Постанова 4816 № 574/284/25

Справа № 574/284/25 Номер провадження 22-ц/816/1495/26 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2026 року м.Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Сізова Д.В. (судді-доповідача), суддів Петен Я.Л., Замченко Я.Л., з участю секретаря судового засідання Овчаренко М.В., у присутності: представника позивача - адвоката Омельченка Євгена Володимировича (в режимі відеоконференції), представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» на рішення Буринського районного суду Сумської області від 24 листопада 2025 року (суддя Гук Т.Р.), ухвалене в м. Буринь, у цивільній справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : 14 квітня 2025 року АТ «АКЦЕНТ-БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтовано наступними обставинами. ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». Будучи клієнтом банку, 12 липня 2023 року ОСОБА_1 в електронному вигляді уклав з банком кредитний договір про надання кредиту в розмірі 60000 грн, строком на 60 місяців (до 11 липня 2028 року) зі сплатою за користування грошима 85 % щорічно. Свої зобов`язання за договором банк виконав у повному обсязі, надавши кредит у визначеному договором розмірі. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконав, станом на 11 квітня 2025 року його заборгованість перед банком становила 130364,33 грн, із яких: 60000 грн - кредит, 70364,33 грн - проценти за користування кредитними коштами. Відповідач інформувався про наявну заборгованість шляхом телефонних дзвінків та направленням SMS-повідомлень. Посилаючись на вказані обставини АТ «АКЦЕНТ-БАНК» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 12 липня 2023 року №АВН0СТ155101689165944764 у розмірі 130364,33 грн, а також судовий збір. Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 24 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні позову. В апеляційній скарзі АТ «АКЦЕНТ-БАНК», посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, вирішити питання розподілу судових витрат. Зазначає, що під час підписання Анкети-заяви особу позичальника було ідентифіковано за паспортом громадянина України та ним надано згоду на використання електронного підпису, який має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис. Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги висновки Верховного Суду у такій категорії справ, який у ряді своїх постанов неодноразово вказував, що за умови коли електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Вважає, що відповідачем не доведено здійснення банком неналежного чи помилкового переказу, що кошти переказано неналежному отримувачу без законних підстав. Не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач, як користувач, не замовляв і не оформляв здійснення платіжних операцій за відкритими йому банківськими рахунками, як і те, що банком здійснено недозволені або некоректно виконані платіжні операції, чи вчинено їх без розпорядження та без волевиявлення відповідача. Факт звернення відповідача до поліції із заявою не доводить вину банку, також відповідач у разі визнання його потерпілим має право на звернення до обвинуваченого з цивільним позовом в межах кримінального провадження. Звертає увагу на відсутність належних доказів перебування відповідача у цей час за кордоном, проте навіть це не завадило йому оформити кредит дистанційно. Своїм правом на відзив на апеляційну скаргу сторона відповідача не скористалася. Відповідач до суду не з`явився, про час та місце розгляду справи в силу положень пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України повідомлений належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Омельченка Є.В, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення представника відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 04 лютого 2019 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», зазначивши у ній свої анкетні дані та номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 10). Вказаний номер мобільного телефону ОСОБА_1 - єдиний відомий АТ «А-Банк» засіб комунікації з клієнтом за допомогою мобільного зв`язку. 12 липня 2023 року від імені ОСОБА_1 підписано заяву з АТ «А-Банк» про погодження використання удосконаленого електронного підпису. Підписання відбулося простим електронним підписом, шляхом введення ОТР-пароля 2209, відправленого на номер телефону. Вказаною заявою засвідчено генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку ABank24 з метою засвідчення його дій. Також підписанням вказаної заяви підтверджувалося, що всі наступні правочини можуть вчинятися відповідачем та/або Банком з використанням електронного підпису (а.с. 11). 12 липня 2023 року від імені ОСОБА_1 в електронному вигляді підписано паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» та заяву про надання послуги «Швидка готівка» №АВН0СТ155101689165944764, згідно із якою: сума кредиту - 60000 грн, строк кредиту - 60 місяців (із 12 липня 2023 року по 11 липня 2028 року), процентна ставка (фіксована) - 85 % на рік, із застосуванням ануїтетної схеми погашення, розмір щомісячного платежу - 4391,67 грн, номер платіжної картки, на яку зараховується сума кредиту - НОМЕР_7, погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_2 . У такий же спосіб позичальником підписана Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, у якій із розбивкою на 60 місяців зазначено розмір кожного щомісячного платежу - 4390,66 грн (а.с. 17). Заява та паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» підписані накладенням електронного підпису (а.с. 12-13, 14-16). Відповідно до протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису: підписувач - ОСОБА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ; час підпису - 12 липня 2023 рік, 15 год. 46 хв; пристрій, на якому виконувався підпис - Samsung, SM-G9910 (а.с. 18). На підтвердження видачі кредиту у сумі 60000 грн за договором №АВН0СТ155101689165944764 від 12 липня 2023 року надано меморіальний ордер № TR.31351509.35634.65455 від 12 липня 2023 року (а.с. 20). Згідно із наданим позивачем розрахунком, станом на 11 квітня 2025 року відповідач має заборгованість перед банком у розмірі 130364,33 грн, з яких 60000 грн тіло кредиту, 70364,33 грн відсотки за користування кредитом (а.с. 19). 27 липня 2023 року матір ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулася до поліції з заявою, у якій вказала, що в період із 14 липня 2023 року по 24 липня 2023 року невідома особа оформила кредит на ім`я її сина ОСОБА_1 без його відома та користується його банківською карткою, у той час як син заявниці перебуває за кордоном (а.с. 80). Вказані відомості 28 липня 2023 року за №12023200450000744 внесено до ЄРДР, із витягу якого вбачається, що 12 липня 2023 року невстановлена особа без відома і дозволу ОСОБА_1 , оформила на його ім`я кредит в АТ КБ «ПриватБанк» та шляхом зняття з банківської картки № НОМЕР_4 , що відповідає банківському рахунку № НОМЕР_5 , прикріпленої до мобільного телефона НОМЕР_1 , заволоділа грошовими коштами у сумі 24993,22 грн (а.с. 82). 18 жовтня 2023 року матір ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулася до поліції з заявою, у якій вказала про необхідність вжиття заходів до невідомої особи, яка за допомогою сім-карти її сина ОСОБА_1 05 жовтня 2023 року зареєструвалася онлайн, як фізична особа-підприємець (а.с. 81, 89). Вказані відомості 20 жовтня 2023 року за №12023200450000478 внесено до ЄРДР, із витягу якого вбачається, що невідома особа, з використанням мобільного телефону НОМЕР_1 , який належить сину заявниці ОСОБА_1 , без відома останнього, створила електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та втрутилася у роботу застосунку «Дія», шляхом зламу акаунту ОСОБА_4 , в результаті чого було відкрито підприємство на ім`я останнього (а.с. 83). ПрАТ «ВФ Україна» у листі від 23 жовтня 2023 року на звернення ОСОБА_3 від 20 жовтня 2023 року повідомило, що мобільний номер НОМЕР_6 був номером передплаченої форми обслуговування, надання послуг за ним здійснювалося анонімно, без ідентифікації власника та без реєстрації даних користувача. Таким чином, встановити законну приналежність кому-небудь зазначеного номера можливості немає. У результаті проведеної перевірки за номером телефону НОМЕР_6 встановлено, ще його обслуговування було призупинено 10 лютого 2023 року, оскільки з моменту останнього поповнення минув рік. Номер був доступний тільки для вхідних дзвінків, проте через два місяці (19 квітня 2023 року) він був блокований і на вхідні події, а ще через місяць (19 травня 2023 року) - повністю деактивований, залишок коштів анульований. Таким чином, компанія надала її сину можливість не втратити номер і залишок коштів впродовж року і ще трьох місяців. Постачальники електронних комунікацій мають право на надання телефонних номерів споживачам у межах виділеного операторові номерного ресурсу, який є технічно обмеженим. Із метою оптимізації номерних ємностей, оператор може відправляти номери мобільних телефонів на повторне використання. Така дія і була проведена стосовно вказаного номера, він був проданий (а.с. 79). 07 червня 2025 року матір ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулася до поліції з заявою, у якій вказала, що 05 травня 2025 року із надісланої на її та сина адресу ухвали суду від 02 травня 2025 року дізналася про позов АТ «Акцент-Банк» до її сина про стягнення заборгованості за кредитним договором від 12 липня 2023 року у розмірі 60000 грн, який від імені її сина був підписаний електронним цифровим підписом з мобільного телефону НОМЕР_6 яким, він не володів, оскільки з травня 2023 року номер було деактивовано та продано (а.с. 125). Вказані відомості 04 липня 2025 року за №12023200450000478 внесено до ЄРДР, із витягу якого вбачається, що невстановленою особою вчинено незаконне збирання конфіденційної інформації про ОСОБА_1 , яка в подальшому була використана для оформлення кредитних зобов`язань від його імені, зокрема в АТ «Акцент Банк», на загальну суму 60000 грн (а.с. 120). У ході досудового розслідування вказаних кримінальних проваджень інформацію, яка б сприяла їхньому розкриттю не здобуто. Досудове розслідування триває (а.с. 90, 115). 27 червня 2025 року ОСОБА_3 звернулася з листом до голови правління АТ «Акцент-Банк», у якому повідомила, що 04 лютого 2019 року її син ОСОБА_1 , дійсно підписав Анкету-заяву про надання банківських послуг, як суб`єкт підприємницької діяльності, але банківськими послугами ніколи не користувався. Починаючи з 21 березня 2023 року ОСОБА_1 знаходиться за межами України. Кредитний договір АВНОСТ155101689165944764 від 12 липня 2023 року з АТ «Акцент-Банк» її син ніколи не укладав, кошів не отримував, як і платіжної карти № НОМЕР_7 , жодних платіжних операцій за нею не здійснював. Про наявність кредитних зобов`язань перед банком вона дізналася лише після відкриття провадження у справі за позовною заявою банку. Кредитні кошти на ім`я її сина отримані третіми особами не тільки у АТ «Акцент-Банк», але і в інших фінансових установах. За її зверненнями за фактом незаконного заволодіння грошовими коштами на ім`я її сина, зокрема і в АТ «Акцент-Банк», відкриті кримінальні провадження. Жодних повідомлень про наявність заборгованості перед банком шляхом телефонних дзвінків або SMS-повідомлень її син не отримував, оскільки номер телефону, зазначений в паспорті споживчого кредиту ніколи йому не належав. Доступ до його даних став можливий через повторний продаж його номеру телефона іншій особі. Просила не нараховувати відсотки та штрафні санкції за вказаним кредитним договором; надати інформацію на який картковий рахунок були перераховані кредитні кошти, коли і яким банком була емітована кредитна картка, на який телефон направлялися банком SMS-повідомлення і за допомогою якого номеру телефону здійснювалось спілкування про погашення заборгованості (а.с. 121). Із наданої АТ «АКЦЕНТ-БАНК» виписки по карті № НОМЕР_7 , відритої на ім`я ОСОБА_5 , вбачається, що о 15 год 47 хв. 12 липня 2023 року на вказану картку відбулося зарахування коштів за кредитом «Швидка готівка» у розмірі 60000 грн, о 16 год 57 хв. 12 липня 2023 року відбулося списання із цієї картки на суму 25219 грн, залишок - 34911 грн (а.с. 107). За даними відміток у паспорті громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_8 ОСОБА_1 перетнув державний кордон України на виїзд 21 березня 2023 року. Також ним отримана робоча віза (офіційний дозвіл) (а.с. 122-124). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що в супереч вимог статей 12, 81 ЦПК України позивачем не доведено вчинення ОСОБА_5 , який із 21 березня 2023 року перебуває за кордоном, будь-яких дій, які б сприяли розголошенню ПІН-коду чи іншої індивідувальної облікової інформації користувача, необхідної для проведення банківських операцій із кредитною карткою, чи сприяння у будь-який спосіб третім особам у використанні ними такої інформації, що призвело до підписання заяви про погодження використання удосконаленого електронного підпису та оформлення на його ім`я вказаного кредитного договору шляхом підписання відповідних документів електронним підписом із відправленням ОТР-пароля на номер телефону НОМЕР_9 , який відповідачу не належав у зв`язку із повною його деактивацією оператором мобільного зв`язку 19 травня 2023 року та продажем іншій особі. Однак із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується. Згідно зі статтею 526, частиною 1 статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частин 3, 12 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частина 1 статті 1068 ЦК України передбачає, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Положеннями статті 1073 ЦК України встановлено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини 6 статті 64 Закону України «Про платіжні послуги» (у редакції на час виникнення правовідносин) порядок відкриття рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунку та особливості його обслуговування зазначаються в договорі, укладеному між надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку та користувачем - власником рахунку. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» (у редакції на час виникнення правовідносин): автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг (п. 1); індивідуальна облікова інформація - індивідуалізований набір інформації, що надається надавачем платіжних послуг користувачу або його уповноваженому представнику для цілей автентифікації (п. 20); ініціатор - це особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач (п. 21); неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі (п. 42); платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції (а.с. 54); платіжний додаток - програмний засіб, розміщений в апаратно-програмному середовищі електронного платіжного засобу, за допомогою якого здійснюються платіжні та інші операції, передбачені договором (п. 61); платіжний застосунок - програмне забезпечення, що дає змогу користувачу ініціювати платіжну операцію з рахунку платника (у тому числі за допомогою платіжних інструментів) та/або здійснювати інші операції, передбачені договором з надавачем платіжних послуг (п. 62). Відповідно до статті 41 Закону України «Про платіжні послуги» (у редакції на час виникнення правовідносин) ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом, зокрема, надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи. Згідно із підпунктом 63 пункту 5 Розділу І Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 травня 2020 року № 65 (у редакції на час виникнення правовідносин), фінансовий номер телефону - контактний номер телефону клієнта, що використовується банком, зокрема, з метою проведення його автентифікації. Частиною 20 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» (у редакції на час виникнення правовідносин) встановлено, що користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації. Відповідно до частини 4 статті 87 Закону України «Про платіжні послуги» (у редакції на час виникнення правовідносин) платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією. Платник має право вимагати відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією, за умови повідомлення про це надавача платіжних послуг протягом 90 календарних днів з дати списання коштів за такою операцією з його рахунку. Зазначений у цій частині строк не застосовується, якщо надавач платіжних послуг не дотримався свого обов`язку щодо інформування платника про виконані платіжні операції згідно з вимогами цього Закону. Розділом VII Положення «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164 (у редакції на час виникнення правовідносин) визначено, що: користувач зобов`язаний: 1) зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень; 2) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором (п. 136); користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем; до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом (п. 140); власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (п. 146); власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (п. 147). Встановлено, що 21 березня 2023 року ОСОБА_1 перетнув державний кордон України на виїзд. Заборгованість за кредитним договором виникла після його підписання ОСОБА_1 12 липня 2023 року електронним підписом - введенням ОТР-пароля, відправленого на номер телефону НОМЕР_6 , який було вказано в Анкеті-заяві від 04 лютого 2019 року. За інформацією ПрАТ «ВФ Україна» абонентський номер НОМЕР_6 , що належав ОСОБА_1 , був номером передплаченої форми обслуговування. Оскільки з моменту останнього поповнення номеру минув рік, його обслуговування 10 лютого 2023 року було призупинено (доступний тільки для вхідних дзвінків), 19 квітня 2023 року номер був блокований і на вхідні події, а 19 травня 2023 року повністю деактивований та у подальшому проданий оператором. 07 червня 2025 року матір ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулася до поліції з заявою за фактом здійснення в АТ «Акцент-Банк» незаконних операцій від імені її сина, про які вона дізналася 05 травня 2025 року з позову банку. 27 червня 2025 року мати відповідача ОСОБА_3 звернулася до АТ «Акцент-Банк» з листом, у якому повідомила про непричетність її сина до всіх банківських операцій, пов`язаних із отриманням кредитних коштів у розмірі 60000 грн, із огляду на вибуття із власності сина номера телефону, за допомогою якого було реалізовано отримання кредиту. У листі, крім іншого, також просила не нараховувати відсотки та штрафні санкції за вказаним кредитним договором. Отже, припинивши використання вказаного номеру телефону за певний час до його деактивації, відповідач не повідомив банк про такі обставини не зважаючи на те, що цей номер телефону із 04 лютого 2019 року значився у банківській установі, як його фінансовий номер. Також, маючи випадки, як зазначає відповідач, незаконного списання грошових коштів із інших його рахунків, створення електронної пошти, втручання у роботу застосунку «Дія», шляхом зламу його акаунту та відкриття на його ім`я ФОП, він не вчинив жодних дій щодо унеможливлення повторення подібного в АТ «Акцент-Банк». Навіть дізнавшись 05 травня 2025 року про позов банку, лише 07 червня 2025 року відбулося повідомлення в поліцію, та 27 червня 2025 року - до АТ «Акцент-Банк». Також після отримання інформації щодо спірних транзакцій, будучи клієнтом банку, відповідач не звернувся з заявою про блокування відповідних рахунків та з`ясування подальшої долі отриманих кредитних коштів, які, як повідомив представник позивача, у розмірі 31961 грн (із 60000 грн) до цього часу перебувають на належній відповідачу банківській картці. Отже, втрата відповідачем фінансового номера, некористування ним чи його зміна без вчасного повідомлення про це банку, призвела до можливості використання інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції від його імені, і належних і допустимих доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у втраті вказаної індивідуальної облікової інформації клієнта банку, суду не надано. У свою чергу, здійснивши автентифікацію з використанням наявних у банку індивідуальних облікових даних, до яких, зокрема, належить фінансовий номер відповідача, та ідентифікувавши його як клієнта банку, позивач розцінив його як особу, що на законних підставах ініціює платіжну операцію, у зв`язку з чим, відповідно до статті 1068 ЦК України, був зобов`язаний виконати для клієнта операцію, передбачену для рахунку відповідного виду. Наявність відкритих кримінальних проваджень, за заявою матері відповідача не може бути підставою для звільнення його від доказування у цій справі, оскільки винна особа не встановлена. Перебування відповідача поза межами території України не спростовують доводів позивача, оскільки вказані спірні операції можуть проводитися дистанційно. Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Отже, встановивши обставини, які свідчать про те, що ОСОБА_1 своєю бездіяльністю, яка полягала у втраті (невикористанні чи заміні) фінансового номера та несвоєчасному повідомленні про це банку, створив умови для використання відповідної інформації з метою ініціювання платіжних операцій від його імені та отримання кредитних коштів, колегія суддів дійшла висновку про доведеність доводів позивача щодо наявності у відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді обов`язку погашення заборгованості за зазначеним кредитом. Разом із тим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного. Кредитні правовідносини, які виникли між сторонами за вказаним кредитним договором мають споживчий характер і на них поширюються вимоги законодавства про споживче кредитування. Відповідно до частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність. Отже, праву кредитора на дострокове (строк виплати якого ще не настав) стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, має передувати реалізація ним обов`язку направлення вимоги про дострокове виконання кредитного зобов`язання. Оскільки, матеріали справи не містять доказів виконання позивачем своїх обов`язків, передбачених частиною 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» щодо повідомлення у письмовій формі споживача про наявність заборгованості із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені, тому у ОСОБА_1 не виник обов`язок дострокового повернення у повному обсязі всієї суми грошових коштів за кредитним договором. Проте, вказане положення діє щодо реалізації права вимоги про повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, та не стосується простроченої заборгованості. Враховуючи, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином, а позичальник, отримавши кредитні кошти, не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання щодо їх повернення, колегія суддів вважає наявними правові підстави для стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом станом на час звернення до суду з позовом (див.: постанову Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 61-5945св23). Із наданої таблиці обчислення загальної вартості кредиту, яка цифровими підписами скріплена договірними сторонами, вбачається, що прострочена заборгованість відповідача станом на 14 квітня 2025 року становить 92203,89 грн, із яких: 3010,61 грн кредит, 89193,28 грн проценти за користування кредитними коштами. За таких обставин, у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову і стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованості за кредитним договором від 12 липня 2023 року №АВН0СТ155101689165944764, яка утворилася станом на 14 квітня 2025 року, у розмірі 92203,89 грн. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України при частковому (на 70,7%) задоволенні позову та апеляційної скарги, із ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4281,64 грн, з яких 1712,64 грн (3028 х 0,8 х 70,7%) за розгляд справи у суді першої інстанції, 2569 грн (3028 х 0,8 х 150% х 70,7%) за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» задовольнити частково. Рішення Буринського районного суду Сумської області від 24 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором від 12 липня 2023 року №АВН0СТ155101689165944764, яка утворилася станом на 14 квітня 2025 року, у розмірі 92203,89 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» судові витрати у розмірі 4281,64 грн в рахунок повернення судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повна постанова складена «16» лютого 2026 року. Головуючий (суддя-доповідач) Д.В. Сізов Судді Я.Л. Петен А.О. Замченко