Постанова Сумський апеляційний суд № 589/2326/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2026 року м.Суми Справа №589/2326/24 Номер провадження 22-ц/816/1530/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Сидоренко А. П. (суддя-доповідач), суддів - Петен Я. Л. , Щербаченко М. В. розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2025 року ухвалене в м. Шостка у складі судді Лєвши С.Л., у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У травні 2024 року представник ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 . Свої вимоги мотивував тим, що 16 січня 2023 року між позивачем та відповідачем за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1141-9610, відповідно до умов якого кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредитні кошти в розмірі 11000,00 грн, зі строком кредитування 300 днів, зі зниженою процентною ставкою 2,50% в день, стандартною процентною ставкою 3,00% в день. Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 03 квітня 2024 року становить 55000,00 грн, з яких: 11000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 44000,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, яку позивач просить стягнути на свою користь. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2025 року позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1141-9610 від 16 січня 2023 року в розмірі 55000 грн 00 коп. та судові витрати зі сплатою судового збору в сумі 2422 грн 40 коп., а загалом - 57422 грн 40 коп. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у повному обсязі; стягнути з позивача на його користь витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги. В доводах апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», та, що саме такий правочин підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Вказує на те, що він не укладав кредитний договір, роздруківку якого долучає представник позивача в якості додатку до позовної заяви. Крім того, просить суд визначити дійсний строк закінчення дії договору 16 січня 2023 року №1141-9610, який був погоджений сторонами (зокрема, відповідно до довідки про ідентифікацію, заяви на отримання кредиту тощо), і відмовити позивачу у стягненні всіх процентів, нарахованих поза межами строку кредитування. Також зауважує на відсутність доказів перерахування тіла кредиту та звертає увагу на те, що на підтвердження перерахування йому коштів позики позивач зазначає, що таке перерахування підтверджується інформаційною довідкою LiqРаy. Втім, зазначений файл не може бути належним підтвердженням здійснення переказу, оскільки повністю перебуває в залежності від сторони позивача. Фактично позивач міг скласти довідку будь-якого змісту, що нівелює значення такого документа. Також зазначає, що не відомо, кому належить картковий рахунок, на який нібито переказано кошти, оскільки лист LiqРаy не містить ідентифікуючих даних про нього (із фрагментів номеру карти, шо відображені в повідомленні, неможливо встановити належність карти (рахунку) саме йому). Інформаційне повідомлення, на яке посилається позивач, не є первинним документом, шо підтверджує перерахування кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу. Апелянт вказує, що позивач не довів обставин укладення договору позики (кредиту) з ним на умовах, що вказані в наданій копії договору позики (кредиту), не довів перерахування тіла кредиту, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, а тому суд першої інстанції задовольнив позовну заяву без достатніх на те правових підстав. 19 січня 2026 року від представника ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи в електронній формі вбачається, що 16 січня 2023 року між сторонами у справі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1141-9610 (далі Кредитний договір). Вказаний договір укладено у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» та містить відомості про підписання позичальником електронним підписом у виді одноразового ідентифікатору (одноразовим паролем) А6942. Відповідно до умов договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом (п.2.2). За умовами цього договору сторони погодили, що сума кредиту становить 11000,00 грн, дата видачі кредиту 16 січня 2023 року, базовий період складає 15 календарних днів, останній календарний день першого базового періоду 30 січня 2023 року, строк кредитування 300 календарних днів, дата повернення кредиту 12 листопада 2023 року, знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день. Базовий період сплати відсотків проміжок часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом, який згідно розділу 4 Кредитного договору складає 15 календарних днів. Пунктом 4.3. Кредитного договору передбачено, що плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом. Тип процентної ставки за користуванням Кредитом - фіксована. Згідно п. 4.6. та 10.1 Кредитного договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування Зниженою процентною ставкою); знижена процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору. Пунктом 4.2 Кредитного договору передбачено спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірника договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту. Згідно з пунктом 11.1 Кредитного договору, цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватися договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним. Пунктом 11.3.1 Кредитного договору передбачено, що позичальник підтверджує, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом договору та правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансових послу без нав`язування її придбання. На підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів позивачем надано копію довідки про перерахування суми кредиту №1141-9610 від 16 січня 2023 року, здійсненого за допомогою системи LiqPay, а також копію довідки (підписано електронним підписом начальника Департаменту АТ КБ «Приват Банк» Чаплінською М.В.) від 11 квітня 2024 року про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року, у розмірі 11000,00 грн по договору №1141-9610 від 16 січня 2023 року на рахунок НОМЕР_1 . Із довідки про укладений договір, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, станом на 03 квітня 2024 року, встановлено, що за кредитним договором №1141-9610 від 16 січня 2023 року наявний основний борг -11000,00 грн, залишок відсотків - 98175,00 грн. Також з вказаного розрахунку слідує, що відповідачем не було сплачено коштів в рахунок погашення заборгованості. В матеріалах справи в електронній формі міститься копія правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) з викладеними умовами та положеннями, що підписані позичальником 16 січня 2023 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором НОМЕР_2 , а також паспорт споживчого кредиту. Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у сумі 54175,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 55000,00 грн. Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 11000,00 грн., прострочену заборгованість за нарахованими процентами 44000,00 грн., що разом становить 55000,00 грн. Задовольняючи позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт порушення відповідачем узятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредитного боргу у строк визначений договором, розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачкою не спростований. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону. Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України). За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Згідно із ч.5 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. За встановленими у цій справі обставинами оспорюваний договір між сторонами укладено в електронній формі, із застосуванням електронного підпису. При цьому через особистий кабінет на вебсайті позивача подано заявку на отримання кредиту від імені відповідача та підтверджено умови отримання кредиту шляхом акцепту. Доступ до особистого кабінету здійснюється позичальником після авторизації шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається кредитодавцем позичальнику в СМС-повідомлення або надається шляхом дзвінку на номер телефону, який вказаний позичальником на веб-сайті кредитодавця і який має юридичне значення ідентифікації позичальника у розумінні положень ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Отже надісланий у зазначений спосіб одноразовий ідентифікатор було використано для підтвердження підписання кредитного договору. Позивачем у позовній заяві вказаний номер телефону відповідача НОМЕР_3 , що дає підстави стверджувати, що саме на цей номер телефону у наведений вище спосіб відбулося надіслання одноразового паролю А6942, який було використано для підтвердження підписання кредитного договору в електронній формі. Належність зазначеного номеру телефону відповідачу не спростовано жодними доказами. Крім того, кредитний договір містить інформацію про місце проживання відповідача, реквізити паспорту та ідентифікаційного податкового номеру, що також дає підстави вважати, що без зазначення таких відомостей, які є інформацією з обмеженим доступом, неможливо ідентифікувати особу позичальника. Будь-яких доказів, які б вказували на укладення кредитного договору іншими особами від імені відповідача, суду не надано. До того ж в кредитному договорі зазначено номер електронного платіжного засобу з маскою, а саме НОМЕР_1 , який очевидно може бути надано саме відповідачем, зважаючи на те, що така інформація у відповідності з чинним законодавством України становить банківську таємницю та, відповідно, позивач за будь-яких обставин не міг би отримати ці банківські реквізити не інакше як від відповідача або за його згодою (стаття 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність»). З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що договір про відкриття кредитної лінії №1141-9610 від 16 січня 2023 року підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що підтверджує укладання між сторонами правочину. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що позивачем не надано оригіналу кредитного договору від 16 січня 2023 року №1141-9610, а ним ставиться під сумнів його укладення, в зв`язку з чим на підставі ч. 5 ст. 100 ЦПК України просить витребувати у позивача оригінал електронного доказу, а саме вказаний кредитний договір з усіма доповненнями та додатками до нього, а також сертифікат ЕЦП/КЕП, що підтверджує підписання договору обома сторонами. На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством. Частинами першою та другою статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Аналогічні процесуальні положення закріплені у частині третій статті 100 ЦПК України та пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України. Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (див.: постанову Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для того, щоб його змінювати. Відповідачем не зазначено обставин, які б вказували на те, що наявна в матеріалах справи паперова копія електронного договору має розбіжності з його оригіналом, що ставило б під сумнів відповідність електронного доказу його оригіналу. Оскільки об`єктивних даних, на підставі яких у відповідача виникають обґрунтовані сумніви у дійсності поданих позивачем документів, не встановлено, клопотання про витребування оригіналу кредитного договору не може бути задоволеним. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не надано доказів надання ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 11000 грн. Матеріалами справи підтверджується, що переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору, здійснено у відповідності до п. 4.2 договору шляхом перерахування на банківську картку НОМЕР_1 відповідача, номер якої вказано у розділі 12 «Реквізити сторін» у рядку «Позичальник» договору про відкриття кредитної лінії №1141-9610, що підтверджується копією листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 11 квітня 2024 року. В свою чергу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надає послуги з переказу коштів на підставі договору № 4010, укладеного 02 грудня 2019 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Доказів того, що на картку НОМЕР_1 не було перераховано суму у розмірі 11000,00 грн відповідачем не було надано. Відповідачем також не спростовано факту наявності у нього відкритого банківського рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» та користування банківською карткою НОМЕР_1 . Що стосується доводів апеляційної скарги про нарахування відсотків поза межами строку кредитування та визначення дійсного строку закінчення дії договору№1141-9610 від 16 січня 2023 року з ТОВ «УKP КРЕДИТ ФІНАНС», колегія суддів приходить до такого. З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості відповідача за договором про відкриття кредитної лінії №1141-9610 від 16 січня 2023 року встановлено, що така станом на 03 квітня 2024 року становить 109 175,00 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11000,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 98175,00 грн. Згідно з вищезазначеним розрахунком заборгованості слідує, що за період з 16 січня 2023 року по 30 січня 2023 року (включно) - нарахування процентів відбувалось за Зниженою процентною ставкою, яка становить 2,5% за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору. За період з 31 січня 2023 року по 11 листопада 2023 року (включно) - нарахування процентів відбувалось за Стандартною процентною ставкою у розмірі 3,0% за кожен день користування Кредитом, у зв`язку із наявністю у Відповідача простроченої заборгованості. Відповідно до п. 4.8. Кредитного Договору Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 12 листопада 2023 року. Строк Кредитного договору є рівним строку кредитування. Після закінчення строку кредитування, а саме після 11 листопада 2023 року нарахування процентів за користування кредитом було зупинено, що також відображено в розрахунку заборгованості. Тобто Позивачем нараховувались проценти у відповідності до умов Договору, та у строк визначений Договором. Разом з тим Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у сумі 54 175,00 грн. за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 55 000,00 грн. Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просив суд стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: - прострочену заборгованість за кредитом - 11 000,00 грн.; - прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 44 000,00 грн., що разом становить 55 000,00 грн.. Також відповідно до вищезазначеного розрахунку, позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту та здійснювалося за процентною ставкою, що становить 2,5% в день від залишку неповерненої суми кредиту, а починаючи з 31 січня 2023 року за процентною ставкою 3% в день. Отже, позивач у відповідності до умов укладеного договору здійснив нарахування процентів за користування кредитом (згідно п. 4.6. Кредитного договору) протягом строку договору, що визначений в п. 4.8. кредитного договору. Враховуючи те, що позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності, та з урахуванням заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по процентам в розмірі 55000 грн. 00 коп., у суду першої інстанції були достатні підстави для стягнення наведеної заборгованості з відповідача на користь позивача. З огляду на встановлені обставини справи, порушення ОСОБА_1 узятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредитного боргу у строк визначений договором, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитом. Таким чином, доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст.389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шостинського міськрайонного суду Сумської області від 05 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - А. П. Сидоренко Судді: Я. Л. Петен М. В. Щербаченко