Постанова 4809 № 394/313/25

ПОСТАНОВА Іменем України 02 лютого 2026 року м. Кропивницький справа № 394/313/25 провадження № 22-ц/4809/371/26 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І., за участі секретаря - Бойко В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи - Орган опіки і піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, Орган опіки і піклування Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Сьори Оксани Миколаївни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2025 року у складі судді Запорожця О. М. і В С Т А Н О В И В: Короткий зміст вимог позовної заяви В березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стосовно доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позовна заява мотивована тим, що 09.06.2012 між сторонами було укладено шлюб, від якого в них народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 12.10.2012 року шлюб між позивачем та відповідачем, після чого останній фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо обох дітей. Він тривалий час не бере участі у їх вихованні, не цікавиться станом здоров`я, навчанням та розвитком дітей, не підтримує з ними жодних контактів, зокрема не спілкується особисто чи засобами зв`язку. З березня 2022 року діти взагалі не бачили батька, що підтверджується наданими довідками та характеристиками. Крім того, ОСОБА_2 не забезпечує матеріальне утримання дітей належним чином. Аліментні зобов`язання виконуються не в повному обсязі, наявна заборгованість зі сплати аліментів, а усі витрати, пов`язані з утриманням, вихованням та розвитком дітей, несе позивач та її чоловік, з якими діти постійно проживають. Зазначена поведінка відповідача свідчить про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по вихованню дітей, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення батьківських прав, а тому з урахуванням принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, закріпленого, а також зважаючи на тривалу відсутність батьківського піклування з боку відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2025 року цивільний позов задоволено повністю. ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 1 211 грн 20 коп. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_2 тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере участі у вихованні дітей, не цікавиться їхнім життям і розвитком, не підтримує з ними будь-яких форм спілкування, а також не сплачує аліменти в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Суд першої інстанції дійшов висновку, що така поведінка відповідача є винною та свідчить про свідоме нехтування ним своїми обов`язками батька, що суперечить найкращим інтересам дітей. Врахувавши надані докази та норми сімейного законодавства, суд першої інстанції визнав наявними підстави, передбачені пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі адвокат Сьора О. М., яка представляє інтереси ОСОБА_2 , просить рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовної заяви. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки не встановлено факту свідомого та винного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, як того вимагає пункт 2 частини першої статті 164 СК України. Сам факт припинення спільного проживання з дітьми та перебування за кордоном, на думку апелянта, не може свідчити про байдуже ставлення до дітей чи злісне ухилення від їх виховання. Представник відповідача зазначає, що суд першої інстанції неправильно оцінив докази у справі та поклав в основу рішення недопустимі й неналежні докази. Зокрема, показання свідка ОСОБА_5 є показаннями з чужих слів і не відповідають вимогам статті 90 ЦПК України, а показання свідка ОСОБА_6 є упередженими, оскільки вона перебуває у близьких родинних стосунках із позивачем, не була безпосереднім очевидцем обставин сімейного життя сторін та надала загальні, оціночні твердження без конкретизації. Суд першої інстанції допустив істотні процесуальні порушення під час з`ясування думки дитини, допитавши неповнолітнього сина сторін як свідка під присягою, що суперечить вимогам статті 171 СК України та правовій позиції Верховного Суду. При цьому суд не заслухав думку доньки сторін, яка досягла віку, коли здатна сформулювати власну позицію, що, на думку апелянта, позбавило суд можливості всебічно оцінити інтереси обох дітей. Також апелянт вказує на безпідставне відхилення судом першої інстанції висновку органу опіки та піклування, який відповідно до частини шостої статті 19 СК України є обов`язковим для врахування судом. Суд не навів переконливих мотивів, з яких дійшов висновку про необґрунтованість такого висновку або його суперечність інтересам дітей, а твердження про перевищення органом опіки своїх повноважень, на думку апелянта, не відповідає вимогам законодавства. Відповідач не погоджується з висновками суду щодо ухилення від утримання дітей, зазначаючи, що йому не було належним чином повідомлено про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення аліментів, а матеріальна допомога дітям надавалася у добровільному порядку через батька відповідача. При цьому суд, на переконання апелянта, вийшов за межі предмета доказування, надаючи оціночні судження про нібито обов`язок діда самостійно утримувати онуків. Окремо апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції зробив висновки про байдужість відповідача до дітей у зв`язку з його перебуванням за кордоном під час воєнного стану, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами та мають припущувальний, оціночний характер. Такі висновки, на думку апелянта, суперечать принципам об`єктивності, неупередженості та практиці Верховного Суду й ЄСПЛ щодо збереження сімейних зв`язків. Відзиви на апеляційну скаргу Від адвоката Сліпченко О. А., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить в задоволенні апеляційної скарги адвоката Сьори О. М., яка представляє інтереси ОСОБА_2 , без задоволення, а рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2025 року без змін. Відзивів на апеляційну скаргу від інших учасників не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Розгляд справи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, ОСОБА_2 та його представник адвокат Сьора О. М., підтримали доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 та її представник адвокат Сліпченко О. А. заперечували проти доводів апеляційної скарги. Представники Органу опіки і піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області та Органу опіки і піклування Тернівської районної у місті Кривому Розі ради в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення з судовими повістками. Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Знам`янка Кіровоградської області, його батьками зазначено: мати - ОСОБА_7 , батько - ОСОБА_2 . ОСОБА_4 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Знам`янка Кіровоградської області, її батьками зазначено: мати - ОСОБА_7 , батько - ОСОБА_2 12.10.2022 шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області. 07.04.2023 позивача зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 у Тернівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області та прийняла прізвище чоловіка. Відповідно до світлокопії акту обстеження умов проживання від 23.02.2024,м складеного спеціалістом служби у справах дітей виконкому Тернівської районної у місті ради сім`я проживає в приватному будинку, санітарно-гігієнічний стан житла добрий, для дітей облаштована окрема кімната. Сім`я складається із п`яти осіб, стосунки в сім`ї дружні, доброзичливі, в період відсутності батьків за дітьми наглядає няня. Відповідно до світлокопії довідки Криворізької гімназії № 42 Криворізької міської ради відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради ОСОБА_3 , 2012 року народження навчається в 7-Б класі КГ № 42 Криворізької міської ради Дніпропетровської області. За змістом світлокопії довідки Криворізької гімназії № 42 Криворізької міської ради відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради ОСОБА_4., 2016 року народження навчається в 3-Б класі КГ № 42 Криворізької міської ради Дніпропетровської області. Згідно зі світлокопії психолого-педагогічної характеристики на ОСОБА_3 учня 7-Б класу Криворізької гімназії № 42 він характеризується виключно з позитивної сторони - сумлінно ставиться до навчання, демонструє відповідальність у навчальній діяльності, прагне досягти гарних результатів, комунікабельний, у спілкуванні проявляє доброзичливість і повагу. 17.02.2023 було відкрито виконавче провадження за судовим наказом № 389/2100/22,Ж виданого Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей. Відповідно до розрахунків заборгованості по аліментам на утримання дітей за відповідачем станом на 31.10.2024 наявна заборгованість у сумі 94 560,56 грн, станом на 01.04.2025 наявна заборгованість у сумі 114 412,22 грн, станом на 01.06.2025 наявна заборгованість в сумі 122 352,89 грн. У висновку органу опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про доцільність позбавлення батьківських прав зазначено, що у провадженні Новоархангельського районного суду Кіровоградської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 зареєстрований за адресою будинок АДРЕСА_1 та фактично на даний час перебуває (проживає) за межами країни. Від цивільного шлюбу з громадянкою ОСОБА_1 має малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області шлюб між гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний у 2022 році. На даний час діти проживають разом з матір`ю, яка зареєстрована та проживає за адресою будинок АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 не погоджується з даним позовом. У телефонній розмові начальника служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради (Служба) з відповідачем стало відомо, що він спілкується з дітьми по телефону через додаток «viber». Він також наголосив на тому, що останнім часом колишня дружина перешкоджає йому у спілкуванні з дітьми. ОСОБА_2 сказав про те, що він забезпечує дітей матеріально, купує їм необхідні речі. Щодо не сплати аліментів, відповідач пояснив, що не отримував від виконавчої служби постанови про відкриття виконавчого провадження щодо сплати аліментів, тому не сплачував їх. З його слів, про заборгованість по сплаті аліментів дізнався тільки після отримання позовної заяви про позбавлення його батьківських прав. ОСОБА_2 наголосив на тому, що бажає і надалі спілкуватися з дітьми, брати участь у їх вихованні. Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов, складеного комісією у складі начальника та спеціалістів служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради від 21.05.2025 № 86 ОСОБА_2 зареєстрований у будинку разом з батьками. Будинок складається з 5 житлових кімнат, опалення пічне, кімнати умебльовані, в наявності побутова техніка, постільна білизна, одяг та інші речі у задовільному стані. Для виховання, розвитку та проживання малолітніх дітей створені всі необхідні умови. Наявна окрема кімната, облаштоване місце для навчання та відпочинку. Зі слів фахівця соціальної роботи, працівників Кам`янецького старостинського округу та людей, які знають гр. ОСОБА_2 останній не зловживає алкогольними напоями чи наркотичними засобами, не веде аморальний спосіб життя. ОСОБА_2 має роботу та постійний дохід. За інформацією Відділу надання соціальних послуг Новоархангельської ради сім`я ОСОБА_2 на обліку не перебувала, послуги не отримувала, будь-які повідомлення стосовно цієї родини не надходили. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України) Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків. Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22, провадження № 61-16965св23; від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, провадження № 61-951св24; від 24 жовтня 2024 року у справі № 199/3287/23, провадження № 61-8177св24. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, провадження № 61-14340св23; від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, провадження № 61-16164св23; від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23, провадження № 61-9216св24). ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09; рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13). У рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Іlya Lyapin vs russia» (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, провадження № 61-1682св22; від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, провадження № 61-15840св23; від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, провадження № 61-13425св23. Верховний Суд наголошував, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19, провадження № 61-7357св21; від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, провадження № 61-18610св23; від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, провадження № 61-8861св24). Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, провадження № 61-9216св24). У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, провадження № 61-13690св20; від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, провадження № 61-1544св21; від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, провадження № 61-10115св23; від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, провадження № 61-5203св23). За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23, провадження № 61-9650св24). За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача. Водночас суди мають встановити справедливий баланс між різними конкуруючими правами за Конвенцією. Однак, роблячи це, їм потрібно переконливо аргументувати свої рішення і забезпечити процесуальну справедливість усього процесу. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи, сімейної ситуації та характеристик учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22). Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Знам`янка Кіровоградської області, його батьками зазначено: мати - ОСОБА_7 , батько - ОСОБА_2 (том 1 а. с. 9). ОСОБА_4 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Знам`янка Кіровоградської області, її батьками зазначено: мати - ОСОБА_7 , батько - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (том 1 а. с. 12). Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2022 року у справі № 389/1970/22 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , зареєстрований 09 червня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Знам`янка Знам`янського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області, про що зроблено відповідний запис № 31, розірвано (том 1 а. с. 15). 07.04.2023 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 у Тернівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області та прийняла прізвище чоловіка, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а. с. 19). Місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_3 зареєстроване разом з їх матір`ю - ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами з Реєстру територіальної громади (том 1 а. с. 8, 11, 14). Відповідно до копії акту обстеження умов проживання від 23.02.2024, складеного спеціалістом служби у справах дітей виконкому Тернівської районної у місті ради, сім`я ОСОБА_8 проживає в приватному будинку, санітарно-гігієнічний стан житла добрий, для дітей облаштована окрема кімната. Сім`я складається із п`яти осіб, стосунки в сім`ї дружні, доброзичливі, в період відсутності батьків за дітьми наглядає няня (том 1 а. с. 20). Копією довідки Криворізької гімназії № 42 Криворізької міської ради відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради підтверджується, що ОСОБА_3 , 2012 року народження навчається в 7-Б класі КГ № 42 Криворізької міської ради Дніпропетровської області (том 1 а. с. 21). Відповідно до копії довідки Криворізької гімназії № 42 Криворізької міської ради відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради ОСОБА_4., 2016 року народження навчається в 3-Б класі КГ № 42 Криворізької міської ради Дніпропетровської області (том 1 а. с. 22). Згідно з копією психолого-педагогічної характеристики на ОСОБА_3 учня 7-Б класу Криворізької гімназії № 42 останній характеризується виключно з позитивної сторони - сумлінно ставиться до навчання, демонструє відповідальність у навчальній діяльності, прагне досягти гарних результатів, комунікабельний, у спілкуванні проявляє доброзичливість і повагу (том 1 а. с. 25). 17.02.2023 начальником відділу Новоархангельського відділу державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Корчевським Ю. М. відкрито виконавче провадження за судовим наказом № 389/2100/22, виданого Знам`янським міськрайонним судом Кіровоградської області про стягнення з відповідача на користь позивачка аліментів на утримання дітей (том 1 а. с. 206, 208). Відповідно до розрахунків заборгованості по аліментам на утримання дітей за відповідачем станом на 31.10.2024 наявна заборгованість у сумі 94 560,56 грн, станом на 01.04.2025 наявна заборгованість у сумі 114 412,22 грн, станом на 01.06.2025 наявна заборгованість в сумі 122 352,89 грн (том 1 а. с. 26-27, 31). Згідно Висновку органу опіки та піклування Новоархангельської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Новоархенгельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області від 10 червня 2025 року № 158орган опіки та піклування вважав за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю обґрунтованих підстав для встановлення факту ухилення ним від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей (том 1 а. с. 226-230). Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_5 пояснив, що позивач доводиться йому невісткою. Його син одружився та разом виховують двох дітей його дружини. Від невістки дізнався, що відповідач працює за кордоном, дітям фінансово не допомагає, зрідка телефонував, можливо ще на Новий рік. До дітей не приїздив, чи він спілкувався з дітьми, йому не відомо. Позивач з відповідачем розлучилися і знаходяться в неприязних відносинах. Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_6 пояснила, що позивач доводиться їй донькою. Відповідач поїхав за кордон. Коли вони були в шлюбі, він не цінував її доньку, не любив дітей, ставився до них, немов чужа людина. Позивач розлучилася з відповідачем. Зараз у неї інша сім`я, новий чоловік дуже гарно ставиться до дітей, піклується про них. ОСОБА_2 аліменти не сплачує, не цікавиться життям дітей. Діти дуже хороші. Коли донька з відповідачем жили однією сім`єю, він не приділяв дітям уваги, зловживав спиртними напоями, курив траву, ходив по гостях, не спілкувався з дітьми, не ходив до них у школу, дітьми займалась донька, вона та її чоловік. Зі слів дітей чула, що вони не хочуть спілкуватись з батьком, після телефонної розмови з відповідачем, онук попросив матір, щоб та заблокувала його номер, про що була розмова, той не сказав, але після неї дуже образився на відповідача. ОСОБА_2 курив траву, при цьому ставав агресивним, діти його боялися. Його мати казала, що він курив ще до одруження. Відповідач надавав дозвіл на прописку дітей, на прохання позивачки, але натомість вимагав автомобіль. Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. В судовому засіданні апеляційного суду, за участі психолога ОСОБА_9 , неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснив, що на даний час проживає разом зі своєю матір`ю, вітчимом та сестрою в м. Кривому Розі. З рідним батьком ОСОБА_2 він останні три роки не спілкувався. Батько йому не телефонує, подарунків не дарує, одяг не купує. Причини відсутності спілкування з батьком пояснити не може. З батьком спілкуватися він не хоче, тому що він його кинув. Бажає, щоб батька позбавлили батьківських прав щодо нього. Останній раз спілкувався з батьком роки два назад в телефонному режимі. В судовому засіданні апеляційного суду, за участі психолога ОСОБА_9 , малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснила, що на даний час проживає разом зі своєю матір`ю, татом та братом в м. Кривому розі. Тата звати ОСОБА_1. Іншого тата ОСОБА_2 не пам`ятає та з ним не спілкувалась. Суд, оцінюючи зібрані у справі докази відповідно до статей 12, 81, 89 ЦПК України, дійшов висновку, що вони не підтверджують наявності винної, свідомої та системної поведінки відповідача, спрямованої на ухилення від виконання батьківських обов`язків, яка б об`єктивно зумовлювала необхідність застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. Зокрема, встановлені належні житлово-побутові умови проживання дітей, їх забезпечення та позитивна сімейна атмосфера свідчать про належне виконання батьківських обов`язків матір`ю та вітчимом, але самі по собі не доводять винної поведінки біологічного батька. Факт проживання дітей у благополучному середовищі не є підставою для позбавлення іншого з батьків батьківських прав. Позитивні характеристики дітей із закладів освіти свідчать про їх нормальний розвиток, соціалізацію та навчання, однак не містять відомостей про причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою відповідача та можливими негативними наслідками для дітей. Навпаки, ці докази спростовують наявність реальної загрози фізичному чи психічному розвитку дітей. Наявність заборгованості зі сплати аліментів сама по собі не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав. Матеріали справи не містять доказів умисного ухилення відповідача від сплати аліментів, а також доказів того, що несплата була спрямована на свідоме позбавлення дітей матеріального забезпечення. Суд враховує, що орган опіки та піклування дійшов висновку про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав у зв`язку з відсутністю обґрунтованих підстав для встановлення факту ухилення від виконання батьківських обов`язків. При цьому, що суд першої інстанції не навів переконливих мотивів, з яких відхилив цей висновок, як того вимагає частина шоста статті 19 СК України. Показання свідка ОСОБА_5 ґрунтуються на відомостях, отриманих зі слів позивача, а не на власному безпосередньому сприйнятті обставин. Такі показання мають характер припущень та оцінних суджень і відповідно до статті 90 ЦПК України не можуть бути визнані належними та допустимими доказами. Свідок ОСОБА_6 є близьким родичем позивача, що об`єктивно впливає на неупередженість її показань. Крім того, наведені нею твердження про поведінку відповідача не підтверджені жодними іншими доказами, мають загальний та оціночний характер, а частина з них стосується періоду спільного проживання сторін і не доводить системного ухилення після розірвання шлюбу. Висловлене неповнолітнім ОСОБА_3 небажання спілкуватися з батьком є суб`єктивним сприйняттям дитини, сформованим унаслідок тривалого проживання з матір`ю та вітчимом, та не може розцінюватися як доказ винної поведінки відповідача. Думка дитини підлягає врахуванню, однак не має наперед встановленої сили та повинна оцінюватися у сукупності з іншими доказами. Малолітня ОСОБА_4 фактично не пам`ятає біологічного батька, що зумовлено віком та тривалим періодом відсутності спілкування. Ця обставина не свідчить про свідоме ухилення відповідача, а лише підтверджує фактичний розрив сімейних зв`язків, який сам по собі не є підставою для позбавлення батьківських прав. При цьому, суд зауважує, що озвучена думка дітей не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки їх думка не завжди може відповідати їх інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вони в силу малолітнього віку неспроможні надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на них. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21). Таким чином, надані позивачем докази тільки підтверджують характер та спосіб її участі у вихованні дітей, проте, не доводять факт злісного нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками щодо сина та доньки, тобто що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки. Позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей, тобто природних прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Суд враховує, що ОСОБА_2 за встановлених обставин справи не є тією особою, поведінка чи дії якого можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив із ним сімейних відносин не відповідає інтересам дітей. При цьому, позивачем не доведено, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення відповідача батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дітей, а сама по собі відсутність спілкування батька та дітей не є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. З огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дітей, зокрема в частині їх прав на спілкування з батьком та збереження зв`язків із ним, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), проте, наявності таких обставин у цій справі не доведено. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц та від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною. Таким чином, за обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також те, що батько дітей проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права згідно пунктів 2, 3 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог. За таких обставин, апеляційна скарга адвоката Сьори О. М., яка представляє інтереси ОСОБА_2 , підлягає задоволенню, а рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2025 року скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Разом із цим, обставини цієї справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21). Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. В порядку розподілу судових витрат, враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 1 816 грн 80 коп судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу адвоката Сьори Оксани Миколаївни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити. Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 80 коп судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 16.02.2026. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді О. Л. Карпенко О. І. Чельник