Постанова Вінницький апеляційний суд № 138/178/25

Справа № 138/178/25 Провадження № 22-ц/801/1438/2025 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2025 рокуСправа № 138/178/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О. В., суддів: Матківської М. В., Панасюка О. С., розглянувши без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Калініним Сергієм Костянтиновичем, на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 18 квітня 2025 року у м. Могилів-Подільський суддею цього суду Холодовою Т.Ю., дата складання повного тексту судового рішення не відома, В С Т А Н О В И В: У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що 08.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 4290777. Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит в розмірі 12 000 грн. Відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. 10.08.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 06Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги за кредитним договором № 4290777, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 08.05.2021 року. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором, ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку з повернення кредиту в строк, передбачений кредитним договором. Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем становить 33 618 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 12 000 грн та нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 21 618 грн. За таких обставин, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати. 18.04.2025 року рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області вищевказаний позов задоволено повністю. Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Калініна С.К., подала апеляційну скаргу, у якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками у розмірі 21 618 грн відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що оскільки кредитний договір було укладено терміном на 15 днів з 08.05.2021 року по 23.05.2021 року із процентною ставкою 0.01 %, відтак нараховувати після спливу 15-денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договором, не було підстав. Також вказує, що доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом, зміну дати повернення всієї суми кредиту та у зв`язку з цим сплачував комісії, визначені п. 2.2.1 договору, матеріали справи не містять. При цьому, ОСОБА_1 погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв`язку з порушеннями відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про споживчий кредит № 4290777 від 08.05.2021 року у неї виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 000 грн. Між тим, на адресу апеляційного суду від представника ТОВ «Діджи Фінанс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, - без змін. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відсотки за користування кредитними коштами нараховані позивачем після закінчення строку дії кредитного договору, представник позивача пояснив, що пунктом 2.3.1.2 Договору сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки відповідач визнає, що у неї виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 000 грн, відтак рішення суду в частині встановлення та підтвердження наведених обставин апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині не оскаржується. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін за таких підстав. Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам. Судом встановлено, що 08.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4290777, за умовами якого кредитодавець зобов`язався на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Процес оформлення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 відображено у Анкеті-заяві на кредит 4290777 від 07.05.2021 року, де відображено порядок дій, вчинених сторонами, спрямованих на укладення вказаного договору, зокрема, протягом часу з 2021-05-08 06:51:38 по 2021-05-08 07:24:08 була вчинена дія «Підписання договору». Згідно з п. 1.2.-1.4., 2.1. кредитного договору, сума (загальний розмір) наданого ОСОБА_1 кредиту становить 12 000 грн, який надається строком на 15 днів з 08.05.2021 року шляхом переказу на картковий рахунок позичальника. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 23.05.2021 року. 08.05.2021 року ТОВ «Мілоан» на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти в сумі 12000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 45722964 від 08.05.2021 року. Пунктом 7.1. кредитного договору передбачено, що строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. До позовної заяви позивачем приєднано Графік платежів за договором про споживчий кредит № 4290777 від 08.05.2021 року та Паспорт споживчого кредиту № 4290777. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками у розмірі 21 618 грн, суд першої інстанції виходив із того, що зі змісту кредитного договору та розрахунку заборгованості вбачається, що кредитний договір було укладено строком на 15 днів та в подальшому, враховуючи, що відповідач не здійснила погашення кредиту та продовжила користуватись кредитними коштами, на підставі п. 2.3.1.2 кредитного договору відбулась пролонгація договору ще на строк 60 днів. Отже, нарахування процентів за користування кредитними коштами починаючи з 16-го дня після укладення кредитного договору, здійснювалось у порядку передбаченому ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України та такі проценти не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні ст. 625 ЦК України, що свідчить про безпідставність заперечень представника відповідача стосовно того, що позивачем проценти нараховувались поза межами строку кредитного договору. Апеляційний суд повністю погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому, як визначено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. В силу частин 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до умов кредитного договору № 4290777 від 08.05.2021 року сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення відповідної заборгованості. Доводи скаржника про те, що нараховувати відсотки за користування кредитом після спливу 15-денного періоду кредитування не було підстав, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи кредитний договір сторони погодили, що відповідно до п. 2.3.1.2 кредитного договору пролонгація на стандартних (базових) умовах відбувається таким чином: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору. Згідно із п. 1.6 кредитного договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору (п. 1.7 кредитного договору). Таким чином, відсотки за користування кредитом у розмірі 21 618 грн нараховані позивачем у відповідності до умов договору та включають в себе нараховані відсотки за процентною ставкою 5 %, починаючи із 24.05.2021 року до закінчення 60-денного строку, тобто до 22.07.2021 року, що також підтверджується розрахунком заборгованості, долученим до позовної заяви. Отже, нарахування відсотків за користування кредитом є правомірним, яке підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості. Відтак, з огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу спору, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, у зв`язку із чим підстави для його скасування, з посилань, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому, відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на те, що апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Калініним Сергієм Костянтиновичем, залишити без задоволення, а рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 18 квітня 2025 року без змін. Понесені скаржником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, судові витрати залишити за ним. Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ковальчук Судді: М. В. Матківська О. С. Панасюк