Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/30636/25

Справа № 127/30636/25 Провадження № 22-ц/801/286/2026 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2026 рокуСправа № 127/30636/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя доповідач), суддів Берегового О.Ю., Оніщука В.В., розглянув у порядку письмового провадження справу № 127/30636/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Вінницького міського суду Винницької області від 19.11.2025, ухвалене у складі судді Вохмінової О.С. в приміщенні суду в м.Вінниця, повний текст рішення складено 19.11.2025, - в с т а н о в и в : 29.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду із позовом (вх № 84752) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило : стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 102446953 від 29.06.2021 в розмірі 36520 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судовий збір в розмірі 2422,40 грн /а. с. 9/ та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн./а. с. 5-7/. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 102446953, який за угодою сторін підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Кредитні кошти в розмірі 8000 грн були перераховані відповідачу на картковий рахунок на підставі платіжного доручення. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки, виконати інші обов`язки, передбачені кредитним договором, однак, умови кредитного договору не виконав. 30.09.2021 на підставі договору відступлення права вимоги № 09Т ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором № 102446953 від 29.06.2021. ТОВ «Діджи Фінанс» набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 102446953. Згідно договору відступлення права вимоги, сума боргу відповідача перед новим кредитором становить 36520 грн. Вказана сума складається з: заборгованості за тілом кредиту 8000 грн., заборгованості за відсотками 27000 грн. заборгованості за комісійними винагородами 1520 грн. Рішенням Вінницького міського суду Винницької області від 19.11.2025 позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 102446953 від 29.06.2021 в розмірі 12520 грн та судові витрати судовий збір в розмірі 830 грн 40 коп та витрати на правничу допомогу в розмірі 1714 грн. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Діджи Фінанс» подано апеляційну скаргу (вх № 14032/25вх), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про задоволення позову; вирішити питання про судові витрати. Основними доводами апеляційної скарги є те, що (1) суд першої інстанції не взяв до уваги, що договором про споживчий кредит № 102446953 від 29.06.2021 між сторонами було погоджено : проценти за користування кредитом: 3000.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2); строк дії кредиту 15 (п`ятнадцять) днів з 29.06.2021 по 14.07.2021 (пункт 1.3); проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена у пункті 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків коли за умовами визначена в пункті 1.5.2. процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного пункті 1.3., запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку, встановлену в пункті 1.6. договору. Якщо визначена в пункті 1.5.2. процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних умовах згідно пункту 2.3.1.2. продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно пункту 1.6. договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється (пункті 2.2.3); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6); позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів (пункт 2.3.1.2); сторони договору передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом; (2) суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що проценти нараховуються позивачем після спливу строку дії договору, оскільки проценти нараховано в межах строку кредитування (15 днів (базовий період, 2,5 %) + 60 днів (продовжений строк кредитування, 5,0 %)). У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив. Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. ТОВ «Діджи Фінанс» подано апеляційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Винницької області від 19.11.2025 у справі з ціною позову (36520 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн). Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. 29.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 102446953, який за угодою сторін підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. /а. с. 10-17/. Умовами договору передбачено, що сума кредиту становить 8000 грн (п. 1.2); кредит надається строком на 15 днів з 29.06.2021 (строк кредитування) (пункт 1.3); термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 14.07.2021 (пункт 1.4); комісія за надання кредиту : 1520 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово (пункт 1.5.1); проценти за користування кредитом: 3000.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6); проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена у пункті 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків коли за умовами визначена в пункті 1.5.2. процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного пункті 1.3., запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку, встановлену в пункті 1.6. договору. Якщо визначена в пункті 1.5.2. процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних умовах згідно пункту 2.3.1.2. продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно пункту 1.6. договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється (пункті 2.2.3); позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів (пункт 2.3.1.2). Відповідно до платіжного доручення 29325025 від 29.06.2021 ТОВ «Мілоан» (платник) перерахувало через АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 8000 грн кошти згідно договору № 102446953 /а. с. 21/. 30.09.2021 на підставі договір факторингу № 09Т ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором № 102446953 від 29.06.2021. Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 90Т від 30.09.2021 ТОВ «Діджи Фінанс» набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 102446953. Згідно договору відступлення права вимоги, сума боргу відповідача перед новим кредитором становить 36520 грн. Вказана сума складається з: заборгованості за тілом кредиту 8000 грн., заборгованості за відсотками 27000 грн. заборгованості за комісійними винагородами 1520 грн. Відповідно до платіжних інструкцій № 9 від 4.11.2021, № 3 від 3.12.2021, № 9 від 10.01.2022, № 1939 від 3.02.2022, № 4 від 29.06.2022, № 2683 від 3.11.2022, № 2684 від 3.11.2022, № 2832 від 2.12.2022, 2831 від 2.12.2022, № 3016 від 3.01.2023, № 3015 від 3.01.2023, № 3169 від 2.02.2023, № 3170 від 2.02.2023, № 3340 від 2.03.2023, № 3339 від 2.03.2023, № 3599 від 4.04.2023, № 3600 від 4.04.2023, № 3801 від 4.05.2023, № 3800 від 4.05.2023, № 4015 від 4.06.2023, ; 4017 від 4.06.2023, № 4215 від 4.07.2023, №4214 від 407.2023, № 4420 від 3.08.2023, 4419 від 3.08.2023, № 4595 від 5.09.2023, 4594 від 5.09.2023, № 4793 від 3.10.2023, № 4792 від 3.10.2023 ТОВ «Діджи Фінанс» оплатило ТОВ «Мілоан» кошти за договором відступлення прав вимог № 09Т від 30.09.2021. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що стягненню підлягає сума боргу, розрахована первісним кредитором ТОВ «Мілоан» із врахуванням вимог статей 1048, 1054 ЦК України та в межах строку кредитування 12520 грн., яка зазначена в графіку платежів, паспорті споживчого кредиту і складається з суми боргу по кредиту 8000 грн., процентів 3000 грн. та комісії 1520 грн. В іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог зроблено за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне. Щодо доведеності укладення споживчого кредиту № 102446953 від 29.06.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України). У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»). За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як установлено судом першої інстанції, 29.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 102446953, який за угодою сторін підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. /а. с. 10-17/. Що підтверджується також анкетою-заявою на кредит № 102446953 від 29.06.2021. У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Крім цього, із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково погашав заборгованість за договором. В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача. У постанові ВС від 31.01.2024 у справі № 671/1832/20 зазначено, що отримання кредитних коштів не позивачем, а перерахування їх відповідачем на банківську карту ОСОБА_2 не може розцінюватись як доказ неукладення та/або непідписання вказаного договору. Ця обставина пов`язана з виконанням договору. Кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційнотелекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора. Укладання кредитного договору в електронному вигляді регулюється Законом України «Про електронну комерцію». Такий договір укладається шляхом акцепту оферти через інформаційно-телекомунікаційну систему, із застосуванням електронного підпису, зокрема одноразового ідентифікатора. Електронний договір, підписаний у передбаченому законом порядку, прирівнюється до письмового. Особа, що укладає електронний договір, має бути ідентифікована за допомогою особистих даних (паспорт, ІПН, телефон, банківська картка тощо). Відповідно до законодавства, факт входу користувача в особистий кабінет, подання заявки, акцепт умов та підтвердження через одноразовий ідентифікатор свідчать про волевиявлення на укладення договору. Відповідачем не надано доказів, що у цій справі договір споживчого кредиту № 102446953 від 29.06.2021 був укладений з порушенням вимог законодавства. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання договору споживчого кредиту № 102446953 від 29.06.2021, між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .. Щодо відступлення права вимоги за договором споживчого кредиту № 102446953 від 29.06.2021. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України). Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15). Суд першої інстанції зробив правильний висновок, з яким погоджується також суд апеляційної інстанції, про те, що ТОВ «Діджи Фінанс»доведено набуття права вимоги за договором споживчого кредиту № 102446953 від 29.06.2021 до відповідача, що підтверджується копією договору факторингу № 09Т від 30.09.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс»; копією витягу з додатку до договору факторингу № 90Т від 30.09.2021, платіжними інструкціями № 9 від 4.11.2021, № 3 від 3.12.2021, № 9 від 10.01.2022, № 1939 від 3.02.2022, № 4 від 29.06.2022, № 2683 від 3.11.2022, № 2684 від 3.11.2022, № 2832 від 2.12.2022, 2831 від 2.12.2022, № 3016 від 3.01.2023, № 3015 від 3.01.2023, № 3169 від 2.02.2023, № 3170 від 2.02.2023, № 3340 від 2.03.2023, № 3339 від 2.03.2023, № 3599 від 4.04.2023, № 3600 від 4.04.2023, № 3801 від 4.05.2023, № 3800 від 4.05.2023, № 4015 від 4.06.2023, ; 4017 від 4.06.2023, № 4215 від 4.07.2023, №4214 від 407.2023, № 4420 від 3.08.2023, 4419 від 3.08.2023, № 4595 від 5.09.2023, 4594 від 5.09.2023, № 4793 від 3.10.2023, № 4792 від 3.10.2023, відповідно до яких ТОВ «Діджи Фінанс» оплатило ТОВ «Мілоан» кошти за договором відступлення прав вимог № 09Т від 30.09.2021. Доказів того, що договір факторингу № 09Т від 30.09.2021, укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» визнаний недійсними суду не надано, а тому колегія суддів вважає, що позивачем надано докази, які підтверджують ту обставину, що ТОВ «Діджи Фінанс»набуло статус нового кредитора за договором споживчого кредиту № 102446953 від 29.06.2021 до відповідача. Щодо розміру заборгованості. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У постанові Верховного Суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19) зазначено, що: в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аргументи апеляційної скарги про те, що позивачем доведено розмір заборгованості колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу частково з огляду на наступне. В апеляційній скарзі позивач ставить вимогу про скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України). Надаючи оцінку аргументам апеляційної скарги та доведеності позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до договору про споживчий кредит № 102446953 від 29.06.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , між сторонами було погоджено наступні умови : сума кредиту становить 8000 грн (п. 1.2); кредит надається строком на 15 днів з 29.06.2021 (строк кредитування) (пункт 1.3); термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 14.07.2021 (пункт 1.4); комісія за надання кредиту : 1520 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово (пункт 1.5.1); проценти за користування кредитом: 3000.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6); проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена у пункті 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків коли за умовами визначена в пункті 1.5.2. процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного пункті 1.3., запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку, встановлену в пункті 1.6. договору. Якщо визначена в пункті 1.5.2. процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних умовах згідно пункту 2.3.1.2. продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно пункту 1.6. договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється (пункті 2.2.3); позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів (пункт 2.3.1.2). Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» за договором про споживчий кредит № 102446953 від 29.06.2021 заборгованість відповідача становить 36520 грн, з них : 8000 грн заборгованості за тілом кредиту, 27000 грн заборгованості за відсотками (з 29.06.2021 по 14.07.2021 (включно); 8000 х 2,5% х 15 (строк кредитування (п.1.3) = 3000) (період з 15.07.2021 по 12.09.2021 (включно); 8000 х 5,0 % х 60 (продовження строку кредитування (п.2.2.3) = 24000); 1520 грн заборгованості за комісійними винагородами. З огляду на зазначене, кількість днів за які нараховано кредитором відсотки відповідачу становить 75 днів (період з 29.06.2021 по 12.09.2021), тобто проценти нараховано відповідачу в межах строку кредитування, який був погоджений між сторонами. У постанові Верховного Суду від 6.05.2020 у справі № 372/223/17 міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо. Колегія суддів вважає обґрунтованим та доведеним розмір заборгованості за договором про споживчий кредит № 102446953 від 29.06.2021 в сумі 35000 грн, з них : 8000 грн заборгованості за тілом кредиту, 27000 грн заборгованості за відсотками. Суд першої інстанції зазначене не врахував та дійшов помилкового висновку про доведеність позивачем позовних вимог про процентам в сумі лише 3000 грн (з 29.06.2021 по 14.07.2021 (включно)), без врахування продовження строку кредитування відповідно до п.2.2.3 ще на 60 днів. Розмір заборгованості по тілу кредиту та процентам відповідачем не спростовано, власного розрахунку не надано. Разом з тим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по комісії в розмірі 1520 грн є недоведеними з наступних підстав. У постанові ВС від 9.10.2024 у справі № 582/202/22 зазначено про те, що аналіз змісту договорів споживчий кредит № 4243448 та № 101161559 від 12.12.2021, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому ТОВ «Мілоан» не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до пункту 1.5.1 договору про споживчий кредит № 102446953 від 29.06.2021 комісія за надання кредиту становить 1520 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Колегія суддів зазначає, аналіз змісту договору про надання кредиту № 102446953 від 29.06.2021 свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які встановлена щомісячна комісія, а тому позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору про споживчий кредит, а тому положення п. 1.5.1 договору про споживчий кредит № 102446953 від 29.06.2021щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України). За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заслуговує на увагу частково, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит № 102446953 від 29.06.2021 в розмірі 35000 грн, з них : 8000 грн заборгованості за тілом кредиту, 27000 грн заборгованості за відсотками. В іншій частині (стягнення заборгованості по комісії в розмірі 1520 грн) позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають. Щодо розподілу судових витрат. Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). В суді першої інстанції ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн /а. с. 9/ та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн./а. с. 5-7/. В суді апеляційної інстанції ТОВ «Діджи Фінанс» просить стягнути з відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн /а. с. 60/ та витрати на правничу допомогу, понесені позивачем в суді апеляційної інстанції, в розмірі 4000 грн /а. с. 61-67/. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено судом в розмірі 95,84 % (задоволена сума майнових вимог), відтак з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, що становить 5804,07 грн судового збору (2422,40 + 3633,60 = 6056 х 95,84 % = 5804,07 грн) та витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 4792 грн (5000 х 95,84 % = 4792 грн). У стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесену позивачем в суді апеляційної інстанції, в розмірі 4000 грн колегія суддів відмовляє з огляду на нижчезазначене. Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15, провадження № 14-280цс18). Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20)). У частинах четвертій шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. В позовній заяві позивачем визначено орієнтовний попередній розмір витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн /а. с. 5/. Відповідно до частини четвертої статті 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Позивачем не зазначено з яких причин товариство не змогло передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку в позовній заяві. Матеріали справи свідчать про перевищення позивачем у остаточному (орієнтовному) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу (9000) у порівнянні з очікуваним її розміром (5000 грн у позові), що є істотним перевищенням в розумінні частини четвертої статті 141 ЦПК України. Враховуючи висновок ВС/КЦС у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020 року про те, що в окремих випадках суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу, беручи до уваги предмет спору та ціну позову (справа є малозначною), керуючись принципами справедливості, співмірності та процесуальної рівності, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру компенсації витрат на правничу допомогу до 2000 грн., що відповідатиме також критерію розумної необхідності таких витрат. З огляду на наведене, зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Винницької області від 19.11.2025 у даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за договором про споживчий кредит № 102446953 від 29.06.2021 в розмірі 35000 (тридцять п`ять тисяч гривень) гривень, з них : 8000 грн заборгованості за тілом кредиту, 27000 грн заборгованості за відсотками. В іншій частин позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 102446953 від 29.06.2021 по комісії в розмірі 1520 гривень відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) судовий збір в розмірі 5804 (п`ять тисяч вісімсот чотири) гривні 07 копійок та витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 4792 (чотири тисячі сімсот дев`яносто дві) гривні. У стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 гривень відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: О. Ю. Береговий В. В. Оніщук