Постанова 4824 № 758/9848/23

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 лютого 2026 року місто Київ справа № 758/9848/23 апеляційне провадження № 22-ц/824/2315/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Саліхова В.В., суддів: Євграфової Є.П., Шкоріної О.І., за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Прибильського Віталія Геннадійовича на рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Гребенюка В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,- в с т а н о в и в : У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором позики в розмірі 7 467 996,12 грн, з яких: 4 603 842,00 грн - заборгованість з повернення позики; 2 864 514,12 грн - проценти за користування позикою. На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 05 лютого 2020 року між позивачем і відповідачем укладено договір позики. Згідно з умовами договору позивач передав відповідачу у власність грошові кошти в сумі 4 213 843,00 грн, що станом на дату укладання договору було еквівалентно 168 000,00 дол. США, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти до 05 серпня 2020 року включно. ОСОБА_3 у встановлений строк суму позики не повернула, чим порушила умови вказаного договору. Сума заборгованості за договором позики становить 7 467 996,12 грн, з яких 4 603 842,00 грн. - заборгованість з повернення позики та 2 864 514,12 грн -проценти за користування нею. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 05 лютого 2020 року в розмірі 7 467 996,12 грн. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Прибильський В.Г. звернувся з апеляційної скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, не врахував отримання ОСОБА_3 коштів на підставі договору позики в національній валюті України - гривні, а не в доларі США, тому позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення із відповідача суми заборгованості враховуючи надання позики в іноземній валюті - доларах США є безпідставними, необґрунтованими та є такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, в той же час судом на підставі припущень про передачу коштів в іноземній валюті було задоволено позовну заяву у повному обсязі. Також вказує, що суд встановивши, що відповідачем було сплачено суму боргу, що еквівалентна сумі 70 011 доларів США, безпідставно стягнув іншу суму заборгованості, відповідно до якої позичальником було повернуто не 70 011 доларів США, а лише 47490 доларів США. На переконання сторони відповідача, судом першої інстанції не було взято до уваги ту обставину, що грошові кошти згідно з договором позики передавались саме в гривні, у відповідача виникли зобов`язання перед позивачем в гривні, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості із прив`язкою до курсу долара США до гривні є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі. Не погоджується сторона відповідача також із визначенням судом в оскаржуваному рішенні розміру основної заборгованості за договором позову з урахуванням застосування курсу долара станом на 26 лютого 2024 року, оскільки такий розрахунок суперечить положенням чинного законодавства України та умовам договору позики від 05 лютого 2020 року. Зазначає, що під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було взято до уваги істотні умови договору позики, не враховано, що зобов`язання за договором виникли саме в національній валюті - гривні та проігноровано, що сторони визначили порядок повернення коштів із встановленням обмінного курсу саме на ті дати повернення коштів, які визначені п. 2.6 договору позики. Сторона відповідача вважає, що оскільки в договорі обумовлено повернення грошових коштів періодичними платежами з визначенням дати кожного чергового платежу (як це передбачено у п. 2.6 договору), тому сума боргу має визначатись з урахуванням курсу продажу долара США, який мав застосовуватись на момент здійснення відповідних платежів, передбачених умовами договору. Враховуючи умови договору, факт передачі коштів позики в гривні (що визнав позивач у відповіді на відзив, в судовому засіданні, яке відбулось 11 липня 2024 року), визначений сторонами договору обмінний курс, сторона відповідача вважає, що сума боргу за договором складає 4 658 940 грн. Ураховуючи, що сума, яка була повернута відповідачем, як це встановлено в оскаржуваному рішенні у розмірі 2 001 222,36 грн, тому фактична сума заборгованості по договору позики не може перевищувати 2 657 717,64 грн. Звертав увагу на ту обставину, що судом першої інстанції було стягнуто суму пені в розмірі 2 864 514,12 грн, від стягнення якої позивач відмовився у поданій до суду заяві про зменшення розміру позовних вимог. Так, суд задовольнив позовну вимогу про стягнення пені із відповідача при відсутності такої вимоги у ОСОБА_2 та/або задовольнив позовну вимогу про стягнення відсотків за користування коштами і в той же час, суд не навів жодного доказу, не вказав жодної підстави на підтвердження обґрунтованості свого висновку, щодо стягнення відсотків за користування коштами. Вважає, що оскільки позивач відмовився від позовної вимоги про стягнення пені із відповідача, то у суду були відсутні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача 2 864 514,12 грн пені, що є достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення. Також звертає увагу, що договором позики було передбачено строк повернення позики до 5 серпня 2020 року, тому позивач мав право на отримання відсотків за користування коштами в розмірі облікової ставки НБУ лише до 5 серпня 2020 року, а після спливу строку повернення позики на взаємовідносини позикодавця та позичальника розповсюджуються положення статті 625 ЦК України. Тобто позивачем безпідставно та протиправно нараховано відсотки за користування коштами за період із дня укладення договору позики 5 лютого 2020 року по 26 лютого 2024 року, а тому вимога про стягнення відсотків за такий період є безпідставною, а тому й не може бути задоволена. Також сторона відповідача у апеляційній скарзіпосилається на неврахування судом першої інстанції висновків, викладених судом касаційної інстанції у постанові Верховного Суду України від 16.08.2017 року у справі №6-2667цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №464/3790/16-ц, яка полягає у тому, що облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні. У випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов`язання як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані, з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування. Наголошує сторона відповідача у доводах апеляційної скарги також на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме положень ст. 49 ЦПК України, в частині безпідставного прийняття до розгляду судом першої інстанції заяви про зменшення позовних вимог, із змісту якої вбачається, що позивачем було доповнено позов новою вимогою про стягнення відсотків, передбачених ст. 1048 ЦК України. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ШалашоваВ.І., просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року в частині стягнення відсотків у розмірі 2 864 514,12 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Змінено розподіл судового збору та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 550 грн 21 коп. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 13 серпня 2025 року касаційну скаргу адвоката Шалашової В.І. як представника ОСОБА_2 задоволено частково. Касаційну скаргу адвоката Прибильського В.Г. як представника ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року в частині стягнення суми основного боргу за позикою у розмірі 4 603 482,00 грн. залишено без змін. Постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року в частині відмови у стягненні відсотків скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд у постанові зазначив, що переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд помилково відмовив у стягненні відсотків та не надав оцінки правомірності їх стягнення, враховуючи основний борг у гривнях, на який нараховані відсотки з огляду на часткове погашення боргу та строк кредитування; не дослідив та не надав належної правової оцінки наданому позивачем розрахунку заборгованості, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, а тому дійшов передчасних висновків про скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про стягнення процентів. Під час нового розгляду справи апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки, дати правову оцінку поданого позивачем розрахунку нарахування відсотків та рішення суду першої інстанції в цій частині, а також доводам і запереченням сторін, зокрема, щодо, відсутності права у позивача здійснювати нарахування відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку дії позики, та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Шалашова В.І., яка брала участь у розгляді справи в режимі ВКЗ, проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила залишити її без задоволення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Прибильського В.Г. про його участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому представника відповідача попереджено про те, що відповідно до частини 5 статті 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. Під час судового засідання відеоконференцзв`язок з представником відповідача був відсутній, а тому, враховуючи, що представник відповідача був повідомлений про ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, колегія суддів вважала за можливе провести розгляд справи за відсутності представника відповідача. Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, з урахуванням мотивів Верховного Суду, що стали підставою для передачі справи до апеляційного суду на новий розгляд, колегія суддів дійшла наступних висновків. Рішення суду першої інстанції переглядається судом апеляційної інстанції, з урахуванням вказівок Верховного Суду, лише в частині стягнення відсотків за договором позики. Встановлено, що 05 лютого 2020 року між ОСОБА_2 (позикодавеь) і ОСОБА_3 (позичальник) укладено договір позики. Згідно з умовами договору позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові гроші в сумі 4 213 843,00 грн, що еквівалентно 168 000,00 дол. США за середнім курсом продажу долара США комерційними банками на дату укладення цього договору, а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти до 05 серпня 2020 року включно. У пункті 2 договору сторони домовились, що виконання зобов`язання за договором має бути здійснено в готівковій формі та/або безготівково на банківський рахунок позикодавця, повідомлений позичальнику письмовою заявою. Позика повертається у строки та порядку, що визначені пунктом 2.6. цього договору, у гривнях за середнім курсом продажу долара США комерційними банками на день кожної передачі грошових коштів в рахунок повернення позики. Відповідно до пункту 2.6 договору позика повертається частинами в такому порядку: а) в строк до 05 березня 2020 року поверненню підлягає сума у гривнях, яка еквівалентна 3 000,00 дол. США за курсом, визначеним в порядку, передбаченому пунктом 2.2. цього договору; б) в строк до 05 квітня 2020 року поверненню підлягає сума у гривнях, яка еквівалентна 3 000,00 дол. США за курсом, визначеним в порядку, передбаченому пунктом 2.2. цього договору; в) в строк до 05 травня 2020 року поверненню підлягає сума у гривнях, яка еквівалентна 3 000,00 дол. США за курсом, визначеним в порядку, передбаченому пунктом 2.2. цього договору; г) в строк до 05 червня 2020 року поверненню підлягає сума у гривнях, яка еквівалентна 3 000 дол. США за курсом, визначеним в порядку, передбаченому пунктом 2.2. цього договору; д) в строк до 05 липня 2020 року поверненню підлягає сума у гривнях, яка еквівалентна 3 000 дол. США за курсом, визначеним в порядку, передбаченому пунктом 2.2. цього договору; е) в строк до 05 серпня 2020 року поверненню підлягає сума у гривнях, яка еквівалентна 153 000, 00 дол. США за курсом, визначеним в порядку, передбаченому пунктом 2.2. цього договору. Згідно з п. 4.1 своїм підписом під цим договором позичальник підтверджує факт отримання від позикодавця грошей у сумі 4 213 843,00 грн, що еквівалентно 168 000,00 доларів США за середнім курсом продажу долара США комерційними банками на дату укладення цього договору. За період користування позикою відповідач повернула суму, еквівалентну 47 490,00 дол. США: в березні 2020 року еквівалент 3 000 дол. США; в липні 2020 року еквівалент 2 000 дол. США; в вересні 2020 року еквівалент 2 018 дол. США; в жовтні 2020 року еквівалент 2 021 дол. США; в листопаді 2020 року еквівалент 2 104 дол. США; в січні 2021 року еквівалент 2 031 дол. США; в лютому 2021 року еквівалент 2 042 дол. США; в березні 2021 року еквівалент 2 000 дол. США; в травні 2021 року еквівалент 2 998 дол. США; в червні 2021 року еквівалент 3 265 дол. США; в серпні 2021 року еквівалент 4 017 дол. США; в жовтні 2021 року еквівалент 3 000 дол. США; в грудні 2021 року еквівалент 2 514 дол. США; в лютому 2022 року еквівалент 4 500 дол. США; в липні 2022 року еквівалент 5 010 дол. США; в серпні 2022 року еквівалент 2 970 дол. США; в вересні 2021 року еквівалент 2 000 дол. США. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з частинами першою, третьою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. В цивільному законодавстві передбачена презумпція відплатності договору (частина 5 статті 626 ЦК України). У частині першій статті 1048 ЦК України закріплено загальне правило про відплатність договору позики, за яким позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто у частині першій статті 1048 ЦК України передбачена презумпція відплатності договору позики, яка діє за умови, якщо безоплатність договору позики прямо не встановлена нормою закону або конкретним договором. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №551/2272/22. Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки НБУ, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась. Такі висновки щодо періоду стягнення процентів Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 та у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №14-318цс18. У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції установив, що умови договору позики від 05 лютого 2020 року не містять розмір процентів, які підлягають сплаті позичальником за користування коштами, та не містять прямих положень щодо його безвідплатності, та що валютою зобов`язання є гривня, врахувавши, умови договору щодо порядку та строку повернення платежів за позикою, у зв`язку з чим приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування позикою у розмірі 9 136,77 грн., нарахованих з 06 березня 2020 року до 05 серпня 2020 року, що відповідає періоду, протягом якого ОСОБА_4 могла правомірно не сплачувати борг. Розрахунок процентів здійснюється за формулою: Проценти = сума боргу ? процентна ставка НБУ ? кількість днів : кількість днів у році, Де: Сума боргу - сума простроченого платежу; Процентна ставка (%) - процентна ставка НБУ; Кількість днів - кількість днів прострочки сплати платежу; Кількість днів у році - кількість днів у календарному році. За період з 06.03.2020 року по 09.03.2020 року відповідачка прострочила сплату частини позики у розмірі 3000 доларів США, що за курсом НБУ (24,85 грн. за 1 долар США на дату в яку потрібно було сплатити частину позики) становить 74 550 грн. 74550 х 11% х 4 : 365 = 89,62 грн. За період з 05.04.2020 року по 05.08.2020 року відповідачка прострочила сплату частини позики у розмірі 3000 доларів США, що за курсом НБУ (27,6 грн. за 1 долар США на дату в яку потрібно було сплатити частину позики) становить 82 800 грн. 82 800 х 10% х 17 : 365 = 385,64 грн. 82800 х 8% х 104 : 365 = 1 887,39 грн. За період з 05.05.2020 року по 05.08.2020 року відповідачка прострочила сплату частини позики у розмірі 6 000 доларів США, що за курсом НБУ (27,15 грн. за 1 долар США) становить 162 900 грн. 162 900 х 8% х 37 : 365 = 1 321,05 грн. 162 900 х 6% х 55 : 365 = 1 472,79 грн. За період з 05.06.2020 року по 05.08.2020 року відповідачка прострочила сплату частини позики у розмірі 9 000 доларів США, що за курсом НБУ (26,75 грн. за 1 долар США) становить 240 750 грн. 240 750 х 8% х 7 :365 = 369,37 грн 240 750 х 6% х 55: 365 = 2 176,64 грн. За період з 06.07.2020 року по 13.07.2020 року відповідачка прострочила сплату частини позики у розмірі 12 000 доларів США, що за курсом НБУ (27,3 грн. за 1 долар США) становить 327 600 грн. 327 600 х 6% х 8 : 365 = 430,82 грн. За період з 15.07.2020 року по 05.08.2020 року відповідачка прострочила сплату частини позики у розмірі 10 000 доларів США, що за курсом НБУ (27,83 грн. за 1 долар США) становить 278 300 грн. 278 300 х 6% х 22 : 365 = 1 006,45 грн. Сплата платежу 153 000 доларів США встановлений договором позики до 05.08.2020 року, тому на вказаний платіж проценти не нараховуються. Нарахування позивачем процентів після строку кредитування, суперечить вимогам закону. Зазначеного суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення відсотків, нарахованих після закінчення строку дії позики та не перевірив здійснений позивачем розрахунок. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків, у заявленому позивачем розмірі, та ухвалення в цій частині нового судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування позикою у розмірі 9 136,77 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Прибильського Віталія Геннадійовича - задовольнити частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року в частині задоволення позову про стягнення відсотків - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення відсотків. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відсотки за користування коштами у розмірі 9 136,77 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 13 лютого 2026 року. Головуючий: Судді: