Постанова 4857 № 260/11040/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/11040/23 пров. № А/857/5487/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційні скарги НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) та представника адвоката Ставичного Петра Івановича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.02.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Ставичного Петра Івановича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 ; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 19.02.2024р., м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 21.12.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) представник адвокат Ставичний П.І., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: поновити пропущений строк звернення до суду із розглядуваним позовом; визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) у відношенні до ОСОБА_1 щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі із 01.01.2008р. по 28.02.2018р.; зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчисленім індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення із 01.01.2008р. по 28.02.2018р. - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб /ПДФО/ відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 44 від 15.01.2004р.; визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) у відношенні до ОСОБА_1 щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі із 01.03.2018р. по 01.08.2019р.; зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 01.08.2019р. відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., з урахуванням фактично виплачених сум, із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 15.01.2004р. (а.с.1-9). Згідно ухвали суду від 25.12.2023р. розгляд справи проведено судом першої інстанції в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.38). Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.02.2024р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за періоди із 01.12.2015р. по 28.02.2018р.; зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період із 01.12.2015р. по 28.02.2018р. - січень 2008 року (з врахуванням раніше виплачених сум) та із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 15.01.2004р.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.91-100). Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив сторони. В поданій апеляційній скарзі відповідач НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати в повному обсязі (а.с.104-113). В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що відповідно до норм Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р. у редакції, що діяла до грудня 2015 року, базовим місяцем вважався місяць, в якому відбулося, зокрема, зростання грошових доходів населення за рахунок будь-яких постійних складових заробітної плати чи грошового забезпечення, без перегляду їх мінімального розміру. Із прийняттям КМ України постанови № 1013 від 09.12.2015р. початок обчислення зростання індексу споживчих цін пов`язується з місяцем, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою; зазначена постанова діє з грудня 2015 року і не поширюється на відносини, які виникли раніше. Отже, починаючи з 01.12.2015р., обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець. Зміна тарифних окладів відбулась після набрання чинності новою редакцією п.5 Порядку, передбаченою постановою КМ України № 1013 від 09.12.2015р.; водночас, підвищення окладів не стосувалося грошового забезпечення військовослужбовців. Зростання грошового забезпечення військовослужбовців відбулось лише з 01.03.2018р. у зв`язку з набранням чинності постановою КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям з січня 2016 року на березень 2018 року. Отже, з прийняттям постанови КМ України № 1013 від 09.12.2015р., якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015р. і включно до 01.03.2018р., посадові оклади військовослужбовців не змінилися. З огляду на зазначене, правові підстави щодо застосування для обрахунку індексації позивача за період з 01.12.2015р. до 28.02.2018р. базового місяця січень 2008 року є відсутніми. Також наголошує на дискреційних повноваженнях апелянта щодо розрахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовцям. В своїй апеляційній скарзі представник адвокат Ставичний П.І., діючий на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору (в частині вимог), просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період із 01.03.2018р. по 01.08.2019р., та прийняти нову постанову в цій частині, якою зазначені позовні вимоги задовольнити; в решті рішення суду залишити без змін (а.с.125-129). В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абз.3, 4, 6 п.5 Порядку № 1078, відповідно до яких сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці 1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Із урахуванням викладеного, підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах. У цьому випадку суб`єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи. Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення. Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п.11 Порядку № 1078. Відтак, відповідачем враховано лише норми абз.1, 2 п.5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Отже, відповідачем у межах спірних правовідносин безпідставно не враховано норми абз.3, 4, 6 п.5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), при цьому не встановлено, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу. Таким чином, індексація грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018р. по 01.08.2019р. підлягає перерахунку та виплаті із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абз.4, 5, 6 п.5 Порядку № 1078. Учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на взаємні апеляційні скарги в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалах про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Водночас, колегія суддів не убачає підстав для задоволення клопотання апелянта НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про розгляд справи в присутності сторін (а.с.113), оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Сторони подали апеляційні скарги, в яких детально та послідовно обґрунтували свою правову позицію по справі; будь-яких нових доказів по справі сторони не представили; клопотань про їх витребування від останніх не надходило. Рішення суду прийнято за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження). Звідси, правових підстав для висновку про те, що справу необхідно розглядати в судовому засіданні, колегія суддів не убачає. Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого офіцера (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підполковник ОСОБА_1 перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України у наступні періоди: з 12.03.2004р. (наказ № 55-ос від 12.03.2004р.) по 03.06.2006р. (наказ № 57-ос від 02.06.2006р.); з 27.02.2012р. (наказ № 62-ос від 27.02.2012р.) по 04.10.2015р. (наказ № 187-ос від 02.10.2015р.); з 15.11.2016р. (наказ № 207-ос від 15.11.2016) по 03.08.2017р. (наказ № 171-ос від 03.08.2017р.). Наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 № 277-ОС «Про особовий склад» від 26.06.2019р. припинено (розірвано) контракт та звільнено зі служби за пп.«а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера (з місцем дислокації АДРЕСА_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15). Згідно наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 № 336-ОС «Про особовий склад» від 29.06.2019р. підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення НОМЕР_1 прикордонного загону, а також було проведено розрахунок при звільненні з військової служби та здійснено відповідні виплати (а.с.16). Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 01.08.2019р. У відповіді на адвокатський запит № 11/10915-23-Вих від 07.12.2023р. ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомило, що позивач перебував на фінансовому забезпечені НОМЕР_1 прикордонного загону, а отже остаточний розрахунок при виключенні здійснював також зазначений загін. Згідно отриманих Архівних відомостей грошового забезпечення, які були надані у відповіді на адвокатські запити, та відповіді Галузевого державного архіву Державної прикордонної служби України № 44/1/1667-23-Вих від 08.12.2023р. остаточний розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби здійснював НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України. Відповідно до довідки № 4 від 02.01.2024р. індексація ОСОБА_1 виплачувалася наступним чином: 2012 рік - виплата не проводилася; базовий місяць встановлювався квітень 2012 року (зміна посадового окладу); 2013 рік - виплата не проводилася; базовий місяць встановлювався квітень 2012 року (зміна посадового окладу); 2014 рік - виплата проводилася у червні, серпні та з жовтня по грудень в розмірі 516 грн. 83 коп., базовий місяць квітень 2012 року (зміна посадового окладу); 2015 рік - виплата не проводилася, базовий місяць квітень 2012 року (зміна посадового окладу); 2016 рік - виплата проводилася у лютому, базовий місяць встановлювався червень 2016 року (зміна посадового окладу); 2017 рік - виплата не проводилася; базовий місяць встановлювався лютий 2016 року (зміна посадового окладу); 2018 рік - виплата не проводилася; базовий місяць встановлювався березень 2018 року (зміна посадового окладу); 2019 рік - виплата проводилася у червні, та у серпні в розмірі 957 грн. 84 коп. при базовому місяці березень 2018 року (зміна посадового окладу); У липні 2020 року здійснена виплата нарахованої індексації грошового забезпечення за період військової служби з квітня 2014 року по лютий 2018 року у сумі 8757 грн. 21 коп. За період з 01.03.2018р. по 01.08.2019р. сума індексації виплачена відповідно до довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення (а.с.56). У розрахунку індексації грошового забезпечення, наданого відповідачем, зазначені наступні виплати індексації грошового забезпечення позивача: грудень 2018 року 71 грн. 08 коп., січень 2019 року 71 грн. 08 коп.; березень-червень 2019 - щомісячно 134 грн. 47 коп.; липень 2019 року 206 грн. 72 коп. (а.с.17, 95). Із копій особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 з 2018 по 2019 роки вбачається, що індексація грошового забезпечення за цей період нараховувалась та виплачувалась без врахування абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р. (а.с.18-32). Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що постановою КМ України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Зазначена постанова набрала чинності з 01.01.2008р. З січня 2008 року по 28.02.2018р. посадовий оклад позивача не змінювався, доказів протилежного матеріали справи не містять. Крім того, вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постановою КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме, до 01.03.2018р. Таким чином, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. В спірному періоді січень 2008 року - листопад 2015 року ключовим є те, що при проведенні індексації до часу прийняття постанови № 1013 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв`язку із встановленням надбавок, виплати премії), а не місяць, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. У жовтні 2018 року поріг індексації 103 % (100,8 % х 100,0 % х 100,0% х 99,3 % х 100,0 % х 101,9 % х 101,7 % х 100) перевищено. При цьому, оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, тому індексацію необхідно проводити з грудня 2018 року. Крім того, за офіційними даними Державної служби статистики України у березні 2018 року щодо лютого того ж року індекс споживчих цін становив 101,1 відсотки, а поріг індексації розрахований наростаючим підсумком з 01.03.2018р. до листопада 2018 року включно не перевищив 103 відсотки. У березні 2018 року посадовий оклад позивача збільшився і відповідно підвищився її грошовий дохід. Докази того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації, матеріали справи не містять. Окрім цього, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачами із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 15.01.2004р. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із роз`ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції фактично не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог за період з 01.01.2008р. по 30.11.2015р., тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до висновків, які не в повній мірі відповідають норм діючого законодавства, не врахував всіх обставин справи, з огляду на наступне. Предметом спору в цій справі (із врахуванням доводів апеляційних скарг) є право позивача ОСОБА_1 на отримання індексації грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015р. по 28.02.2018р., із застосуванням базового місяця січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 05.01.2004р. При цьому, відповідач вважає правильним базовим місяцем для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період квітень 2012 року, лютий та червень 2016 року. Також спір виник у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою позивачу (військовослужбовцю) у період з 01.03.2018р. по 01.08.2019р. індексації-різниці відповідно до абз.4, 5, 6 п.5 Порядку № 1078, із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 05.01.2004р. Вирішуючи наведений спір в оскарженій частині, колегія суддів виходить з наступних мотивів. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частинами першою - третьою ст.9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України № 1282-ХІІ від 03.07.1991р. «Про індексацію грошових доходів населення». Положеннями ст.1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі ст.2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р. (надалі - Порядок № 1078), цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. Пунктом 2 Порядку № 1078 обумовлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства. За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. Аналіз наведених правових норм свідчить, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. З огляду на те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, тому механізм індексації має універсальний характер. Правове ж регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації. У постановах від 04.05.2023р. у справі № 640/29759/21, від 19.07.2019р. у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019р. у справі № 825/694/17, від 20.11.2019р. у справі № 620/1892/19, Верховний Суд вказав, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду за захистом права на індексацію свого грошового забезпечення у період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р., оскільки відповідач здійснив нарахування та виплату індексації із застосуванням квітня 2012 року, лютого та червня 2016 року як місяців зростання грошового забезпечення, а не січня 2008 року. Так, Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015р., містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової. Так, для прикладу, абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015р., передбачав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Абзац 3 пункт 10-1 Порядку № 1078 у тій же редакції передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу. Зрештою, пункт 10-2 Порядку № 1078 у зазначеній редакції передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Тож до 01.12.2015р. новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника. На ці особливості правового регулювання обчислення індексації грошового доходу Верховний Суд уже звертав увагу у постанові від 19.05.2022р. у справі № 200/3859/21. 09.12.2015р. КМ України видав постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - постанова КМ України № 1013). Згідно з пояснювальною запискою до проєкту постанови КМ України № 1013, мета цього акту полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників. Пунктом 2 постанови КМ України № 1013 були внесені зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Відповідно до зазначеної пояснювальної записки, ці зміни передбачали: «здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Отже, змінюється механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, при цьому вилучається застосування терміну «базовий місяць»; «зменшення розміру індексації заробітної плати у разі підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір їх підвищення не перевищує величину індексації (чинний механізм передбачає зменшення індексації не тільки при підвищенні тарифних ставок (окладів), а і у разі збільшення доплат та надбавок, що призводить до нарахування різних сум індексації для працівників, які займають однакові посади)». Крім цього, за змістом пунктів 1, 3 постанови КМ України № 1013, було встановлено, що: підвищуються посадові оклади з 01 грудня 2015 року працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери; підвищуються з 01 грудня 2015 року на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду; у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду; міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року; для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення. За змістом пункту 6 постанови КМ України № 1013 цей акт застосовується з 01.12.2015р. Отже, постановою КМ України № 1013 з 01.12.2015р. були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого непідвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою №1013. У цьому контексті з аналізу приписів норм постанови КМ України № 1013 висновується, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 01.12.2015р. Водночас, норми постанови КМ України № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними постановою КМ України № 1013). Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21.03.2023р. та від 22.03.2023р. у справах № 620/7687/21 та № 380/1730/22 відповідно. Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою КМ України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка була чинною з 01.01.2008р. та діяла до 01.03.2018р., тобто до набрання чинності постановою КМ України № 704 від 30.08.2017р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Порівняльний аналіз викладених положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 свідчить, що внаслідок змін, запроваджених постановою КМ України № 1013, з 01.12.2015р. діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Внаслідок цих змін Порядок № 1978 у редакції, що застосовується з 01.12.2015р., не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати. Для проведення індексації з 01.12.2015р. замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст. Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 01.12.2015р. зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу. У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», оскільки визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Водночас на що звертав увагу Верховний Суд у справі № 420/9187/21, вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця. У справі, що розглядається, відповідачем не заперечується, що у період з 15.11.2016р. (продовження служби після прибуття з Військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_2 згідно наказу № 207-ос від 15.11.2016р.) по 01.03.2018р. як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення брався лютий, червень 2016 року. Натомість, з 01.12.2015р. відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав. Відтак, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078, зі змінами, внесеними постановою КМ України № 1013, є січень 2008 року. Отже, з огляду на місяць підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 за яким і слід здійснювати нарахування індексації його грошового забезпечення за спірний період, тобто з 15.11.2016р. по 28.02.2018р. У свою чергу, позовні вимоги за період з 01.12.2015р. до 14.11.2016р. пред`явлені до неналежного відповідача, оскільки в цей період позивач проходив військову службі у Військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_2 , через що останні помилково задоволені судом першої інстанції. Також в цій справі позивач звернувся до суду за захистом права на щомісячну індексацію-різницю за період з 01.03.2018р. по 01.08.2019р., оскільки відповідач цієї щомісячної індексації-різниці не нараховував і не виплачував, та одночасно з цим не визнавав права позивача на її отримання. Так, з 01.12.2015р. положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою КМ України № 1013 від 09.12.2015р. «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013). За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників. У зв`язку із цим вказаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції). Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення. На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації. Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально. Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100 %, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Тож з 01.12.2015р. відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник. Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 поняття «фіксованої» суми індексації не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови КМ України № 526 від 13.06.2012р., де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015р. у ньому, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується. Між тим, з 01.12.2015р. в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015р. до 01.04.2021р., передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Цей же абзац 3 з 15.03.2018р. і дотепер діє у редакції постанови Уряду № 141 від 28.02.2018р. та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015р. і дотепер у редакції постанови Уряду № 1013 від 09.12.2015р. № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015р. до 01.04.2021р. у редакції постанови Уряду № 1013 від 09.12.2015р. і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Цей же абзац діє з 02.04.2021р. у редакції постанови Уряду № 278 від 31.03.2021р. і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 п.5 Порядку № 1078 (діє в редакціях постанов Уряду № 1013, № 141 та № 278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, дає суду підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними. За такої умови відповідно до абз.3, 4 п.5 Порядку № 1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці. Разом з цим з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Такий правовий підхід відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023р. в справі № 400/3826/21, від 29.03.2023р. у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023р. у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023р. у справі № 420/6982/21. Таким чином, з огляду на абз.4 п.5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Для правильного застосування абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, суду у цій справі потрібно було встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абз.5 п.5 Порядку № 1078); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз.5 п.4 Порядку № 1078)); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.08.2023р. та від 15.08.2023р. у справах № 160/4155/22 та № 520/1800/22 відповідно. Як слідує із долучених до справи особистих карток грошового забезпечення грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 14674 грн. 73 коп.; грошове забезпечення позивача за березень 2018 року зросло до 14691 грн. 15 коп. (а.с.31 і на звороті). Розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. Таким чином, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А), дорівнює: 14691 грн. 15 коп. 14674 грн. 73 коп. = 16 грн. 42 коп. Відповідно до абз.5 п.4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножена на величину приросту індексу споживчих цін і поділена на 100 %. Величина приросту індексу споживчих цін складає 253,3 % (величина приросту індексу споживчих цін); правильність такого розрахунку підтверджена листом Мінсоцполітики № 5211/0/290-21/51 від 28.09.2021р. У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762 грн. 1762 грн. х 253,30 % / 100 % = 4463 грн. 15 коп. Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року склала 4463 грн. 15 коп. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. У такому випадку відповідно до абз.4 п.5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Розмір підвищення доходу (А) 16 грн. 42 коп. є меншим від суми можливої індексації в березні 2018 року (Б) = 4463 грн. 15 коп. Різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) дорівнює: 4463 грн. 15 коп. 16 грн. 42 коп. = 4446 грн. 73 коп. Таким чином, відповідно до абз.4 п.5 Порядку № 1078, починаючи з березня 2018 року, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю щомісячно, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Оскільки розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, тому є наявними підстави для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. При цьому, до чергового підвищення посадового окладу (після березня 2018 року), до визначеної суми індексації «Різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу» (4463 грн. 15 коп. 16 грн. 42 коп. = 4446 грн. 73 коп.) повинна додаватися сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 %). Відтак, вказуючи на відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 01.08.2019р., відповідач врахував лише норми абз.1 та 2 п.5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Саме тому, з урахуванням зазначених норм, відповідач не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за указаний період. Однак, відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абз.4, 5, 6 п.5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року); не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період. Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю між сумою індексації належної до виплати у березні 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось у березні 2018 року (фіксовану суму індексації) за період з 01.03.2018р. до 01.08.2019р. відповідно до норм абз.4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078. Водночас, колегія суддів вказує на застереження про врахування відповідачем вже виплачених сум індексації грошового забезпечення, що унеможливить повторне нарахування та виплати таких позивачу. Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату належних позивачу сум індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 15.01.2004р., апеляційний суд зазначає наступне. Пунктом 168.5 ст.168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 15.01.2004р., виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Згідно п.4 вказаного Порядку виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Відповідно до п.5 зазначеного Порядку грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Звідси, належна до виплати позивачу сума індексації грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому в розглядуваному випадку підлягає застосуванню вищенаведений Порядок. Окрім цього, за усталеною судовою практикою дискреційні повноваження це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96). Відповідно до приписів ч.5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Також апеляційний суд не наділений повноваженнями виходу за межі позовних вимог на підставі ч.2 ст.9 КАС України. Таким чином, виходячи із сформульованих позовних вимог в розглядуваній справі (згідно яких позивач не заявляв вимог про перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення, виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абз.3, 4, 5 п.5 Порядку № 1078), розглядувані позовні вимоги є частково підставними та обґрунтованими, а тому підлягають до часткового задоволення, з вищевикладених підстав. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційних скарг є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення справи (в частині позовних вимог), через що рішення суду підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 01.08.2019р. включно із прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення цих вимог. Також слід змінити другу і третю частини резолютивної частини рішення суду шляхом заміни періоду «з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року» на період «з 15 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року». В решті рішення суду належить залишити без змін. За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ). Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.243, ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги представника адвоката Ставичного Петра Івановича, діючого на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , та НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) задовольнити частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.02.2024р. в адміністративній справі № 260/11040/23 скасувати в частині вирішення позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 01.08.2019р. включно. В цій частині прийняти нову постанову, якою заявлений представником адвокатом Ставичним Петром Івановичем, діючим на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , позов задовольнити частково. Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо неврахування вимог абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003р., під час нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018р. по 01.08.2019р. включно. Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018р. по 01.08.2019р. включно, із урахуванням вимог абз.4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 05.01.2004р. В задоволенні решти позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 01.08.2019р. включно відмовити. Змінити другу і третю частини резолютивної частини рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.02.2024р. в адміністративній справі № 260/11040/23 шляхом заміни періоду «з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року» на період «з 15 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року». В решті рішення суду залишити без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 21.06.2024р.