Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/7928/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7928/25 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови в складанні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.10.2024, за останньою займаною штатною посадою та тарифним розрядом для проведення перерахунку та виплати основного розміру пенсії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262- ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", п. 1 наказу МО України № 90 від 01.03.2018, із визначенням розміру посадового окладу за 31 тарифним розрядом шляхом множення тарифного коефіцієнту посадового окладу 3,44 на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 р. Законом України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та із визначенням розміру окладу за військовим званням «полковник» шляхом множення тарифного коефіцієнту за військовим званням 0,84 на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 Законом України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та визначенням на їх підставі відповідно: надбавки за вислугу років - 50%, надбавки за особливості проходження служби у розмірі - 65%, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності «цілком таємно» 15%, з 01.10.2024 премії - 390%. - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 01.10.2024, за останньою займаною штатною посадою та тарифним розрядом для проведення перерахунку та виплати основного розміру пенсії у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262- ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", п. 1 наказу МО України № 90 від 01.03.2018, із визначенням розміру посадового окладу за 31 тарифним розрядом шляхом множення тарифного коефіцієнту посадового окладу 3,44 на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 Законом України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та із визначенням розміру окладу за військовим званням «полковник» шляхом множення тарифного коефіцієнту за військовим званням 0,84 на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 Законом України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та визначенням на їх підставі відповідно: надбавки за вислугу років - 50%, надбавки за особливості проходження служби у розмірі - 65%, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності «цілком таємно» 15%, з 01.10.2024 премії - 390%. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в Збройних Силах України та у вересні 2024 року був звільнений у запас. Позивач є пенсіонером, з 21.09.2024 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У зв`язку із збільшенням грошового забезпечення військовослужбовців позивач звернувся до відповідача із заявою від 10.01.2025 про надання оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.10.2024, шляхом визначення розміру посадового окладу за 31 тарифним розрядом, розміру окладу за військовим званням "полковник" шляхом множення коефіцієнту посадового окладу 3,44, тарифного коефіцієнту за військовим званням 0,84 на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року станом на 01.01.2024, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення відповідно до доручення Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд та премії у розмірі 390%, для перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 . Проте, відповідач відмовив у виготовленні такої довідки, посилаючись на відсутність правових підстав для цього, оскільки органами Пенсійного фонду України перерахунок пенсії колишнім військовослужбовцям з 01.10.2024 не здійснювався, та списки осіб для складання довідки станом на вказану дату на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходили, зокрема, на ім`я позивача. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримує пенсію по інвалідності з 21.09.2024 відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З розрахунку пенсії по інвалідності по пенсійній справі 2601059427 на ім`я позивача, вбачається, що пенсія останньому призначена виходячи, зокрема, з таких додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, як надбавка за специфічні умови проходження служби в розмірі 65% та премії в розмірі 390%. 10.01.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , за посадою та тарифним розрядом на день звільнення зі служби, для проведення перерахунку та виплати основного розміру пенсії станом на 01.10.2024 із обов`язковим зазначенням відомостей про всі щомісячні основні види грошового забезпечення (оклад за посадою, військовим званням, надбавка за вислугу років), визначені, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 Законом України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік», помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), визначені від нових розмірів основних видів грошового забезпечення. ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 31.01.2025 за вих. №15/1105/С відмовив ОСОБА_1 у складанні нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.10.2024, вказавши при цьому на те, що оклади військовослужбовцям розраховуються з розміру 1762 грн, з врахуванням відповідних коефіцієнтів. При цьому повідомив, що органами Пенсійного фонду України перерахунок пенсії колишнім військовослужбовцям з 01.10.2024 не здійснювався, та списки осіб для складання довідок станом на вказану дату на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходили, зокрема, на ім`я позивача. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон №2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців є положення частини третьої статті 43 та статті 63 Закону №2262-XII. Так, частиною третьою статті 43 Закону №2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Процитована норма статті 43 цього Закону міститься в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення. У разі, якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку (частина вісімнадцята статті 43 Закону №2262-ХІІ). Порядок перерахунку пенсій врегульований розділом VIII «Порядок перерахунку пенсій» Закону №2262-XII, згідно із частинами першою та другою статті 63 якого перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за Законом №2262-ХІІ пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (частина четверта статті 63 Закону №2262-ХІІ). Отже, Кабінету Міністрів України надано право встановлювати умови та порядок перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку. Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі - Порядок №45), згідно із пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Згідно із пунктом 2 Порядку №45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи). Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено Порядком №45 (пункт 3 Порядку №45). Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, є збільшення рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці. У свою чергу, колегія суддів зазначає, що 30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, яка передбачала з 01 березня 2018 року збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців. Пунктом 2 Постанови №704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 Постанови №704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103). Пунктом 6 Постанови №103 внесено зміни до Постанови №704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме: «

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14» . Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися. Тобто з 01 січня 2018 року пункт 4 Постанови 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30 липня 2018 року), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Відповідно до статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15 червня 2023 року у справі №380/13603/21, від 30 квітня 2025 року у справі №620/9741/24 та інших вказував, що оскільки зміни, внесені Постановою №103, а саме до пункту 4 Постанови №704, визнано у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018». У цих та інших постановах Верховний Суд виходив з того, що положення пункту 4 Постанови №704 у частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року», не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 у частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Отже, з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018». 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №481, пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції: «

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів. Таким чином, з дня набрання чинності Постановою №481 (20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн. Підставою виникнення спірних правовідносин слугує відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31 січня 2025 року вих. №15/1105/С у складанні нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 жовтня 2024 року із зазначенням у ній відомостей про розміри складових такого забезпечення, виходячи з розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року». Відмова відповідача у виготовленні та наданні означеної довідки мотивована тим, що згідно з Постановою №481, починаючи з 20 травня 2023 року, запроваджено сталу розрахункову величину для розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 1762 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на відповідний рік. У контексті наведеного слід зазначити, що Верховний Суд у постановах від 13 квітня 2023 року у справі №757/30991/18-а, від 12 жовтня 2023 року у справі №160/21190/21, від 15 лютого 2024 року у справі №520/27906/21, від 17 квітня 2024 року у справі №300/3779/23 та інших неодноразово наголошував, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог. Цей принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 29 травня 2018 року у справі №800/341/17 та від 12 листопада 2019 року у справі №9901/21/19 зазначила, що вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, якою визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У постанові від 22 лютого 2024 року у справі №990/150/23 Велика Палата Верховного Суду нагадала усталені підходи, сформовані судовою практикою, що за змістом зазначеної норми це право (вийти за межі позовних вимог) суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов`язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду із самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Відхилення від такого правила є можливим лише задля ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі №757/30991/18-а, від 12 жовтня 2023 року у справі №160/21190/21, від 17 квітня 2024 року у справі №300/3779/23, від 15 лютого 2024 року у справі №520/27906/21 та інші). Застосовуючи наведені підходи до обставин цієї справи, суд враховує, що суть незгоди позивача із оскаржуваними діями ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у виготовленні та наданні до органу Пенсійного фонду України нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на жовтень 2024 року полягає саме у застосуванні розрахункової величини, установленої Кабінетом Міністрів України. Підставою для втрати чинності нормативно-правовим актом у цілому або його окремими положеннями є, зокрема, скасування чи внесення змін до такого акта суб`єктом нормотворення або визнання його протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині в порядку адміністративного судочинства. Отже, у випадку незгоди з нормативно-правовим актом, прийнятим Кабінетом Міністрів України, належним та ефективним способом захисту буде оскарження відповідного нормативно-правового акта. Суд зазначає, що Постанова №481 була предметом оскарження, зокрема, у судових провадженнях №320/29450/24, №320/41449/23, №320/35573/23. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 про внесення змін до пункту 4 Постанови №704. Враховуючи положення частини другої статті 265 КАС України й те, що предметом оскарження у цій справі є, зокрема, дії відповідача щодо відмови у виготовленні та наданні до органу Пенсійного фонду України нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на жовтень 2024 року, яка зумовлена застосуванням чинної на той час редакції Постанови №704, то подальше скасування судом цієї норми не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин (січень 2025 року) відповідні положення зазначеної постанови були чинними. Така позиція узгоджується з раніше викладеними висновками у численних постановах Верховного Суду, зокрема у постановах від 15 червня 2023 року у справі №380/13603/21, від 30 квітня 2025 року у справі №620/9741/24 та інших, а саме про те, що зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704 не підлягають застосуванню до правовідносин, пов`язаних з обчисленням грошового забезпечення, саме з дати набрання чинності постанови суду апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі №554/154/22 наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного врядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю). Відступу від наведеної позиції Верховний Суд не здійснював, що обумовлює висновок про чинність відповідних положень Постанови №481 до 18 червня 2025 року. Підсумовуючи зазначене, судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку правові підстави для застосування пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №481, були відсутні, як наслідок, відповідач у січні 2025 року, відмовляючи ОСОБА_1 у виготовленні та наданні до управління Пенсійного фонду України нової довідки про розмір грошового забезпечення станом жовтень 2024 року, діяв у відповідності до чинного нормативно-правового акту. Наведене у контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права й обґрунтованість вимог апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 . Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 жовтня 2025 року у справі №420/3824/25, від 20 жовтня 2025 року у справі № 600/3516/24-а. Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» та статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відтак, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, встановлені фактичні обставини, описані вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення апеляційної скарги. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги відповідача приймаються в якості належних, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов Т.Р. Вівдиченко