідок відповідачі дійшли висновку, що нарахована до виплати позивачу у лютому 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 4468,11 грн входить до складу грошового забезпечення позивача за січень 2018 року, а нарахована позивачу до виплати у березні 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 74,47 грн входить до складу грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року. При цьому, як на доказ відображених в апеляційних скаргах складових грошового забезпечення відповідачі покликаються на інформацію відображену у архівних відомостях особистої картки грошового забезпечення за 2018 рік. Доводи відповідачів про відображення у архівних відомостях саме такої інформації не відповідають фактично відображеними даними про отриманий позивачем доходу за архівними відомостями карток грошового забезпечення позивача за 2018 рік. Попри те, що фактичне підвищення доходу позивача в березні 2018 року у зв`язку із підвищенням на законодавчому рівні посадових окладів у березні 2018 року військовослужбовцям згідно постанови КМУ №704 від 30.08.2017 відбулося на 94,51 грн (грошовий дохід березень у сумі 12 009,47 грн відняти грошовий дохід у лютому у сумі 11 914,96 грн (за виключення разових виплат)), що підтверджується відомостями, які відображені в особистій картці грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік та Довідках ОК-5 та ОК-7, які містять дані про суми заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок (ЄСВ), відповідачі із огляду на правила виплати щомісячної грошової винагороди згідно з пунктом 6 Інструкції № 73 порівнюючи розмір грошового забезпечення позивача у березні із лютим 2018 року застосували правила виплати грошового забезпеченні, а не фактично отриманий дохід у цих місяцях для врахування правил нарахування індексації, провели розрахунок, відповідно до якого порівнянню підлягає саме грошове забезпечення (його види) не у місяці їх виплати, а за який місяць здійснено такі виплати, що призвело до здійснення неправильних розрахунків суми індексації-різниці грошового забезпечення. Таке порівняння в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 грошового забезпечення позивача суперечить положенням пункту 5 Порядку №1078, нормам Податкового кодексу України та висновкам Верховного Суду, які викладені у постановах від 14 липня 2021 року у справі №240/12040/19, від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22. На спростування доводів апелянтів слід зазначити, що положення пункту 5, як і цілому положення Порядку № 1078) застосовують таке поняття як «підвищення доходів», яке (підвищення) пов`язується для працівників бюджетної сфери із підвищенням на законодавчому рівні тарифних ставок (посадових окладів) та при правильному застосуванні Порядку № 1078 мало б призводить до зміни розміру індексації, або ж фактично припинення виплати індексації - різниці за умови фактичного підвищення доходу у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів), який би (дохід) перевищував би розмір індексації. Визначений Інструкцією №73 порядок виплати щомісячної грошової додаткової винагороди не змінює факту отримання позивачем в лютому-березні 2018 року конкретної суми грошового оподаткованого доходу. Жодних норм стосовно того, що при розрахунку розміру підвищення доходу в березні 2018 року необхідно враховувати наведений в пункті 6 Інструкції №73, підхід до виплати додаткової грошової винагороди Порядок № 1078, не містить. При цьому слід зазначити, що відповідно положень Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (далі Інструкція №558) місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпунктом 164.1.2 пункт 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Отже, грошовий дохід позивача складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Тому виплачена позивачу у лютому 2018 року та у березні 2018 року у складі місячного грошового забезпечення щомісячна додаткова грошова винагорода у розумінні норм ПК України є його загальним місячним доходом саме у місяці виплати доходу, тобто у лютому 2018 року та у березні 2018 року, і жодним чином не може вважатися його грошовим доходом за попередні місяці при застосуванні до спірних правовідносин пункту 5 Порядку №1078, яким встановлено спосіб визначення розміру індексації у порівнянні з підвищенням грошового доходу у цьому місяці підвищення, а саме якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. З огляду на викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду та норм ПК України слід зазначити, що розмір грошового доходу лютий 2018 року та березень 2018 року складається із суми нарахованих (виплачених, наданих) протягом таких звітних податкових місяців виплат, які і є розрахунковою величиною (грошовим доходом за місяць) при застосуванні до спірних правовідносин п. 5 Порядку №1078. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідачів щодо неврахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивача у розмірі 4351,70 грн в період з 01.03.2018 р. по 22.12.2023 р. Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року, суд зазначає наступне. Згідно з п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року (у редакції, чинній станом на момент спірних правовідносин) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. За змістом п.3 цього Порядку виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб". Відповідно до п.4, 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. З врахуванням наведеного вище, суд вважає, що належна до виплати позивачу сума індексації грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому вищенаведений Порядок в спірному випадку підлягає застосуванню. Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд вважає, що дії (бездіяльність) відповідачів щодо не вірного нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивача у належному розмірі за спірний період є протиправними, а тому з метою належного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за вказаний період із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції. Інші доводи апеляційних скарг фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянтів з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ), НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_6 ) залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.