Постанова 4857 № 380/16291/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/16291/25 пров. № А/857/44346/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення, суддя(і) у І інстанції Мартинюк В.Я., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складення повного тексту рішення 15 жовтня 2025 року, ВСТАНОВИВ : Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №380/16291/25 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС» (далі ТОВ) про відмову від позову та закриття провадження у справі було задоволено частково. Прийнято відмову від позову ТОВ та закрито провадження у справі за його позовом до Львівської митниці (далі Митниця) про скасування рішення щодо класифікації товарів. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Митниці на користь ТОВ 2422,40 грн сплаченого судового збору, 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1850 грн витрат за переклад документів. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено. Митниця у поданій апеляційній скарзі просила скасувати вказану ухвалу суду першої інстанції у частині вирішення питання про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу та на переклад документів, відмовивши ТОВ у стягненні таких витрат. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом жодним чином не обґрунтовано критерій розумності такого розміру, виходячи з даних обставин справи та не надано оцінку тим обставинам, які зазначались відповідачем в відзиві на позовну заяву в частині стягнення судових витрат. З огляду на наведені аргументи вважає безпідставним стягнення судом першої інстанції з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн та наполягає на відсутності у оскаржуваній ухвалі мотивів щодо стягнення з відповідача витрат за переклад документів. ТОВ у відзиві на апеляційну скаргу Митниці підтримало доводи, викладені у оскаржуваній ухвалі, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду спірними залишаються питання стягнення на користь ТОВ за рахунок бюджетних асигнувань Митниці витрат на правничу допомогу та витрат на переклад документів на українську мову. Решта висновків суду першої інстанції, викладених в ухвалі від 15.10.2025 у справі №380/16291/25, апелянтом під сумнів не ставляться та не оскаржуються. Оцінюючи правильність вирішення судом першої інстанції питання про можливість стягнення на користь ТОВ витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Митниці апеляційний суд виходить із такого. За приписами частини 1 статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача. При цьому суд першої інстанції слушно зауважив, що позивач подав клопотання про відмову від позову у зв`язку із задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, оскільки оскаржуване рішення Митниці було скасоване 16.09.2025 після відкриття провадження у цій справі, що дає підстави для стягнення з відповідача судових витрат позивача. Відповідно до приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. За правилами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до положень частини 5 статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За правилами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При цьому апеляційний суд на підставі приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» звернув увагу на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену у постанові від 20.06.2019 у справі № 821/440/17, відповідно до якої на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано суду укладений з Адвокатським бюро «Олег Зудінов та партнери» договір про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025 № 07/25-44488048. На виконання умов вказаного договору у відповідності до рахунку від 16.07.2025 № 16-07 ТОВ здійснило авансову оплату правничої допомоги з питань оскарження рішення Митниці від 03.07.2025 № КТ-UA209000-0085 у розмірі 20000,00 грн (платіжна інструкція від 16.07.2025 № 1770). Окрім того, на підставі рахунку від 08.10.2025 на виконання умов договору від 16.07.2025 № 07/25-44488048 позивач здійснив оплату правничої допомоги у розмірі 16000 грн у відповідності до платіжної інструкції від 14.10.2025 № 1864. Відповідно до акту наданих послуг від 08.10.2025 № 08-10 на виконання договору від 16.07.2025 № 07/25-44488048 Адвокатське бюро «Олег Зудінов та партнери» надало ТОВ професійну правничу допомогу в адміністративній справі № 380/16291/25 в обсязі 18 год за тарифом 2000,00 грн за 1 год на загальну сума 36000,00 грн, а саме: складання позовної заяви - 12 годин, складання відповіді на відзив 5 годин, складання клопотання про закриття провадження - 1 година. На переконання апеляційного суду, вказаний акт наданих послуг від 08.10.2025 №08-10 в цілому, без застосування надмірного формалізму, можна вважати таким, що містить детальний опис виконаних робіт із зазначенням витраченого на це часу. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що справа №380/16291/25 за позовом ТОВ розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а отже без проведення судових засідань та судових дебатів. Водночас апелянт доречно наголошує, що справа, що розглядається, віднесена до справ незначної складності, є певною мірою типовою, містить один епізод спірних правовідносин, а відтак не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних. Вказані обставини об`єктивно впливають на необхідний адвокату час для складання відповідної позовної заяви та відповіді на відзив. Водночас апелянт слушно вказує на те, що відповідь представник позивача на відзив на позовну заяву містить аргументи, тотожні до викладеного у самому позові. Не применшуючи значення і роль професійності фахівця у галузі права, кваліфікованості адвоката та його право на самостійне визначення і оцінку вартості власних послуг, здобутого досвіду і авторитету, як представника у справі, надання в інтересах позивача правничої консультації, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи і судової практики щодо регулювання спірних відносин, апеляційний суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу у 20000 грн не відповідає реальності та необхідності таких витрат, розумності їх розміру, а стягнення з Митниці таких витрат у вказаному розмірі становитиме надмірний тягар для відповідача та суперечитиме принципу їх розподілу. Відтак, на переконання апеляційного суду, розмір відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн у повній мірі буде відповідати принципам реальності, співмірності та обґрунтованості. При наданні оцінки висновкам суду першої інстанції у частині стягнення на користь ТОВ за рахунок бюджетних асигнувань Митниці витрат на переклад документів, апеляційний суд зазначає таке. З урахуванням фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції вважає очевидним те, що при вирішення спору, що розглядається, витрати на переклад на українську мову документів, якими позивач обґрунтовує правомірність своїх вимог, з урахуванням приписів частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України слід вважати такими, що пов`язані з розглядом справи. Разом із тим, ні рахунок № 07-12/12728029 від 28.07.2025 на суму 1850,00 грн, ні платіжна інструкція №1784 від 28.07.2025 на суму 1850,00 грн не містять відомостей про те, що ТОВ «Київське обласне бюро перекладів» здійснило переклад саме тих документів, які позивачем було надано суду першої інстанції на обґрунтування заявленого позову. За правилами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов переконання, що ТОВ не доведено здійснення витрат на переклад документів у справі №380/216291/25 у сумі 1850,00 грн, а відтак у задоволенні таких вимог слід відмовити. Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що при частковому задоволенні вимог ТОВ про відшкодування за рахунок Митниці витрат на професійну правничу допомогу та переклад документів суд першої інстанції допустив невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому оскаржувану ухвалу у цій частині слід скасувати та задовольнити такі вимоги позивача частково з урахуванням викладених мотивів. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити частково. Скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 380/16291/25 у частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці витрат на професійну правничу допомогу та переклад документів, задовольнивши такі вимоги позивача частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 44488048) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. У задоволення решти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІЄНТАЛЬ ПЛЮС» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та переклад документів відмовити. У решті ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар