Постанова 4824 № 756/9170/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 лютого 2026 року м. Київ Справа №756/9170/24 Апеляційне провадження №22-ц/824/1203/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва, постановлену під головуванням судді Диби О.В. 27 травня 2025 року у м. Києві, повний текст ухвали складений 02 червня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Двадцять першої київської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно, В С Т А Н О В И В Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2025 року відмовлено у прийнятті до спільного розгляду з первісною позовною заявою заяву представника позивача у новій редакції у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Двадцять першої київської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно. Ухвала суду мотивована тим, що зміст заявлених позивачем вимог у заяві від 18 квітня 2025 року зводиться до зміни як предмета, так і підстав позову, що вимагає від позивача іншої форми звернення до суду. Оскільки одночасна зміна предмета та підстав позову є недопустимою, тому суд вважав, що слід відмовити у прийнятті заяви від 18 квітня 2025 року, якою позовні вимоги були викладені в новій редакції. Не погодилася із вказаною ухвалою позивач ОСОБА_1 , представником подана апеляційна скарга, в якій вона вказує на те, суд першої інстанції, без з`ясування думки сторін закрив підготовче провадження та перейшов до вступних слів сторін, у зв`язку з чим позивач навіть була позбавлена можливості подати клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та подати в майбутньому новий позов з аналогічним предметом позовних вимог на тих же підставах. Також звертає увагу, що судом не було враховано, що підстави позовної заяви у новій редакції та первісної позовної заяви не змінились, а базуються на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва у справі №756/17975/21 від 04 листопада 2024 року. Вказує, що було змінено тільки предмет позовних вимог, оскільки первісна позовна заява не забезпечить законних прав та інтересів позивача. Зазначає, що початкові позовні вимоги не забезпечували захист порушених прав та інтересів позивача, тому предмет позовних вимог було змінено в порядку ст. 49 ЦПК України, проте суд першої інстанції на це уваги не звернув. На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Судом встановлено, що в липні 2024 року позивачем ОСОБА_1 була подана позовна заява до ОСОБА_2 та Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно. У позовній заяві позивачем визначено такі вимоги: § визнати свідоцтво № НОМЕР_1 недійсним та застосувати наслідки нікчемності правочину; § визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №3092 - недійсним та застосувати наслідки нікчемного правочину; § визнати за позивачем - ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за адресою: квартира АДРЕСА_1 , в порядку спадкування; § стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 4100000 грн. В обґрунтування позову позивачем вказано на те, що відповідачем ОСОБА_2 було вчинено недійсний правочин, а саме - отримано свідоцтво про право на спадщину шляхом введення в оману Двадцять першу київську державну нотаріальну контору шляхом неповідомлення останньої про наявність іншого спадкоємця щодо майна померлого ОСОБА_3 .. Вказувала, що більше 17 років проживала з померлим однією сім`єю як чоловік та дружина та посилалась на відкриття провадження у справі №756/17975/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, усунення від права на спадкування, за яким рішення не прийнято. У зв`язку з цим ОСОБА_2 зобов`язаний відшкодувати позивачу завдану моральну та матеріальну шкоду /т.1 а.с.15,16/. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15 серпня 2024 року було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання /т.1 а.с.88/. 19 лютого 2025 року в судовому засіданні було постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05 березня 2025 року о 10.30 год. /т.1 а.с.221-223/. 25 березня 2025 року до Оболонського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій ОСОБА_1 просила: § скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 вересня 2021 року на здійсненої на його підставі державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 ; § змінити черговість одержання права на спадкування та визнати за ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом, право на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_3 , у другій черзі. 18 квітня 2025 року до суду надійшла позовна заява в новій редакції ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори. У позовних вимогах позивачем визначено: § визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину зареєстрованого в реєстрі за №3092 16 вересня 2021 року, виданого Двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 ; § скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 вересня 2021 року та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 ; § змінити черговість одержання права на спадкування та визнати за ОСОБА_1 , спадкоємцем четвертої черги за законом, право на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; § визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартири АДРЕСА_1 /т.2. а.с.119-124/. В обгрунтування вказаних позовних вимог позивач вказувала на те, що рішенням Оболонського районного суду у справі №756/17974/21 встановлені обставини її проживання зі спадкодавцем, який тривалий час страждав на тяжку форму алкогольної залежності та здійснювала за ним догляд. Відповідач ОСОБА_2 самоусунувся він надання йому будь-якої допомоги, а тому посилається на положення ст.1259 ЦК України вказавши, що має право на спадкування в порядку 2 черги спадкування як особа, яка тривалий час опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцю, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані. Вказані заяви є ідентичними за змістом та розглядались судом першої інстанції як одна позовна заява в новій редакції. Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України). Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Отже, реалізація права особи на судовий захист здійснюється в порядку, встановлено процесуальним законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України). Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч.1 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц). Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені, зокрема у ст. 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного способу захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Частиною 1 ст. 188 ЦПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Однак, таке об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом. Подана позивачем заява містить нову позовну вимогу та нове правове обґрунтування підстав для її задоволення, які не були заявлені позивачем під час первісного звернення до суду із позовною заявою так і при неодноразовому зверненні позивача із заявами про зміну, доповнення та уточнення позовної заяви. Можливість об`єднання декількох позовних вимог шляхом подання заяви про зміни, доповнення чи уточнення позовних вимог до вже поданого позову процесуальним законодавством не передбачено. Так, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права в межах спірних правовідносин. Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13 липня 2023 року по справі № 5015/118/11 (914/1689/21). Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України. З наведених обставин справи вбачається, що перша і друга заяви позивача містили вимоги пред`явлені до відповідача ОСОБА_2 та Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори. Зі змісту позовної заяви в новій редакції від 18 квітня 2025 року вбачається, що позивач заявляла та обґрунтовувала нові позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 вересня 2021 року щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , а також про зміну черговості одержання права на спадкування та визнання ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом та права ОСОБА_1 на спадкування майна спадкоємця ОСОБА_3 у другій черзі. Окрім того, сторона позивача вказувала інші підстави позову (хворобливий та безпорадний стан спадкоємця, надання йому позивачем моральної, фізичної та фінансової допомоги, самоусунення відповідача ОСОБА_2 від участі в допомозі), та фактично заявляла самостійну позовну вимогу, яка не була заявлена при зверненні до суду із позовною заявою. Враховуючи те, що в позовній заяві в новій редакції ОСОБА_1 зазначена самостійна вимога та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини, які не були визначені позивачем первісною підставою позову, апеляційний суд повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для прийняття до розгляду з первісним позовом позовної заяви в новій редакції. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що позивач не позбавлена можливості звернутися до суду із окремою позовною заявою.У цій справі, позовна заява в новій редакції є фактично поданням окремого позову з іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість прийняття до розгляду судом першої інстанції поданої позивачем заяви. Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 пред`явила нові позовні вимоги з іншим предметом та підставами позову, що виключає їх одночасний розгляд з первісною позовною заявою. За наведених обставин колегія суддів вважає, що доводи наведені в апеляційній скарзі не знайшли своє підтвердження. Суд першої інстанції, дослідивши зміст позовної заяви в первісній редакції та зміст позовної заяви в новій редакції вірно встановив зміст предмету і підстав позову, що грунтується на нормах процесуального закону та усталеній судовій практиці, повно з`ясувавши обставини справи надав вірну правову оцінку спірним правовідносинам та дійшов вірного висновку про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: О.В. Желепа Н.В. Поліщук