Ухвала КЦС ВС № 592/8342/20

УХВАЛА 12 лютого 2026 року м. Київ справа № 592/8342/20 провадження № 61-1686ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 грудня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - виконавчий комітет Сумської міської ради, про виділ в натурі частини житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою, ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до Сумської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд ухвалити рішення, яким: виділити їй в натурі 1/3 частини житлового будинку, в АДРЕСА_1 , що складається з: літ. «А 1-І»: підвал: погріб «5-7», площею 13,2 кв. м; 1-й поверх: житлова кімната «5-4», площею 18,2 кв. м; житлова кімната «5-5», площею 26,1 кв. м. Приміщення житлової прибудови літ. «А2-І»: житлова кімната «5-10», площею 16,1 кв. м. Приміщення прибудови літ. «а2»: житлова кімната «5-3», площею 15,1 кв. м. Приміщення прибудови літ. «а8»: кухня «5-2», площею 8,7 кв. м; вбиральня «5-6», площею 1,1 кв. м; ванна «5-8», площею 2,2 кв.м. Приміщення прибудови літ. «а9»: коридор «5-1», площею 7,0 кв. м. Приміщення прибудови літ. «а10»: тамбур «5-9», площею 4,0 кв. м, господарські споруди: сарай-кухня літ. «В», погріб «п/г», гараж літ. «К», навіс літ. «Г», 1/3 частина огорожі № 1-2; встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 010 га, кадастровий номер 5910136600:18:010:0024, виділивши їй в користування 1/3 частини площею 0,0333 га, яка на схемі поділу земельної ділянки позначена зеленим кольором. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 грудня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сумської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - виконавчий комітет Сумської міської ради, про виділ в натурі частини житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовлено. 27 грудня 2024 року представником ОСОБА_4 - адвокатом Рижовим С. Є. подано клопотання про стягнення з позивача понесені відповідачем судові витрати в сумі 51 389,00 грн. Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 січня 2025 року заяву адвоката Рижова С. Є., який діє в інтересах ОСОБА_4 , про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 589,00 грн. Постановою Сумського апеляційного суду від 06 січня 2025 року ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 грудня 2024 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із житлового будинку. В іншій частині рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 грудня 2024 року та додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 січня 2025 року залишено без змін. У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 грудня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 січня 2025 року. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Заявниця у касаційній скарзі посилається, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на відсутність висновку Верховного Суду щодо вирішення подібного спору. Верховний Суд звертає увагу, що посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, заявник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок виклав апеляційний суд з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із позицією судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі з посиланням при цьому на обставини, яким суди надавали оцінку, й по суті зводяться лише до їх переоцінки. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Узагальнюючи наведене, оскільки заявником не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження, тому, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню. Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 грудня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - виконавчий комітет Сумської міської ради, про виділ в натурі частини житлового будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою вважати неподаною та повернути заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І. Ю. Гулейков