Постанова 4812 № 757/13623/24-ц

12.01.26 22-ц/812/37/26 Провадження № 22-ц/812/37/26 ПОСТАНОВА Іменем України 12 січня 2026 року м. Миколаїв справа № 757/13623/24-ц Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Шурмою Є.М., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа ОСОБА_2 , про захист справ споживачів, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 12 вересня 2025 року під головуванням судді Гуденко О.А., повне судове рішення складено 19 вересня 2025 року, У С Т А Н О В И В: У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» ( далі- АТ «Ощадбанк») про захист справ споживачів. Позивач зазначав, що 05 червня 2023 року о 22 год 48 хв він отримав повідомлення на свій мобільний телефон про поповнення карткового рахунку Ощадбанку НОМЕР_1 на суму 13 256 грн 21 коп., що є його пенсійним забезпеченням . 06 червня 2023 року близько 08 год 50 хв він отримав СМС-повідомлення про те, що о 06:23 год з його картки відбулося списання грошових коштів у розмірі 13 337 грн. Оскільки погодження на таку банківську операцію він не надавав, про списання грошових коштів без його дозволу він одразу повідомив на гарячу лінію АТ «Ощадбанк», звернувся до Банку з заявою про несанкціоноване списання коштів з його карткового рахунку та просив провести перевірку цієї транзакції та встановити осіб, які скоїли злочин. Того ж дня він звернувся з заявою до кіберполіції ГУНП в Миколаївській області, які 26 червня 2023 року передали матеріали його звернення до ВП № 1 МРУП ГУНП в Миколаївській області та дані внесені до ЄРДР за № 12023152020000857 з правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 185 КК України. 26 червня 2023 року він отримав від відповідача відповідь про результати перевірки про те, що зняття коштів з його карткового рахунку стало можливим у зв`язку з порушенням (недотриманням) ним вимог Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а саме п. 9.15 ІХ Договору. Також вказано, що переказ коштів було здійснено на картку АТ «ТАСКОМБАНК» № НОМЕР_2 . Однак позивач не погоджується з такими висновками перевірки, так як Банком не надано доказів про встановлення його вини у передачі вказаних коштів третім особам. Він як користувач банківськими послугами з метою безпеки встановив подвійну верифікацію транзакцій, мінімальні ліміти на перерахування та зняття готівки за допомогою мобільного банкінгу. Також зазначав, що його платіжна картка не губилася, третім особам інформацію про номери карткових рахунків пін-коди та іншу конфіденційну інформацію він не розголошував, а тому не повинен нести відповідальність за списання грошових коштів з його рахунку. Посилаючись на те, що у досудовому порядку відповідач відмовляється визнати перерахування грошових коштів на рахунок в іншій банківській установі неправомірним та повернути гроші на його рахунок, ОСОБА_1 просив стягнути з АТ «Ощадбанк» на його користь грошові кошти у розмірі 13 337 грн 00 коп. АТ «Ощадбанк» просило відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що здійснені операції по переказу коштів з рахунку позивача були підтверджені ним біометричними даними/або кодом доступу та Банк не несе відповідальності за збитки, завдані клієнту не з вини Банку внаслідок користування системами - Web-банкінг «Ощад 24/7» та /або Mobile banking «Ощад 24/7». Зауважує, що Банком не було порушено норм Договору та чинного законодавства України, Клієнт звернувся до Банку після успішного завершення операції. Перерахування грошових коштів з карткового рахунку позивача стало можливим у зв`язку з порушенням (недотриманням) ним вимог розділу ІХ Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а саме п. 9.15. Крім того зазначає, що у разі встановлення винних осіб у кримінальному провадженні позивач не буде позбавлений права звернутись до таких осіб із відповідним позовом про відшкодування заподіяної шкоди. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 березня 2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 . Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано АТ «Ощадбанк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 13337 грн 00 коп., перерахованих 06 червня 2023 року з його карткового рахунку № НОМЕР_1 . Стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь держави 1 211 грн 20 коп. судового збору. Ухвалюючи рішення суд встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції Враховуючи вищевикладене, а також принцип застосування до дійсних правовідносин сторін принципу захисту прав споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, суд прийшов до висновку, що в даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повернути позивачеві грошові, які неправомірно були перераховані з його карткового рахунку. В апеляційній скарзі представник АТ «Ощадбанк» - адвокат Калюжний С.С., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт зазначав, що враховуючи, що операції з переказу коштів з рахунку позивача 06 червня 2023 року було здійснено в мережі Інтернет з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної карти банку з правильним введенням паролів, які відомі лише власнику картки, а тому АТ «Ощадбанк» не повинно нести відповідальність за дану операцію. Кошти за спірною транзакцією поверненню позивачу не підлягають, так як платіжні операції здійснено з проведенням ідентифікації платіжного засобу та клієнта у системі дистанційного банківського обслуговування Mobile banking «Ощад 24/7» коректно, що можливо лише за наявності реквізитів банківської картки SMS-паролів, Push -повідомлення, які направлялись на фінансовий телефон позивача та відомі виключно йому. Представник відповідача звертав увагу, що під час розгляду справи суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач звернувся до Контакт-центру АТ «Ощадбанк» з підозрою на шахрайські списання по платіжній картці після успішного завершення операцій. Банк не несе відповідальності за збитки, завдані клієнту не з вини Банку внаслідок користування системами - Web-банкінг «Ощад 24/7» та /або Mobile banking «Ощад 24/7». Апелянт вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що ініціювання переказів по картці позивача було здійснено шляхом електронної ідентифікації електронного платіжного засобу та Клієнта, що свідчить про відсутність вини Банку у виконанні розпорядження Клієнта щодо перерахунку коштів з рахунку позивача. Відповідь ТОВ «Лайфсел» спростовує твердження позивача, що він не отримував повідомлень від Банку. Також позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що операції здійснені з вини Банку. Банком у повній мірі було дотримано вимоги чинного законодавства України та укладеного з позивачем договору. Перерахування грошових коштів з карткового рахунку позивача стало можливим у зв`язку з порушенням (недотриманням) ним вимог розділу ІХ Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а саме п. 9.15. Щодо звернення позивача до правоохоронних органів адвокат Калюжний С.С. зазначає, що у разі встановлення винних осіб у кримінальному провадженні ОСОБА_1 не буде позбавлений права звернутись до цих осіб із відповідним позовом про відшкодування заподіяної шкоди. Крім того зазначає, що судом не взято до уваги, що кошти були переведені ОСОБА_2., якого було залучено до участі у справі, як третю особу, а не відповідачу. Позивач та третя особа правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались. В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник АТ «Ощадбанк» - адвокат Калюжний С.С. - підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання вдруге не з`явився, від нього надійшли письмові пояснення, де він вказав, що вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, та просив залишити оскаржуване рішення без змін, також просив розглянути справу у його відсутність. Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання до суду апеляційної інстанції вдруге не з`явився, про дату, час і місце судового засідання сповіщений належним чином. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Пунктами 4 та 5 частини 20 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації. Відповідно до пункту 138 розділу VIІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою правління НБУ від 29.07.2022 № 164 , Емітент зобов`язаний: 1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення); 2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; 3) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення; 4) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту; 5) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту; 6) реєструвати та протягом строку, передбаченого нормативно-правовими актами Національного банку, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування емітентом користувача та користувачем емітента, надавати користувачу таку інформацію за його письмовим зверненням. Емітент зобов`язаний зазначити дату і час одержання повідомлення користувача про втрату платіжного інструменту під час реєстрації повідомлення. Згідно з пунктом 40 розділу VIІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164(далі - Положення № 164), користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. Відповідно до пункту 146 розділу VIІ Положення № 164 власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та AT «Ощадбанк» укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). На ім`я позивача в AT «Ощадбанк» відкрито картковий рахунок в гривні України та надано платіжну картку № НОМЕР_1 до нього. Укладаючи Договір АТ «Ощадбанк» брав на себе обов`язок надання банківської послуги з відкриття та ведення рахунку. Приймаючи на себе зобов`язання про відкриття на користь позивача та ведення його рахунків АТ «Ощадбанк», як надавач послуг, приймав на себе зобов`язання забезпечити відповідну якість послуг, що визначається відповідно Цивільним Кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». За договором позивачеві було надано вищевказану пластикову карту, за допомогою якої позивач міг надавати розпорядження банку на певні операції з рахунку в автоматичному режимі. Також було надано можливість відкриття електронного кабінету клієнта в додатку «Ощад 24/7» на сайті АТ «Ощадбанк». В додатку «Ощад 24/7» наявна можливість проведення переказів з рахунку на рахунок як в АТ «Ощадбанк», так і на рахунки в інших банках. За допомогою додатку «Ощад 24/7» можливо встановлювати відповідні умови використання пластикової карти, оплати комунальних та інших платежів. Номер мобільного телефону повідомлений Банку клієнтом, який використовується Банком для ідентифікації клієнта, надання сервісів через Контакт центр Банку в тому числі послугу СМС інформування, та вважається фінансовим номером клієнта є номер НОМЕР_6. Випискою по картковому рахунку позивача підтверджується як факт користування ним вказаною платіжною карткою, в тому числі через мобільний додаток Ощад24/7, так і здійснення оспорюваної транзакції 06 червня 2023 року о 06.23 годин, а саме 13200 грн переказ коштів на карту Таскомбанку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) , 137 грн сплата комісії, всього 13 337 грн. З матеріалів справи вбачається, що операції по рахунку позивача проводились через сервіс Банку, інформація щодо отримувачів переказів наявна виключно у Банку в якому відкрито рахунок отримувачів коштів. Операції, що проводились по рахунку: 06 червня 2023 06:23:24 переказ коштів в сумі 13 200,00 грн. на карту Таскомбанку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Картка отримувача коштів № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) відкрита в АТ «Таскомбанк». Відповідно до листа АТ «Таскомбанк» від 26.12.2024 №6315/47.7.-БТ банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ). 06 червня 2023 року позивач приблизно о 08 годин 59 хвилин звертався до Банку з заявою про несанкціоноване списання коштів з його рахунку. 26 червня 2023 року позивачем отримано відповідь Банку про відсутність підстав для повернення грошових коштів. 28 вересня 2023 року позивачем подано заяву до Банку про досудове врегулювання спору, про що 05 жовтня 2023 року отримано відповідь про відсутність підстав для повернення коштів. За даними програмного забезпечення AT «Державний ощадний банк України» 06 червня 2023 року через систему ДБО «Ощад 24/7» (новий мобільний додаток FLUMO) за картковими рахунками позивача відбулася наступна успішна операція з переказу коштів (спірна операція): о 06:23:24 переказ через «Ощад 24/7» на картку іншого банку було здійснено на картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), емітовану AT «Таскомбанк» на ім`я третьої особи. 04 червня 2023 року о 19:19:59 на фінансовий номер позивача банк надіслав код для входу в систему «Ощад 24/7» (нова версія «Мобільний ощад» Flumo). 04 червня 2023 року о 19:21:36 в мобільному додатку «Ощад 24/7» (Система дистанційного банківського обслуговування, нова версія «Мобільний ощад» Flumo) клієнтом успішно пройдена верифікація при перереєстрації за карткою. 04 червня 2023 року о 19:21:54 в мобільному додатку «Ощад 24/7» (Система дистанційного банківського обслуговування, нова версія «Мобільнийощад» Flumo) здійснена реєстрація/перереєстрація за банківською карткою позивача та його фінансовим номером телефону. АТ «Ощадбанк» зазначив, що реєстрація позивача в системі «Ощад 24/7» (нова версія «Мобільний ощад» Flumo) здійснена коректно, що можливо лише за наявності реквізитів банківської картки (останні чотири цифри, PIN-код до неї) та паролю, який був направлений на фінансовий номер телефону клієнта. Відповідно дана інформація відома виключно позивачці. Спірна операція з переказу коштів здійснено в Системі дистанційного банківського обслуговування Mobile banking «Ощад 24/7» (нова версія «Мобільний ощад» Flumo) та підтверджено біометричними даними (Face ID / Touch ID) або кодом доступу, який встановлюється при першому вході або в налаштуваннях безпеки в мобільному додатку. Саме з використанням облікового запису позивача після нової реєстрації в Системі дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7» (Мобільний Ощад) здійснені вказані операції. Як стверджує представник відповідача, для реєстрації (перереєстрації), входу в систему «Ощад 24/7» на мобільному пристрої необхідні доступ до фінансового номеру, номер картки та PIN-код до неї, що в свою чергу є автентифікацією платіжного засобу і його держателя, а тому відповідальність за такі операції повинен нести власник рахунку - позивач. У банку були всі підстави виконати розпорядження власника рахунку про переказ коштів, який був належним чином автентифікований як держатель платіжного засобу. Проте, як вбачається з матеріалів справи, облікові записи Клієнта ОСОБА_1 у додатку «Ощад24/7» (WebBanking ) та у мобільному додатку «Ощад24/7» (у старій версії, який в повному обсязі функціонував до 18.13 годин 03.06.2022 року ) був створений 05.01.2022 року, позивач користувалася мобільним додатком «Ощад 24/7» та здійснював за його допомогою операції з переказу коштів зі свого рахунку . З відповіді Департаменту електронної комерції та платіжних засобів (процесинговий центр) вбачається, що вказану операцію здійснено в системі «Ощад 24/7» у новому мобільному додатку, підтверджено біометричними даними або ж кодом доступу, який встановлюється на етапі авторизації в мобільному додатку. Для реєстрації і встановлення нового мобільного додатку використовуються реквізити ПК та ПІН-код до неї, які відомі тільки клієнту, а також одноразовий ОТР-паролі, які надаються клієнту в автоматичному режимі на фінансовий номер мобільного телефону. При цьому 04 червня 2023 року за вказаним номером телефону (згідно даних Системі ДБО (дистанційного банківського обслуговування) був встановлений новий мобільний додаток (Flumo), зареєстрований 04 червня 2023 року о 19.21.54 годині з іншого мобільного пристрою та створено новий обліковий запис, через який пройшла оскаржувана операція, а о 06.29: 22 годин 06 червня 2023 року цей мобільний додаток вже був закритий, тобто менш ніж через п`ять хвилин після здійснення оскаржуваного переводу коштів на рахунок третьої особи. З наданої відповіді ТОВ "Лайфселл" щодо деталізації за номером 380630532323 за період з 01 по 06 червня 2023 року вбачається, що 04 червня 2023 року о 19.20 та 19.21 на цей номер надходив вхідний дзвінок та СМС-повідомлення від Ощадбанку. Далі вже 06 червня 2023 року приблизно о 09.02 годин надходили вхідні СМС-повідомлення від Ощадбанку після того як здійснено вихідний дзвінок на гарячу лінію Банку о 08.59 годин. В період близько 06:20- 06:31 годин 06 червня 2023 року на цей номер надходили інтернет-повідомлення, ідентифікувати які неможливо. Як стверджує позивач, ні вхідний дзвінок та СМС повідомлення 04 червня 2023 року, ні 06 червня 2023 року від Банку він не отримував. Як вбачається з наданого на вимогу суду матеріалів кримінального провадження № 12023152020000857 від 26.06.2023 року - внесено відомості до ЄРДР за заявою потерпілого ОСОБА_1 за фактом: що 06 червня 2023 року приблизно о 09.00 годин невстановлена особа таємно вчинила крадіжку грошових коштів у сумі 13200 грн з банківської платіжної картки № НОМЕР_1 , емітованої АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , чим спричинила останньому матеріальну шкоду. Згідно матеріалів досудового розслідування на час розгляду справи особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, не встановлена. Отже на підставі всього вищезазначеного судом першої інстанції встановлено, що 04 червня 2023 року за номером телефону НОМЕР_6 (згідно даних Системі ДБО (дистанційного банківського обслуговування) був встановлений новий мобільний додаток (Flumo), зареєстрований о 19:21:54 годин з пристрою , який відрізняється від пристроїв, якими раніше користувався позивач , та створено новий обліковий запис, через який пройшла оскаржувана операція 06 червня 2023 року о 06.23 годин , а о 19.19 годин був відправлений текст ОТП-повідомлення з ймовірно кодом для входу в систему Ощад 24/7 # Flumo# . Проте оператор мобільного зв`язку повідомляє, що у цей час був здійснений вхідний дзвінок з номеру НОМЕР_7 (дійсно такий номер зазначено на сайті Ощадбанку, як номер для зв`язку), а вхідне СМС-повідомлення надійшло лише о 19:21:40 , а верифікація картки згідно даних ДБО відповідача успішно пройшла о 19:21: 36 годин 04 вересня 2023 року. О 06.23 годин 06 червня 2023 року через "Ощад 24/7" з платіжної картки позивача було здійснено переказ на картку АТ «ТАСКОМБАНК" в сумі 13200 грн. Отже, при розгляді справи судом першої інстанції не здобуто доказів того, що ОСОБА_1 повідомив чи іншим способом розголосив індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції. Посилання АТ «Ощадбанк» на ту обставину, що позивач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Банк не довів того, що ОСОБА_1 втрачав та/або сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. До того ж, встановлено факт звернення позивача до банку про скасування спірної транзакції, а так само його звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно нього шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції. Крім того, судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є слабкою стороною у таких цивільних відносинах, відтак правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Зазначене кореспондується з постановою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 190/2037/23 (провадження № 61-12247св24). Таким чином суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про те, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, та не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до його карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції. За такого, суд вірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та повернув позивачеві грошові кошти у розмірі 13337 грн., які були неправомірно перераховані з його карткового рахунку. Посилання представника відповідача на те, що спірні операції позивачем вчинено за допомогою авторизації операцій з допомогою фінансового номеру телефону та введення отп-паролю , направленого за допомогою системи інтернет-банкінгу, без розголошення яких інша особа, не маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до додатку Ощад24/7, ні зняти чи переказати кошти з рахунку клієнта, тобто позивачем порушено п. 9.15 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на наступне . Так дійсно, відповідно до п. 9.15 Розділу IX Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Клієнт зобов`язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про Логін, Пароль, Картковий пароль, а також ПІН, CVV2, строк дії, номер Картки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання Логіна, Пароля, Карткового пароля несе виключно Клієнт. Пункт 9.16 Розділу IX Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачає, що Клієнт несе ризик та негативні наслідки передачі ним третій особі мобільного телефона (відповідної SIM-карти), номер якого визначений в Заяві про приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб або повідомлений Банку в іншому встановленому Договором порядку як Номер мобільного телефону Клієнта, їх втрати, незаконного заволодіння ними, а також ризик технічного перехоплення інформації, направленої на Номер мобільного телефону Клієнта. Згідно з п.9.17 Розділу IX Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Клієнт усвідомлює та приймає на себе усі ризики щодо можливості авторизації сторонньою особою у Мобільних додатках Google Pay або в інших подібних додатках за допомогою технології Біометрії, в тому числі якщо у Мобільному пристрої збережені Відбитки пальця(-ів) сторонньої особи». Відповідно до п. 9.18 Розділу IX Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб будь-яку особу, що використала Біометрію як засіб ідентифікації клієнта для доступу до Системи ДБО (у тому числі технології Touch ID, Face ID), Банк безумовно вважає Клієнтом і не несе відповідальності за дії такої особи, навіть якщо такі дії будуть оскаржуватися. Відповідно до п. 1.7 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб Банк забезпечує доведення цілісності, достовірності та авторства електронного документа, на який накладено Електронний підпис, шляхом здійснення перевірки відповідно до затвердженого в Банку порядку, зокрема, шляхом перевірки номеру Держателя картки, зафіксованого в інформаційних системах Банку, за допомогою направлення СМС на фінансовий номер або із застосуванням Системи ДБО або Сайту Банку. Клієнт, шляхом приєднання до цього Договору, погоджується з вищенаведеним порядком перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа, на який накладено Електронний підпис. Визначення електронного розрахункового документу, підтвердженого Одноразовим цифровим паролем/Біометрією, наведено в пп. 51 п. 2.1 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - Електронний розрахунковий документ, що підтверджений (підписаний) Електронним підписом, яким відповідно до цього Договору є Одноразовий цифровий пароль/Біометрія, в т.ч. по технології біометричної ідентифікації клієнта Touch ID (та подібні)/ Face ID (та подібні). Визначення біометрії наведено в пп. 11 п. 2.1 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - сукупність автоматизованих методів і засобів ідентифікації людини (Клієнта, Держателя тощо), заснованих на її фізіологічній та поведінковій характеристиці. В Мобільному додатку/Мобільному пристрої системи ДБО можуть використовуватися наступні технології біометричної ідентифікації клієнта: Touch ID (та подібні) - сканер відбитків пальця(-ів), в т.ч. розроблений компанією Apple; Face ID (та подібні) - сканер обличчя особи, в т.ч. розроблений компанією Apple. Відповідно до пункту 17.1.5 Розділу ХVII Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб сторони домовились, що послідовне введення Одноразового цифрового паролю, отриманого на Номер мобільного телефону, повідомлений Клієнтом Банку в порядку та спосіб, визначений Договором або ідентифікація клієнта шляхом Біометрії, є аналогом власноручного підпису Клієнта. Тобто спірні операції підтверджені Паролем клієнта, який є аналогом його власноручного підпису і проведені банківські операції є операціями, що проведені за розпорядженням Позивача. Сторони також погодили, що наслідки операцій в Системі ДБО, здійснених з використанням Облікового запису Клієнта. Відповідальність за такі операції несе особисто Клієнт, а не Банк (п. 17.3.8 Розділу ХVІІ Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб). Реєстрація та користування для здійснення оспорюваного переказу коштів в Системі дистанційного банківського обслуговування (ДБО) підтверджується банківськими протоколами, згідно з якими 04.06.2023 користувач зареєструвався в новому мобільному додатку «Ощад24/7» (Flumo) та отримав пароль. Але доказів того, що вказаний додаток , яким позивач успішно користувався до цього часу з червня 2022 року, про що стверджує сам Банк, був заблокований чи не працював - Банком суду не надано, отже переустановлення нового мобільного Додатку ще і на іншому мобільному пристрої ставить під сумнів твердження банку про те, що такі дії вчинено ОСОБА_1 . Таким чином користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) та від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) зазначено, що встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такі правові висновки є усталеними у судовій практиці, та їх правильно прийняв до уваги суд першої інстанції при вирішенні даної справи. Посилання представника АТ «Ощадбанк» на судову практику у аналогічних справах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року по справі № 522/22780/15-ц, від 01 липня 2020 року у справі ґ3 712/9107/18, від 01 грудня 2021 року у справі № 720/1119/19 від 25 липня 2022 року № 577/2701/20, колегія суддів не може прийняти до уваги. Так, у постанові від 09 липня 2025 року у справі № 489/4939/23 Верховний Суд у пунктах 25-26 вказував, що у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, які він не виконував або які були виконані некоректно, Банк негайно відшкодовує платнику суму такої операції та за необхідності відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувача не можна притягнути до відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб був використаний без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Без установлення обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, немає підстав вважати користувача винним. Помилково вважати, що якщо операції зі зняття з платіжної картки користувача коштів супроводжувались правильним введенням ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору передбачений обов`язок позивача щодо нерозголошення такого коду, то це виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми. Зазначені дії позивача не означають те, що він саме своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (див. постанову Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15). Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За недоведеності обставин, які безспірно означають те, що користувач власними діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно вважати відсутньою вину користувача у перерахуванні чи отриманні спірних коштів. Сам по собі факт коректного введення вихідних даних для ініціювання такої банківської операції як списання коштів з рахунку користувача не може достовірно підтверджувати те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення слід тлумачити переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 лютого 2018 року у справі № 552/2819/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 11 вересня 2024 року у справі № 753/12781/23). Між тим у справі, що переглядається в апеляційному порядку, АТ «Ощадбанк» не довело обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права. З огляду на результати апеляційного перегляду відсутні підстави для відшкодування понесених апелянтом судових витрат. Керуючись ст. 367, 375, 382 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку і випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя В.В. Коломієць Судді: Н.В. Самчишина Т.В. Серебрякова Повне судове рішення складено 12 січня 2026 року