Постанова Дніпровський апеляційний суд № 193/1496/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4230/23 Справа № 193/1496/21 Суддя у 1-й інстанції - Шумська О. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В., за участю секретаря Шумило І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №193/1496/21 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Новак Артур Михайлович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Містер Кеш» про захист прав споживачів та розірвання кредитного договору, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Містер Кеш», на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року та додаткове рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року, встановив: У грудні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Новак А.М., звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Містер Кеш» (далі за текстом ТОВ «Містер Кеш») про захист прав споживачів та розірвання кредитного договору. Позов обґрунтований тим, що 25 серпня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Містер Кеш» укладено Кредитний договір «365762-М». За умовами Договору Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику в користування грошові кошти (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов цього Договору. Відповідно п. 2.2. Договору кредит видавався в національній грошовій одиниці України - гривні, в безготівковій формі, шляхом зарахування суми кредиту за реквізитами платіжної картки/розрахункового рахунку, вказаних позичальником в Угоді/дорученні про перерахування коштів. У разі здійснення кредитування страхового платежу, кредит видається шляхом перерахування кредитних коштів на розрахунковий рахунок, вказаний Позичальником в Угоді/дорученні про перерахування коштів. Згідно п. 2.3. та п. 2.4. Договору тип кредиту - кредит, мета отримання кредиту - для власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Згідно п.2.6.1. Договору загальна сума кредиту 7 394 гривень. Строк кредиту з 25 серпня 2021 року по 23 вересня 2021 року включно. Відповідно п 2.6.3. Договору запланована дата повернення кредиту 23 вересня 2021 року. Згідно п. 2.6.4. Договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти за акційною процентною ставкою в розмірі 0.796 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 1381.15%. Сума, яка повинна бути повернута становить 9 159, 8 гривень. Відповідно до графіку платежів строк кредиту становив 30 днів; загальна сума кредиту становить 7 394 гривень; проценти за користування кредитом 1765,80 гривень; термін платежу 23 вересня 2021 року; загальна сума, що підлягає сплаті 9159, 80 гривень. Наявні кредитні відносини оформлювалися за допомогою електронних пристроїв в мережі інтернет без повного та всебічного ознайомлення ОСОБА_1 з Правилами надання грошових коштів у кредит та без надання самого тексту кредитного договору, у зв`язку з чим споживач детально не проінформована щодо умов кредитування. Договір було укладено дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття пропозиції (акцепт) та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Договір було укладено шляхом обрання форми укладення електронного договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Містер Кеш» на сайті http://wvAv.mistercash.ua/ З умовами договору ОСОБА_1 не була ознайомлена в повній мірі в силу своєї юридичної необізнаності, оскільки наявні між сторонами відносини оформлювалися за допомогою електронний пристроїв в мережі інтернет без повного та всебічного ознайомлення позивача з Правилами надання грошових коштів у позику, тому на даний час вона бажає його розірвати. Враховуючи, що договір позики містить неконкретні, незрозумілу та непрозорі істотні умови та споживач з текстом та положеннями договору не ознайомлений, споживач розуміючи їх не уклав ба зазначений договір, а якби і уклав то на інших умовах. З урахуванням наведеного, позивач просила розірвати кредитний договір «365762-М» від 25 серпня 2021 року, укладений між ТОВ «Містер Кеш» та ОСОБА_1 , стягнути з відповідача понесені судові витрати. Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Новак А.М., до ТОВ «Містер Кеш» про захист прав споживачів та розірвання кредитного договору задоволено. Розірвано кредитний договір «365762-М» від 25 серпня 2021 року, укладений між ТОВ «Містер Кеш» та ОСОБА_1 . Стягнуто з ТОВ «Містер Кеш» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7200 гривень. Додатковим рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року стягнуто з ТОВ «Містер Кеш» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073,60 гривень. В апеляційній скарзі ТОВ «Містер Кеш», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року та додаткове рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року та ухвалити нове рішення, яким вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 25 серпня 2021 року позичальником було підписано електронний кредитний договір «365762-М», який було укладено на підставі Примірного кредитного договору, затвердженого 05 серпня 2021 року наказом ТОВ «Містер Кеш» № 0608-1 та Правил надання коштів в кредит ТОВ «Містер Кеш», які затверджені 05 серпня 2021 року наказом ТОВ «Містер Кеш» № 0508. Примірний кредитний договір та Правила розміщені у вільному доступі на веб-сайті Товариства www.mistercash.ua. Пройшовши процедуру укладення електронного кредитного договору, позивач мала змогу ознайомитися з текстом примірного кредитного договору, Правилами, Паспортом кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладенні договору (стандартизована форма), Пройшовши процедуру ідентифікації, надавши згоду на обробку персональних даних, створивши особистий кабінет, зайшовши в свій особистий кабінет з використанням логіну і пароля, які були відомі виключно позивачу, пройшовши процедуру верифікації своєї платіжної картки, на які в подальшому були перераховані кредитні кошти, ознайомившись в особистому кабінеті з Паспортом продукту «Споживчий кредит» та іншою необхідною інформацією, позивач обрав бажану суму кредиту та строк кредитування, після чого створив заяву на отримання кредиту згідно з обраними умовами. Після прийняття кредитодавцем позитивного рішення щодо надання кредиту позичальнику, кредитодавець зробив позичальнику пропозицію в особистому кабінеті укласти електронний кредитний договір, який містив всі істотні умови і з якими заявник ознайомився до моменту укладення кредитного договору. Після прийняття позичальником умов кредитного договору позивач уклав з Товариством електронний Кредитний договір, який був підписаний позивачем у відповідності до вимог ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «f13990», після чого позивач 25 серпня 2021 року отримав кредит в сумі 7 394 гривень. Примірник укладеного кредитного договору було відправлено на електронну адресу позичальника, яку вона зазначила під час проходження реєстрації. Відповідно п. 11.10 Кредитного договору позичальник підтвердила, що до укладання цього договору отримала від кредитора всю необхідну інформацію про кредит у умови кредитування відповідно до норм чинного законодавства України. Посилається, що з огляду на вищезазначене, спростовуються висновки суду першої інстанції про те, що позивачка не була обізнана з умовами договору та не мала один рівнозначний примірник договору, що позивачку не було повідомлено відповідачем щодо істотних умов кредитного договору, ризиками пов`язаними з його виконанням тощо. Зазначає, що оспорюваний кредитний договір є електронним договором, який було підписано позивачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором та який, згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору укладеного у письмовій формі. Наголошує, що пунктами 2.6.4, 2.6.5, 2.6.6, 5.5, 5.7, 5.7.1, 5.7.2 до Кредитного договору, угодою (автопрологація) до нього, чітко визначена всі інформація, щодо ціни, реальної річної процентної ставки, сукупної вартості кредиту. Дана інформація позивачу була надана у чіткій, зрозумілій формі, яка тлумачиться однозначно та не приховувалася від позивача. Розмір відсоткової ставки був погоджений сторонами в момент укладення договору і в подальшому він жодним чином не змінювався. Матеріали справи зворотнього не містять, а судом першої інстанції в рішенні взагалі не зазначено, в чому умови Кредитного договору є несправедливими, порушують принцип добросовісності, та в чому полягає істотний дисбаланс прав та обов`язків на шкоду споживача. Висновки суду першої інстанції щодо вчинення відповідачем дій, які є нечесною підприємницькою практикою є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідачем здійснюється лише чесна підприємницька діяльність. Відповідач жодним чином не погіршував умови для позичальника в порівнянні з тими умовами, що визначені вимогами чинного законодавства України та надав і постійно продовжує надавати позивачу всю необхідну інформацію щодо умов отримання та погашення кредиту. З письмовою заявою щодо несприятливих умов кредитування та/або надання інформації щодо кредитування у неповному обсязі, матеріали справи не містять. Посилається, що якщо позивач не погоджувалася з умовами Кредитного договору вона мала право, на підставі п. 4.11 Кредитного договору, а також ст.. 15 Закону України «Про споживче кредитування» відмовитися від отримання кредиту до моменту перерахування коштів на платіжну карту/розрахунковий рахунок, або до отримання кредитних коштів через пункти надання фінансових послуг платіжною системою, або протягом 14 календарних днів з дати укладення цього договору шляхом направлення відповідного повідомлення в письмовій формі на поштову адресу Кредитора, за умови, що строк, на який було видано кредит, ще не закінчився. Тому відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції, що відбулась істотна зміна умов Кредитного договору і це є підставою для його розірвання згідно ст. 651 ЦК України та ч. 3 ст. 652 ЦК України. Заперечуючи проти висновків суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивачки про відшкодування витрат на правову допомогу, відповідач, посилаючись на численні звернення позивачки до суду з вимогами про розірвання кредитних договорів, які укладені з макрофінансовими установами, посилається на те, що в порушення вимог закону позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів про укладення договору № 151/21 від 06 жовтня 2021 року про надання правової допомоги саме за спірним кредитним договором або по цивільній справі № 193/1496/21, в т.ч. акту прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжного доручення на оплату послуг адвоката тощо.

Мотивувальна частина оскаржуваного рішення не містить обґрунтування складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою витрат позивачки на професійну правничу допомогу в сумі 7 200 гривень. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павленко В.В., посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим та ухваленим з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, просить залишити рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року та додаткове рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи. Від адвоката Павленко В.В., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , надійшла заява з проханням розглянути справу без його участі, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Містер Кеш» підлягає задоволенню за наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону. Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ТОВ «Містер Кеш» про захист прав споживачів та розірвання кредитного договору суд першої інстанції, дійшовши висновку, що договір позики містить неконкретні, незрозумілі та непрозорі істотні умови і споживач взагалі з текстом та положеннями договору не ознайомлений і, розуміючи їх споживач не уклав би зазначений договір, а якби і уклав, то на інших умовах, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог. Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне. Матеріалами справи підтверджено, що між позивачкою ОСОБА_1 та ТОВ «Містер Кеш» було укладено договір позики № «365762-М» від 28 травня 2021 року, відповідно до умов якого відповідач, як позикодавець, надав позивачу, як позичальнику, грошові кошти (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності в сумі 7 394 гривень, строк кредиту становив з 25 серпня 2021 року по 23 вересня 2021 року включно, процентна ставка 0,796% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 1 381.15%, сума яка має бути повернута 9 159,8 гривень. (а.с. 85-93) Відповідно Угоди до Кредитного договору № 365762-М від 25 серпня 2021 року сторони погодили умови угоди у випадку застосування автопрологації: загальна сума кредиту 7 394 гривень; строк авто пролонгації з 24 вересня 2021 року по 13 жовтня 2021 року включно, запланована ата повернення кредиту 13 жовтня 2021 року (нова запланована дата). За користування кредитом в період авто пролонгації позичальник сплачує кредитодавцю проценти за підвищеною процентною ставкою в розмірі 2.99% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 34 840,8%. Загальна вартість кредиту становить 16 229,8 гривень, сума повернення 16 229,8 гривень. Угода підписана сторонами відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» , вступає в силу з 24 вересня 2021 року виключно у випадку застосування авто пролонгації у відповідності до умов договору. (а.с. 94 зворот) В договорі позивач зазначила номер власної облікової картки платника податків, номер паспорту, адресу проживання, адресу електронної пошти, номер мобільного телефону. В Договорі також вказано, що він підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором f13990 (а.с. 93 зворот). З наданих ТОВ «Містер Кеш» документів, а саме: Паспорту кредиту, який також підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором f13990, та Правил надання коштів в кредит, затверджених 05 серпня 2021 року вбачається наданий обсяг інформації про умови кредитування. (а.с. 52-59, 71-73). За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України). Відповідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2 ст.1055 ЦК України). Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч.2 ст.215 ЦК України). У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Частиною 5 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. У ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України). За правилами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц навів наступні правові висновки у аналогічних правовідносинах. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Верховний Суд в постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 вказав на те, що договір про надання фінансового кредиту підписаний споживачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. У Постанові від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 Верховний Суд вказав на те, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У цій справі Верховний Суд погодився з тим, що відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору у зв`язку з недоведеністю позивачкою порушення її прав при укладенні договору. Також позивачкою не надано належних доказів укладення договору від її імені іншою особою за відсутності її волевиявлення, та перерахування кредитних коштів не на її рахунок. Отже, з наведених обставин справи вбачається, що 25 серпня 2021 року між сторонами було укладено кредитний договір «365762-М» в електронній формі, який містить всі істотні умови кредитування, зокрема в ньому визначені дані сторін в тому числі і персональні дані позивача, сума і строк кредитування, визначена процентна ставка в межах строку кредитування і поза межами цього строку. Позивач стверджувала, що договір позики містить неконкретні, незрозумілі та непрозорі істотні умови та вона взагалі з текстом та положеннями договору не була ознайомлена. Однак укладений між сторонами договір містить визначення суми і строку кредитування, визначена процентна ставка в межах строку кредитування і поза межами цього строку. У зв`язку з наведеним вище колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, про відсутність підстав для розірвання оспорюваного договору у зв`язку з недоведеністю позивачем порушення її прав при укладенні договору. Отже, доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження, ґрунтуються на вимогах чинного процесуального законодавства, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для розірвання договору позики з тих підстав, що договір позики містить неконкретні, незрозумілі та непрозорі істотні умови та споживач з текстом та положеннями не ознайомлений, а також споживач, розуміючи їх, не уклав би зазначений договір, а якби і уклав то на інших умовах. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Додаткове рішення суду, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України, є невід`ємною частиною основного рішення у справі по суті спору, та не може існувати окремо від нього. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно частини 2 вказаної вище статті, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача. Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що позивачка відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», звільнена від сплати судового збору, апеляційний суд вважає, що відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Містер Кеш» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 610,40 гривень необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Містер Кеш» задовольнити. Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2023 року та додаткове рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Містер Кеш» про захист прав споживачів та розірвання кредитного договору відмовити. Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Містер Кеш» по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 610,40 гривень компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 24 травня 2023 року. Головуючий О.І. Корчиста