Постанова 4811 № 462/1878/25

Справа № 462/1878/25 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І. Провадження № 22-ц/811/3015/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Ніткевича А.В. суддів: Бойко С.М., Копняк С.М. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 серпня 2025 року в склід судді Ліуша А.І. у справі за позовом Товариства з обмеженю відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - встановив: У березні 2025 року позивач ТОВ ФК Пінг-Понг звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №100163296 від 11.03.2021 року в розмірі 23520, 00 грн, а також судових витрат, які складаться з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Позовні вимоги ТОВ ФК «Пінг-Понг» обгрнутовані тим, що 11 березня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит №100163296 за заявою ОСОБА_1 на отримання кредиту, яку він подав на офіційному сайті ТОВ «Мілоан», у формі електронного правочину, шляхом підписання електронним підписом - одноразовим ідентифікатором, що був надісланий відповідачу СМС-повідомленням, про прийняття пропозиції укласти кредит у формі електронного правочину. За умовами кредитного договору позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Усупереч умовам вказаного вище кредитного договору, незважаючи на повідомлення про зміну кредитора в зобов`язанні, відповідач не виконав свого зобов`язання. 23 червня 2021 року на підставі договору про відступлення прав вимог №03Т ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором №100163296 від 11.03.2021 та, відповідно, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 24 січня 2022 року ТОВ «Діджи Фінанс» на підставі договору факторингу №1/15 відступив ТОВ ФК «Пінг-Понг» право вимоги за кредитним договором №№100163296 від 11.03.2021, в зв`язку з чим позивач набув право вимоги за вказаним вище кредитним договором до ОСОБА_1 . Згідно із Додатком №1 до Договору факторингу сума боргу перед ТОВ ФК «Пінг-Понг» становить 23520,00 грн., з яких: 8000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 15520,00 грн. - заборгованість за відсотками. На підставі викладеного ТОВ ФК «Пінг-Понг» просив суд позов задовольнити. Заявою від 08.07.2025 року позивач просив змінити його назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», відповідно до Наказу №70-к від 01.07.2025 на виконання рішення єдиного учасника ТОВ «ФК «Пінг Понг» №1778 від 01.07.2025. Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 05 серпня 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» відмовлено. Рішення суду оскаржив ТОВ «ФК «Солвентіс», вважає, що суд першої інстанції не забезпечив повного, об`єктивного та неупередженого розгляду справи. Зокрема, судом не належним чином з`ясовано усі обставини справи, неповно встановлено обставини, що мають істотне значення, а також висновки не не відповідають фактичним обставинам, які встановлені по справі. В обгрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що 23.06.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи фінанс» уклали Договір відступлення права вимоги №03Т, а 24.01.2022 ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг Понг» уклали Договір факторингу 1/15, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача в розмірі 23520,00 грн. На підтвердження відступлення права вимоги до відповідача позивачем долучено Договір відступлення права вимоги №03Т від 23.06.2021, платіжну інструкцію до Договору про відступлення прав вимоги №03Т від 23.06.2021 та витяг з Додатку до Договору відступлення права вимоги №05Т від 29.07.2021. Однак, в додатку була допущена описка в найменуванні документа №05Т від 29.07.2021, тоді як правильним є №03Т від 23.06.2021. Вказує, що зазначена описка є суто технічною і жодним чином не впливає на дійсність правовідносин з переходу прав вимоги за кредитним договором №100163296 від 11.03.2021. У зв`язку з наведеним, вважає, що така технічна помилка не може бути розцінена судом як доказ відсутності у позивача права вимоги до відповідача. З метою забезпечення всебічного, повного а об`єктивного розгляду справи, а також з огляду на необхідність технічної неточності у найменування Витягу з Додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги №03Т від 23.06.2021 просить долучити сканкопію реєстру із знеусобленням інформації щодо третіх осіб, яка не стосується предмета розгляду справи та становить таємницю фінансової послуги відповідно до вимог законодавства. Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 серпня 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «Солвентіс» задовольнити повністю. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з такого. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Солвентіс», суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження переходу права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс» стороною позивача надано витяг з додатку до договору відступлення прав вимоги №05Т від 29 липня 2021 року, в якому міститься інформація про боргові зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором №100163296. Проте, зазначене не може слугувати належним та допустимим доказом правонаступництва нового кредитора саме у контексті справи, що перебуває на розгляді. Так, матеріали справи містять зовсім інший договір відступлення права вимоги №03Т від 23 червня 2021 року, укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс». Використання витягу з додатку до договору №05Т від 29 липня 2021 року не може замінити належних доказів за договором №03Т від 23 червня 2021 року, оскільки це два окремих правочини з різними предметами та потенційно різним складом. Відтак, наданий витяг не може підтвердити правонаступництво ТОВ «Діджи Фінанс» саме за кредитним договором ОСОБА_1 у межах договору відступлення права вимоги №03Т від 23 червня 2021 року. Враховуючи вищевикладене, досліджені матеріали справи, суд не мав можливості встановити факт належного відступлення права вимоги, оскільки надані позивачем документи містять істотні недоліки та не можуть підтвердити перехід права вимоги в належному порядку. Крім того, наявні в матеріалах справи реєстр боржників, що підписаний ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс», акт приймання- передачі Реєстру боржників, акт повернення права вимоги повідомлення та гарантійний лист приймання-передачі документів боржників, - не містять необхідних даних. Відсутність заповнених граф та інших важливих відомостей позбавляє суд можливості дослідити їхній зміст та зробити однозначний висновок щодо виконання умов договору. Така невизначеність суперечить вимогам законодавства, зокрема статтям 203, 215, 516, 1054 Цивільного кодексу України, які передбачають, що договір має містити всі істотні умови та відображати реальну волю сторін. Також, суд звернув увагу на те, що реєстр прав вимоги до договору факторингу №1/15 від 24 січня 2022 року також не містить переліку позичальників, що унеможливлює ідентифікацію конкретних зобов`язань, переданих фактору. Відповідно до загальних принципів договірного права, для набуття юридичної сили договір має бути підписаний всіма сторонами, що беруть участь у правочині. У даному випадку реєстр прав вимоги до договору факторингу №1/15 від 24 січня 2022 року не містить підписів клієнта ОСОБА_2 та одного із факторів ОСОБА_3 , а додаток №2 до договору факторингу фактично є лише незаповненою формою звіту. Відсутність підписів означає, що сторони не висловили своєї волі на укладення та виконання договору, а отже, він не може бути визнаний таким, що набрав чинності. Оскільки подані договори та їх додатки не містять необхідних реквізитів, суд позбавлений можливості перевірити, чи фактично відбулося передання прав вимоги, чи сторони виконали свої обов`язки, і чи може цей договір породжувати правові наслідки для боржника. Відсутність підтвердження правочину робить такі договори юридично недійсними та такими, що не можуть бути прийняті судом як докази. Перевіряючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує таке. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 11.03.2021 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 100163296, який підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. (а.с. 27-29). Згідно із умовами кредитного договору та паспорту споживчого кредиту №100163296 від 11.03.2021, ТОВ «Мілоан» надав відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8000,00 грн. для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника, шляхом перерахування цих коштів на картковий рахунок строком на 30 днів, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором. Відповідно до п.п. 1.5.2, 1.6 цього договору, проценти за користування кредитом становлять 7200,00 грн., які нараховуються за ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. З платіжного доручення №25916422 від 11.03.2021 вбачається, що ТОВ «Мілоан» перерахував відповідачу ОСОБА_1 на картковий рахунок кошти в сумі 8000,00 грн. згідно із договором № 100163296 (а.с. 38). Згідно із відомостями про щоденні нарахування та погашення, у відповідача наявна заборгованість за договором № 100163296 у розмірі 23520,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8000,00 грн.; заборгованість за відсотками 15520,00 грн. (а.с.14). 23 червня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали Договір факторингу № 03Т, відповідно до умов якого, кредитор відступає новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами у Реєстрі Боржників, укладеними між кредитором і боржниками, згідно п. 1.1. (а.с. 19-23). Згідно із Витягом з додатку до договору про відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021, який засвідчений підписами та печатками сторін договору ТОВ "Діджи Фінанс" отримало право грошової вимоги від ТОВ "Мілоан" до відповідача ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором № 100163296 від 11.03.2021 на загальну суму 23250,00 грн. (а. с. 9). На виконання умов договору відступлення прав вимоги № 03Т ТОВ "Діджи Фінанс" сплатило на рахунок ТОВ "Мілоан" грошові кошти, про що свідчать платіжні інструкції № 1173 від 24.06.2021, № 1033 від 29.06.2021. 24.01.2022 між ТОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ "ФК "Пінг - Понг" укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого, ТОВ "ФК "Пінг - Понг" зобов`язалось передати грошові кошти в розпорядження ТОВ "Діджи Фінанс" за плату, а ТОВ "Діджи Фінанс" зобов`язалось відступити ТОВ "ФК "Пінг - Понг" права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (а. с. 33-35). Згідно з Витягом з додатку до договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022, ТОВ "ФК Пінг - Понг" отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 100163296 на суму 23250,00 грн. (а. с.10). 02.11.2024 представником позивача ТОВ "Пінг - Понг" Білецьким Б.М. на адресу відповідача ОСОБА_1 , 02.11.2024 направлено досудову вимогу щодо сплати суми заборгованості за кредитним договором №100163296 віл 11.03.2021, укладеним між ТОВ "Мілоан", розмір якої складає 23250,00 грн. (а. с. 40). Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються наступними правовими нормами. Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України). Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У силу положень статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). На підставі частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). У наданих позивачем документах міститься відмітка про те, що підпис позичальника накладений в електронному вигляді шляхом одноразового ідентифікатора. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. У статті 11 цього Закону передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Проелектронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття12 вказаного Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20). Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Матеріалами справи підтверджується, що згідно з доданої до позовної заяви Анкети-заяви на кредит № 100163296, яка створена 10.03.2021 02 березня 2021 року на сайті miloan.ua, позичальнику ОСОБА_1 погоджено суму кредитування в розмірі 8000,00 грн. на строк 30 днів, комісію за надання кредиту в розмірі за ставкою 0,00 % від суми кредиту за договором та проценти за користування кредитом в сумі 7200,00 за ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с.12). Також позивачем надано копію Договору про споживчий кредит № 100163296 від 11.03.2021, в якому сторонами зазначено ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . На підтвердження перерахування коштів позивачем надано копію платіжного доручення № №25916422 від 11.03.2021, згідно якого ТОВ «Мілоан» перерахував відповідачу ОСОБА_1 на картковий рахунок кошти в сумі 8000,00 грн. згідно з договором № 100163296. З аналізу наданих сторонами доказів вбачається, що між відповідачем з однієї сторони та ТОВ «Мілоан» з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі. ТОВ «Мілоан» виконав свої зобов`язання за договором та здійснило переказ грошових коштів відповідачу на суму 8 000 грн. Даних про те, що позичальником були повернуті кошти за вказаними договором, матеріали справи не містять. 23.06.2021 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» укладений Договір відступлення прав вимоги № 03Т, за яким ТОВ «Мілоан» відступив на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. Відповідно до Витягу з додатку до Договору відступлення прав вимоги № 05Т від 29.07.2021 ТОВ «Мілоан» відступив ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №100163296 від 11.03.2021 в розмірі 23520,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 8 000 грн, заборгованість за відсотками 15520,00 грн; заборгованість за комісією 0,00 грн. Згідно з частинами 1 і 2 статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. За змістом частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Солвентіс», суд серед іншого виходив з того, що реєстр боржників, що є додатком до договору відступлення прав вимоги №03Т від 23 червня 2021 року, не містить переліку боржників. Разом з тим, суд не врахував, що в матеріалах справи на момент розгляду справи, був сформований витяг з реєстру боржників підписаний обома сторонами для підтвердження права вимоги, що містив персональні дані відповідача, номер кредитного договору та суму, на яку виникло право вимоги, який у свою чергу підтверджував реальність правочину. На спростування вищезазначених висновків суду, позивачем до апеляційної скарги долучено реєстр прав вимоги №3 від 23 червня 2021 року на виконання Договору факторингу №03Т від 23.06.2021 року, з якого вбачається, що під номером 1276 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №100163296 від 11.03.2021 в розмірі 23520,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 8000 грн, заборгованість за відсотками 15520,00 грн. Враховуючи, що зазначений Витяг містить усі суттєві дані, які ідентифікують предмет відступлення права вимоги, зокрема, дані боржника, номер та дату кредитного договору, розмір заборгованості, а сам Договір про відступлення прав вимоги № 03Т від 23.06.2021 міститься в матеріалах справи, зазначена описка, допущена у Витязі до Договору щодо неправильного зазначення його дати та номеру, жодним чином не впливає на дійсність правовідносин з переходу прав вимоги за кредитним договором № 100163296 від 11.03.2021 та не може бути розцінена як доказ відсутності у позивача прав вимоги до відповідача. Колегія суддів зауважує, що у випадку, коли ТОВ «Діджи Фінанс» не набув право вимогу до відповідача, це позбавляло б останнього можливості на відступленя права вимоги позивачу ТОВ «ФК «Пінг Понг», при цьому 24.01.2022 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладений Договір факторингу № 1/15, згідно якого ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набув права грошової вимоги від ТОВ «Діджи фінанс» до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 . Згідно із Витягом з додатку до договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022, ТОВ "ФК Пінг - Понг" набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 100163296 від 11.03.2021 в розмірі 23520,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 8 000 грн, заборгованість за відсотками 15520,00 грн. 01.07.2025 проведено державну реєстрацію зміни найменування юридичної особи ТОВ «ФК «Пінг-Понг» на ТОВ «ФК «Солвентіс», що підтверджується копією наказу № 70-к від 01.07.2025, копією рішення № 1778 та копією статуту ТОВ «ФК «Солвентіс» в новій редакції. За таких обставин, суд приходить до висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «Діджи Фінанс» у встановленому законом порядку набув право грошової вимоги за договором, яке в подальшому на підставі Договору факторингу №1/15 від 24.01.2022 перейшло до позивача. Таким чином, позивач ТОВ «ФК «Солвентіс», як правонаступник ТОВ «Мілоан», відповідно до статті 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит №100163296 від 11.03.2021. З відомостей про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №100163296 від 11.03.2021 вбачається, що ОСОБА_4 у визначені Договором строки кредитні кошти не повернув, відсотки за користування кредитними коштами не сплатив. Доказів, які б спростовували наведене, матеріали справи не містять. Разом з тим, перевіряючи розмір заборгованості за відсотками, колегія суддів не може погодитись з розміром, заявленим позивачем до стягнення в сумі 15520,00 грн. З відомостей про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором №100163296 від 11.03.2021 вбачається, що у період з 12.03.2021 по 10.04.2021 (30 днів) відсотки нараховувались згідно із п. 1.5.2 Договору, у період з 11.04.2021 по 09.06.2021 згідно із п. 1.6 Договору. Положеннями п. 1.2 Договору про споживчий кредит №100163296 від 11.03.2021 передбачено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 8000 грн, кредит надається строком на 30 днів з 11.03.2021 до 10.04.2021 (п. 1.3, п. 1.4). Згідно із п. 1.5.2 Кредитного договору, проценти за користування кредитом: 7200 грн, які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Пунктом 1.6 Кредитного договору визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно із п. 1.7. Кредитного договору, тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2,.2.3 цього Договору. Відповідно до п. п. 2.2.2 п. 2.2 Кредитного договору про споживчий кредит нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору. Пунктом 2.4.2 Кредитного договору передбачено, що у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п.1.4. договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно з пунктами 1.3, 2.3 цього договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п.3.2.5 Договору. Положеннями п. 2.3 Договору про споживчий кредит № 100163296 від 11.03.2021 передбачено порядок пролонгації строку кредитування на пільгових або стандартних базових умовах. Згідно із п. 2.3.1.1. Кредитного договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.com.ua (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Відповідно до п. 2.3.1.2 Кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах. Згідно із п. 3.3.2 Кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1.-1.6. та п. 2.4. цього Договору. Таким чином, умовами Договору про споживчий кредит № 100163296 від 11.03.2021 передбачено два випадки збільшення строку кредитування - за ініціативою позичальника на пільгових умовах на періоди 3, 7 та 15 днів та на період до 60 днів у разі продовження користування позичальником кредитними коштами після завершення строку кредитування. Із наданого строною позивача розрахунку заборгованості (відомості про щоденні нарахування та погашення) не вбачається, що відповідач вчиняв дії (сплачував частково проценти та тіло кредиту), якими за власною ініціативою збільшував строк кредитування щоразу на 3, 7, 15 днів, а в подальшому строк кредитування було продовжено на 60 днів, оскільки після спливу 30 денного строку кредитування позичальник умови договору не виконав, не сплатів ні процентів, ні тіла кредиту. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18. Враховуючи, що матеріали справи не містять даних про пролонгацію кредитного договору відповідно до його умов, позивач ТОВ «ФК «Солвентіс», як правонаступник ТОВ «Мілоан», відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто лише за період з 12.03.2021 по 10.04.2021 року в розмірі 7200,00 грн. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. Суд першої інстанції, розглядаючи позов, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, надав неправильну оцінку наявним в матеріалах справи доказам та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог. З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли частково своє підтвердження, а тому судове рішення необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Солвентіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 15200,00 грн, з яких 8000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 7200, 00 грн. заборгованості за відсоками. Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів враховує таке. За подання позовної заяви ТОВ «ФК «Пінг-Понг» сплатив судовий збір в розмірі 2422, 40 грн., а за подання апеляційної скарги ТОВ «ФК «Солвентіс» сплатив 3633,60 грн. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Солвентіс», з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 3913 грн. 75 коп. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, також належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України). Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022. У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц. Із матеріалів справи убачається, що представництво інтересів позивача в судах першої та апеляційної інстанцій здійснювалося адвокатом Білецьким Б.М. на підставі договору про надання правової допомоги №43657029 від 01.11.2024 та додаткової угоди №100163296 від 03.03.2025 (а.с.16-18, 89). Згідно із детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., останнім в суді першої інстанції надано такі послуги: аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Пінг-Понг» - 1,5 год./1 500,00 грн. = 2 250,00 грн.; складання позовної заяви 3 год./1 000,00 грн. = 3 000,00 грн.; формування додатків до позовної заяви 1 год./750,00 грн.= 750 грн., а всього 6 000,00 грн. (а.с.15). В суді апеляційної інстанції адвокатом Білецьким Б.М. надано такі послуги: аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів 0,5 год./1 000,00 грн. = 500,00 грн.; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання консультацій 0,5 год./1 000,00 грн. = 500,00 грн.; складання апеляційної скарги 3 год./1 000,00 грн. = 3 000,00 грн. (а.с.91). Встановивши викладене та враховуючи, що надання консультацій, вивчення судової практики, змін законодавства та формування додатків до позовної заяви фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 4000,00 грн. Такий розмір стягнення відповідає критеріям складності справи, принципу співмірності та розумності судових витрат. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд,- ухвалив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» задовольнити частково. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 05 серпня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов ТОВ «ФК «Солвентіс» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 100163296 від 11.03.2021 в розмірі 15200 (п`ятнадцять тисяч двсті) гривень 00 копійок. У задоволенні решти вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» 3913 (три тисячі дев`ятсот тринадцять) гривень 75 копійок судового збору. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 10 лютого 2026 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк